Рішення № 80344440, 04.03.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

04 березня 2019 року Справа № 280/4625/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сіпаки А.В., при секретарі судового засідання Гопки Л.І.

за участю:

позивача – ОСОБА_1

представника відповідача – ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (72307, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1)

до Військової частини А3840 (72307, Запорізька область, м. Мелітополь – 7, код ЄДРПОУ 22990428)

про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини А 3840 (далі відповідач), в якому просить визнати протиправною бездіяльність командира військової частини А 3840 щодо невиплати йому підйомної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення згідно Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 № 45 та зобов’язати командира військової частини А 3840 виплатити підйомну допомогу в розмірі місячного грошового забезпечення в сумі 7728,60 грн.

Позовна заява обґрунтована тим, що згідно витягу з наказу командира військової частини А 3840 № 46 від 06.08.2018 позивача, який прибув для подальшого проходження служби із Мелітопольського ОМВК Запорізької області, призначеного наказом командира військової частини А 3840 (по особовому складу) від 06.03.2018 № 8-РС на посаду навідника зенітного артилерійського взводу з 06.03.2018 зараховано до списків особового складу військової частини, на всі види забезпечення, без атестатів та вважати приступившим до виконання службових обов’язків. У червні 2018 року позивач звернувся до командування своєї військової частини з питання отримання підйомної допомоги в розмірі місячного грошового забезпечення згідно Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 № 45. Листом від 11.06.2018 за № 260 ТВО командира військової частини А 3840 ОСОБА_3 відмовив позивачу у виплаті підйомної допомоги у зв’язку з тим, що ОСОБА_1 прибув для проходження військової служби з Мелітопольського ОМВК Запорізької області і не переїздив до іншого населеного пункту. Вважає таку відмову протиправною та просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 05.11.2018 позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою від 03.12.2018 було відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче засідання на 27.12.2018.

В судовому засіданні 27.12.2018 було оголошено перерву до 31.01.2019.

Ухвалою від 31.01.2019 підготовче провадження у справі було закрито та призначено справу до судового розгляду на 04.03.2019.

В судовому засіданні 04.03.2019 було винесено вступну та резолютивну частину рішення.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував. 26.12.2018 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. У задоволенні позовних вимог просив відмовити, оскільки старший солдат ОСОБА_1 був призваний через Мелітопольський ОМВК, який знаходиться в м. Мелітополь Запорізької області, далі прибув до військової частини А 3840 для подальшого проходження служби, яка знаходиться в тому ж населеному пункті та 06.03.2018 був зарахований до списків особового складу відповідно до наказу командира військової частини А 3840 (по стройовій частині) від 06.03.2018 № 46. Вважає необгрунтованим посилання позивача на той факт, що він постійно проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1 з 30.09.1997, а тому фактично переїхав в інший населений пункт для проходження служби, оскільки відповідно до даних особової справи ОСОБА_1 щонайменше з 06.04.2016 постійно проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2. У звязку з відсутністю документального підтвердження підстав для отримання підйомної допомоги просить у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі.

На підставі статті 243 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення позивача та його представника, представника відповідача, судом встановлені наступні обставини.

Судом встановлено, що відповідно до Довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальній цілісності України від 15.12.2017 № 4785 позивач в період з 21.12.2016 по 21.03.2017, з 05.04.2017 по 14.04.2017, з 27.04.2017 по 15.06.2017, з 04.07.2017 по 19.09.2017, з 10.10.2017 по 01.12.2017 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції.

Як видно із військового квитка серії МО № 023433 позивач 18.05.2016 був знятий з обліку в Мелітопольському ОМВК та 21.12.2017 прийнятий на облік в Мелітопольський ОМВК.

Відповідно до ОСОБА_3 з наказу від 16 березня 2018 року № 46 ТВО командира військової частини А3840, на підставі заяви від 19.02.2018, старшого солдата запасу ОСОБА_1, який прибув для подальшого проходження служби із Мелітопольського ОМВК Запорізької області, призначеного наказом командира військової частини А3840 (по особовому складу) від 06.03.2018 № 8-РС на посаду навідника зенітного артилерійського взводу військової частини А0639, ВОС-156281А, з 06 березня 2018 року зараховано до списків особового складу військової частини, на всі види забезпечення, без атестатів та вважати приступившим до виконання службових обов’язків та підписано контракт.

Позивач вказує, що у зв’язку з переїздом з одного населеного пункту в інший військова частина А3840 зобов’язана була нарахувати та виплатити йому підйомну допомогу, що не зробила, відтак така бездіяльність є протиправною, у зв’язку із чим він звернувся до суду із цим позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ( далі - ЗУ № 2011-12), який встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до частин першої другої статті 9 ЗУ № 2011-12, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно частини третьої статті 9-1 ЗУ № 2011-12, при переїзді військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, а також тих, хто перебуває на кадровій військовій службі та військовій службі за призовом осіб офіцерського складу, на нове місце військової служби в інший населений пункт, у зв'язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням до військового навчального закладу, термін навчання в якому становить не менше шести місяців, або у зв'язку з передислокацією військової частини їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена сім'ї військовослужбовця, який переїжджає з ним на нове місце військової служби.

Більш детально порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги регламентується Наказом Міністерства оборони України від 05.02.2018 № 45 «Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил України підйомної допомоги» (далі Порядок № 45).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 45, у разі переїзду військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, та тих, які проходять кадрову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу (далі - військовослужбовці), на нове місце військової служби в інший населений пункт у зв’язку з призначенням на військову посаду, зарахуванням на навчання до вищих військових навчальних закладів, вищих навчальних закладів, які мають військові навчальні підрозділи (далі - військові навчальні заклади), та військових коледжів або навчальних центрів (навчальних підрозділів), термін навчання в яких становить шість місяців і більше, без збереження посади за попереднім місцем служби або у зв’язку з передислокацією військової частини (підрозділу військової частини), установи, організації (далі - військова частина) їм виплачується підйомна допомога в розмірі місячного грошового забезпечення на військовослужбовця і 50 відсотків місячного грошового забезпечення на кожного члена його сім’ї, який переїхав з ним на нове місце військової служби.

Пунктом 2 Порядку № 45 визначено, що право на отримання підйомної допомоги і добових для військовослужбовців виникає: на дату прийняття військовослужбовцем посади та справ - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у зв’язку з призначенням на посаду; на дату зарахування на навчання - для військовослужбовців, які зараховані на навчання до військових навчальних закладів; на дату прибуття до місця дислокації, оголошений наказом командира військової частини, - для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби у складі військової частини (підрозділу) в інший населений пункт.

Розмір підйомної допомоги обчислюється, виходячи з посадового окладу, окладу за військове звання та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, установлених військовослужбовцю за новим місцем військової служби на дату, коли військовослужбовець приступив до виконання обов’язків за посадою (зарахування на навчання), або на дату прибуття до нового місця дислокації військової частини, на членів сім’ї - на дату реєстрації їх місця проживання у населеному пункті за новим місцем військової служби військовослужбовця (розташованому поблизу місця служби військовослужбовця).

Відповідно до положень п. 3 Порядку № 45 виплата військовослужбовцям підйомної допомоги та добових здійснюється за новим місцем військової служби (місцем навчання) відповідно до наказу командира (начальника) військової частини (військового навчального закладу) із зазначенням нарахованої суми виплат. У наказі зазначаються дата та номер наказу про призначення військовослужбовця на військову посаду (зарахування на навчання), дата, коли він приступив до виконання обов’язків за посадою, дата вибуття з попереднього місця військової служби та прибуття на нове місце військової служби (на нове місце дислокації військової частини). Військовослужбовцям, які на дату прибуття до іншого населеного пункту перебувають у розпорядженні відповідного командира, виплата підйомної допомоги та добових здійснюється після призначення їх на посади та вступу до виконання обов’язків за посадами за новим місцем військової служби в цьому населеному пункті.

Підйомна допомога також виплачується військовослужбовцям, прийнятим (призваним) на військову службу за контрактом (за призовом осіб офіцерського складу) і призначеним на посади у військові частини, що дислокуються поза пунктом їх постійного проживання до прийняття (призову) на військову службу (пп. 1 п.4 Порядку № 45).

Із аналізу вищенаведених норм видно, що підйомна допомога виплачується тим, військовослужбовцям, які проходять службу за контрактом та переїхали до нового місця служби з одного населеного пункту в інший у зв'язку з призначенням на посади або зміною постійної дислокації військової частини.

Оцінюючи доводи представника відповідача щодо відсутності підстав для виплати підйомної допомоги, оскільки підтверджуючих документів, які б свідчили про фактичний переїзд позивача з одного місця служби на інше немає, суд зазначає про наступне.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою ст. 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Разом із тим, визначення терміну «постійне місце проживання» в діючому законодавстві відсутнє. Також й відсутні будь-які часові критерії для визначення факту постійності.

Судом встановлено, що старший солдат ОСОБА_1 був призваний через Мелітопольський ОМВК, який знаходиться в м. Мелітополь Запорізької області, далі прибув до військової частини А3840 для подальшого проходження служби у тому ж населеному пункті, що і військова частина А3840, та 06.03.2018 зарахований до списків особового складу відповідно до наказу (по стройовій частині) від 06.03.2018 № 46.

Подаючи заяву від 19.02.2018 на імя військового комісара Мелітопольського ОМВК позивач зазначає адресу свого місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_3. Така ж адреса зазначена і в автобіографії від 14.02.2018 та довідці старшої по дому ОСОБА_4 від 14.02.2018, а не адреса: АДРЕСА_2.

Крім того, судом при дослідженні даних особової справи ОСОБА_1 встановлено, що аналогічна адреса місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4 позивачем також вказана у автобіографії від 11.05.2016, характеристиці старшої по дому від 12.05.2016.

Окремо суд звертає увагу, що у підсумку листа МО України вих. №260 від 11.06.2018 «Стосовно рапорту про виплату підйомної допомоги», який надано за наслідком розгляду звернення ОСОБА_1 його повідомлено: відповідно до п. 2 Порядку право на отримання підйомної допомоги і добових для військовослужбовців виникає на дату прийняття військовослужбовцем посади та справ для військовослужбовців, які переїхали на нове місце служби з одного населеного пункту в інший у звязку з призначенням на посаду. Як видно з п. 14 наказу командира військової частини А3840 (по стройовій частині) від 06.03.2018 № 46, Ви прибули з Мелітопольського ОМВК Запорізької області, тобто права на отримання підйомної допомоги не набули, оскільки не переїжджали в інший населений пункт.

Однак, жодних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 подавав документи, які підтверджують фактичну зміну місця проживання з одного населеного пункту в інший, міністерству або військовій частині - суду не надано.

Отже, за відсутності ряду необхідних документів, відсутні підстави для висновків, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень не здійснюючи нарахування та виплати діяв протиправно. З цих же мотивів відсутні підстави для зобов’язання військову частину виплатити підйомну допомогу.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності..

Враховуючи вище наведене, на думку суду, відсутні підстави вважати, що відповідач діяв не в межах та не у спосіб визначений чинним законодавством.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності оскаржуваної бездіяльності та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини не підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 243-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволені позовної заяви ОСОБА_1 (72307, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Військової частини А3840 (72307, Запорізька область, м. Мелітополь – 7, код ЄДРПОУ 22990428) про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,- відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст.ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 11.03.2019.

Суддя А.В. Сіпака