Рішення № 80343856, 12.02.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2019 р. Справа№200/12487/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Грищенка Є.І., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі – відповідач, управління) про визнання протиправною бездіяльність щодо невиплат пенсії, зобов’язання поновити нарахування та виплату пенсії з 01 серпня 2017 року та виплатити заборгованість з виплати пенсії, яка утворилась з серпня 2017 року. Також позивач просив суд зобов’язати відповідача негайно виконати рішення суду у межах суми виплати за один місяць та надати суду звіт про виконання рішення.

В обґрунтування позову зазначає, що перебуває на обліку в ОСОБА_2 об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області та одержує пенсію по інвалідності. На теперішній час пенсія є єдиним джерелом існування позивача. Однак відповідач з серпня 2017 року припинив виплату пенсії. Рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам виплату пенсії було поновлено, однак з 01 вересня 2018 року відповідач знову припинив виплату пенсії.

На запит відповідач зазначив, що виплата пенсії призупинена на підставі списків, отриманих в порядку обміну з відповідними службами до з’ясування місця фактичного проживання.

Позивач вважає дії Управління незаконними та такими, що порушують його конституційні права.

На підставі викладеного позивач просив суд визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплат пенсії, зобов’язати поновити нарахування та виплату пенсії з 01 серпня 2017 року та виплатити заборгованість з виплати пенсії, яка утворилась з серпня 2017 року.

Ухвалою суду від 03 грудня 2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду та поновлено строк звернення.

Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Ухвалами суду від 02 січня 2019 року призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, зобов’язано відповідача надати суду рішення про припинення виплати пенсії ОСОБА_1 та довідку про нараховану та фактично виплачену пенсію ОСОБА_1 з серпня 2017 року.

22 січня 2019 року на електрону адресу суду відповідач направив довідку про розмір нарахованої і фактично отриманої пенсії ОСОБА_1

Ухвалою суду від 22 січня 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду по суті на 12 лютого 2019 року.

Представники сторін, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, до суду не з’явились.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Окрім того, відзиву відповідачем до суду не надано.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1) є громадянкою України, ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт серії ВА 202572, виданий 13 грудня 1995 року), пенсіонером, що підтверджується пенсійним посвідченням №732839.

25 листопада 2016 року позивач здійснив реєстрацію місця проживання за фактичною адресою перебування на території, підконтрольній українській владі, а саме: м. Дружківка, вул. Гаврилівська, 2/1.

Також позивач отримав довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 07 грудня 2017 року № НОМЕР_2.

Відповідач ОСОБА_2 об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171400) є суб’єктом владних повноважень органом виконавчої влади, основним завданням якого, згідно вимог чинного законодавства, зокрема, є реалізація державної політики з питань пенсійного забезпечення.

Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об’єднані управління, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2 на управління покладені повноваження, зокрема, щодо призначення (здійснення перерахунку) і виплати пенсії, щомісячного довічного грошове утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат відповідно до законодавства; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством (підпункти 7,8 пункту 4 Положення).

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в управлінні та отримує пенсію по інвалідності.

На підставі списків, отриманих в порядку обміну інформацією з органами виконавчої влади та місцевого самоврядування виплату пенсії було призупинено з 01 серпня 2017 року до з’ясування місця фактичного проживання. Рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Дружківської міської ради від 23.01.2018 року виплату пенсії поновлено, однак з 01 вересня 2018 року виплату пенсії було вдруге призупинено до з’ясування фактичного місця проживання. Зазначений факт знайшов своє відображення у листі відповідача від 09 листопада 2018 року № 16029/03.

Разом з цим, суд зазначає, до суду надано довідку про розмір нарахованої і фактично отриманої пенсії, відповідно до якої позивачем не було отримано пенсію у період з серпня 2017 року по червень 2018 року включно. Пенсію за період липень-серпень 2018 року було виплачено. Суд зазначає, що довідка не містить інформації щодо нарахування пенсії у спірний період, а також нарахування та виплати пенсії з вересня 2018 року.

Інших доказів в обґрунтування законності підстав для припинення виплати пенсії позивачеві з зазначеної дати відповідачем до суду не надано.

Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви та відзиву на позов, спірними питанням у справі є правомірність припинення виплати пенсії позивачеві з 01 серпня 2017 року.

Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.

Згідно статті 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Стаття 4 Закону № 1058-ІV визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Частиною 1 статті 49 Закону № 1058-IV визначено перелік підстав припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду.

Так, виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

З аналізу норм статті 49 Закону № 1058-IV вбачається, що визначені законодавством підстави припинення виплати пенсії не є вичерпними. Проте, суд зауважує, що зі змісту наведеної норми законодавства вбачається, що “інші випадки” для припинення виплати пенсії повинні також бути передбачені саме законом.

Отже, як вбачається з наведеного Законом № 1058-ІV не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як з’ясування місця фактичного проживання пенсіонера. Відповідач, при роз'ясненні причини призупинення виплати пенсії не послався на Закон та його норму, що передбачає припинення виплати пенсії.

Посилання Управління в листі від 09.11.2018 року № 16028/03 на Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 365 суд не приймає до уваги, з огляду на те, що вказана не є законом, а є підзаконними нормативно-правовими актами, які мають нижчу юридичну силу, що значно звужує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем, а тому право позивача на отримання пенсії було безпідставно порушено відповідачем. Отже, зазначені відповідачем підстави не є належними для припинення пенсійних виплат в розумінні статті 49 Закону № 1058-ІV.

При таких обставинах суд, виходячи з пріоритетності норм, застосовує вимоги ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та не приймає до уваги доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України.

Статтею 2 КАС України передбачено, що адміністративні суди перевіряють при оскарженні рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, чи прийняті (вчинені) вони, в тому числі і пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) та з урахуванням принципу верховенства права. Відповідач користуючись наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різними способами та засобами для дотримання своїх зобов'язань, взагалі не врахував ступінь втрати однієї сторони, в нашому випадку позивача, його конституційного права на майно, права здатності користуватися своїм житлом та приватним життям, що можна визначити як не прийнятне для органу владних повноважень, а відповідно, такими діями перевищено втручання органа владних повноважень в права та свободи позивача.

Згідно положень ч.2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи позивач не отримував пенсію у період з серпня 2017 року по червень 2018 року включно, з вересня 2018 року відповідачем було знову припинено виплату пенсії. За період липень - серпень 2018 року позивач отримав пенсію, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Разом з цим, щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача, суд зазначає, що припинивши виплату пенсії з вересня 2018 року відповідач допустив не бездіяльність, а навпаки, вчинив дії, а тому суд вважає, що для ефективного захисту прав, свобод, інтересів позивача необхідно вийти за межі позовних вимог та змінити спосіб захисту порушеного права шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії за період з 01 серпня 2017 року по 30 червня 2018 року та визнання протиправними дії відповідача щодо припинення виплати пенсії з 01 вересня 2018 року.

Суд також зазначає, що надана відповідачем довідка про розмір нарахованої та фактично отриманої пенсії не містить інформації щодо нарахування пенсії у спірний період, а тому суд виходить з того, що пенсія у цей період і не нараховувалась.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п’ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до увагу всі надані сторонами докази в їх сукупності суд доходить висновку про обґрунтованість пред’явленого позову та прочасткове задоволення позовних вимог.

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з вимогами статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи є підстави допустити негайне виконання рішення.

Нормами статті 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення, зокрема, про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Таким чином, рішення суду підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Щодо вимоги про зобов’язання подати звіт про виконання судового рішення суд зазначає, що відповідно до ст. 382 КАС України суд, яких ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов’язати суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.

Слід наголосити, що суд має право, але не зобов'язаний зобов’язувати подати звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення строк для подання звіту про виконання рішення.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Приймаючи до уваги, що позов задоволено частково, у порядку ст. 139 КАС України судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн., що підтверджується квитанцією № 67208 від 13.11.2018 року судові витрати у розмірі 352,40 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 139, 243 – 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171400) щодо невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) пенсії з 01 серпня 2017 року по 30 червня 2018 року.

Визнати протиправними дії ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171400) щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) з 01 вересня 2018 року.

Зобов’язати Костянтинівсько-Дружківське об’єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171400) поновити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) нарахування та виплату пенсії та виплатити заборгованість за період з 01 серпня 2017 року з урахуванням виплаченої пенсії за період липень-серпень 2018 року.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Звернути до негайного виконання рішення суду у межах суми стягнення за один місяць.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2 об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (код ЄДРПОУ 42171400) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 12 лютого 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Грищенко Є.І.