Рішення № 80344217, 27.02.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 лютого 2019 року о/об 16 год. 05 хв.Справа № 0840/3889/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., за участю секретаря судового засідання Малої Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області (70100, Запорізька область, Новомиколаївський район, смт. Новомиколаївка, вул. Космічна, буд. 3)

треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

ОСОБА_2 (АДРЕСА_2);

ОСОБА_3 (АДРЕСА_2);

ОСОБА_4 (70112, Запорізька область, Новомиколаївський район, с. Сторчове).

про визнання дій протиправними, -

за участі представників:

від позивача - ОСОБА_5

(діє на підставі ордеру серія ЗП № 59864)

від відповідача - Сілушина М.Ю.

(діє на підставі довіреності №01-01-17/0698 від 31.07.2018 року)

від третьої особи 1 - не прибув

від третьої особи 2 - не прибув

від третьої особи 3 - не прибув

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області (далі - відповідач), треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, в якому позивач просить суд:

- визнати дії Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області щодо реєстрації припинення договору оренди земельної ділянки НОМЕР_1 від 01 жовтня 2009 року, укладеного між ОСОБА_1, в особі ОСОБА_2, яка діяла на підставі довіреності від 03 жовтня 2008 року, та ОСОБА_3, - протиправними;

- визнати дії Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області щодо реєстрації договору оренди земельної ділянки НОМЕР_1 від 16 травня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1, в особі ОСОБА_2, яка діяла на підставі довіреності від 03 жовтня 2008 року, та ОСОБА_4, - протиправними.

Ухвалою суду від 24 вересня 2019 року провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження, а підготовче судове засідання призначено на 23 жовтня 2018 року.

23 жовтня 2018 року в судовому засідання протокольною ухвалою суду підготовче засідання відкладено до 08 листопада 2019 року.

08 листопада 2018 року ухвалою суду залучено до участі у справі №0840/3889/18 у якості третіх осіб які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2; ОСОБА_3; ОСОБА_4.

Разом з тим, ухвалою суду від 08 листопада 2018 року від Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області витребувано реєстраційну справу № 956212323236 щодо земельної ділянки НОМЕР_1, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на землю від 15 грудня 1999 року, серія НОМЕР_2, на підставі рішення Новомиколаївської селищної Ради народних депутатів від 16 лютого 1999 року № 31, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 223

Також, ухвалою суду від 08 листопада 2018 року відкладено підготовче засідання на 20 листопада 2018 року.

20 листопада 2018 року за клопотання представників сторін підготовче провадження продовжено до тридцяти днів, а наступне підготовче судове засідання призначено на 18 грудня 2018 року.

18 грудня 2018 року ухвалою суду, за письмовими згодами учасників справи, призначено справу до судового розгляду по суті на 15 січня 2019 року після закриття підготовчого провадження.

Однак, в період з 14 січня 2019 року по 18 січня 2019 року суддя Запорізького окружного адміністративного суду Татаринов Д.В. був відсутній на роботі відповідно до листка непрацездатності серії АДЛ №303831.

Ухвалою суду від 21 січня 2019 року провадження у справі зупинено за клопотанням сторін, з метою надання часу для примирення до 05 лютого 2019 року.

05 лютого 2019 року ухвалою суд продовжено процесуальний строк ухвали суду від 21 січня 2019 року про зупинення провадження у справі, до 27 лютого 2019 року для надання часу для примирення.

Ухвалою суду від 27 лютого 2019 року поновлено провадження у справі.

Відповідно до статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) 05 лютого 2019 року сторонам проголошено вступну та резолютивну частину рішення та оголошено про час виготовлення рішення у повному обсязі.

Позовна заява обґрунтована тим, що у реєстраційній справі № 956212323236 щодо земельної ділянки НОМЕР_1 є документи, що ставлять під сумнів законність припинення дії договору оренди землі від 01 жовтня 2009 року, та укладання 16 травня 2016 року між ОСОБА_1, в особі ОСОБА_2, яка діяла на підставі довіреності від 03 жовтня 2008 року, та ОСОБА_4 договору оренди землі на 49 років. Вказує про те, що окрім договору оренди на земельну ділянку НОМЕР_1 від 01 жовтня 2009 року, та договору оренди на цю ж земельну ділянку від 16 травня 2016 року, в реєстраційній справі знаходиться доручення від ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_2 від 03 жовтня 2008 року, в повноваження якої не входило розірвання договору оренди; угода про дострокове розірвання договору оренди землі від 01 жовтня 2009 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 24 червня 2016 року, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 01 липня 2016 року. Зазначає про те, що ніякого підтвердження у реєстраційній справі щодо схвалення позивачем дій свого представника з питання розірвання договору оренди землі від 01 жовтня 2009 року немає. Вказує, що зазначені дії державного реєстратора є незаконними, а рішення такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 просив суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх.№33573 від 23 жовтня 2018 року), відповідно до якого зазначено, що довіреність від 03 жовтня 2008 року не встановлює прямої заборони щодо укладення додаткової угоди. Такою довіреністю надано право ОСОБА_2 бути представником ОСОБА_1 з питань управління спірною земельною ділянкою площею 6,50 га., а саме: «укладення договорів оренди і таке інше», «підписувати документи, тощо», «а також, вирішення будь-яких інших питань крім відчуження щодо цієї ділянки». Представник відповідача вказує, що а ні сама довіреність, а ні сам довіритель ОСОБА_1, жодного разу в позовній заяві не зазначив, що Законом чи довіреністю передбачено будь-які обмеження прав довірителя щодо укладення додаткової угоди від імені ОСОБА_2. Позивачем не надано інформації щодо чинності або не чинності даної довіреності на момент укладення додаткової угоди. Вказує, що оформлення акту прийому-передачі земельної ділянки не було передбачено законодавчо, а відтак відповідно до статті 17 Закону України «Про оренду землі» (в редакції 2015 року) об'єкт за договором оренди землі вважався переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом. Вказує, що підпис є обов'язкові реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі, його наявність підтверджує наміри учасників правочину і є доказом його волевиявлення. Разом з тим звертає увагу на те, що заявником в обох випадках виступала не уповноважена особа ОСОБА_2, а відповідно до статті 1 Закону України про реєстрацію інша сторона правочину, у якої виникло речове право (копії заяв, додаються). Таким чином, державний реєстратор прийнявши документи від заявника перевіривши повноваження осіб прийняв передбачене Законом про реєстрацію та Порядком рішення.

Представник відповідача в судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 є власником 6,50 га земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Новомиколаївскої селищної ради, відповідно до державного акту на право власності на землю від 15 грудня 1999 року, серія НОМЕР_2, на підставі рішення Новомиколаївської селищної Ради народних депутатів від 16 лютого 1999 року № 31, та зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 223.

04 березня 2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено нотаріальний договір оренди зазначеної земельної ділянки на двадцять років, строк дії договору 31 грудня 2023 року. Нотаріальний договір посвідчений державним нотаріусом Ново миколаївської державної нотаріальної контори Запорізької області 04 березня 2003 року за № 275.

01 жовтня 2009 року між ОСОБА_1, в особі ОСОБА_2, яка діяла на підставі довіреності від 03 жовтня 2008 року, та ОСОБА_3, було укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 на 49 років.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, сформованого 20 травня 2015 року, Управлінням Держземагенства у Вільнянському районі Запорізької області, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, в графі «відомості про оренду» зазначено прізвище ОСОБА_3, дата реєстрації речового права 04 березня 2003 року, строк дії речового права 20 років. Орган, який зареєстрував земельну ділянку - Новомиколаївська селищна рада Новомиколаївського району.

16 травня 2016 року між ОСОБА_1, в особі ОСОБА_2, яка діяла на підставі довіреності від 03 жовтня 2008 року, та ОСОБА_4 було укладено договір оренди цієї ж земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 на 49 років.

Тому позивач звернувся до суду із вимогою про визнання дії Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області щодо реєстрації припинення договору оренди земельної ділянки НОМЕР_1 від 01 жовтня 2009 року, укладеного між ОСОБА_1, в особі ОСОБА_2, яка діяла на підставі довіреності від 03 жовтня 2008 року, та ОСОБА_3 - протиправними, та визнання протиправними дії Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області щодо реєстрації договору оренди земельної ділянки НОМЕР_1 від 16 травня 2016 року між ОСОБА_1, в особі ОСОБА_2, яка діяла на підставі довіреності від 03 жовтня 2008 року, та ОСОБА_4.

Враховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

1. Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації за цим Законом, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначає Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року №1952-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон України №1952-IV)

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України №1952-IV цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Пунктом 2 частини 1 статті 4 Закону України №1952-IV встановлено, що обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; іпотека; довірче управління майном.

Згідно частини 2 статті 9 Закону України №1952-IV державний реєстратор:

1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема:

відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом);

відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень;

відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону;

наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав;

2) приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, про відмову в державній реєстрації, про її зупинення, внесення змін до Державного реєстру прав;

3) відкриває і закриває розділи Державного реєстру прав, вносить до них відповідні записи;

4) веде реєстраційні справи щодо об'єктів нерухомого майна;

5) присвоює реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації;

6) видає свідоцтво про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

7) надає інформацію з Державного реєстру прав або відмовляє у її наданні у випадках, передбачених цим Законом;

8) у разі потреби вимагає подання передбачених законодавством додаткових документів, необхідних для державної реєстрації прав та їх обтяжень;

9) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами України.

Частиною 4 статті 9 Закону України №1952-IV передбачено, що державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Частиною 1 статті 15 Закону України №1952-IV визначений порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, зокрема державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

За приписами частини 4 статті 15 Закону України №1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Крім того Закон України №1952-IV встановлює також можливість зупинення державної реєстрації прав.

Зокрема стаття 23 Закону України №1952-IV передбачає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав зупиняється у разі прийняття рішення суду про заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією таких прав.

Державний реєстратор у день отримання рішення суду про заборону вчинення дій, пов'язаних з державною реєстрацією прав, приймає рішення про зупинення державної реєстрації прав, про що письмово повідомляє заявника не пізніше наступного дня після прийняття ним відповідного рішення.

Державна реєстрація права власності та інших речових прав зупиняється до скасування рішення суду, що було підставою для прийняття рішення про зупинення державної реєстрації прав. Загальний строк розгляду заявленого права продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Також Законом України №1952-IV передбачені підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Згідно частини 2 статті 24 Закону України №1952-IV за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Частиною 4 статті 24 Закону України №1952-IV встановлено, що відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок № 1127).

Відповідно до пункту 6 Порядку №1127 державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Пунктом 18 Порядку №1127 передбачено, що за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Таким чином суд звертає увагу, що чинним законодавством України чітко визначено, що державний реєстратор може провести лише державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмовити у ній або зупинити державну реєстрацію.

Тобто, з аналізу норм чинного законодавства суд дійшов висновку, що законодавством України у відносинах щодо проведення державної реєстрації речових та інших прав, та їх обтяжень не передбачена така реєстраційна дія як реєстрації припинення договору оренди земельної ділянки.

З матеріалів адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем не вчинялись дії щодо реєстрації припинення договору оренди земельної ділянки НОМЕР_1 від 01 жовтня 2009 року, укладеного між ОСОБА_1, в особі ОСОБА_2, яка діяла на підставі довіреності від 03.10.2008 року, та ОСОБА_3.

Сторонами доказів протилежного не надано.

Враховуючи все вищевикладене суд дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність позовної вимоги про визнання протиправними дій Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області щодо реєстрації припинення договору оренди земельної ділянки НОМЕР_1 від 01 жовтня 2009 року, укладеного між ОСОБА_1, в особі ОСОБА_2, яка діяла на підставі довіреності від 03.10.2008 року, та ОСОБА_3, отже вона не підлягає задоволенню.

2. Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області щодо реєстрації договору оренди земельної ділянки НОМЕР_1 від 16 травня 2016 року між ОСОБА_1, в особі ОСОБА_2, яка діяла на підставі довіреності від 03 жовтня 2008 року, та ОСОБА_4, - суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 15 Закону України №1952-IV визначений порядок проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, зокрема

Державна реєстрація прав та їх обтяжень проводиться в такому порядку:

1) прийняття і перевірка документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрація заяви;

2) встановлення факту відсутності підстав для відмови в державній реєстрації прав та їх обтяжень, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та/або їх обтяжень;

3) прийняття рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, відмову в ній або зупинення державної реєстрації;

4) внесення записів до Державного реєстру прав;

5) видача свідоцтва про право власності на нерухоме майно у випадках, встановлених статтею 18 цього Закону;

6) надання витягів з Державного реєстру прав про зареєстровані права та/або їх обтяження.

За приписами частини 4 статті 15 Закону України №1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України №1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом, та актів прийому-передачі активів та/або зобов'язань неплатоспроможного банку приймаючому або перехідному банку, крім випадків, визначених законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Суд звертає увагу, що частиною 7 статті 16 Закону України №1952-IV передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 17 Закону України №1952-IV встановлено вимоги до документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень.

Як вже зазначалось вище, частиною 1 статті 24 Закону України №1952-IV встановлено вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Відповідно до пункту 8 Порядку №1127 під час формування та реєстрації заяви у базі даних заяв уповноважена особа суб'єкта державної реєстрації прав, нотаріус або його помічник встановлює особу заявника, що здійснюється за документом, що посвідчує таку особу.

За приписами пункту 12 Порядку №1127 розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, а також відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями.

Пунктом 23 Порядку №1127 встановлено, що за наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав, що визначені Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", державний реєстратор приймає відповідне рішення, яке повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття, з відповідним обґрунтуванням їх застосування.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 24 Закону України №1952-IV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа.

Саме на цю підставу посилається позивач в обґрунтування протиправності дій відповідача під час реєстрації договору оренди земельної ділянки НОМЕР_1 від 16 травня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1, в особі ОСОБА_2 та ОСОБА_4. Позивач вважає, що державний реєстратор здійснив реєстрацію припинення договору оренди землі та укладення нового договору особою, яка не мала на це права або повноважень.

Суд зазначає, що такі твердження позивача є помилковими, оскільки частиною 7 статті 16 Закону України №1952-IV передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Як встановлено судом з матеріалів адміністративної справи, ОСОБА_1 Довіреністю від 03 жовтня 2008 року, зареєстрованою в реєстрі за №2163 (далі - Довіреність від 03 жовтня 2008 року), уповноважено ОСОБА_2 бути представником позивача з питань управління належної ОСОБА_1 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серія НОМЕР_2, виданого Головою Новомиколаївської селищної ради 15 грудня 1999 року, земельною ділянкою, площею 6,50 га. Зазначеною Довіреністю серед іншого, передбачено право ОСОБА_2 на укладання договорів оренди, а також вирішення будь-яких інших питань, крім відчуження щодо цієї земельної ділянки, для чого, серед іншого, передбачене право підписувати від імені ОСОБА_1 документи, необхідні для виконання повноважень, в тому числі оренди, вносити зміни до вищезазначених договорів, виконувати всі інші дії, пов'язані із цією довіреністю.

ОСОБА_2, діючи на підставі Довіреності від 03 жовтня 2008 року, від імені ОСОБА_1 16 травня 2016 року, уклала з ОСОБА_4 договір оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1 на 49 років.

ОСОБА_4 особисто звернувся до державного реєстратора Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29 червня 2016 року, для проведення державної реєстрації права оренди земельної ділянки кадастровий номер НОМЕР_1, додавши до заяви документи, визначені чинним законодавством, за результатами розгляду якої 01 липня 2016 року державним реєстратором Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області прийнято Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №30262459, та внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином суд звертає увагу, що ОСОБА_4 за договором оренди земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) від 16 травня 2016 року набув право оренди земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1), отже відповідно до статті 16 Закону України №1952-IV є особою, яка має право та повноваження звернутися до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію прав.

Отже, вищенаведене у сукупності свідчить про те, що відповідачем дотримані приписи чинного законодавства щодо державної реєстрації договору оренди земельної ділянки НОМЕР_1 від 16 травня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1, в особі ОСОБА_2, яка діяла на підставі довіреності від 03 жовтня 2008 року, та ОСОБА_4.

Інші доводи сторін не є юридично значимими та не впливають на правильність вирішення адміністративної справи по суті.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень (частина 1 статті 2 КАС України).

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно вимог статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

За правилами частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, з урахуванням вище викладеного, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності дійшов висновку, що позовні вимоги є недоведеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Новомиколаївської районної державної адміністрації Запорізької області, треті особи які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання дій протиправними - відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення буде складено у повному обсязі відповідно до частини 3 статті 243 КАС України, протягом десяти днів.

Рішення складено у повному обсязі 11 березня 2019 року.

Суддя Д.В. Татаринов