Рішення № 80344122, 06.02.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06 лютого 2019 року 12 год. 10 хв.Справа № 280/4453/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Максименко Л.Я.

за участю секретаря судового засідання Биховської А.П.

представника позивача - Гаврилової О.Ю.

представника відповідача 1 - Куранової С.Г.

представника відповідача 2 - не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжалюмінторг»

до Головного управління ДФС у Запорізькій області, Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області

про зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжалюмінторг» (далі - позивач) звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач 1), в якому позивач просить суд зобов'язати Головне управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (ідентифікаційний код: 39396146) внести до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість необхідні дані щодо відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Запоріжалюмінторг» (ідентифікаційний код: 32573524) суми податку на додану вартість за грудень 2008 року в розмірі 10 692 526 (Десять мільйонів шістсот дев'яносто дві тисячі п'ятсот двадцять шість) грн.; стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжалюмінторг» (ідентифікаційний код: 32573524) пеню за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за грудень 2008 року в розмірі 12 771 270 (Дванадцять мільйонів сімсот сімдесят одна тисяча двісті сімдесят) грн. 20 коп. за період з 24.06.2015 по 17.10.2018.

В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що 16.01.2009 позивачем подано до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі декларацію з податку на додану вартість за грудень 2008 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за грудень 2008 року. Також, зазначає, що 10.03.2009 СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000040808/0, яким TOB «Запоріжалюмінторг» зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2008 року на суму 10 692 526 грн. Разом з тим, постановою Дніпропетровського апеляційного суду від 23.04.2015 скасовано вказане податкове повідомленням рішення, проте, станом на дату подання позовної заяви, бюджетне відшкодування податку на додану вартість в розмірі 10 692 526 грн. по декларації за грудень 2008 року не було здійснено TOB «Запоріжалюмінторг». Стверджує, що контролюючий орган 11.06.2015 отримав рішення суду апеляційної інстанції про скасування податкового повідомлення рішення від 10.03.2009 № 0000040808/0, та не пізніше 17.06.2015 був зобов'язаний подати до органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми в розмірі 10 692 526 грн., що підлягає відшкодуванню TOB «Запоріжалюмінторг» з Державного бюджету України. Проте, в порушення вимог ПК України, контролюючий орган не подав до органу казначейства висновок, що в свою чергу унеможливило повернення позивачу суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Вказує, що з врахуванням п'яти операційних (банківських) днів для перерахування позивачу суми бюджетного відшкодування, право на отримання пені виникає з 24.06.2015. З огляду на викладене, просить суд задовольнити позовні вимоги.

Відповідач 1 позов не визнав, у письмовому відзиві від 16.11.2018 вх. № 37009 посилається на те, що оскільки процедура судового оскарження податкового повідомлення-рішення від 10.03.2009 № 0000040808/0 не закінчилась станом на травень 2015 року, тому відсутні ознаки бездіяльності контролюючого органу, у спірних правовідносинах, оскільки нормою п. 200.15 ст. 200 ПК України (в редакції станом на лютий 2015 року) на податковий орган не покладається обов'язок подати до органу казначейства відповідний висновок саме після набрання законної сили рішенням, а зазначено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. Вказує, що насьогодні жодним нормативно-правовим актом не передбачено механізму внесення до Тимчасового реєстру заяв про відшкодування сум податку на додану вартість, включених до тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, та структуру такого реєстру.

У запереченнях від 26.11.2018 вх. № 38311 представник ГУ ДФС у Запорізькій області також вказує, що суми відшкодування згідно декларації за грудень 2008 року не можуть відображатись у Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, у зв'язку із тим, що заява позивача про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, подана до 1 лютого 2016 року, за якою станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету. А тому, зазначає, що твердження позивача про те, що відомості щодо сум бюджетного відшкодування, зазначені у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2008 року у розмірі 10692526 грн. не відображені ні у Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, ні у Тимчасовому реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету, є безпідставним.

З огляду на таке, стверджує, що відповідач 1 діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, а отже підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідач 2 у відзиві на позовну заяву (вх. № 564 від 08.01.2019) вказав, що предметом розгляду вищезазначеної справи є зобов'язання фіскального органу внести відомості до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та стягнення з Державного бюджету України пені за порушення строків відшкодування податку на додану вартість, а тому Головне управління є неналежним учасником адміністративного процесу. Вказує про відсутність у Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області будь-яких інших фактичних даних, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин, що мають значення для правильного вирішення спору. Просить врахувати вказані пояснення при розгляді справи.

Ухвалою суду від 29.10.2018 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №280/4453/18. Призначено підготовче судове засідання на 20.11.2018.

20.11.2018 оголошено перерву у підготовчому судовому засіданні до 06.12.2018.

У підготовчому судовому засіданні 06.12.2018 залучено до участі у справі другого відповідача - Головне управління Державної казначейської служби у Запорізькій області та оголошено перерву до 21.12.2018.

Ухвалою суду від 21.12.2018 продовжено строк підготовчого провадження у справі №280/4453/18 строком на 30 (тридцять) днів. Відкладено підготовче судове засідання в адміністративній справі №280/4453/18 на 10.01.2019.

Протокольною ухвалою суду від 10.01.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 06.02.2019.

У судовому засіданні 06.02.2019 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги. Просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача 1 заперечив проти позову з підстав, викладених у відзиві. Просив суд відмовити у позові.

Представник відповідача 2 у судове засідання не прибув, у відзиві на позовну заяву просив суд розглядати справу без його участі.

У судовому засіданні 06.02.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п'ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжалюмінторг» зареєстровано платником податку на додану вартість згідно витягу з реєстру платників податку на додану вартість за № 1808294500287 від 02.10.2018.

16.01.2009 позивачем подано до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі декларацію з податку на додану вартість за грудень 2008 року та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за грудень 2008 року.

СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Запоріжалюмінторг» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за грудень 2008 року у сумі 16 996 508 гривень, яка виникла за вересень 2008 року на розрахунковий рахунок платника у банку, що виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, задекларованого у листопаді 2008 року. За наслідками цієї перевірки було складено акт № 28/08-08/3257352 від 26.02.2009, яким встановлено порушення позивачем пп.7.7.2, 7.7.4 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР, а саме - завищення бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за грудень 2008 року у сумі 10 692 526,2 гривень, яке виникло за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалося у листопаді 2008 року.

На підставі цього акту було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000040808/0 від 10.03.2009 про зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ на 10 692 526 гривень.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.12.2009 у справі № 2а-5258/09/0870 відмовлено ТОВ «Запоріжалюмінторг» у задоволенні позову до СПДІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі про скасування вищевказаного податкового повідомлення-рішення. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011 рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду від 26.11.2013 № 2а-5258/09/0870 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжалюмінторг» задоволено частково. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.12.2009 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.04.2011 у справі скасовано, а матеріали справи направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Запорізького окружного адмінінстративного суду від 10.04.2014 у справі № П/808/114/14 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжалюмінторг» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м.Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення-рішення від 10.03.2009 №000040808/0 відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2015 у справі № П/808/114/14 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжалюмінторг»- задоволено. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10.04.2014 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжалюмінторг» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Межрегіонального головного управління Міндоходів, за участю: Прокуратури Запорізької області про скасування податкового повідомлення-рішення - скасовано. Позовні вимоги задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Запоріжжі №0000040808/0 від 10.03.2009.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 04.11.2015 по справі № 808/114/14 касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів залишено без задоволення. Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2015 залишено без змін.

Вважаючи, що контролюючим органом не виконано обов'язок щодо вчинення дій на повернення позивачу суми бюджетного відкшодування податку на додану вартість за грудень 2008 року та з вимогою про стягнення пені, нарахованої на бюджетну заборгованість, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Згідно з вимогами ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Суд враховує, що на момент набрання законної сили судовим рішенням по справі № П/808/114/14 та підтвердження судом правомірності формування позивачем суми бюджетного відшкодування за грудень 2008 року, а саме 23.04.2015 стаття 200 ПК України була чинною в редакції Закону України № 71-VIII від 28.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи».

Відповідно до пп. 200.13 та 200.15 ст. 200 ПК України, у вищевказаній редакції, після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету. На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Із долученого до матеріалів справи супровідного листа від 19.05.2015 за вих. № П/808/114/14 (872/7057/14) суд встановлено, що Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом направлено на адресу, в т.ч. і контролюючого органу копію постанови від 23.04.2015 у справі № П/808/114/14, яка отримана СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі 25.05.2015 вх. № 4077/10 (копія у справі).

Оскільки ТОВ «Запоріжалюмінторг» перейшло на податковий облік до ДПІ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС в Запорізькій області, то СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі супровідним листом від 02.06.2015 за вих. № 3118/28-04-10-014/2 направило копію постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2015 у справі № П/808/114/14 до обслуговуючого податкового органу (копія у справі).

Того ж дня, справа платника податків направлена в електронному вигляді.

Проте, отримавши рішення суду контролюючий орган не вчинив дій, визначених абз. 2 п. 200.15 ст. 200 ПК України, а саме не подав органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету в термін до 09.06.2015 включно.

Не вчинення таких дій свідчить про протиправну бездіяльність контролюючого органу внаслідок якої порушене право платника податків на отримання бюджетного відшкодування ПДВ.

Законом України № 1797-VІІІ від 21.12.2016 «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні», який набрав чинності з 01.01.2017, був змінений порядок здійснення бюджетного відшкодування, який не передбачає надання контролюючим органом висновку про відшкодування та його направлення до органу державного казначейства, оскільки таке відшкодування здійснюється в автоматичному порядку на підставі інформації, відображеної в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно з п.п.200.7.1 п.200.7 статті 200 Податкового кодексу України формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Відповідно до п.п.200.7.2 п.200.7 ст.200 ПК України заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку, відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу (абз.2 п.200.10 ПК).

Порядок узгодження зазначеної у заяві суми бюджетного відшкодування закріплений в пункті 200.12 статті 200 Податкового кодексу України.

Так, зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з однієї із таких дат:

а) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення перевірки, в разі, якщо контролюючим органом внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про відсутність порушень під час такої перевірки;

б) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку проведення камеральної перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, з обов'язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);

в) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для складення акта перевірки, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату складення акта перевірки;

г) з дня, наступного за днем закінчення граничного строку, передбаченого цим Кодексом для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення, в разі, якщо контролюючим органом не внесені до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування відомості про дату та номер податкового повідомлення-рішення;

ґ) з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

У випадках, передбачених підпунктами «а», «г» і «ґ» цього пункту, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п'яти операційних днів (п.200.13 ст.200 ПК України).

При цьому, пунктами 52 та 56 підрозділу 2 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, якими цей підрозділ був доповнений Законом №1797, визначено, що до 10 січня 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, зобов'язаний на підставі реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку, які відповідають та які не відповідають критеріям, визначеним пунктом 200.19 статті 200 цього Кодексу, в редакції, що діяла до 1 січня 2017 року, сформувати єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування у хронологічному порядку їх надходження.

До 1 лютого 2017 року центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, формує у хронологічному порядку надходження заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Формування, ведення та офіційне публікування Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, зазначеного у цьому пункті, здійснюються у порядку, визначеному статтею 200 цього Кодексу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 №26 був затверджений Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Порядок №26), який, згідно з пунктом 3 Постанови, набирає чинності з 1 квітня 2017 року.

При цьому, Постановою встановлено, що до набрання чинності Порядком бюджетне відшкодування сум податку на додану вартість за заявами, включеними до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, сформованого згідно з пунктом 52 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, здійснюється у порядку, що діяв до 1 січня 2017 року.

Відповідно до пункту 4 Порядку №26 орган ДФС вносить до Реєстру, зокрема, такі дані:

-дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - заява) на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість (далі - податкова декларація) або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (далі - уточнюючий розрахунок) (в разі їх подання);

- суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов'язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

- дату початку та закінчення проведення перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява, з обов'язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);

- суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дату поданої до органу ДФС заяви у разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування;

- дату складення та вручення платнику податку акта перевірки;

- суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження.

Згідно з пунктом 6 Порядку №26 інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Пунктом 12 Порядку №26 передбачено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу Казначейства для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі та перераховується органом Казначейства у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

При цьому органу Казначейства стають доступними для виконання узгоджені суми бюджетного відшкодування, зазначені в Реєстрі, які підлягають поверненню.

У зв'язку з набранням чинності Порядком №26, з 01.04.2017 втратив чинність Порядок ведення реєстрів заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.2016 N68, який передбачав, що реєстри формуються ДФС за даними: прийнятих територіальними органами ДФС податкових декларацій з податку на додану вартість (далі - податкові декларації) або уточнюючих розрахунків з податку на додану вартість (далі - уточнюючі розрахунки), передбачених абзацом четвертим пункту 50.1 статті 50 Кодексу, та заяв, поданих у складі податкових декларацій або уточнюючих розрахунків; податкової інформації, зібраної та отриманої органами доходів і зборів, відповідно до глави 7 Кодексу.

Пунктом 10 Порядку №68 передбачено, що друга частина реєстрів містить інформацію, зокрема, про: зазначену у заяві суму податку, заявлену до бюджетного відшкодування на рахунок платника податку в банку; дату узгодження територіальним органом ДФС зазначеної у заяві суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Таким чином, Реєстри заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, які діяли як до 01.04.2017, так і після цієї дати, передбачають його інформаційне наповнення, зокрема, внесення інформації про узгоджену суму бюджетного відшкодування, яка підлягає перерахуванню платнику податків, саме контролюючими органами.

При цьому, у разі внесення заяви про бюджетне відшкодування до Реєстру відповідно до Порядку №68, який діяв до 01.04.2017, відповідна інформація мала бути включена у сформований до 10.01.2017 єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та у Тимчасовий реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, поданих до 1 лютого 2016 року, за якими станом на 1 січня 2017 року суми податку на додану вартість не відшкодовані з бюджету.

Бюджетне відшкодування за такими заявами до 01.04.2017 мало здійснюватися у раніше визначеному порядку, тобто зі складанням контролюючим органом відповідного висновку та його наданням територіальному органу Державної казначейської служби України.

Водночас, з 01.04.2017 передумовою для отримання платником податків належної йому суми бюджетного відшкодування є відображення органом ДФС в Реєстрі інформації про її узгодження.

Отже, до 01.04.2017 відповідач 1 мав скласти та подати до територіального органу Державної казначейської служби висновок із зазначенням суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

У свою чергу, після набрання чинності Порядком №26, тобто з 01.04.2017, відповідач 1 мав внести до Реєстру дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника податку, задля забезпечення доступу органу Казначейства для виконання.

Проте, вказані дії контролюючим органом всупереч вимог законодавства вчинені не були, що призвело до неотримання позивачем належного бюджетного відшкодування у визначений законом строк.

Із долученого до матеріалів справи листа ДФС України від 19.12.2018 вих. № 39513/7/99-99-12-03-02-17 судом встановлено, що відповідно до п. 56 підрозділу2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України 31.01.2017 ДФС сформовано та опубліковано на офіційному веб-порталі ДФС Тимчасовий реєстр заяв. При цьому зазначено, що сума ПДВ, заявлена ТОВ «Запоріжалюмінторг» до бюджетного відшкодування до 01 лютого 2016 року перебувала на судовому оскарженні і відповідно не підлягала включенню до Тимчасового реєстру.

З цього приводу суд відразу зазначає, що вказане не відповідає в повній мірі дійсності, оскільки рішення яким підтверджено право товариства на суму бюджетного відшкодування за грудень 2008 року набрало законної сили 23.04.2015. Відтак, вказана сума ПДВ мала бути включена до Тимчасового реєстру.

В цьому ж листі ДФС України зазначило, що сума залишку з ПДВ по платнику ТОВ «Запоріжалюмінторг» за результатами судового оскарження можлива до включення в Тимчасовий реєстр заяв після внесення змін до положень підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України щодо Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та доопрацювання механізму відшкодування таких сум ПДВ.

Також ДФС України поінформувало, що на сьогодні відсутні технічні можливості здійснення процедур відшкодування сум залишків бюджетного відшкодування ПДВ, що підлягають включенню до Тимчасового реєстру заяв.

Отже, судом під час розгляду справи встановлено, що сума відшкодування з ПДВ за грудень 2008 року по платнику податків ТОВ «Запоріжалюмінторг» мала бути включена до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, однак цього не відбулося, зокрема із підстав відсутності технічної можливості та фактичного не функціонування такого реєстру.

Однією з основних засад податкового законодавства, визначеної статтею 4 ПКУ, є принцип рівності усіх платників податків та недопущення будь-якого прояву дискримінації.

Так, на думку суду, диференціація платників податків та здійснення їм бюджетного відшкодування в залежності від виду реєстру в який заяви про таке відшкодування внесено, можна розцінювати як пряме порушення вказаного принципу та надання переваги заявам одних платників, над заявами інших, а отже одним платникам над іншими, без наявності на це будь-яких законних підстав.

Згідно статтею 6 КАСУ, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права та застосовує його з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Зокрема, у Рішенні ЄСПЛ у справі «Салов проти України» наголошується, що та чи інша норма не може вважатися «законом», якщо її не сформульовано з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку: він повинен мати можливість передбачити наслідки, до яких може призвести певна дія.

Відсутність достатньої чіткості у національному законодавстві на предмет умов за яких платник вправі отримати бюджетне відшкодування порушує принцип верховенства права стосовно «якості» закону та юридичної визначеності. Водночас, зазначене порушує «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права позивача на мирне володіння майном, що є підставою для вжиття заходів стосовно повного та належного юридичного захисту прав позивача на належне володіння майном, на яке він має право в силу вимог національного законодавства та обумовлених вище рішень суду винесених у справах за позовом даного платника.

Тобто платники податків, заяви яких про надання їм бюджетного відшкодування внесені до Тимчасового реєстру заяв про бюджетне відшкодування мають чітко розуміти за яких умов вони можуть отримати таке відшкодування, яке гарантоване ст. 200 ПКУ.

Крім того, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, на думку суду, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності «небезпідставної заяви» за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов'язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02)).

Таким чином, «ефективний засіб правого захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Отже, з огляду на те, що з 01.04.2017 порядок відшкодування платниками податку сум податку на додану вартість з бюджету був змінений, та враховуючи необхідність повного та ефективного захисту прав та інтересів позивача, суд вважає єдиним ефективним способом захисту для позивача є зобов'язання відповідача 1 внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідні дані щодо відшкодування позивачу суми податку на додану вартість за грудень 2008 року, що вибраний правильно позивачем при поданні позову.

Вказана позиція також підтримана Верховним Судом у справі № 817/1828/17.

Відповідно до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України суми податку не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 % облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.

Враховуючи те, що позивачу не було відшкодовано відповідні суми бюджетного відшкодування, у встановлені законом строки, позивач набув право на нарахування пені у порядку, встановленому п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України.

При цьому, неподання податковим органом після закінчення перевірки до органу Державного казначейства України висновку із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету, та непогашення у зв'язку з цим заборгованості бюджету з ПДВ, не позбавляє платника податку права пред'явити вимоги про стягнення зазначеної пені.

Так, зокрема такої позиції притримується Верховний Суд України у постанові від 03.06.2014 (справа N 21-131а14).

Судом перевірено розрахунок пені, наведений позивачем у позовній заяві та встановлено, що він здійснений у відповідності до законодавства, виходячи з наступного.

Розрахунок пені здійснювався позивачем за формулою: (Сума заборгованості) х (120 % облікової ставки НБУ) / 365 днів х (Кількість днів прострочки).

При цьому, позивач з тлумачення пункту 200.23 статті 200 ПК України , при обчисленні пені враховував облікову ставку НБУ, встановлену на момент виникнення пені, протягом строку дії такої пені. Отже, на думку суду правомірно, облікова ставка НБУ фіксується на момент виникнення пені та у разі зміни розміру ставки протягом строку нарахування пені, такі зміни при обчисленні не враховуються.

При нарахуванні пені на заборгованість в сумі 10 692 526 грн. (не відшкодована сума ПДВ за грудень 2008 року) позивач здійснював обрахунок з 24.06.2015, тобто з моменту закінчення строків на надання висновку контролюючим органом та перерахування кошів казначейством з моменту отримання рішення суду апеляційної інстанції.

Таким чином, 10 692 526 х 30 % (постанова Правління Національного банку України від 02 березня 2015 року № 154 «Про регулювання грошово-кредитного ринку») х 120% / 365 днів х 1211 дні = 12 771 270,20 грн.

Згідно ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, виходячи з практики Європейського суду, під майном слід розуміти «майнові права» та обґрунтовані очікування того, що особа набуде певне майно. Право вимоги та отримання коштів, яке зокрема, підтверджено рішеннями судів чи нормами права становлять майно в розумінні ст. 1 Першого протоколу Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та його неотримання є порушенням цієї норми (Рішення Великої палати «Бурмич та інші проти України» від 12.10.2017 р.).

У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, зокрема викладеної у таких рішеннях як «Маркс проти Німеччини» та «Споронг і Лоннрот проти Швеції», доцільним є застосування механізму захисту прав справжнього власника майна - а за таких обставин втручання судових органів є виправданим.

У даному випадку суд констатує стверджувальне порушення відповідачем 1 статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи те, що під час розгляду справи по суті судом встановлена протиправна бездіяльність з боку відповідача щодо невчинення дій з повернення ТОВ «Запорожалюмінторг» суми бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2008 року суд вважає заявлений адміністративний позов обгрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторона, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сплачена сума судового збору в розмірі 193 331,05 грн. підлягає присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративий позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжалюмінторг» (69032, м. Запоріжжя, вул. Південне шосе, буд. 15, код ЄДРПОУ 32573524) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146), Головного управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області (69107, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний 168) про зобов'язання вчинити дії та стягнення коштів, - задовольнити повністю.

Зобов'язати Головне управління ДФС у Запорізькій області внести до реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість відомості, передбачені Порядком ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженим Постановою КМУ від 25.01.2017 № 26, які необхідні для відшкодування Товариству з обмеженою відповідальністю «Запоріжалюмінторг» суми податку на додану вартість за грудень 2008 року в розмірі 10 692 526 (десять мільйонів шістсот дев'яносто дві тисячі п'ятсот двадцять шість) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжалюмінторг» пеню за порушення строків відшкодування податку на додану вартість за грудень 2008 року в розмірі 12 771 270 (дванадцять мільйонів сімсот сімдесят одна тисяча двісті сімдесят) грн. 20 коп. за період з 24.06.2015 по 17.10.2018.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжалюмінторг» судовий збір у розмірі 193 331,05 грн. (сто дев'яносто три тисячі триста тридцять одна гривня 05 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 15.02.2019.

Суддя Л.Я. Максименко