Рішення № 80343827, 07.03.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2019 р. Справа№200/1799/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Тарасенка І.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Міністерства юстиції України Головного територіального управління юстиції в Донецькій області Управління державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 21.01.2019 року про розшук майна боржника за виконавчим провадженням ВП № 53014091,

В С Т А Н О В И В:

Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України Головного територіального управління юстиції в Донецькій області Управління державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 21.01.2019 року про розшук майна боржника за виконавчим провадженням ВП № 53014091.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 21 січня 2019 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 була прийнята постанова про розшук майна боржника в рамках виконавчого провадження ВП № 53014091, відповідно до якої було оголошено в розшук майно, що належить Державному підприємству «Вугільна компанія «Краснолиманська», а саме транспортні засоби.

Позивач вважає вищевказану постанову неправомірною, та просить зобов’язати Міністерство юстиції України Головного територіального управління юстиції в Донецькій області Управління державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень зупинити виконавчі дії по примусовому виконанню виконавчого провадження ВП № 53014091 та визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 від 21.01.2019 року, у рамках виконавчого провадження ВП № 53014091, «Про розшук майна боржника».

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 лютого 2019 року відкрито провадження у справі.

Представник позивача до судового засідання не з’явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача до судового засідання не з’явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву в якому просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка у судове засідання будь – якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з’явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Таким чином, на підставі ст. 205 КАС України судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач – Державне підприємство «Вугільна компанія «Краснолиманська», зареєстровано в якості юридичної особи, код ЄДРПОУ 31599557.

На виконанні Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області перебуває зведене виконавче провадження № 47030601 до складу якого входить, зокрема, виконавче провадження № 53014091, з примусового виконання виконавчого листа № 805/3020/16-а, виданого Донецьким окружним адміністративним судом 17.11.2016 року про стягнення з ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» на користь Красноармійського об’єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначений на пільгових умовах за списком № 1, за період з 01.09.2015 року по 31.01.2016 року у сумі 8976341,46 грн.

02.01.2019 року та 28.01.2019 року державним виконавцем ухвалені постанови про арешт коштів боржника ЗВП № 47030601 та скеровано на адресу сторін та банківських установ.

Згідно відповіді регіонального сервісного центру в Донецькій області Міністерства внутрішніх справ України № 31/5-11911 від 29.11.2018 року, за Державним підприємством «Вугільна компанія «Краснолиманська» зареєстровані транспортні засоби, а саме: Skoda Superb 1798, 2015 року випуску, ДНЗ АН 4111 ВХ; Skoda Superb 1798, 2015 року випуску, ДНЗ АН 0030 НВ; Skoda Superb 1798, 2015 року випуску, ДНЗ АН 4000 АС; Mercedes-Benz S 350 3500, 2005 року випуску, ДНЗ АН 0018 АХ; Volkswagen Passat 1798, 2009 року випуску, ДНЗ АН 8700 СХ; ГАЗ 2217-404 2464, 2008 року випуску, ДНЗ АН 2909 ЕХ; Hyundai Tucson 1975, 2008 року випуску, ДНЗ АН 3123 ЕЕ; Nissan Teana 2349, 2008 року випуску, ДНЗ АН 7510 ЕЕ; Hyundai Sonata 1998, 2008 року випуску, ДНЗ АН 3122 ЕЕ; МАЗ 5551 11150, 1995 року випуску, ДНЗ АН 6819 СЕ; Nissan Teana 2349, 2006 року випуску, ДНЗ АН 6178 ВМ; САЗ 3507 4250, 1992 року випуску, ДНЗ АН 2092 ВА; ГАЗ 31029 2445, 1997 року випуску, ДНЗ 02843 ЕВ; ЗИЛ 433362 6000, 2004 року випуску, ДНЗ АН 3397 АВ; Toyota Corolla 1398, 2000 року випуску, ДНЗ 02947 ЕВ; ВАЗ 2107 1451, 1999 року випуску, ДНЗ 01884 ЕВ; Mazda 626 1991, 2000 року випуску, ДНЗ 02680 ЕВ; КРАЗ 6510 14860, 2004 року випуску, ДНЗ 51381 ЕВ; КРАЗ 6510 14860, 2004 року випуску, ДНЗ 51382 ЕВ; УАЗ 31519 2445, 2002 року випуску, ДНЗ 12385 ЕН.

21 січня 2019 року головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області ОСОБА_1 прийнята постанова про розшук майна боржника в рамках виконавчого провадження ВП № 53014091, відповідно до якої було оголошено в розшук майно, що належить Державному підприємству «Вугільне компанія «Краснолиманська», а саме транспортні засоби.

Постанова про арешт коштів боржника позивачем отримана 24.01.2018 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження», 1. Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов’язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються та зараховуються на відповідні рахунки органів державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня після вилучення, про що складається акт.

На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту.

У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати види майна чи предмети, які необхідно реалізувати в першу чергу. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається виконавцем.

Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

У разі якщо сума, що підлягає стягненню за виконавчим провадженням, не перевищує 20 розмірів мінімальної заробітної плати, звернення стягнення на єдине житло боржника та земельну ділянку, на якій розташоване таке житло, не здійснюється. У такому разі виконавець зобов’язаний вжити заходів для виконання рішення за рахунок іншого майна боржника.

Виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Отже, як судом вже зазначалось, 02 січня 2019 року та 28 січня 2019 року державним виконавцем ухвалені постанови про арешт коштів боржника ЗВП № 47030601 та скеровано на адресу сторін та банківських установ.

Згідно відповідей банківських установ, коштів на рахунках боржника недостатньо для виконання вищевказаних постанов.

Спірну постанову про розшук майна боржника відповідачем було прийнято 21.01.2019 року, тобто після арешту коштів боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», правовою основою діяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є Конституція України, цей Закон, міжнародні договори України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, інші закони, нормативно – правові акти, прийняті на їх виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», діяльність органів державної виконавчої служби та приватних виконавців здійснюється з дотриманням принципів: верховенства права; законності; незалежності; справедливості, неупередженості та об’єктивності; обов’язковості виконання рішень; диспозитивності; гласності та відкритості виконавчого провадження та його фіксування технічними засобами; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», державний виконавець та приватний виконавець повинні здійснювати свою професійну діяльність сумлінно, не розголошувати в будь-який спосіб професійну таємницю, поважати інтереси стягувачів, боржників, третіх осіб, не принижувати їхню гідність.

Позивач у своєму позові, як підставою для зупинення виконавчих дій по примусовому виконанню виконавчого провадження ВП № 53014091, посилається на розпорядження Кабінету Міністрів України від 10 травня 2018 року № 358-р «Про затвердження переліку об’єктів великої приватизації державної власності, що підлягають приватизації у 2018 році», яке знаходиться у відкритому доступі, ДП «Вугільна компанія «Краснолиманська» включено до переліку об’єктів або великої приватизації, що підлягають приватизації.

Крім того, позивачем зазначено, що наказом фонду державного майна України від 08 червня 2018 року № 762 прийнято рішення про приватизацію державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» шляхом продажу єдиного майнового комплексу на аукціоні з урахування постанови Кабінету Міністрів України від 08 квітня 2013 року, № 238 «Про затвердження Порядку проведення аукціону та інвестиційного конкурсу з продажу єдиних майнових комплексів, пакетів акцій що належать державі у статутному капіталі акціонерних товариств, утворених у процесі приватизації чи корпоратизації державних вугледобувних підприємств».

Проте суд вважає, таку думку позивача хибною, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення державних підприємств або пакетів акцій (часток) господарських товариств до переліку об’єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.

Відповідно до частини 17 розділу ІІІ «Інструкції з примусового виконання рішень» затвердженої Наказом Міністерства України від 02.04.2012 року № 512/5 «За наявності обставин, передбачених статтею 34 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець приймає постанову про зупинення вчинення виконавчих дій, крім випадків, визначених Законом».

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про особливості приватизації вугледобувних підприємств», Особливими умовами приватизації вугледобувних підприємств є:

продаж усіх акцій, що належать державі (без збереження у державній власності пакетів акцій) у статутних капіталах акціонерних товариств, утворених у процесі приватизації чи корпоратизації державних вугледобувних підприємств;

встановлення на строк до трьох років з моменту завершення приватизації мораторію на застосування процедури примусової реалізації майна об'єктів приватизації шляхом зупинення виконавчого провадження та мораторію на порушення справ про банкрутство вугледобувних підприємств, які поширюються лише на борги, що утворилися на момент завершення приватизації. Мораторій не застосовується щодо рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв'язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, стягнення аліментів та рішень про стягнення заборгованості із сплати внесків до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування і заборгованості із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України, а також щодо рішень про стягнення заборгованості за електричну енергію і послуги з її передачі та розподілу; переоформлення на покупця (інвестора) об'єкта приватизації діючих спеціальних дозволів на видобування корисних копалин без проведення аукціону.

Отже, витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах є внесками до фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування.

Закон України від 14.01.1998 року № 16/98 «Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» визначає, що Пенсійний фонд України відноситься до фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування, який здійснює надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі старості (виплату пенсій) за рахунок коштів Пенсійного фонду, що формується шляхом сплати страхових внесків, страхувальниками (роботодавцем), громадянами (застрахованими особами), а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Згідно ч. 1 ст. 9 основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, страховий стаж – це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню та сплачуються внески (нею, роботодавцем) на страхування, якщо інше не передбачено законодавством.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», страхові внески, це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

За приписами ст. 2 Закону України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування» визначено перелік «об’єктів оподаткування» збором на обов’язкове державне пенсійне страхування серед яких для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 ст. 1 цього Закону, об’єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

Отже, під переліком «об’єктів оподаткування збором на обов’язкове державне пенсійне страхування» законодавець розуміє перелік об’єктів (витрат), з яких справляється збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, серед яких зазначено фактичні витрати на виплату та доставку пенсій призначених відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відтак, ці витрати за своєю правовою природою є складовою частиною збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, який входить в поняття страхового внеску, відповідно до статті 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що оскільки Пенсійний фонд України є фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування, а заборгованість по відшкодуванню сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є складовою частини збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, який входить в поняття страхового внеску, тому у державного виконавця відсутні підстави ухвалювати постанову про зупинення виконавчого провадження, а відтак і відсутні підстави для скасування постанови про розшук майна боржника.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що до зведеного виконавчого провадження № 47030601 входять виконавчі провадження щодо рішень про виплату заробітної плати, вихідної допомоги, інших виплат (компенсацій), що належать працівнику у зв’язку з трудовими відносинами, відшкодування матеріальної (майнової) шкоди. Зазначене також виключає можливість зупинення виконавчого провадження та скасування постанови про розшук майна боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч. 2 цієї статті).

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Виходячи із положень ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено своєї позиції, а позовні вимоги підтверджені лише міркуваннями та власним розумінням норм діючого законодавства, що в своє чергу виключають його обґрунтованість, а тому суд приходить до висновку, що адміністративний позов Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» є таким, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 9, 12, 19, 72, 73, 75, 77, 90, 139, 205, 241-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» до Міністерства юстиції України Головного територіального управління юстиції в Донецькій області Управління державної виконавчої служби Відділу примусового виконання рішень про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця від 21.01.2019 року про розшук майна боржника за виконавчим провадженням ВП № 53014091 – відмовити.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначений статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Донецького апеляційного адміністративного суду у строки, що визначені статтею 287 КАС України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Тарасенко І.М.