
Справа № 369/7350/18
Провадження № 2/369/667/19
РІШЕННЯ
Іменем України
31.01.2019 року Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючої судді Пінкевич Н.С.,
секретаря Головатюк В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда Ірина Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконання, -
в с т а н о в и в :
У червні 2018 року позивачка звернулась до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Свої вимоги мотивувала тим, що між нею та ПАТ «Дельта Банк» укладеного кредитний договір. У якості забезпечення виконання кредитного договору нею передано в іпотеку належне їй на праві власності домоволодіння та земельна ділянка по АДРЕСА_1 У червні 2018 року їй стало відомо про продаж її майна на аукціоні. Вказала, що після укладення кредитного договору в неї виникла прострочення платежу на деякий період, тому у жовтні 2011 року банк надіслав їй вимогу про погашення заборгованості, яку отримала її мати. Але на цей час вже погасила заборгованість. Незважаючи на це банком на підставі виконавчого напису нотаріуса Київського міського нотаріального округу від 27 грудня 2011 року на суму 985 666,46 грн. відкрито виконавче провадження 10 лютого 2012 року.
Згодом їй стало відомо, що банком на підставі виконавчого напису нотаріуса Київського міського нотаріального округу №2322 від 12 вересня 2012 року відкрито знову виконавче провадження 11 жовтня 2012 року вже на суму 1 571 631,39 грн.
Про відкриті виконавчі провадження їй нічого не було відомо, жодних документів з виконавчої служби вона не отримувала.
30 січня 2018 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним та іпотечними договорами ОСОБА_5 та проведено зміну стягувача у виконавчому провадженні.
Вказала, що виконавчий напис №2322 є таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений з порушенням чинного законодавства. Так, умовами договорів не передбачено право кредитора на вчинення напису на стягнення заборгованості, а лише на звернення стягнення на предмет іпотеки. При цьому жодних вимог про погашення заборгованості банк їй не надсилав, тому не міг надати нотаріусу всіх документів. Заборгованість на той час була значно меншою, зокрема по тілу кредиту 933 441,68 грн., хоча у вимозі вказана в розмірі 966 471,40 грн. Тому заборгованість є небезспірною. Вважає своє право як власника порушеним на вільне користування, володіння майном. Оскільки про дані виконавчі написи їй стало відомо лише у червні 2012 року, тому строк позовної давності нею не пропущений.
Просила суд визнати виконавчий напис від 12 вересня 2012 року, вчинений приватний нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракуда Іриною Вікторівною, зареєстрований в реєстрі №2322, про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Дельта Банк» боргу в розмірі 1 571 631,39 грн., таким, що не підлягає виконанню.
03 жовтня 2018 року надійшла заява позивача про заміну відповідача. Вказала, що 17 вересня 2018 року між ОСОБА_3 (кредитор) та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами.
Ухвалою суду від 29 листопада 2018 року замінено відповідача ОСОБА_3 на нового кредитора ОСОБА_2, та залучено ОСОБА_3 у якості третьої особи.
У судове засідання представник позивача не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлена. Подала суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримала.
У судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з'явився. Подав суду заяву про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги визнав, наслідки визнання позову йому роз'яснені та відомі.
У судове засідання ОСОБА_3 та приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда Ірина Вікторівна не з'явились. Подали суду заяви про розгляд справи в їх відсутність.
У судове засідання представники Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області та публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» не з'явились. Про час та місце розгляду справи повідомлені, причини неявки суду не повідомили. Клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 80 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Не підлягають доказуванню обставини, встановлені судовими рішеннями.
За ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
При розгляді справи судом встановлено, що 14 червня 2011 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_5 укладено кредитний договір №К-3926357. За даним договором ОСОБА_5 отримала кредит в розмірі 1 000 000 грн. з кінцевим терміном повернення до 13 червня 2016 року та сплатою відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 14,5%.
14 червня 2011 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_5 укладено іпотечний договір. За даним договором в іпотеку передано: домоволодіння та земельна ділянка, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1
30 січня 2018 року між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 укладено договір відступлення права вимоги за іпотечним договором та кредитним договором. Відповідно до яких ПАТ «Дельта Банк» відступив ОСОБА_3 свої права грошової вимоги до боржника ОСОБА_5 за кредитним та іпотечним договором.
20 вересня 2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 укладено договір відступлення права вимоги за іпотечним договором та кредитним договором. Відповідно до яких ОСОБА_3 відступила ОСОБА_2 свої права грошової вимоги до боржника ОСОБА_5 за кредитним та іпотечним договором.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №13804194 від 17 вересня 2018 року та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №147173273 від 28 листопада 2018 року іпотекодердателем є ОСОБА_2.
Згідно свідоцтва про зміну імені серія НОМЕР_1, виданого 30 липня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Києво-Святошинського районного управління юстиції у Київській області, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, змінила прізвище на «ОСОБА_5».
12 вересня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В. вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за номером №2322.
Постановою державного виконавця ВДВС Києво-Святошинського РУЮ від 11 жовтня 2012 року відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого напису №2322 від 12 вересня 2012 року про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості в розмірі 1 571 631,39 грн.
Постановою головного державного виконавця Києво-Святошинського ВДВС ГТУЮ в Київській області від 14 травня 2018 року проведено заміну стягувача у виконавчому провадженні на ОСОБА_3
Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Відповідно до ст.89 вказаного Закону у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.
Пунктом 3.2. Глави 16 «Вчинення виконавчих написів» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою КМ України від 29 червня 1999 року № 1172.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999року №1172затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Відповідно до п.2 вказаного Переліку у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 №662 «кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов'язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а)оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.»
Відповідно до роз'яснень, викладених у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» наданий банком розрахунок суми заборгованості не є документом, який підтверджує безспірність вимог банку. Належними доказами, які б підтверджували наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлювали розмір заборгованості, могли бути первинні документи, оформлені відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що нотаріус вчиняє виконавчі написи лише у випадку, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем.
Як вбачається із виконавчого напису вбачається, що нотаріусом запропоновано звернути стягнення на іпотечне майна в рахунок погашення заборгованості за період з 14 червня 2011 року по 04 вересня 2012 року в розмірі 1 571 631,39 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом 933 441,68 грн., заборгованості за відсотками - 104 126,29 грн., заборгованість за комісією - 49 500 грн., пеня за несвоєчасне повернення кредиту - 281 427,53 грн., пеня за несвоєчасне повернення відсотків - 127 45,89 грн., пеня за несвоєчасне повернення комісії - 75 690 грн.
З матеріалів справи також вбачається, що 01 лютого 2012 року державним виконавцем ВДВС Києво-Святошинського РУЮ в Київській області відкрито виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №1575, вчинено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кондратюк В.С.. Даним виконавчим написом звернено стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості на загальну суму 985 666,46 грн.
За таких обставин з огляду на вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності доказів про безспірність заборгованості ОСОБА_5 за кредитним договором та враховуючи наявність між ним та банком спору щодо виконання кредитного договору, наявність іншого виконавчого напису, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Також слід вказати, що визнання судом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню можливе не лише з підстав недотримання нотаріусом порядку та процедури вчинення виконавчого напису, як помилково вважає представник відповідача, а й у зв'язку із наявністю спору між кредитором та стягувачем щодо розміру та вцілілому наявності будь-якої заборгованості.
Аналогічний правовий висновок зробив Верховний Суд України у постанові від 05 липня 2017 року при розгляді справи № 6-887цс17, предметом якої був спір про оспорення виконавчого напису, де суд вказав, що з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису. Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Оцінка доказів - завершальний етап процесу доказування. Вона полягає в перевірці судом доброякісності засобів доказування, що має на меті визначити їх доказову силу.
Відповідач заперечень проти доводів позивача суду не надав.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що між позичальником ОСОБА_1 та кредитором існує спір щодо наявності заборгованості та настання строків її виплати.
Кредитор ПАТ «Дельта Банк» знав про наявний спір щодо розміру і в цілому наявності боргу, наявність іншого виконавчого напису, проте всупереч приниципам справедливості, добросовісності та розумності, закріпленим ЦК України, направив нотаріусу другу заяву про вчинення виконавчого напису, пославшись на безспірність заборгованості, що не відповідає дійсності. Крім того, не повідомив нотаріуса про заперечення боржника з цього приводу (правова позиція Верховного Суду України у постановах: від 04 березня 2015 року у справі № 6-27цс15; від 11 березня 2015 року у справі № 6-141цс14 від 11.03.2015 р.).
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об'єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв'язок у сукупності, з'ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову.
Керуючись ст.ст.1-18, 76, 77-81, 95, 141, 228, 229, 235, 241, 244, 245, 258, 259, 263-265, 268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
в и р і ш и в :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, Києво-Святошинський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Паракуда Ірина Вікторівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконання задоволити.
Визнати виконавчий напис від 12 вересня 2012 року, вчинений приватний нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракуда Іриною Вікторівною, зареєстрований в реєстрі №2322, таким, що не підлягає виконанню.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текс рішення виготовлено 11 лютого 2019 року.
Суддя
Судове рішення № 80342160, Києво-Святошинський районний суд Київської області було прийнято 31.01.2019. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 369/7350/18. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: