Рішення № 80344124, 26.02.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2019 р. Справа№200/12591/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Шинкарьової І.В.

при секретарі Заіченко Я. В.,

за участю:

представника позивача Сазонова Є.В. за довір.,

представника відповідача Аллахвердієва А.О. за довір.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРУМ РЕПЕЇР» до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання нечинним та скасування рішення від 04 вересня 2018 року № 0011081303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальну суму 172 553,20 грн.,-

В С Т А Н О В И В:

15 листопада 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «КОРУМ РЕПЕЇР» (далі позивач, ТОВ «КОРУМ РЕПЕЇР») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Донецькій області (далі відповідач, ГУ ДФС у Донецькій області) про скасування рішення від 04 вересня 2018 року № 0011081303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 172 553,20 грн.

Заявлені вимоги позивач обґрунтовував тим, що несвоєчасне подання звітності з єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування, яке мало місце в жовтні, листопаді 2015 року та у лютому 2016 року, не призвело саме до донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування позивачем, що підтверджується даними Акту перевірки від 16 серпня 2018 року та рішенням від 04 вересня 2018 року, в якому зазначено: «за наслідками якої (перевірки) донараховано 0,00 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування». Позивач вважає, що ним своєчасно та у повному обсязі сплачено єдиний внесок у спірному періоді. Крім того, позивач зазначає, що він звільнений від відповідальності за несвоєчасну оплату єдиного внеску, визначених статтею 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції. Позивач зареєстрований за адресою: Донецька область, м. Дружківка, вул. Соборна, буд. 7. Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 1275-р від 02 грудня 2015 року визначено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, до якої відноситься місто Дружківка. Вважає, що спірне рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки також прийнято без урахування положень пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцевих положень» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон № 2464). На підставі чого просить скасувати спірне рішення (арк. справи 4- 10).

Ухвалою суду від 19 листопада 2018 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено у підготовче судове засідання на 11 грудня 2018 (арк. справи 1).

07 грудня 2018 року, відповідачем через відділ діловодства та архівної роботи суду поданий відзив на адміністративний позов, відповідно до якого відповідач зазначає, що підставою для прийняття спірного рішення став акт перевірки платника єдиного внеску. За результатами документальної планової виїзної перевірки податковим органом винесено рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування не нарахованого єдиного внеску у розмірі 172 553,20 грн.

Відповідач зазначає, що перевіркою встановлено саме несвоєчасне нарахування єдиного внеску платником, а податковим органом донарахування не здійснювалось, то у тексті рішення «за наслідками якої донараховано 0,00 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» зазначено саме 0,00 грн. сума донарахована податковим органом за наслідками проведеної перевірки, тому вважає винесене спірне рішення правомірним. Окрім того, зазначає, що до 01 січня 2016 року підприємство перебувало на обліку - м. Київ, в зв'язку з чим вважає, що відповідач діяв виключно на підставі та в межах та у спосіб, визначених діючим законодавством, на підставі чого просить відмовити у задоволенні позовних вимог позивача (арк. справи 143-148).

11 грудня 2018 року позивачем через відділ діловодства та архівної роботи суду подана відповідь на відзив в якому позивач зазначив, що ним, фактично за звітній місяць - жовтень 2015 року, листопад 2015 року, лютий 2016 року був нарахований та сплачений єдиний внесок, який підтверджується представленими суду платіжними дорученнями. За несвоєчасне подання звітів за жовтень 2015 року, листопад 2015 року, лютий 2016 року, яким позивача притягнуто до відповідальності відповідно до пункту 7 частини 11 стаття 25 ЗУ № 2464, на загальну суму 510 грн., позивачем не заперечується факт порушення строків подання звітів, в зв'язку з чим, позивачем сплачений штраф, який підтверджується витягом з електронного кабінету платника. Окрім того зазначив, що притягнення платника податків до відповідальності за податкове правопорушення відповідно до ЗУ № 2464 здійснюється шляхом винесення податкового повідомлення-рішення. В зв'язку з чим вважає, що спірне рішення підлягає скасуванню (арк. справи 203-206).

11 грудня 2018 року по справі оголошена перерва у підготовчому судовому засіданні на 10 січня 2019 року.

10 січня 2019 року по справі оголошена перерва у підготовчому судовому засіданні на 22 січня 2019 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 січня 2019 року закрито підготовче провадження по справі та призначено до судового розгляду на 26 лютого 2019 року.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог, навівши доводи аналогічні зазначеним у відзиві на адміністративний позов.

Суд, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «КОРУМ РЕПЕЇР» зареєстроване в якості юридичної особи за кодом ЄДРПОУ 37790506, місцезнаходження: 84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Леніна,буд. 7, що вбачається з відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, розміщених в безкоштовному доступі на сайті Міністерства юстиції (арк. справи 17-23).

Відповідач, Головне управління ДФС у Донецькій області є суб`єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

16 серпня 2018 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у Донецькій області за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «КОРУМ РЕПЕЇР» податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2017 року єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 27 липня 2011 року по 31 грудня 2017 року, був складений акт № 879/05-99-14-11/37790506, за наслідками якого встановлені наступні порушення:

- пункту 4 частини 2 статті 6, статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування» № 2464, пункту 1 розділу 3 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14 квітня 2015 року № 435 в результаті чого, несвоєчасно подано до органу фіскальної служби за місцем обліку «звіти про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування» за жовтень 2015 року, за листопад 2015 року, за лютий 2016 року;

- пункту 1, пункту 4 частини 2 статті 6, частини 5 статті 7, частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого, своєчасно не нарахований єдиний внесок в сумі 1244 195,71 грн., у тому числі за жовтень 2015 року у сумі 481 336,24 грн., за листопад 2015 року у сумі 535 635,91 грн., за лютий 2016 року у сумі 227 223,56 грн. (арк. справи 24-42).

На підставі акту від 16 серпня 2018 троку № 879/05-99-14-11/37790506, відповідачем прийнято рішення 04 вересня 2018 року за № 0011081303 з питань правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного соціального внеску на загальнодержавне соціальне страхування за період з 27 липня 2011 року по 31 грудня 2017 року, яким виявлені порушення пункту 1, пункту 4 частини 2 статті 6, частини 4, частини 5 статті 7, частини 8 статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464, за наслідками якої донараховано 0,00 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі пункту 3 частини 11 статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» до позивача застосовані штрафні санкції у розмірі 172 553,20 грн. (арк. справи 43).

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску до рішення від 04 вересня 2018 року № 0011071303, а саме:

- граничний термін нарахування єдиного внеску за жовтень 2015 року у сумі 481 336,24 грн. - 20 листопада 2015 року, а фактично єдиний внесок нарахований 22 листопада 2015 року, що складає 2 дні затримки, розмір штрафу складає 96 267,25 грн.;

- граничний термін нарахування єдиного внеску за листопад 2015 року у сумі 535 635,91 грн. - 21 грудня 2015 року, а фактично нарахований 22 грудня 2015 року, що складає 1 день затримки, розмір штрафу складає 53 563,59 грн.;

- граничний термін нарахування єдиного внеску за лютий 2016 року у сумі 227 223,56 грн. - 21 березня 2016 року, а фактично нарахований 22 березня 2016 року, що складає 1 день затримки, розмір штрафу складає 22 722,36 грн.

Загальна сума застосованих до підприємства штрафних санкцій складає 172 553,20 грн. (арк. справи 168).

20 вересня 2018 року позивач звернувся до ДФС України зі скаргою на спірне рішення (арк. справи 44-48).

Рішенням ДФС від 23 жовтня 2018 року за № 34286/6/99-99-11-02-02-25, скарга залишена без задоволення, рішення від 04 вересня 2018 року без змін (арк. справи 49-51).

Предметом спору у справі є правомірність винесення відповідачем рішення № 0011081303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04 вересня 2018 року на суму 172 553,20 грн.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VI визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування .

Згідно пункту 1 частини 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця (частина 8 статті 9 зазначеного Закону).

Таким чином, законодавцем чітко встановлено, що нарахування єдиного внеску здійснюється за календарний місяць та сплачується у відповідний термін. Тобто нарахування внеску передує сплаті.

Пунктом 4 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 4 статті 9 Закону № 2464-VI, обчислення єдиного внеску за минулі періоди, крім випадків сплати єдиного внеску згідно з частиною п'ятою статті 10 цього Закону, здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Абзац перший частини восьмої статті 9 Закону № 2464-VI визначає, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу, грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань. (Абзац другий частини восьмої статті 9 в редакції Закону № 2464-VI).

Відповідно до частини 12 статті 9 зазначеного Закону єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника, та сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та / або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, є недоїмкою та стягується з урахуванням пені та застосування штрафів.

Відповідно пункту 3 до частини 11 статті 25 Закону 2464, орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції, де між іншим:

за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Таким чином, умовою, для застосування до позивача зазначеної санкції є донарахування відповідачем своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

З тексту спірного рішення вбачається, що за наслідками перевірки донараховано 0,00 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування зазначено.

Окрім того, з пред'явлених позивачем платіжних доручень вбачається, що позивачем нарахована та сплачено єдиний внесок, а саме:

за жовтень 2015 року:

платіжними дорученнями від 21 жовтня 2015 року за № 286 на суму 72039 грн., № 288 на суму 67,29 грн., № 293 на суму 1 780,18 грн., № 294 на суму 1,00 грн., № 299 на суму 60 845,00 грн., № 300 на суму 6 524,20 грн.;

платіжними дорученнями від 22 жовтня 2015 року № 305 на суму 2 236,64 грн., № 306 від 208,92 грн., № 311 від 28 717, 55 грн., № 312 на суму 1 500,00 грн., № 317 на суму 5 955,20 грн., № 318 на суму 556,27 грн., № 322 на суму 15 591,71 грн., № 323 на суму 1 456,42 грн., № 329 на суму 2 447,00 грн., № 330 на суму 141,77 грн.,

платіжними дорученнями від 29 жовтня 205 року № 338 на суму 2 887,82 грн., № 339 на суму 1,00 грн.;

платіжними дорученнями від 30 жовтня 2015 року за № 347 на суму 4 843,87 грн., № 351 на суму 352,19 грн.;

платіжними дорученнями від 06 листопада 2015 року за № 356 на суму 90 000 грн., № 358 на суму 14 950,50 грн., № 369 на суму 36 851,39 грн., № 370 на суму 148,71 грн.,№ 375 на суму 175 155,11 грн., № 376 на суму 3 113,63 грн., № 377 на суму 4 638,53 грн., № 378 на суму 15 405,01 грн., № 369 на суму 279,43 грн.;

платіжними дорученнями від 11 листопада 2015 року за № 387 на суму 1 987,05 грн., № 388 на суму 1,00 грн., № 393 на суму 13 328,21 грн., № 394 на суму 338,26 грн. (арк. справи 59-91).

Звітність за жовтень 2015 року позивачем подана 22 грудня 2015 року (арк. справи 52-56).

Нарахований та сплачений позивачем єдиний внесок, за листопад 2015 року, а саме:

платіжними дорученнями від 24 листопада 2015 року за № 421 на суму 47 055,96 грн., № 422 на суму 19 067,14 грн., № 423 на суму 49 637,76 грн., № 425 на суму 4 624,01 грн., № 426 на суму 1 876,05 грн., № 427 на суму 4 677,76 грн.; №428 на суму 1 023,43 грн.,

платіжним дорученням від 27 листопада 2015 року за № 441 на суму 1 602,40 грн., № 442 на суму 149,68 грн.,

платіжним доручення від 08 грудня 2015 року за № 474 на суму 771,25 грн., № 475 на суму 7 423,96 грн., ; 476 на суму 18 170,19 грн., № 477 на суму 9 851,78 грн., № 494 на суму 4 103,93 грн., № 495 на суму 3 851,83 грн., № 496 на суму 232,03 грн., № 505 на суму 371 717,70 грн., № 508 на суму 1,00 грн. (арк.. справи 98-115).

Звітність за листопад 2015 року позивачем подана 22 грудня 2015 року (арк. справи 92-95).

Нарахований та сплачений позивачем єдиний внесок, за лютий 2016 року, а саме:

платіжними дорученнями від 25 лютого 2016 року за № 270 на суму 7 388,86 грн., № 277 на суму 26 674,50 грн., № 278 на суму 14 735,19 грн., № 279 на суму 25 662,39 грн., № 286 на суму 656,63 грн., № 287 на суму 224,27 грн.; № 288 на суму 86,88 грн.,

платіжним дорученням від 04 березня 2016 року за № 318 на суму 7 829,62 грн., № 319 на суму 62 291,06 грн., № 320 на суму 50 000,00 грн., № 321 на суму 40 000,00 грн., № 323 на суму 744,87 грн., № 325 на суму 2 636,38 грн., № 322 на суму 401,51 грн. (арк. справи 123-136).

Звітність за лютий 2016 року позивачем подана 22 березня 2016 року (арк. справи 116-119).

Таким чином, судом встановлено, що позивачем було сплачено єдиний внесок у строк, визначений законодавством, і здійсненню сплати передувало нарахування такого внеску. Як свідчить акт перевірки, сума такого нарахування сплачена правильно. Суд зазначає, що відповідачем в акті перевірки необґрунтовано здійснено висновок про несвоєчасне нарахування єдиного внеску.

Стосовно посилання позивача щодо застосування до спірних правовідносин норм чинного законодавства про звільнення платників єдиного внеску від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо несвоєчасної сплати з урахуванням положень пункту 9-4 розділу VІІ «Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464, суд зазначає наступне.

Указом Президента України від 14 квітня 2014 року №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон України від 02 вересня 2014 року №1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", яким були внесені зміни до Закону №2464-VI, а саме його розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 9-3 (в подальшому пункту 9.4):

"Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року №405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються".

Тобто, у період невиконання обов'язків платника єдиного соціального внеску позивач повинен знаходитись на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція.

Отже, відповідальність за порушення строків нарахування та сплати зобов'язань не має застосовуватись до платників в зоні АТО у період її проведення.

З Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «КОРУМ РЕПЕЇР», з 28 липня 2011 року знаходилось на обліку в Державній податковій інспекції у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області, з 04 грудня 2014 року змінено місцезнаходження підприємства: Печерський район м. Києва. З 25 листопада 2015 року змінені відомості про юридичну особу виконавчим комітетом Дружківської міської ради Донецької області. Станом на 30 листопада 2018 року, місцезнаходження юридичної особи: 84205, Донецька область м. Дружківка, вул. Леніна, буд. 7

У зв'язку з чим суд не приймає довід відповідача, що до січня 2016 року підприємство перебувало на обліку у ДПІ Печерського району ГУ ДФС у м. Києві, тому не звільняється від відповідальності, оскільки спірний період жовтень 2015 року лютий 2016 року.

Окрім того, стосовно доводів відповідача щодо закінчення про завершення антитерористичної операції, суд зазначає наступне.

Так, Указом Президента України від 30 квітня 2018 року № 116/2018 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях" (додається, для службового користування).

Відповідно до Наказу Верховного Головнокомандувача Збройних Сил України "Про початок операції Об'єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської Федерації на території Донецької та Луганської областей" розпочато операцію Об'єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії Російської федерації у Донецькій і Луганській областях, відповідно до плану операції Об'єднаних сил.

Операцію Об'єднаних сил на даний час не припинено.

За статтею 1 Закону № 1669 визначено датою закінчення антитерористичної операції є датою набрання чинності Указом Президента України «Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України».

Указ Президента України «Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України», на даний час не приймався.

З урахуванням того, що на час розгляду справи Указ Президента України "Про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України" не приймався, антитерористична операція в установленому порядку не завершена.

Окрім того, суд не бере до уваги лист Штабу Антитерористичного центру при СБУ України від 23.10.2018 року № 33/1-8434 про закінчення АТО, оскільки він не є джерелом права.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що приймаючи спірне рішення від 04 вересня 2018 року №0011081303, відповідач перевищив межі повноважень, відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, за якими орган державної влади діяв не на підставі і не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також не обґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог про скасування рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 29 березня 2018 року № 003341303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем при пред'явленні адміністративного позову сплачений судовий збір у розмірі 2 588,30 гривень, що підтверджується наявним в матеріалах адміністративної справи платіжним дорученням № 1097 від 09 листопада 2018 року (арк. справи 3).

Таким чином, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у зазначеному розмірі підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на користь позивача.

З огляду на викладене вище, на підставі положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", Податковим кодексом України та керуючись 2, 3, 5- 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 94, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 295,297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРУМ РЕПЕЇР» (місцезнаходження: 84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Леніна, (Соборна), б. 7, ЄДРПОУ 37790506) до Головного управління ДФС у Донецькій області (місцезнаходження: 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Таганрозької дивізії, буд. 114, код ЄДРПОУ 39406028) про скасування рішення від 04 вересня 2018 року № 0011081303 на суму 172553,20 грн., - задовольнити повністю.

Скасувати рішення Головного управління ДФС у Донецькій області про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 04 вересня 2018 року № 0011081303 на суму 172 553,20 грн.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань (87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Таганрозької дивізії, буд. 114, код ЄДРПОУ 39406028) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОРУМ РЕПЕЇР» (місцезнаходження: 84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Леніна, (Соборна), б. 7, ЄДРПОУ 37790506) судовий збір у розмірі 2588,30 грн. (дві тисячі п'ятсот вісімдесят вісім) гривень 30 копійок.

Вступна та резолютивна частини рішення проголошено у судовому засіданні 26 лютого 2019 року.

Повний текст рішення складений та підписаний 11 березня 2019 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Шинкарьова І.В.