Рішення № 80343862, 29.12.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2018 року м. Житомир справа № 806/1073/18

категорія 2.2

Житомирський окружний адміністративний суд

у складі судді Романченка Є.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області про визнання неправомірними бездіяльності (дії) в частині ненадання повної та достовірної інформації на запит від 22.01.2018,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаною позовною заявою, в якій просив визнати бездіяльність (дії) Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області в частині ненадання йому повної та достовірної інформації на запит від 22 січня 2018 року; зобов'язати відповідача надати йому повному та достовірну інформацію на запит від 22 січня 2018 року, а саме щодо дозволеної мінімальної відстані будівництва багатоповерхового житлового будинку від гаражів, і роз'яснення щодо невідомого наведення у листі від 31.01.2018, а саме хто, куди та для чого наводить.

В обґрунтування пред'явлених позовних вимог указував, що відповідачем під час надання відповіді на його запит від 22.01.2018 не було виконано вимоги Закону України "Про інформацію" та Закону України "Про звернення громадян".

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання.

Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області направлено до суду відзив на позовну заяву, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечуючи проти пред’явлених позовних вимог відповідач зазначив, що запит позивача розглянуто в межах повноважень та надано позивачу відповідь 31.01.2018. Стверджує, що у відповіді на запит чітко зазначені норми нормативно - правового акту, який встановлює вимоги щодо розрахунку відстаней між житловими будинками та гаражами, тобто надано вичерпну відповідь.

Позивач до суду не прибув, надіслав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача прибула до суду, позов не визнала та подала клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні.

Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, судом постановлено протокольну ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні.

Перевіривши матеріали справи, усебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як видно із матеріалів справи, 24.01.2018 ОСОБА_1 було направлено до Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області запит на отримання публічної інформації від 22.01.2018. У вказаному запиті позивач просив надати публічну інформацію у письмовому вигляді щодо дозволеної мінімальної відстані будівництва багатоповерхового житлового будинку від гаражів з посиланням на нормативно - правовий акт (а.с.14).

Листом від 31.01.2018 за № 1006-7-21/438/18 (а.с. 14 зворот) Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області повідомило ОСОБА_1 про те, що його запит від 22.01.2018 розглянуто та вказано, що запитувана ним інформація наведена в п. 3.13 та додатку 3.1 ДБН 360-92**"Містобудування. Планування і забудова міських та сільських поселень".

На переконання позивача, на запит від 22.01.2018 відповідач повної та достовірної інформації не надав, тому він звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 19 Конституції України проголошено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI визначає порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 № 2939-VI (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 2939-VI), метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

У частині другій вказаної статті Закону № 2939-VI закріплено, що цей Закон не поширюється на відносини щодо отримання інформації суб'єктами владних повноважень при здійсненні ними своїх функцій, а також на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом.

Відповідно до частини четвертої статті 13 Закону № 2939-VI, усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Згідно із положеннями статті 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується:

- обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом;

- визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє;

- максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації;

- доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством;

- здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації;

- юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

За загальним правилом публічна інформація є відкритою (частина друга статті 1 зазначеного Закону). Виняток становить інформація з обмеженим доступом, яка поділяється на конфіденційну, таємну та службову інформацію (ч. 1 ст. 6 Закону).

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону № 2939-VI, доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.

Частиною першою статті 19 Закону № 2939-VI визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту (ч. 2 ст. 19 Закону № 2939-VI).

Відповідно до статті 12 Закону № 2939-VI, суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Частиною першою статті 13 Закону № 2939-VI передбачено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються:

1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання;

2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів;

3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків;

4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.

У відповідності до положень частини 2 статті 13 Закону № 2939-VI встановлено, що до розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють: інформацією про стан довкілля; інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).

Аналіз наведених правових норм свідчить на користь висновку, що публічною інформацією є відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях, зокрема: уся інформація, що перебуває у володінні суб'єктів владних повноважень, тобто органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, інших суб'єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; інформація щодо використання бюджетних коштів юридичними особами, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим; інформація, пов'язана з виконанням особами делегованих повноважень суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг; інша інформація, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідна інформація).

При цьому визначальним для публічної інформації є те, що вона заздалегідь зафіксована будь-якими засобами та на будь-яких носіях та знаходилась у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації.

Не є інформаційним запитом звернення, для відповіді на яке необхідно створити інформацію, крім випадків, коли розпорядник інформації не володіє запитуваною інформацією, але зобов'язаний нею володіти (пункт 1 частини першої статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).

Суд ураховує, що Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області є територіальним органом Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

За змістом положень п. 3 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету ОСОБА_2 України від 9 липня 2014 р. N 294 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), основним завданням Держархбудінспекції є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а саме: підготовка і внесення на розгляд Віце-прем'єр-міністра України - ОСОБА_2 регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства пропозицій щодо забезпечення формування державної політики з питань, що належать до компетенції Держархбудінспекції; здійснення в межах повноважень, визначених законом, державного архітектурно-будівельного контролю за дотриманням замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт; здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських держадміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об'єкти нагляду), під час провадження ними містобудівної діяльності.

Пунктом 7 вказаного Положення визначено, що Держархбудінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо через апарат та свої територіальні органи.

Проаналізувавши викладене, суд приходить до висновку, що запитувана інформація позивачем у запиті від 22.01.2018 є публічною інформацією, розпорядником якої, зокрема, є Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 14 Закону № 2939-VI, розпорядники інформації зобов'язані надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об'єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

Частиною 1 статті 20 згаданого Закону передбачено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно із ч. 2 ст. 22 Закону № 2939-VI, відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Матеріалами справи підтверджено, що на отриманий 26.01.2018 запит позивача на отримання публічної інформації Управлінням державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області надано відповідь в листі від 31.01.2018, тобто в межах строків, визначених Законом № 2939-VI. Втім, із змісту листа відповідача від 31.01.2018 слідує, що він не містить всієї запитуваної позивачем інформації.

Так, у відповіді відповідач указав нормативно - правовий акт, у якому наведене запитувана позивачем інформація, проте самої публічної інформації щодо допустимих відстаней при будівництві не повідомив.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області, будучи в силу вимог Закону № 2939-VI розпорядником запитуваної інформації, надав неповну відповідь на інформаційний запит позивача від 22.01.2018.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд зобов'язує Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області повторно розглянути запит позивача від 22.01.2018 в частині надання публічної інформації щодо дозволеної мінімальної відстані будівництва багатоповерхового житлового будинку від гаражів.

Щодо достовірності інформації, то суд ураховує, що в позові відсутні будь - які мотиви, на підставі яких ОСОБА_1 зроблено висновок про недостовірність інформації, наданої відповідачем на звернення від 22.01.2018.

Також суд наголошує, що допущення відповідачем граматичної помилки під час оформлення відповіді в листі від 31.01.2018 не може свідчити про недостовірність інформації та про потребу додаткового роз'яснення наданої інформації.

Згідно із частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету ОСОБА_2 Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Дослідивши встановлені обставини в контексті обґрунтувань адміністративного позову, суд приходить до висновку, що право позивача на доступ до публічної інформації підлягає захисту шляхом зобов'язання Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області повторно розглянути запит позивача від 22.01.2018 в частині надання публічної інформації щодо дозволеної мінімальної відстані будівництва багатоповерхового житлового будинку від гаражів і надати повну інформацію на запит.

Беручи до уваги все наведене, суд вважає, що позов ОСОБА_1 слід задовольнити частково.

В силу приписів ст. 139 КАС України судові витрати стягненню не підлягають.

Керуючись статтями 72-77, 90, 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Зобов'язати Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області (майдан ОСОБА_3, 12, м. Житомир, 10014) повторно розглянути запит ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 10000, РНОКПП: НОМЕР_1) від 22.01.2018 в частині надання публічної інформації щодо дозволеної мінімальної відстані будівництва багатоповерхового житлового будинку від гаражів і надати повну інформацію на запит.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Є.Ю. Романченко