Ухвала суду № 80343371, 11.03.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про відмову у відкритті провадження

11 березня 2019 р. Справа №200/3467/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Логойда Т.В., перевіривши виконання вимог законодавства при подачі позовної заяви Краматорського міського центру зайнятості до Військової частини А 2120 про стягнення допомоги по безробіттю,

в с т а н о в и л а:

У березні 2019 року Краматорський міський центр зайнятості звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з Військової частини А2120 на користь Краматорського міського центру зайнятості суму переплати допомоги по безробіттю за ОСОБА_1 в розмірі 25028,82 грн.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що він є робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. За період з 18 грудня 2017 року по 01 серпня 2018 року виплатив допомогу по безробіттю в сумі 25028,82 грн. незаконно звільненій та в подальшому поновленій на посаді за рішенням суду працівниці відповідача ОСОБА_1, яка мала статус безробітного. Вказана допомога підлягає відшкодуванню відповідачем як роботодавцем на підставі частини 4 статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». 17 січня 2019 року відповідачу направлено претензію з пропозицією повернути допомогу по безробіттю у вказаній сумі, але допомогу повернуто не було.

Судом встановлено, що 11 грудня 2017 року у Краматорському міському центрі зайнятості в якості безробітного зареєстровано ОСОБА_1.

Наказом вказаного центру зайнятості від 18 грудня 2017 року № НТ171218 їй призначено допомогу по безробіттю.

Наказом Військової частини А 2120 від 10 грудня 2017 року №76-РС на підставі рішення Донецького окружного адміністративного суду від 13 листопада 2018 року в справі № 805/5043/18-а ОСОБА_1 поновлено на військовій службі та призначено на посаду санітара евакуаційного відділення медичної роти.

За період з 18 грудня 2017 року по 01 серпня 2018 року ОСОБА_1 виплачено допомогу по безробіттю в сумі 25028,82 грн.

Після того, як позивач дізнався про вказані обставини, ним були прийняті накази про припинення з 27 грудня 2018 року реєстрації вказаної особи в якості безробітної, про відшкодування роботодавцем виплаченого матеріального забезпечення у вказаній сумі (накази від 27 грудня 2018 року НТ181227 та, відповідно, від 17 січня 2019 року № 10).

17 січня 2019 року позивач направив Військовій частині А2120 претензію з пропозицією повернути допомогу по безробіттю за вказаний період у вказаній сумі, перерахувавши її на відповідний рахунок.

Між тим, допомогу по безробіттю повернуто не було, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пункті 24 рішення в справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року (заяви №29458/04 та №29465/04) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria, заява № 7360/76) зазначив, що поняття «суд, встановлений законом» у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається судом, встановленим законом, орган, який, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Інший порядок судового провадження для розгляду таких спорів встановлено частиною 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів.

Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи інші справи у спорах між суб'єктами господарювання.

Так, відповідно до частини 4 статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду утримується із роботодавця.

Право Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття стягувати з роботодавця суму страхових коштів та вартість соціальних послуг, наданих безробітному в разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а також незаконно виплачені безробітному суми матеріального забезпечення в разі неповідомлення роботодавцем Фонду про прийняття його на роботу передбачено частиною 1 статті 34 цього Закону.

В правовідносинах щодо стягнення зазначених сум суб'єкт владних повноважень (який є робочим органом виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття) не здійснює владні управлінські функції, з огляду на що спір про стягнення зазначених сум не є публічно-правовим.

Спір про право, яке виникає в силу визначеного законом зобов'язання за наслідком прийняття судового рішення про поновлення на роботі працівника юридичної особи, яка не перебуває у відносинах владного підпорядкування щодо Фонду, за своєю правовою природою є господарсько-правовим і підлягає розгляду в судах господарської юрисдикції.

Аналогічний правовий висновок щодо непоширення юрисдикції адміністративних судів на справи за позовами центрів зайнятості про стягнення незаконно отриманих сум за Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 квітня 2018 року в справі №813/6770/13-а, від 23 травня 2018 року в справі №911/1626/17, від 16 жовтня 2018 року в справі №814/2595/16 та від 12 грудня 2018 року №814/2307/16, в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року в справі №813/8783/13-а.

Висновки щодо застосування норм права, що викладені у вказаних постановах Верховного Суду відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Отже вирішення спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, яка встановлена статтею 19 Кодексу адміністративного судочинства України; спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись статтями 170, 248 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и л а:

Відмовити у відкритті провадження в справі за позовом Краматорського міського центру зайнятості до Військової частини А 2120 про стягнення допомоги по безробіттю.

Роз'яснити позивачеві, що розгляд такої справи віднесено до юрисдикції господарського суду в порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 256 КАС України, і може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом п'ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 11 березня 2019 року.

Суддя Логойда Т. В.