Рішення № 80344340, 11.03.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2019 р. справа № 0940/2438/18

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0044235213 від 13.11.2018 та №0044255213 від 13.11.2018, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 20.12.2018 звернулася до суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0044235213 від 13.11.2018 та №0044255213 від 13.11.2018.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач безпідставно дійшов висновку про порушення позивачем строку сплати суми грошових зобов’язань з орендної плати з фізичних осіб, в результаті чого оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями №0044235213 від 13.11.2018 та №0044255213 від 13.11.2018 застосовано штрафні санкції за порушення таких строків. Зазначила, що податкові повідомлення-рішення №4263760-08-0907 від 30.04.2018 та №4263761-08-0907 від 30.04.2018, якими визначено суми грошових зобов’язань з орендної плати з фізичних осіб, отримала 04.07.2018 через працівників сільської ради. Цього ж дня, 04.07.2018, нею частково сплачено грошові зобов’язання, визначені податковими повідомленнями-рішеннями №4263760-08-0907 від 30.04.2018 та №4263761-08-0907 від 30.04.2018, а решту сплачено 31.08.2018. Таким чином, нею у встановлений оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями шістдесятиденний строк було сплачено орендну плату з фізичних осіб, тому контролюючий орган безпідставно виніс податкові повідомлення-рішення №0044235213 від 13.11.2018 та №0044255213 від 13.11.2018.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.12.2018 дану позовну заяву залишено без руху, а позивачу надано десятиденний строк для усунення її недоліків. У зазначений строк позивач недоліки позовної заяви усунула, тому ухвалою суду від 11.01.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 31.01.2019. Представник відповідача проти заявлених позовних вимог заперечила з підстав, наведених у відзиві (а.с.30-32). Просила суд в задоволенні позову відмовити з урахуванням тієї обставини, що позивач порушила строки сплати суми грошових зобов’язань, тому контролюючим органом законно застосовано штрафні санкції. На підтвердження отримання позивачем податкових повідомлень-рішень №4263760-08-0907 від 30.04.2018 та №4263761-08-0907 від 30.04.2018 представник відповідача надала копії корінців даних податкових повідомлень-рішень з відміткою про отримання 27.06.2018.

Позивач 11.02.2019 подала відповідь на відзив, в якій зазначила що підписи та дати на корінцях податкових повідомлень-рішень №4263760-08-0907 від 30.04.2018 та №4263761-08-0907 від 30.04.2018 вона не проставляла, просила визнати протиправними та скасувати оскаржувані податкові повідомлення-рішення (а.с. 37-38).

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши і оцінивши подані по справі докази, встановив наступне.

ОСОБА_1 є платником орендної плати за землю з фізичних осіб та відповідно до пункту 16.1 статті 16, статті 36, 287 Податкового кодексу України зобов’язана сплачувати суми податку у порядку та в строки, визначені Податковим кодексом України.

30.04.2018 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення №4263760-08-0907, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов’язання за платежем орендна плата з фізичних осіб в сумі 22864,89 грн. (а.с.21).

30.04.2018 контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення №4263761-08-0907, яким ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов’язання за платежем орендна плата з фізичних осіб в сумі 2000,41 грн. (а.с.20).

04.07.2018 позивачем було сплачено орендну плату з фізичних осіб в сумі 2000,41 грн. що підтверджується копією квитанції №0.0.1075793391.1 від 04.07.2018 (а.с.22).

Також 04.07.2018 ОСОБА_1 було здійснено платіж в сумі 7864,89 грн. за призначенням орендна плата з фізичних осіб, що підтверджується копією квитанції №0.0.1075794634.1 від 04.07.2018 (а.с.22).

Згідно квитанції №0.0.1122039566.1 від 31.08.2018 ОСОБА_1 також було сплачено 31.08.2018 орендну плату з фізичних осіб в сумі 14999,99 грн. (а.с.22).

29.10.2018 Головним управлінням Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області проведено камеральну перевірку платника податку ОСОБА_1 з питань своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань по орендній платі за землю. Даною перевіркою встановлено порушення ОСОБА_1 граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з орендної плати за землю з фізичних осіб, що зафіксовано в акті №227/09-19-52-13/12 від 29.10.2018 про результати перевірки своєчасності сплати узгоджених податкових зобов’язань до бюджету (зворот а.с. 33).

13.11.2018 Головним управлінням Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області винесено податкове повідомлення-рішення №0044255213, яким ОСОБА_1 за порушення строку сплати на 2 календарні дні грошового зобов’язання з орендної плати з фізичних осіб зобов’язано сплатити штраф в сумі 1500,00 грн. (а.с.23).

Також 13.11.2018 Головним управлінням Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області винесено податкове повідомлення-рішення №0044235213, яким позивачу за порушення строку сплати на 73,73,73,73,73,48,48 календарних днів грошового зобов’язання з орендної плати з фізичних осіб зобов’язано сплатити штраф в сумі 5771,54 грн. (а.с. 24).

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення №0044235213 від 13.11.2018 та №0044255213 від 13.11.2018 протиправними, позивач звернулась з даним позовом до суду.

При вирішенні даного спору суд виходив з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з статтею 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори (пункт 8.1). До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 8.2). До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад (пункт 8.3).

Згідно з підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать податок на майно.

Стаття 265 Податкового кодексу України визначає склад податку на майно.

Відповідно до підпункту 265.1.3 пункту 265.1 статті 265 Податкового кодексу України податок на майно складається з плати за землю.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України плата за землю – обов’язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Статтею 16 Податкового кодексу України визначені обов'язки платника податків, згідно положень якої платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (підпункт 16.1.3.), сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (підпункт 16.1.4).

Положеннями статті 36 Податкового кодексу України визначено суть податкового обов'язку, згідно положень якої податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (пункт 36.1).

Згідно з підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків – сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання – сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пункту 284.1 статті 284 Податкового кодексу України органи місцевого самоврядування встановлюють ставки плати за землю та пільги щодо земельного податку, що сплачується на відповідній території.

Згідно з пунктами 285.1, 285.2 статті 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Відповідно до пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

Пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно пункту 287.2 статті 287 Податкового кодексу України облік фізичних осіб - платників податку і нарахування відповідних сум проводяться контролюючими органами за місцем знаходження земельної ділянки щороку до 1 травня.

Пунктом 287.5 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Фізичними особами у сільській та селищній місцевості земельний податок може сплачуватися через каси сільських (селищних) рад або рад об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за квитанцією про приймання податкових платежів. Форма квитанції встановлюється у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 30.04.2018 контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення №4263760-08-0907 та №4263761-08-0907, якими ОСОБА_1 визначено суми податкового зобов’язання за платежем орендна плата з фізичних осіб в розмірі 22864,89 грн. та 2000,41 грн. відповідно (а.с.20-21).

Відповідно до наявних в матеріалах справи копій корінців податкових повідомлень-рішень №4263760-08-0907 від 30.04.2018 та №4263761-08-0907 від 30.04.2018, останні отримані 27.06.2018, про що проставлено підпис «Опирук».

Що стосується доводів позивача про те, що податкові повідомлення-рішення №4263760-08-0907 від 30.04.2018 та №4263761-08-0907 від 30.04.2018 отримані нею лише 04.07.2018 через працівників Устянської сільської ради Снятинського району Івано-Франківської області, а підпис про їх отримання 27.06.2018 зроблений не нею, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 Податкового кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем на підтвердження своїх доводів щодо отримання 04.07.2018 податкових повідомлень-рішень №4263760-08-0907 від 30.04.2018 та №4263761-08-0907 від 30.04.2018 не подано жодних доказів.

Натомість відповідачем надано суду корінці податкових повідомлень-рішень №4263760-08-0907 від 30.04.2018 та №4263761-08-0907 від 30.04.2018, відповідно до яких останні отримані 27.06.2018, про що проставлено підпис «Опирук». Доказів того, що такий підпис зроблено не ОСОБА_1, останньою не наданий.

Таким чином, беручи до уваги вищенаведене, виходячи з принципу змагальності та обов’язку сторін доказування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги , суд не приймає нічим не підтвердженні доводи позивача щодо отримання 04.07.2018 податкових повідомлень-рішень №4263760-08-0907 від 30.04.2018 та №4263761-08-0907 від 30.04.2018 та щодо того, що підпис про отримання 27.06.2018 податкових повідомлень-рішень №4263760-08-0907 від 30.04.2018 та №4263761-08-0907 від 30.04.2018 не належить ОСОБА_1.

Відповідно до пункту 126.1 та пункту 126.3 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов’язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов’язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) фізичній особі податкове/податкові повідомлення-рішення з податку на майно у строки, встановлені відповідними нормами цього Кодексу, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов’язання.

Як встановлено судом вище, контролюючим органом на виконання вимог пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України 27.06.2018 вручено ОСОБА_1 податкові повідомлення-рішення №4263760-08-0907 від 30.04.2018 та №4263761-08-0907 від 30.04.2018, що підтверджується наявними в матеріалах справи корінцями даних податкових повідомлень-рішень (а.с.33).

Відповідно до акту №227/09-19-52-13/12 від 29.10.2018 контролюючим органом встановлено порушення ОСОБА_1 граничних строків сплати узгодженої суми податкового зобов’язання з орендної плати за землю з фізичних осіб, на підставі чого 13.11.2018 Головним управлінням Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області винесено податкове повідомлення-рішення №0044255213, яким ОСОБА_1 за порушення строку сплати на 2 календарні дні грошового зобов’язання з орендної плати з фізичних осіб зобов’язано сплатити штраф в сумі 1500,00 грн. та податкове повідомлення-рішення №0044235213, яким позивача за порушення строку сплати на 73,73,73,73,73,48,48 календарних днів грошового зобов’язання з орендної плати з фізичних осіб зобов’язано сплатити штраф в сумі 5771,54 грн. (а.с. 24).

Щодо правомірності винесення податкового повідомлення рішення №0044235213 від 13.11.2018, суд зазначає наступне.

З розрахунку штрафної санкції до податкового повідомлення-рішення №0044235213 вбачається, що контролюючий орган, серед іншого, за порушення позивачем строку сплати грошових зобов’язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями №4263761-08-0907 від 30.04.2018 та №4263760-08-0907 від 30.04.2018 на 48 днів по кожному нарахував штрафні санкції в розмірі 20% - 400,08 грн. та 1172,98 грн. відповідно.

З таким висновком відповідача суд не погоджується, оскільки наявними в матеріалах справи копіями квитанцій №0.0.1075794634.1 та №0.0.1075793391.1 підтверджується факт сплати 04.07.2018 ОСОБА_1 орендної плати з фізичних осіб в розмірі 7864,89 грн. та 2000,41 грн., а не 16.10.2018 як встановлено відповідачем (а.с.22).

Таким чином Головним управлінням Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області безпідставно нараховано позивачу штрафні санкції в частині оплати грошових зобов’язань згідно податкових повідомлень-рішень №4263761-08-0907 від 30.04.2018 та №4263760-08-0907 від 30.04.2018 розмірі 20% - 400,08 грн. та 1172,98 грн.

Зважаючи на викладене, оскаржуване податкове повідомлення рішення №0044235213 від 13.11.2018 в частині нарахування штрафних санкцій в розмірі 1573,06 грн. є протиправним та підлягаю скасуванню.

Що стосується решти сум нарахованих штрафних санкцій, то такі нараховані відповідачем за несвоєчасну сплату грошових зобов’язань, згідно наступних податкових повідомлень-рішень: від 30.06.2016 №5148-04 ТА0100 та нараховано штраф в розмірі 18,09 грн.; від 30.06.2016 №5149-04 ТА0100 та нараховано штраф в розмірі 352,80 грн.; від 30.06.2016 №5146-04 ТА0100 та нараховано штраф в розмірі 3723,89 грн., від 30.06.2016 №5145-04 ТА0100 та нараховано штраф в розмірі 104,64 грн. та від 30.06.2016 №5147-04 ТА0100 та нараховано штраф в розмірі 26,06 грн.

Факт порушення строків сплати грошових зобов’язань, нарахованих зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями зафіксовано відповідачем в акті №227/09-19-52-13/12 від 29.10.2018 (зворот а.с.33).

Суд звертає увагу, що позивачем у поданих по суті справи заявах не заперечується правомірність нарахування штрафних санкцій в розмірах 18,09 грн., 352,80 грн., 3723,89 грн., 104,64 грн. та 26,06 грн. Позивачем не надано суд жодного доказу на підтвердження безпідставності нарахування штрафних санкцій у цій частині. Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач погоджується із нарахованими податковим повідомленням-рішенням №0044235213 від 13.11.2018 штрафними санкціями в загальному розмірі 4198,48 грн.

Зважаючи на викладене вище, відсутні підстави визнавати протиправним податкове повідомлення-рішення №0044235213 від 13.11.2018 в частині нарахування штрафних санкцій в загальному розмірі 4198,48 грн.

Щодо правомірності винесення податкового повідомлення рішення №0044255213 від 13.11.2018, суд вказує на таке.

Як вбачається з розрахунку штрафної санкції до податкового повідомлення-рішення №0044255213, відповідачем за порушення позивачем строку сплати на 2 календарні дні грошового зобов’язання з орендної плати з фізичних осіб в розмірі 15000,00 грн. нараховано штраф в розмірі 10% грошового зобов’язання - 1500,00 грн. (а.с.23).

Згідно квитанції №0.0.1122039566.1 від 31.08.2018 ОСОБА_1 було сплачено 31.08.2018 орендну плату з фізичних осіб в сумі 14999,99 грн. (а.с.22).

Беручи до уваги підтвердження вручення 27.06.2018 позивачу податкового повідомлення рішення №4263760-08-0907 від 30.04.2018, тобто до 01 липня року, що настає за базовим податковим роком, та факт часткової оплати визначеної суми податкового зобов’язання 31.08.2018 суд погоджується з висновком відповідача про порушення на 2 дні строку сплати грошового зобов’язяння в сумі 15000,00 грн. та правомірністю застосування штрафної санкції в розмірі 10% від суми зобов’язання, що становить 1500,00 грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0044255213 від 13.11.2018 не підлягають задоволенню.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову, а тому слід визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0044235213 від 13.11.2018 в частині нарахування штрафних санкцій в розмірі 1573,06 (одна тисяча п’ятсот сімдесят три) грн. 06 коп. безпідставно нарахованих за несвоєчасну сплату грошових зобов’язань з орендної плати з фізичних осіб.

В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області відповідно до задоволених вимог на користь ОСОБА_1 21 % сплаченого судового збору, що становить 148 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0044235213 від 13.11.2018 в частині нарахування штрафних санкцій в розмірі 1573,06 (одна тисяча п’ятсот сімдесят три) грн. 06 коп. за несвоєчасну сплату грошових зобов’язань з орендної плати з фізичних осіб.

В задоволенні решти позовних відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, с. Соколівка, Косівський р-н, Івано-Франківська обл., 78650) сплачений судовий збір у розмірі 148 (сто сорок вісім) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Позивач - ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, с. Соколівка, Косівський р-н, Івано-Франківська обл., 78650).

Відповідач - Головне управління ДФС в Івано-Франківській області (код 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018).

Суддя Главач І.А.