Рішення № 80343022, 04.02.2019, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 04.02.2019 Справа № 554/5028/18

Єдиний унікальний номер справи:554/5028/18

Провадження № 2/554/559/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

04.02.2019 року м.Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави в складі: головуючого судді - Бугрія В.М., за участю секретаря судового засідання Колесніченко О.П., за участю представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом Овсія В»ячеслава Юрійовича до Державного підприємства « Полтавський Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», третя особа: Державне агентство водних ресурсів про стягнення грошових коштів, 3% річних та пені,-

ВСТАНОВИВ:

У липні 2018 року позивач звернувся в Октябрський районний суд м.Полтави з позовом до відповідача, в якому просить, уточнивши позовні вимоги стягнути з Державного підприємства «Полтавський науково- дослідний проектний інститут зелустрою» ідентифікаційний код юридичної особи: 00689214 на його користь реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 отримані за договором на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 18 квітня 2008 року кошти в сумі 690 (шістсот дев'яносто) грн. 68 коп., 187 (сто вісімдесят сім) грн. 96 коп. - сума 3 % річних, 1 283 (одна тисяча двісті вісімдесят три) грн. 97 коп. - збитки від інфляції, пені за кожен день прострочення, починаючи з 30 травня 2009 року по 22 червня 2018 року у розмірі 68 605 (шістдесят вісім шістсот п'ять) грн. 24 коп., а всього 70 767 (сімдесят тисяч сімсот шістдесят сім) грн. 85 коп.

Посилається в позові на те, що 18 квітня 2008 року між відповідачем ОСОБА_3 науково-виробничим підприємством «Полтавський геодезичний центр», в особі директора ОСОБА_4, що діє на підставі статуту, як виконавцем, з однієї сторони, та позивачем споживачем ОСОБА_5, як замовником, з другої сторони, укладено Договір №591 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відповідно до п.1.1. вказаного Договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов’язання на виконання робіт із розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території м. Полтава, вул. Горіхова, 4. Роботи по даному договору вважаються виконаними після проходження Державної землевпорядної експертизи. Передача виконаних робіт здійснюється «Актом здачі-приймання робіт» та накладною, яка є основою для остаточних розрахунків, п.п. 2.3.-2.4. Договору. Відповідно до п.2.1. Договору вартість робіт за цим договором складає: 690,68 грн. в т.ч. ПДВ 115,11 грн. Замовник у 10 денний термін зобов'язується здійснити авансовий платіж Виконавцю у розмірі 100% вартості робіт по даному договору, п. 2.2. Договору. На виконання даної умови договору позивач споживач ОСОБА_5 30.05.2008р. здійснив оплату відповідачеві 690,68 грн., що підтверджується листом відповідача ДНВП «ПОЛТАВАГЕОДЕЗЦЕНТР» за №294-05/17 від 24.05.2017р. Відповідно до п. 3.1. Договору термін дії договору один рік з моменту перерахування коштів. У випадку невиконання з поважних причин даного договору у встановлені строки, за згодою сторін договір може бути пролонгований, п.п. 3.1., 3.2. Договору. Виходячи із п.3.1. Договору, договір набирає чинності з моменту оплати вартості робіт і діє один рік. З даної умови випливає, що дія вказаного договору закінчилася 29.05.2009 року. За умовами договору відповідач ДНВП «ПОЛТАВАГЕОДЕЗЦЕНТР» повинен був виконати землевпорядні роботи по розробці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Згідно п.6.1. договору усі спори, пов’язані з виконанням цього договору вирішуються шляхом переговорів між представниками сторін. У разі недосягнення згоди спір вирішується у судовому порядку відповідно до законодавства. Відповідачем ДНВП «ПОЛТАВАГЕОДЕЗЦЕНТР», виконавцем робіт, були допущені істотні порушення договору щодо строку виконання робіт та протягом десяти років з моменту оплати вартості робіт не виконані взагалі. На неодноразові усні та письмові звернення та претензії з боку позивача щодо істотних порушень відповідачем договору, відповідач не виконав своїх зобов’язань, при цьому надавши позивачеві висновки про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, якими відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_5 м. Полтава, вул. Горіхова,4. У зв'язку з закінченням дії договору підстава для утримання відповідачем грошових коштів в розмірі 690,68 грн. відпала. У відповідача виникло зобов'язання повернути ці грошові кошти ОСОБА_5, проте відповідач ухиляється від добровільного виконання цього зобов'язання.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов та стягнути з відповідача кошти, 3 % річних та пеню.

Ухвалою судді від 04.07.2018 року було відкрито провадження у справі та призначено до підготовчого судового засідання.

23.07.2018 року ОСОБА_3 підприємство «Полтавський науково- дослідний проектний інститут зелустрою» надало на адресу суду відзив, згідно якого вказував, що ДП « Полтавський інститут землеустрою» є правонаступником майнових права і обов'язків ДНВП « Полтавагеодезцентр». Згідно передавального акту кредиторської заборгованості з замовниками ДНВП « Полтавагеодезцентр» станом на 31.07.2017 року позивач в акті не відображений. Тому, просили в позові відмовити в повному обсязі.

Ухвалою суду від 25 липня 2018 року замінено відповідача правонаступником ОСОБА_3 підприємство «Полтавський науково- дослідний проектний інститут зелустрою».

14.08.2018 року від позивача ОСОБА_5 надійшла відповідь на відзив згідно якої останній вважав посилання відповідача на відсутність спірної заборгованості безпідставними, оскільки вона не відображена в передавальному акті з огляду на те, що, обсяг прав та обов'язків, які набуває інша особа у разі приєднання до неї особи, яка припиняється шляхом приєднання, визначається за приписами частини 1 статті 104 ЦК України. Не зазначення спірної заборгованості у передавальному акті не може бути підставою для звільнення відповідача від повернення грошових коштів, сплати пені, 3% річних та збитків від інфляції.

07.09.2018 року ОСОБА_3 підприємство «Полтавський науково- дослідний проектний інститут зелустрою» надало на адресу суду заперечення на відповідь на відзив згідно якого вказували , що ДНВП «Полтавагеодезцентр» вжив всіх залежних від нього заходів з метою виготовлення проекту. В той час, як позивач, діючи недобросовісно, не попередив під час замовлення робіт, що земельна ділянка передана йому в користування всупереч вимог законодавства. Отже, й ризик не погодження чи не затвердження Проекту має нести саме позивач, який мав би бути обачливим в своїй поведінці та розуміти можливі наслідки отримання об’єкту у користування не у спосіб, встановлений законом. Крім того звертали увагу суду на сплив позовної давності. Відповідач як правонаступник не має можливості в повній мірі захищатися від позову ОСОБА_5 який в розумінні Європейського суду з прав людини є «простроченим», оскільки «Полтавський інститут землеустрою» не був стороною за спірним Договором, не має в розпорядженні всіх документів, які стосуються предмета позову. Є очевидним, що якби, позивач звернувся до суду вчасно у строки, передбачені цивільним законодавством, то обидві сторони спору могли б виступати в суді на рівних, та доводити в суді свої доводи та заперечення на підставі актуальних доказів.

Ухвалою суду від 10.09.2018 року до участі у справі у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору залучено ОСОБА_3 агентство водних ресурсів.

Ухвалою суду від 09 жовтня 2018 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі та просила їх задовольнити.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на обставини, зазначенні у відзиві.

Представник третьої особи будучи належним чином повідомленим про день час та місце слухання справи у судове засідання не з»явився, про причину неявки суд не повідомив.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд не знаходить підстав для задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

У відповідності до положень ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1 ст.16ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним із способів захисту цивільних прав відповідно до п.2 ч. 2 ст.16ЦК України є визнання правочину недійсним.

Також ст. 4 ЦПК України гарантовано право особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно правового змісту положень ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обовязків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Судом встановлено, що 18 квітня 2008 року між ОСОБА_3 науково-виробничим підприємством «Полтавський геодезичний центр» з однієї сторони, та позивачем ОСОБА_5, з другої сторони, укладено Договір №591 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Відповідно до п.1.1. вказаного Договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов’язання на виконання робіт із розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території м. Полтава, вул. Горіхова, 4. Відповідно до п.2.1. Договору вартість робіт за цим договором складає: 690,68 грн. в т.ч. ПДВ 115,11 грн. Замовник у 10 денний термін зобов'язується здійснити авансовий платіж Виконавцю у розмірі 100% вартості робіт по даному договору, п. 2.2. Договору.( а.с.11).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання даної умови договору позивач ОСОБА_5 30.05.2008р. здійснив оплату відповідачеві 690,68 грн.

Згідно листа від 24.05.2017 року № 294-05/17 адресованого Управлінню Північно-східного офісу Держаудитслужби в Полтавській області вбачається, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Горіховій, 4 у м. Полтаві, виготовлявся ДНВП «Полтавагеодезцентр» неодноразово в 2008 році, 2010 році та в 2015 році.( а.с 12).

Так відповідач вказує, що в архіві, що передавався від ДНВП «Полтавагеодезцентр» до ДВ «Полтавський інститут землеустрою» міститься один з примірників проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_5, виготовлений в 2010 році.

З вказаного проекту вбачається, що ДНВП «Полтавагеодезцентр» було повністю виконано Проект, але його не було погоджено комісією з розгляду питань пов’язаних з погодженням документації із землеустрою в зв’язку з негативним висновком Полтавського обласного виробничого управління водного господарства «Полтававодгосп» від 29.07.2010 р. № 01-2/1152 та Управління Держкомзему у м.Полтава від 06.08.2010 р. № 03 12/6586а.

Згідно рішення двадцять другої сесії Полтавської міської ради п’ятого скликання 06.12.2007 року «Про погодження розташування лазні і бару з готелем та надання дозволу розширення і виготовлення проекту відведення зі зміною цільового призначення земель ділянки по вул. Горіховій,4» неодноразово вносилися зміни в 2013 та в 2014 роках.

З наданих безпосередньо позивачем доказів чітко вбачається, що виготовлений ДНВП «Полтавагеодезцентр» проект відмовляється погоджувати центральний орган виконавчої влади що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства - ОСОБА_3 агентство водних ресурсів України з тих підстав, що земельна ділянка , щодо якої виготовлявся Проект належить до земель водного фонду й її не можна використовувати для розміщення лазні та бар з готелем.

ОСОБА_3 агентством водних ресурсів України неодноразово у своїх висновках зазначалось, що проект не відповідає вимогам частини четвертої статті 59 Земельного кодексу України та статті 89 Водного кодексу України в частині можливості надання в оренду земель водного фонду для будівництва та обслуговування об’єктів рекреаційного призначення та обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах.

Статтею 59 (ч. 4) Земельного кодексу України, в свою чергу встановлено, що громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інших водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рнбництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об'єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об'єктів портової інфраструктури та інших об'єктів водного транспорту.

Оскільки земельна ділянка, відносно якої позивачем було замовлено проект, передана йому для розташування лазні та бару з готелем, а не для цілей, визначених частиною четвертою статті 59 Земельного кодексу України, то, вважати, що саме внаслідок дій чи бездіяльності ДНВП «Полтавагеодезцентр» не відбулося погодження Проекту підстав немає.

Статтею 89 Водного кодексу України встановлено, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; зберігання та застосування пестицидів і добрив; влаштування літніх таборів для худоби; будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; миття та обслуговування транспортних засобів і техніки; влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо.

Крім того з матеріалів справи слідує, що позивач ОСОБА_5 звертався з адміністративним позовом до Полтавського обласного управління водних ресурсів, яке в той час було компетентним органом на погодження проекту, з вимогами визнати протиправним і скасувати висновок останнього від 11.10.2013 року № 01-2/1847 про відмову в погодженні «Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5 для розташування лазні та бару з готелем в м. Полтава по вул. Горіхова, 4»; зобов’язати відповідача повторно розглянути проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_5 для розширення земельної ділянки для розташування лазні та бару з готелем у м. Полтава по вул. Горіховій, 4, яка відповідає вимогам рекреаційного призначення. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.06.2014 року в адміністративній справі № 816/626/14, залишеною без змін Вищим адміністративним судом України від 21.05.2015 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 відмовлено.

Отже, з наведеного вище вбачається, що проект ДНВП «Полтавагеодезцентр» на замовлення позивача виготовлявся, та він не був затверджений не з вини виконавця робіт, про що позивачеві було відомо.

Таким чином, позивачем не доведено, що відповідачем було не виконано або неналежним чином виконано зобов’язання, що виключає тлумачення дій відповідача як порушення зобов’язання в розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 509 ЦКУ зобов’язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частина 6 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» проголошує, що виконавець не несе відповідальності за невиконання, прострочення виконання або інше неналежне виконання зобов'язання та недоліки у виконаних роботах або наданих послугах, якщо доведе, що вони виникли з вини самого споживача чи внаслідок дії непереборної сили.

Згідно ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов’язання, несе відповідальність за наявності іі вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання.

Оскільки вина ДНВП «Полтавагеодезцентр», правонаступником якого є ДП «Полтавський інститут землеустрою», відсутня, то вимога про стягнення неустойки, трьох відсотків річних та інфляційний витрат не підлягає задоволенню також. Застосування штрафних санкцій (пені, 3-х % річних та інфляційних збитків) не підлягає ще й з тих підстав, що зобов’язання за спірним договором для відповідача не є грошовим зобов’язанням, що несвоєчасно виконано, в розумінні

Тобто, було встановлено, що ОСОБА_3 агентство водних ресурсів не погоджувало спірний проект, в межах наданих йому дискреційний повноважень

Із змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року вбачається, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 №1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі. Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Дискреційні повноваження в більш звуженому розумінні це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 21.05.2013р. №21-87а13.

Відтак, за своєю правовою природою, повноваження Державного агентства водних ресурсів щодо затвердження проекту є дискреційними повноваженнями.

Позивач не надав суду жодних доказів того, що рішення Державного агентства водних ресурсів щодо затвердження проекту визнано судом протиправним, а отже воно є законним,тобто вина ДНВП «Полтавагеодезцентр», правонаступником якого є ДП «Полтавський інститут землеустрою», відсутня.

В частині заяви представника відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначає, що відповідно до положень Цивільного кодексу України та Цивільного процесуального кодексу України, правом на звернення до суду наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав, свобод чи інтересів, а тому відмова в задоволенні позову у зв'язку зі спливом позовної давності на підставі ст. 257 ЦК України може мати місце лише за умови, якщо позовні вимоги будуть визнані судом доведеними та за наявності факту порушення, невизнання або оспорювання прав позивача. Недоведеність позовних вимог є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є необґрунтованими та недоведеними, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст. ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265,268, 273 ЦПК України, суд

вирішив:

В задоволенні позову Овсія В»ячеслава Юрійовича до Державного підприємства «Полтавський Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», третя особа: ОСОБА_3 агентство водних ресурсів про стягнення грошових коштів, 3% річних та пені – відмовити.

Стягнути з Овсія В»ячеслава Юрійовича, судовий збір на користь держави у розмірі 704 грн. 80 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд м. Полтави шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через відповідний суд, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення проголошено 14.02.2019.

Суддя В.М.Бугрій