Рішення № 80343449, 21.01.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2019 року Справа № 160/8591/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В. розглянувши у місті Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області про визнання протиправними та скасування постанов, -

ВСТАНОВИВ:

16 листопада 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати Розрахунок плати за проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспортного засобу (додаток до Акту № 0004815 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 05.09.2018 року) на суму 107,00 євро та Розрахунок плати за проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспортного засобу (додаток до Акту № 0004816 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 05.09.2018 року) на суму 68,40 євро, що складені Управлінням Укртрансбезпеки у Донецькій області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський завод будівельних матеріалів»;

- визнати протиправною та скасувати Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 035965 від 30 жовтня 2018 року, винесену Управлінням Укртрансбезпеки у Донецькій області, згідно якої накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровський завод будівельних матеріалів» штраф у розмірі 1700 грн.;

- визнати протиправною та скасувати Постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 035966 від 30 жовтня 2018 року, винесену Управлінням Укртрансбезпеки у Донецькій області, згідно якої накладено на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровський завод будівельних матеріалів» штраф у розмірі 1700 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що Управлінням Укртрансбезпеки у Донецькій області під час проведення рейдової перевірки двох транспортних засобів ТОВ «Дніпровський завод будівельних матеріалів» було складено Акти проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт № 092373 від 05.09.2018 року, № 092374 від 05.09.2018 року, згідно з якими виявлено порушення законодавства про автомобільний транспорт, а саме, надання послуг перевезення вантажу без оформлення документів, передбачених статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»: не оформлено дозвіл, який дає право руху автодорогами України, виданий уповноваженими компетентними органами або документ про внесення плати за проїзд великовагових транспортних засобів. На підставі вказаних актів було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 035965 від 30 жовтня 2018 року у розмірі 1700 грн. та постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 035966 від 30 жовтня 2018 року у розмірі 1700 грн. Із прийнятими постановами позивач не погоджується, так як за даними власних електронних автомобільних ваг на транспортних засобах позивача не було перевищення нормативних вагових параметрів, а тому, дозвіл у даному випадку не потрібний.

Ухвалою суду від 20.11.2018 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи у судове засідання, призначене на 17.12.2018 року о 15:00 год.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Судове засідання, призначене на 17.12.2018 року було відкладено на 09.01.2019 року за клопотанням відповідача.

08 січня 2019 року представником Відповідача подано відзив на позов, який залучений до матеріалів справи та в якому зазначається, що за результатами проведеної перевірки співробітником Укртрансбезпеки та оператором вагового комплексу складено довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю, акт №0004815 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 05.09.2018 року та розрахунок плати за проїзд від 05.09.2018 року на суму 107,0 євро, та акт №0004816 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 05.09.2018 року та розрахунок плати за проїзд від 05.09.2018 року на суму 68,4 євро. В подальшому, за результатами розгляду справи про виявлені порушення прийнято рішення про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу на підставі спірних постанов. Відповідач просив відмовити у задоволенні позову.

09.01.2019 року справа була знята з розгляду у зв'язку із хворобою судді.

В судовому засіданні 14.01.2019 року було оголошено перерву до 21.01.2019 року до 16:00 год у зв'язку із необхідністю надання додаткових доказів про справі.

21 січня 2018 року представником позивача до суду подано відповідь на відзив, в яких Товариство з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ» заперечило проти доводів відповідача, оскільки відповідачем не підтверджено яким саме конкретним приладом здійснювалось зважування спірних автомобілів. Також зауважив, що надане відповідачем свідоцтво про повірку засобу вимірювальної техніки було чинне до 07 липня 2018 року, тобто нечинне на момент спірного зважування - 05.09.2018 року.

Сторони в судове засідання 21.01.2019 року не з'явились, про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, подали заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч. 9 ст. 205 КАС України).

У зв'язку з наявністю клопотання сторін про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі (ч. 1 ст. 258 КАС України).

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України).

Оскільки провадження у справі було відкрито 20.11.2018 року, повний текст рішення складено в межах строку розгляду справи - 21.01.2019 року.

Ухвалою суду від 21.09.2018 року провадження в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування Розрахунку плати за проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспортного засобу (додаток до Акту № 0004815 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 05.09.2018 року) на суму 107,00 євро та Розрахунку плати за проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспортного засобу (додаток до Акту № 0004816 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 05.09.2018 року) на суму 68,40 євро, що складені Управлінням Укртрансбезпеки у Донецькій області відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський завод будівельних матеріалів» - закрито.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Так, судом встановлено, що 05.09.2018 року два вантажних автомобіля, що належать ТОВ «Дніпровський завод будівельних матеріалів»: марки SCANIA Р 124, д/н НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2 та марки SCANIA 124, д/н НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3 здійснювали перевезення вантажу (вугілля Антрацит подільний) згідно товарно - транспортних накаладних № 33 від 05.09.2018 року і № 35 від 05.09.2018 року з пункту навантаження ДП «Маріупольський МТП» м. Маріуполь (морський порт).

На автодорозі М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області було зупинено автомобілі марки SCANIA 124, д/н НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, та марки SCANIA Р 124, д/н НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_2, проведено габаритно-ваговий контроль.

За результатами перевірки встановлено, що стосовно автомобіля НОМЕР_2 виявлено невідповідність з товарно-транспортною накладною щодо маси брутто вантажу.

Так, у довідці № 0011403 від 05.09.2018 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю автомобіля НОМЕР_2 зазначено, що результати вагового контролю, навантаження на осі, тонн: 1) 6950; 2) 9700; 3) 11300; 4) 11400; повна маса транспортного засобу 39350 кг.

В акті № 0004815 від 05.09.2018 року про перевищення транспортним засобом НОМЕР_2 нормативних вагових параметрів зазначено такі перевищення нормативних вагових параметрів: нормативно допустима вага становить 40 т, тоді як фактична - 39,350 т; нормативно допустиме навантаження на здвоєну вісь - 16 т і 16 т, тоді як фактичне навантаження на здвоєну вісь 16,650 т і 22,700 т.

У додатку до акту №0004815 від 05.09.2018 року - Розрахунок плати за проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспортного засобу згідно постанови КМУ від 27.06.2007 року №879 стосовно автомобіля НОМЕР_2 визначено за формулою на суму 107,00 євро.

З матеріалів справи також вбачається, що 05.09.2018 року Управлінням Укртрансбезпеки у Донецькій області проведено перевірку транспортного засобу марки SCANIA, д/н НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_3, в результаті якого виявлено порушення, які відображено в акті від 05.09.2018 року №092373, а саме: під час надання послуг з перевезень вантажів згідно ТТН №33 від 05.09.2018 року, замовник ООО «ФПК «Ресурсгруп», перевізник ТОВ «ДЗБМ» не забезпечив наявність на т/з НОМЕР_2 у водія дозволу, який дає право руху автомобільними дорогами України, виданого уповноваженими компетентними органами, або документу про внесення плати за проїзд великовагових т/з, передбаченого статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Стосовно автомобіля НОМЕР_1 відповідачем виявлено невідповідність з товарно-транспортною накладною щодо маси брутто вантажу.

Згідно з довідкою № 0011404 від 05.09.2018 року про результати здійснення габаритно-вагового контролю автомобіля НОМЕР_1, результати вагового контролю, навантаження на осі, тонн: 1) 7150; 2) 10500: 3) 11200; 4) 10450; повна маса транспортного засобу 39300 кг.

В акті № 0004816 від 05.09.2018 року про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів автомобілем НОМЕР_1 зазначено такі перевищення нормативних вагових параметрів: нормативно допустима вага становить 40 т, тоді як фактична - 39,300 т; нормативно допустиме навантаження на здвоєну вісь - 16 т і 16 т, тоді як фактичне навантаження на здвоєну вісь 17,650 т і 21,650 т.

У додатку до акту №0004816 від 05.09.2018 року - Розрахунок плати за проїзд великовагового та (або) великогабаритного транспорт засобу згідно постанови КМУ від 27.06.2007 року №879 стосовно автомобіля НОМЕР_1 визначено за формулою на суму 68,40 євро.

Також Управлінням Укртрансбезпеки у Донецькій області складено акт від 05.09.2018 року №092374, в якому вказано, що під час надання послуг з перевезень вантажів згідно ТТН №33 від 05.09.2018 року, замовник ООО «ФПК «Ресурсгруп», перевізник ТОВ «ДЗБМ» не забезпечив наявність на т/з АЕ 5151 ЕН у водія ОСОБА_2 дозволу, який дає право руху автомобільними дорогами України, виданого уповноваженими компетентними органами, або документу про внесення плати за проїзд великовагових т/з, передбаченого статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Вказані матеріали були розглянуті Управлінням Укртранбезпеки в Донецькій області, в результаті чого відповідач дійшов висновку, що позивачем допущено порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за які передбачена абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», у зв'язку з чим прийнято:

- постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 035965 від 30 жовтня 2018 року про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровський завод будівельних матеріалів» штрафу у розмірі 1700 грн.;

- постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 035966 від 30 жовтня 2018 року про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровський завод будівельних матеріалів» штрафу у розмірі 1700 грн.

Вважаючи вказані постанови про застосування адміністративно - господарського штрафу протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновків спірних актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд при винесенні рішення виходить з наступного.

Суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання, врегульовано Законом України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року №3353-ХІІ (далі - Закон №3353-ХІІ).

Згідно зі статтею 3 вказаного Закону державне управління у сфері дорожнього руху та його безпеки здійснюється Кабінетом Міністрів України, спеціально уповноваженими на це центральними органами виконавчої влади, органами виконавчої влади в Автономній Республіці Крим, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування.

Правовий статус Державної служби України з безпеки на транспорті (далі Укртрансбезпека) визначено Положенням, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення №103).

Пунктом 1 Положення №103 визначено, що Укртрансбезпека є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури України і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Підпунктами 2 та 15 пункту 5 Положення №103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті, підготовку пропозицій щодо їх удосконалення, а також законодавства про судноплавство на суднах, у морських і річкових портах, територіальних та внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах України, здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи та Держспецтрансслужбу, у відповідності до пункту 8 Положення №103.

З огляду на вказані приписи, управлінню Укртрансбезпеки в Донецькій області надано право здійснювати державний контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства щодо габаритно-вагових стандартів транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування.

Згідно з абзацом 2 статті 29 Закону №3353-ХІІ, з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Разом з цим, приписами частини 3 статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року за №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ) передбачено, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.

Відповідно до пунктів 3 та 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №30 від 18.01.2001 року (далі - Правила №30), транспортний засіб з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданого перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів. Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Так, відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі - Правила дорожнього руху), за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т). Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Згідно з пунктом 22.1 Правил дорожнього руху, маса вантажу, що перевозиться, і розподіл навантаження на осі не повинні перевищувати величин, визначених технічною характеристикою даного транспортного засобу.

Як встановлено пунктом 3 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879 від 27.06.2007 року (далі - Порядок №879), габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно з вимогами підпункту 4 пункту 2 та пункту 16 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів. Габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.

Відповідно до пп. 5-1 та 11 пункту 2 Порядку №879, документальний габаритно-ваговий контроль - визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу, точний габаритно-ваговий контроль - визначення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу на стаціонарному або пересувному пункті.

Вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології. Під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані (пункти 12 та 13 Порядку №879).

Представник позивача зазначив, що наведені вимоги Порядку відповідачем під час перевірки не дотримані, оскільки під час перевірки уповноваженими особами водіям не надано документи, які підтверджують повірку ваг.

Як вбачається з відзиву на позов, відповідач зазначає, що водіям надавались для ознайомлення: сертифікат відповідності UA.TR002.СВ.0300-17, додаток до сертифікату відповідності UA.TR.002.СВ.0300-17, декларацію про відповідність №2, сертифікат перевірки типу «Прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030Т-AS2-PWIA».

Разом з тим, зі змісту чеку зважування від 05.09.2018 року, актів, довідки та розрахунку неможливо встановити будь-яких характеристик зважувального обладнання, яке було використане відповідачем при проведенні габаритно-вагового контролю, зокрема, якими саме вагами проводилось зважування транспортних засобів позивача, який відсоток похибки таких ваг, чи проходили вони періодичну повірку (метрологічну атестацію) тощо.

З наданого відповідачем свідоцтва про повірку засобу вимірювальної техніки №34-00/2771 вбачається, що строк його дії закінчився 07 липня 2018 року, при цьому суд зазначає, що перевірка транспортних засобів позивача відбулась 05.09.2018 року.

Крім того, як вбачається з додатку до Сертифікату відповідності, де зазначені конкретні серійні номери приладів (ідентифікаційний зав.№ 346, 350, 360, 408, інші, а всього 25 шт.) були повірені по всій Україні. Тобто, вказані документи свідчать, що не пройшло повірку дві третини зважувального обладнання.

За таких обставин, ваги, які використовувались відповідачем при зважуванні транспортних засобів позивача, не відповідають вимогам законодавства щодо обладнання, яке повинно застосовуватися для обладнання пересувного пункту габаритно-вагового контролю, та не можуть застосовуватись для зважування транспортних засобів у русі, оскільки суперечить приписам пунктів 12, 13 Порядку № 879.

Тобто, із наданих відповідачем документів не можна ідентифікувати яким саме приладом здійснювався габаритно-ваговий контроль 05.09.2018 року. Також не зазначається жодна назва приладу для здійснення габаритно-вагового контролю та його заводський номер, а відповідно, суд позбавлений можливості встановити наявність або відсутність його повірки. Відсутнє найменування пункту здійснення габаритно-вагового контролю, а тому, зазначені документи не є належними доказами та не свідчать про перевищення транспортними засобами нормативних вагових параметрів.

Що стосується посилання відповідача про те, що водії ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не заперечували проти висновків проведеної перевірки, суд зауважує, що вони спростовуються актами проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт № 092373 від 05.09.2018 року, № 092374 від 05.09.2018 року, в яких водіями власноручно у колонці «Пояснення водія про причини порушень» зазначено, що вони заперечують проти висновків перевірки та будуть оскаржувати їх до суду.

До того ж, стороною спірних відносин (тобто особою, чиї законні права та інтереси порушені) - є юридична особа позивача, а не водії ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на встановлені обставини, а також приймаючи до уваги те, що відповідачем не було надано до суду доказів правомірності прийняття оскаржуваних рішень, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розподіл судових витрат слід здійснити у відповідності до вимог частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 9, 73-78, 90, 139, 243, 246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ» (49051, м. Дніпро, вул. Олександра оцупка, буд. 1б, код ЄДРПОУ 34775113) до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Управління Укртрансбезпеки у Донецькій області (01135, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 14, код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправними та скасування постанов - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати Постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу № 035965 та № 035966 від 30 жовтня 2018 року, прийняті Управлінням Укртрансбезпеки у Донецькій області.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДНІПРОВСЬКИЙ ЗАВОД БУДІВЕЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ» за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті судові витрати у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні нуль копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева