Рішення № 80343408, 11.03.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2019 р. Справа№200/2184/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції ОСОБА_2 соціального страхування України в Донецькій області про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому зазначала, зокрема, що є внутрішньо переміщеною особою, яка за місцем фактичного проживання перебуває на обліку у відокремленого підрозділа відповідача - Слов’янського відділення Управління виконавчої дирекції ОСОБА_2 соціального страхування України в Донецькій області. Отримала одноразову допомогу в разі смерті потерпілого; отримує пенсію в разі втрату годувальника.

05 вересня 2018 року звернулася до вказаного відокремленого підрозділа відповідача із заявою про призначення та виплату страхових виплат відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» у зв’язку зі смертю потерпілого годувальника чоловіка ОСОБА_3, на утриманні якого перебувала, проте 08 листопада 2018 року листом №04/08-3752 отримала відмову у зв’язку з відсутністю оригіналів документів.

Вважаючи, що відповідачем порушені її соціальні права, просила:

- визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції ОСОБА_2 соціального страхування України в Донецькій області щодо відмови у нарахуванні та виплаті їй страхових виплат з 05 вересня 2018 року по теперішній час;

- зобов’язати Управління виконавчої дирекції ОСОБА_2 соціального страхування України в Донецькій області нарахувати та виплатити позивачу страхові виплати за весь період, починаючи з 05 вересня 2018 року по теперішній час з урахуванням індексації.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, що позивачем не були надані необхідні документи для призначення страхових виплат, що передбачені законодавством, а тому в призначенні страхових виплат було відмовлено. Вважав, що не порушив права позивача. Просив в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04 березня 2019 року у сторін витребувані докази.

На виконання ухвали суду позивач надала письмові пояснення, в яких зазначала, що отримала лише одноразову допомогу в разі смерті потерпілого на підставі ч. 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування». Щомісячні страхові виплати починаючи з 21 вересня 2013 року вона не отримувала.

На виконання ухвали суду відповідач надав письмові пояснення, в яких зазначав, що докази того, що позивачу раніше були призначені страхові виплати, починаючи з 21 вересня 2013 року, та докази їх виплати позивачу відсутні. На сьогоднішній день у Слов’янському відділенні Управління виконавчої дирекції ОСОБА_2 соціального страхування України в Донецькій області відсутня особова справа потерпілого на виробництві ОСОБА_3. Дана інформація відома Слов’янському відділенню ОСОБА_2 зі слів представника позивача. В заяві представника позивача на адресу Слов’янського відділення управління ОСОБА_2 від 05 вересня 2018 року зазначено, що «на обліку ОСОБА_1 перебувала у ОСОБА_2 м.Антрацит Луганської області, де була призначена та виплачена одноразова допомога на родину, щомісячні страхові виплати ОСОБА_1 у відділенні ОСОБА_2 в м.Антрацит не призначалися. Вказана заява розглянута Слов’янським відділенням управління виконавчої дирекції ОСОБА_2 соціального страхування України в Донецькій області в порядку, встановленому Законом України «Про звернення громадян», - з наданням письмових роз’яснень від 12 вересня 2018 року № 04/08-3100. Оскільки були відсутні всі необхідні документи для розгляду справи про страхові виплати, тому окремого рішення по даній заяві не приймалося.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, 25 травня 1940 року народж., є пенсіонером та внутрішньо переміщеною особою, місце проживання якої було зареєстровано на території, де органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження (м. Антрацит Луганської обл.), а фактичне місце проживання/перебування – на підконтрольній українській владі території (м. Слов’янськ Донецької обл.), що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 30 серпня 2018 року №0000204436.

Отримує пенсію в разі втраті годувальника.

При житті її годувальнику – чоловіку ОСОБА_3 згідно з висновком МСЕК від 30 січня 2003 року було встановлено 40% втрати професійної працездатності (30% по професійному захворюванню та 10% у зв’язку із виробничою травмою) безстроково. Він як потерпілий у зв’язку з професійним захворюванням з 01 жовтня 2001 року перебував на обліку у Відділенні виконавчої дирекції ОСОБА_2 м. Антрацит Луганської області; помер 20 вересня 2013 року.

Згідно з висновком МСЕК від 27 березня 2014 року №0001436 встановлений причинний зв’язок смерті ОСОБА_3 з професійним захворюванням.

Постановою Відділення виконавчої дирекції ОСОБА_2 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Антрацит Луганської області від 26 вересня 2013 року №1204/4108/5 «Про зняття з обліку потерпілого» у зв’язку зі смертю потерпілого справу №4108 потерпілого ОСОБА_3 20 вересня 2013 року знято з обліку та з 21 вересня 2013 року страхові виплати по справі припинено.

Постановою Відділення виконавчої дирекції ОСОБА_2 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Антрацит Луганської області від 26 вересня 2013 року №1204/4108/4108/49 «Про зняття з обліку страхового випадку» з цієї ж причини 20 вересня 2013 року знято з обліку страховий випадок та з 21 вересня 2013 року страхові виплати по справі припинено.

В справі міститься розрахунок перерахованої вказаним відділенням виконавчої дирекції ОСОБА_2 щомісячної страхової виплати ОСОБА_3 у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки з 01 березня 2013 року, відповідно до якого така виплата до 01 березня 2013 року становила 1083,16 грн., а з 01 березня 2013 року – 1244,55 грн.

05 вересня 2018 року, тобто відразу після реєстрації внутрішньо переміщеною особою, за місцем фактичного проживання позивач звернулася Слов’янського відділення Управління виконавчої дирекції ОСОБА_2 соціального страхування України в Донецькій області із заявою про призначення та виплату страхових виплат з 21 вересня 2013 року (наступного дня після смерті потерпілого годувальника) відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» у зв’язку зі смертю потерпілого годувальника чоловіка ОСОБА_3, на утриманні якого вона перебувала.

Рішення щодо вказаної заяви відповідачем не приймалося, заява розглянута в порядку, що передбачений Законом України «Про звернення громадян», - листом Слов’янського відділення Управління виконавчої дирекції ОСОБА_2 соціального страхування України в Донецькій області від 12 вересня 2018 року №04/08-3100 позивача повідомлено, що первинне призначення по справі ОСОБА_1 було здійснене у Відділенні виконавчої дирекції ОСОБА_2 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Антрацит Луганської області, у зв'язку з чим у Слов’янського відділення ОСОБА_2 немає підстав для призначення щомісячних страхових виплат особі, яка має на це право. Для вирішення питання, щодо призначення щомісячних страхових виплат ОСОБА_1 як такій, що має на це право в разі смерті потерпілого-годувальника, необхідно звернутися до Управління виконавчої дирекції ОСОБА_2 соціального страхування України в Луганській області.

На чергове звернення позивача листом від 08 листопада 2018 року №04/08-3752 її повідомлено, що прийняття відповідного рішення можливо після надходження оригіналів документів згідно із Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» та п. 5 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, що затверджений постановою ОСОБА_2 соціального страхування України від 19 липня 2018 року № 11.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

З 01 січня 2015 року набув чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 77-VIII, яким Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» викладено в новій редакції, згідно з якою він став називатися Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до п.п. 4 та 5 розд. VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» утворено ОСОБА_2 соціального страхування України, реорганізувавши шляхом злиття ОСОБА_2 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та ОСОБА_2 соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

ОСОБА_2 соціального страхування України та його робочі органи є правонаступниками ОСОБА_2 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції цього ОСОБА_2 в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділень у районах і містах обласного значення, а також ОСОБА_2 соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, його виконавчої дирекції, відділень цього ОСОБА_2 в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та їх робочих органів.

Згідно з ч. 3 ст. 8 вказаного Закону робочими органами виконавчої дирекції ОСОБА_2 є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що створюються за рішенням правління ОСОБА_2 на підставі затвердженої ним структури органів ОСОБА_2. Управління виконавчої дирекції ОСОБА_2 є юридичними особами.

З огляду на наведені положення законодавства до відповідача у справі перейшли обов’язки щодо призначення та виплати виплат, що передбачені Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров’я визначає Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Статтею 36 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які ОСОБА_2 виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Страхові виплати складаються із:

1) страхової виплати втраченого заробітку (або відповідної його частини) залежно від ступеня втрати потерпілим професійної працездатності (далі - щомісячна страхова виплата);

2) страхової виплати в установлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім’ї та особам, які перебували на утриманні померлого);

3) страхової виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності;

4) страхових витрат на медичну та соціальну допомогу.

Статтею 41 Закону визначено, що у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають, зокрема, непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є, зокрема, особи, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування", якщо вони не працюють.

Позивач як дружина потерпілого годувальника, що помер, досягла пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з 02 лютого 1999 року не працювала, що підтверджується її трудовою книжкою, і одержувала пенсію в разі втраті годувальника. Отже, вона мала право на одержання щомісячних страхових виплат у разі смерті потерпілого, що передбачені ст. 41 цього Закону.

Вказане право відповідачем не заперечується і визнається, що підтверджується відповідями не звернення позивача щодо призначення щомісячних страхових виплат.

Згідно з ч. 1 ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» для розгляду справ про страхові виплати до ОСОБА_2 подаються:

1) акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання за встановленими формами та/або висновок МСЕК про ступінь втрати професійної працездатності застрахованого чи копія свідоцтва про його смерть;

2) документи про необхідність подання додаткових видів допомоги.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 43 Закону ОСОБА_2 приймає рішення про виплати у разі втрати годувальника за умови подання таких документів, які видаються відповідними організаціями у триденний строк з моменту звернення заявника:

1) копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого;

2) довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - довідки виконавчого органу ради чи інших документів про склад сім’ї померлого, у тому числі про тих, хто перебував на його утриманні, або копії відповідного рішення суду;

3) довідки житлово-експлуатаційної організації, а за її відсутності - виконавчого органу ради про батьків або іншого члена сім’ї померлого, який не працює та доглядає дітей, братів, сестер чи онуків померлого, які не досягли восьмирічного віку;

4) довідки навчального закладу про те, що член сім’ї потерпілого віком від 18 до 23 років, який має право на відшкодування шкоди, навчається за денною формою навчання;

5) довідки навчального закладу інтернатного типу про те, що член сім’ї потерпілого, який має право на відшкодування шкоди, перебуває на утриманні цього закладу.

Факт перебування на утриманні потерпілого у разі відсутності відповідних документів і неможливості їх відновлення встановлюється в судовому порядку.

Згідно з ч. 4 ст. 43 Закону якщо застрахований або члени його сім’ї за станом здоров’я чи з інших причин не спроможні самі одержати зазначені вище документи, їх одержує та подає відповідний страховий експерт ОСОБА_2.

Відповідно до ст. 44 Закону ОСОБА_2 розглядає справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи за наявності усіх необхідних документів і приймає відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження зазначених документів.

Рішення оформляється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім’ї та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.

ОСОБА_2 може затримати страхові виплати до з’ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 45 Закону ОСОБА_2 відмовляє у страхових виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо мали місце:

1) навмисні дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання приписів та обмежень лікаря) потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку;

2) подання роботодавцем, іншими органами, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілим ОСОБА_2 свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок;

3) вчинення застрахованим умисного злочину, що призвів до настання страхового випадку.

ОСОБА_2 відмовляє у виплатах і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов’язаним з виробництвом.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 47 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», яка регулює питання строків проведення страхових виплат, страхові виплати провадяться щомісячно в установлені ОСОБА_2 дні на підставі постанови цього ОСОБА_2 або рішення суду:

1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;

2) особам, які мають право на виплати у зв’язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Якщо справи про страхові виплати розглядаються вперше по закінченню трьох років з дня втрати потерпілим працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня смерті годувальника, страхові виплати провадяться з дня звернення.

Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат затверджений постановою ОСОБА_2 соціального страхування України від 19 липня 2018 року № 11.

Відповідно до п. 2 розд. І Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб, що затверджений постановою правління ОСОБА_2 соціального страхування України від 11 грудня 2014 року № 20 (який був чинним на час звернення позивача), визначено, що особи, які тимчасово переміщені, мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, страхових витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно до Закону № 1105 безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції ОСОБА_2 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі - робочі органи виконавчої дирекції ОСОБА_2) за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції. Пунктом п. 1 розд. ІІ також передбачено, що страхові виплати призначаються робочими органами виконавчої дирекції ОСОБА_2 за наявності необхідних документів, що підтверджують право особи, яка тимчасово переміщена, на ці виплати, відповідно до цього Порядку за місцем її фактичного проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік.

Відповідно до п. 3 розд. ІІ вказаного Порядку рішення про призначення (відмову у призначенні) страхових виплат оформляється постановою (у тому числі в разі призначення страхових виплат за рішенням суду), у якій зазначаються дані про потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та строки їх виплат або обґрунтування відмови у виплатах із зазначенням причин відповідно до статей 36, 37 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування». При цьому виплати проводяться лише на строк дії довідки про взяття на облік, але не більше строку, на який особа має право на страхові виплати.

При цьому згідно п. 2 розд. ІІ вказаного Порядку у разі відсутності довідки медико-соціальної експертної комісії, довідки про середню заробітну плату (доход), копії трудової книжки або витягу з неї, довідки про розмір пенсії по інвалідності (якщо вона призначена) унаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання (у тому числі про розмір одержуваних надбавок), відсутності в Державному реєстрі загальнообов’язкового державного соціального страхування зазначених відомостей щомісячні страхові виплати особам, які тимчасово переміщені, призначаються відповідно до вимог вказаного Закону, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, на дату звернення. Після надходження необхідних документів сума страхових виплат підлягає перерахуванню.

Вказаний Порядок втратив чинність у зв’язку з набранням чинності Порядком надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб, що затверджений постановою правління ОСОБА_2 соціального страхування України від 12 грудня 2018 року № 27, який містить аналогічні положення.

З поданої позивачем заяви та з відповідей суб’єкта владних повноважень вбачається, що позивач надала необхідні документи для призначення їй щомісячних страхових виплат (у разі смерті потерпілого). Про недостатність документів або недоліки в їх оформленні відповідачем не зазначалося.

Правових підстав для затримання страхових виплат чи відмови в їх наданні судом не встановлено.

Посилання відповідача на те, що позивачем не надано оригіналів документів є неприйнятним з огляду на те, що потерпілий чоловік позивача отримував страхові виплати, що підтверджується постановами Відділення виконавчої дирекції ОСОБА_2 соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Антрацит Луганської області, і позивач мала на них право, що також підтверджується відповідями на звернення позивача.

Крім того, відповідачем не врахований статус позивача як внутрішньо переміщеної особи з місця, де залишилися оригінали поданих нею документів, не враховані положення ч. 4 ст. 43 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», згідно з якими ОСОБА_2 сприяє в поданні необхідних документів, якщо заявники за станом здоров’я чи з інших причин не спроможні самі їх одержати. Також не враховані норми Порядку надання страхових виплат, що затверджений відповідною постановою правління ОСОБА_2 соціального страхування України, який дозволяє призначати страхові виплати внутрішньо переміщеним особам без наявності у них відповідних документів і передбачає дії, які орган соціального страхування має вчинити після надходження цих документів.

Посилання відповідача на те, що позивач для вирішення питання щодо отримання щомісячних страхових виплат має звертатися до іншого органу ОСОБА_2 соціального страхування України (до Управління виконавчої дирекції ОСОБА_2 соціального страхування України в Луганській області) є такими, що суперечать наведеним вимогам законодавства.

Відповідно до ч. 1 та 3 ст. 47 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», яка регулює питання строків проведення страхових виплат, страхові виплати провадяться щомісячно в установлені ОСОБА_2 дні на підставі постанови цього ОСОБА_2 або рішення суду:

1) потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання;

2) особам, які мають право на виплати у зв’язку зі смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати.

Якщо справи про страхові виплати розглядаються вперше по закінченню трьох років з дня втрати потерпілим працездатності внаслідок нещасного випадку або з дня смерті годувальника, страхові виплати провадяться з дня звернення.

Інших строків Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» для внутрішньо переміщених осіб не передбачив.

Порядок надання страхових виплат, що затверджений відповідною постановою правління ОСОБА_2 соціального страхування України, пов’язує надання страхових виплат внутрішньо переміщеним особам зі строком дії довідки про взяття на облік таких осіб і визначає, що такі виплати проводяться не більше строку, на який особа має право на страхові виплати.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 24 березня 1988 року в справі «Олссон проти Швеції» Євросуд підкреслив, що юридична конструкція «згідно із законом» не просто відсилає до внутрішнього права, але має на увазі й якість закону, вимагаючи, щоб останній від повідав принципу верховенства права. Таким чином, йдеться про те, що у внутрішньому праві повинні існувати певні міри захисту проти довільного втручання публічної влади в здійснення прав.

Право на отримання щомісячних страхових виплат у позивача виникло з 21 вересня 2013 року, тобто з наступного дня після смерті потерпілого годувальника.

Разом з тим, через незалежні від неї обставини - проведення антитерористичної операції на території Донецької і Луганської областей, зокрема в м. Антрацит Луганської обл., де проживала позивач, 1940 року народж., і де припинили повноваження органи державної влади, вона не мала об’єктивної можливості для звернення до відповідних органів задля отримання таких виплат.

Після переміщення на територію, що підконтрольна українській владі, вона відразу же зареєструвалася як внутрішньо переміщена особа і звернулася до відповідного органу соціального страхування зі спірним питанням.

Законодавством України не врегульовано такої ситуації.

Разом з тим, відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

З огляду на наведене, враховуючи принцип верховенства права, порушені права позивача підлягають відновленню з дня набуття нею права на отримання щомісячних страхових виплат.

Щодо позовних вимог в частині проведення індексації.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.

Статтею 2 вказаного Закону визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їхніх сімей і пенсій, які індексуються відповідно до закону за цими видами страхування.

Відповідно до п. 1.16. Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, що затверджений постановою ОСОБА_2 соціального страхування України від 19 липня 2018 року № 11, індексація щомісячних страхових виплат проводиться відповідно до статті 37 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до ч. 2 ст. 37 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» перерахування сум щомісячних страхових виплат провадиться у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати. Таке перерахування провадиться з 1 березня наступного року відповідно до коефіцієнта, затвердженого Кабінетом Міністрів України на підставі даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 42 вказаного Закону, яка регулює, зокрема, питання щомісячних страхових виплат, максимальний розмір щомісячної страхової виплати після проведеного перерахування відповідно до частини другої статті 37 цього Закону не повинен перевищувати 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

В справі міститься розрахунок перерахованої щомісячної страхової виплати ОСОБА_3 у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки з 01 березня 2013 року, відповідно до якого така виплата до 01 березня 2013 року становила 1083,16 грн., а з 01 березня 2013 року – 1244,55 грн., тобто не перевищувала 10 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

Оскільки позивач не по своїй вині не отримувала щомісячні страхові виплати, тому щодо неї підлягають застосуванню вказані положення законодавства щодо проведення індексації щомісячних страхових виплат.

Частиною 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Вказані норми узгоджуються з позицією Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13 січня 2011 року в справі «Чуйкіна проти України» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE, заява №28924/04) констатував: «50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов’язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom, пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «ОСОБА_3 проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи і не спростовано відповідачем, позивач мала право на отримання щомісячних страхових виплат, що передбачені Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», з 21 вересня 2013 року.

В своїй заяві до відповідача вона просила призначити їй такі виплати з вказаної дати.

З огляду на наведене та з урахуванням тієї обставини, що оскаржені дії відповідача в спірних правовідносинах не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях (відсутня свобода розсуду), з метою відновлення прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду, та з метою дотримання судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, позовні вимоги підлягають задоволенню іншим шляхом - шляхом визнання протиправною бездіяльності суб’єкта владних повноважень із зобов’язанням його з 21 вересня 2013 року призначити позивачу щомісячні страхові виплати у разі смерті потерпілого на підставі її заяви від 05 вересня 2018 року, а також нарахувати та виплатити їй вказані виплати з 21 вересня 2013 року з проведенням їх індексації.

Відповідно до ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно виконуються рішення суду, зокрема про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки позивачем вимоги про стягнення суми страхових виплат не заявлялися, тому правові підстави для застосування вказаним норм - відсутні.

Встановлення судового контролю за виконанням судового рішення шляхом зобов’язання суб’єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України), про що також просив позивач, є правом суду, а не обов’язком, яке не виключає існування принципу обов’язковості судового рішення, згідно з яким судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об’єднаннями на всій території України (ст. 1291 Конституції України, ч. 2 ст. 14 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (84175, Донецька обл., Слов'янський р-н, смт. Андріївка, вул. Торецька, 8, ІПН НОМЕР_1) до Управління виконавчої дирекції ОСОБА_2 соціального страхування України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, вул. Свободи, 5, код ЄДРПОУ 41325231) про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління виконавчої дирекції ОСОБА_2 соціального страхування України в Донецькій області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 щомісячних страхових виплат у разі смерті потерпілого на підставі її заяви від 05 вересня 2018 року.

Зобов’язати Управління виконавчої дирекції ОСОБА_2 соціального страхування України в Донецькій області з 21 вересня 2013 року призначити ОСОБА_1 щомісячні страхові виплати у разі смерті потерпілого на підставі її заяви від 05 вересня 2018 року, а також нарахувати та виплатити їй вказані страхові виплати з 21 вересня 2013 року з проведенням їх індексації відповідно до статті 37 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління виконавчої дирекції ОСОБА_2 соціального страхування України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м.Слов'янськ, вул.Свободи, 5, код ЄДРПОУ 41325231) на користь державного бюджету України (Державна судова адміністрація України, розрахунковий рахунок: 31211256026001, ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код отримувача 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача 899998, код класифікації 22030106) судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 (сорок) коп.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 11 березня 2019 року.

Суддя Логойда Т. В.