Рішення № 80343376, 04.03.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

04 березня 2019 р. Справа № 120/4544/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Поліщук І.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Корнійчук Ю.І.

позивача: ОСОБА_1

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідача: Тиховського М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області

про: визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_4 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначила, що в жовтні 2018 року вона звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва, державної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність за межами населеного пункту Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області. Разом із тим, листом від 19.11.2018 року №17023/0-4939/0/95-18 відповідач повідомив позивача про необхідність погодити викопіювання з планово-картографічного матеріалу у відділі у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Разом із тим, не погоджуючись із такою відповіддю відповідача, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 02.01.2019 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні на 24.01.2019 року.

Ухвалою від 24.01.2019 року визнано явку обов'язковою в судове засідання позивача, представника позивача та представника відповідача, зобов'язано відповідача надати до суду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва, разом із усіма додатками, а також зобов'язано позивача надати письмово до суду відомості щодо її місця проживання чи перебування, поштовий індекс. Наступне судове засідання призначено на 04.03.2019 року.

У судовому засіданні 04.03.2019 року позивач та її представник підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував щодо задоволення даного адміністративного позову, посилаючись на обставини, що викладені у відзиві на позовну заяву. Зокрема зазначив, що листом від 19.11.2018 року №17023/0-4939/0/95-18 позивача повідомлено про те, що земельна ділянка, на яку вона бажає отримати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, згідно даних публічно-кадастрової карти України та згідно інформації, наданої відділом у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області позначена на графічних матеріалах - "земельна ділянка перебуває у власності іншої особи відповідно до розпорядження Вінницької райдержадміністрації від 04.12.2012 року №1525". Крім того вказав, що положення ч. 7 ст. 118 ЗК України не встановлюють обов'язку приймати рішення (зокрема про відмову у наданні дозволу) саме у формі наказу.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні обставини.

В жовтні 2018 року позивач звернулась до відповідача із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва, державної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність за межами населеного пункту Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Разом із тим, листом від 19.11.2018 року №17023/0-4939/0/95-18 відповідач повідомив позивача про те, що згідно даних публічно-кадастрової карти України та згідно інформації, наданої відділом у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, позначена на графічних матеріалах земельна ділянка перебуває у власності іншої особи відповідно до розпорядження Вінницької райдержадміністрації від 04.12.2012 року №1525. Відповідно до Законів України «Про землеустрій», «Про Державний земельний кадастр» та положення про Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, затвердженого наказом Держгеокадастру України від 17.11.2016 року №308, Головне управління та його територіальні органи, відповідно до покладених завдань здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

З урахуванням положень абз. 2 ст. 2, абз. 4 ч. 1 ст. 38 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та з метою з'ясування інформації щодо правового статусу земельної ділянки, зазначеної на поданих графічних матеріалах, відповідач запропонував позивачу погодити викопіювання з планово-картографічного матеріалу у відділі у Вінницькому районі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Таким чином, вважаючи, що відповідачем допущено бездіяльність щодо розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, позивач звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у власність визначений статтею 118 ЗК України, зокрема частиною 6 цієї статті передбачено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу, може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Із аналізу вищезазначених положень слідує, що законодавцем визначено певний порядок отримання особою дозволу на розробку проекту землеустрою, який передбачає необхідність її звернення із відповідним клопотанням до органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність.

При цьому, положеннями ч. 7 ст. 118 ЗК України чітко передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою або надає мотивовану відмову у його наданні.

Так, Положенням про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року №333, чітко визначені для відповідача порядок, строки, відповідна процедура та підстави для відмови у наданні такого дозволу, зокрема і форма прийнятих відповідних рішень.

За правилами п. 8 цього ж Положення, Головне управління у межах своїх повноважень видає накази організаційно-розпорядчого характеру.

Так, як уже зазначалось судом вище, відповідно до норм ст. 118 ЗК України, за результатами розгляду відповідного клопотання громадянина, зацікавленого в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної власності для ведення садівництва, відповідач у місячний строк повинен або надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення такої земельної ділянки або надати відмову у наданні такого дозволу.

Позивач звернулась до відповідача з клопотанням саме в порядку ст. 118 ЗК України про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Водночас, за результатами розгляду такого клопотання відповідачем був направлений лише лист "Щодо розгляду клопотання", без прийняття будь-якого рішення. При цьому, сам лист від 19.11.2018 року №17023/0-4939/0/95-18 не містить ані дозволу на виготовлення проекту землеустрою, ані відмови у його наданні.

Враховуючи вищезазначене, суд зазначає, що відповідно до Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 № 34/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 15.05.2013 № 883/5), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2005 за №381/10661, наказ, розпорядження, постанова, рішення (далі - розпорядчий документ) - акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб'єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Таким чином, рішення про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і оформляється розпорядчим індивідуальним правовим актом - наказом Головного управління Держгеокадастру в області. Відповідно, такі рішення не можуть оформлятися листами у відповідь на клопотання заявника.

Вказані висновки щодо застосування норм права, узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 24 квітня 2018 року по справі №802/1534/17-а, та повинні застосовуватись до спірних правовідносин на виконання ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і ч. 5 ст. 242 КАС України.

Відсутність належним чином оформленого наказу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про надання дозволу або про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки після спливу встановленого законом місячного строку розгляду клопотання особи, свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом, а тому допустив бездіяльність щодо розгляду відповідного клопотання.

Відтак, враховуючи, що за клопотанням позивача не було прийнято жодного рішення, а лише лист, який не містить ані дозволу на виготовлення проекту землеустрою, ані відмови у його наданні, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про визнання бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо не розгляду клопотання в строки, встановленні ч. 7 ст. 118 ЗК України, та не прийняття жодного із рішень за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1.

Крім того, відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Таким чином, враховуючи те, що відповідачем допущено бездіяльність щодо розгляду клопотання ОСОБА_1, а також з метою захисту порушеного права позивача суд вважає за потрібне зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області розглянути клопотання позивача щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення садівництва, державної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, з метою подальшої передачі безоплатно у власність за межами населеного пункту Писарівської сільської ради Вінницького району Вінницької області.

Крім того, суд критично оцінює посилання представника відповідача на розпорядження Вінницької райдержадміністрації від 04.12.2012 року №1525, адже доказів реєстрації права власності на спірну земельну ділянку відповідачем не надано.

В силу ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовній вимоги підлягають задоволенню.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області щодо не розгляду клопотання в строки, встановленні ч. 7 ст. 118 ЗК України, та не прийняття жодного із рішень за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області розглянути клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сільськогосподарського призначення, державної форми власності, орієнтовною площею 0,12 га, для ведення садівництва та прийняти мотивоване рішення з урахуванням висновків, викладених в рішенні суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1);

Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 39767547).

Повний текст рішення складено 11.03.2019 року.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна