Рішення № 80341605, 28.02.2019, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/3568/18

2/357/595/19

Категорія 38

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді - Кошель Б. І. ,

при секретарі - Тодосієнко О. А.,

за участі:

позивача - ОСОБА_1;

представника позивача - ОСОБА_2;

відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №4 м. Біла Церква за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Друга Білоцерківська міська державна нотаріальна контора Київської області про визнання недійсним свідоцтва про право власності за законом, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із зазначеним позовом, мотивуючи тим, що спадкодавцю ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житло належала квартира АДРЕСА_1. 05.05.2009 року після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, Другою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою Київської області було заведено спадкову справу №162/2009. Із заявами про прийняття спадщини звернулись доньки померлої: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Після смерті спадкодавця, між позивачкою та відповідачкою виник тривалий спір щодо спадкового майна. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.06.2010 року ОСОБА_1 усунуто від права на спадкування за законом після смерті її матері, у зв'язку із ненаданням спадкодавцю допомоги, коли та знаходилась у безпорадному стані. Однак, рішенням Апеляційного суду Київської області від 23.11.2010 року зазначене рішення було скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено. 06.11.2013 року відповідачка подала до нотаріуса заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, у результаті чого її було видано спірне свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 від 06.11.2013 року та свідоцтво про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію за квітень 2009 року у розмірі 631 грн. 60 коп. від 06.11.2013 року. Зазначає, що березні 2015 року вона звернулась із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину на частину майна після смерті матері та подала вищевказані рішення суду. У зв'язку із цим, нотаріусом було вирішено викликати спадкоємців та скасувати відповідні свідоцтва та видати нові на двох спадкоємців у рівних частинах. Однак, через постійну неявку ОСОБА_3 до нотаріальної контори у нотаріуса немає можливості скасувати самостійно видані свідоцтва та видати нові. Посилаючись на зазначені обставини, позивачка просить суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 06.11.2013 року, що видане державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області на ім'я ОСОБА_3 після смерті її матері ОСОБА_5, реєстраційний номер №2-5168 на квартиру АДРЕСА_1.

У судовому засідання позивачка та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Відповідачка проти задоволення позову заперечувала, просила застосувати строк позовної давності, оскільки ОСОБА_1 звернулась до Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області 14.03.2015 року, а позовну заяву до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області направила 10.04.2018 року.

Суд, вислухавши пояснення сторін, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1.

Як вбачається із матеріалів спадкової справи №162/2009 після її смерті залишилось спадкове майно, що складається із квартири АДРЕСА_1 та недоотриманої пенсії за квітень 2009 року у розмірі 631 грн. 60 коп.

Спадкоємцями після смерті ОСОБА_5 є її доньки: ОСОБА_1 та ОСОБА_3, які звернулись із заявами про прийняття спадщини 29.09.2009 року та 05.05.2009 року відповідно.

В подальшому ОСОБА_3 двічі зверталась до Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області з проханням не видавати свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки вона має намір звернутися до суду (заява від 02.10.2009 року та від 03.12.2010 року).

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.06.2010 року ОСОБА_1 задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: Друга Білоцерківська міська державна нотаріальна контора Київської області про усунення права на спадкування. Суд вирішив: усунути ОСОБА_1 від права спадкування за законом після смерті її матері ОСОБА_5

Однак, рішенням Апеляційного суду Київської області від 23.11.2010 року рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 04.06.2010 року було скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову відмовлено. Що підтверджується відповідними рішеннями.

06.11.2013 року ОСОБА_3 звернулась до Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, у результаті чого її було видано спірне свідоцтво про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1 від 06.11.2013 року та свідоцтво про право на спадщину за законом на недоотриману пенсію за квітень 2009 року у розмірі 631 грн. 60 коп. від 06.11.2013 року, що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину, зареєстрованими в реєстрі за №2-5168 та 2-5170.

17.03.2015 року завідувачем Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області було направлено запит до Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ про результати розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: Друга Білоцерківська міська державна нотаріальна контора Київської області про усунення права на спадкування.

У відповідь на запит на адресу нотаріальної контори було направлено копію ухвали ВССУ від 08.04.2011 року про відмову у відкритті касаційного провадження, копію ухвали ВССУ від 19.11.20111 року про перегляд ухвали ВССУ від 08.04.2011 року про відмову у допуску до провадження Верховного Суду України та копію ухвали від 27.02.2012 року про перегляд ухвали ВССУ від 08.04.2011 року про відмову у допуску до провадження Верховного Суду України.

У результаті встановлених обставин, державним нотаріусом було вирішено викликати спадкоємців та у відповідності до ст.ст. 1300-1301 ЦК України скасувати видані свідоцтва та видати нові на двох спадкоємців у рівних частинах.

20.05.2015 року завідувачем Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було направлено запрошення з'явитись до нотаріальної контори на оформлення спадщини до майна померлої ОСОБА_5, що підтверджується листами №1122/01-16 та №1123/01-16 від 20.05.2015 року.

У зв'язку із неявкою ОСОБА_3 12.06.2015 року за вихідним номером №1130/01-16 та №1131/01-16 нотаріальною конторою були направлені повторні запрошення на 26.06.2015 року, однак з'явилась знову лише ОСОБА_1, що підтверджується роз'ясненням від 08.04.2016 року, наданим Другою Білоцерківською міською державною нотаріальною конторою Київської області ОСОБА_1

08.04.2016 року ОСОБА_1 звернулась до Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, однак, отримала роз'яснення державного нотаріуса Мельничук М. В. №974/02-14, мотивоване тим, що враховуючи небажання ОСОБА_3 з'явитись до нотаріальної контори, у нотаріуса немає можливості скасувати самостійно видані ним свідоцтва та видати нові.

А тому позивачка просить суд визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 06.11.2013 року, видане державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області на ім'я ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_1.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78, ст. 81 ЦПК України оставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Відповідно достатті 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст.1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Статтею 1222 ЦК України визначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини.

Частиною 2 статті 1223 ЦК України визначено, що у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці першої-п'ятої черг).

Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Відповідно до частини першоїстатті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк тривалістю у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї (ст.1268 ЦК України). Для прийняття спадщини встановлюється строк у 6 місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Статтею 1261 ЦК України передбачено, що в першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Ст.1296 ЦК України передбачено, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Відповідно до ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування, за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

А ст.1298 ЦК України передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Відповідно до Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

У відповідності до ст. 1300 ЦК України за згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину, нотаріус або в сільських населених пунктах - уповноважена на це посадова особа відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини може внести зміни до свідоцтва про право на спадщину.

На вимогу одного із спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину.

У випадках, встановлених частинами першою і другою цієї статті, нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину.

Відповідно до статті 1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Аналіз статті 1301 ЦК України дозволяє стверджувати, що до інших випадків, які встановлені законом, відноситься, зокрема, визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв'язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб.

Відповідно до частини третьої пункту 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» ,свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й з інших підстав, зокрема, визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у звязку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Таким чином, враховуючи те, що оспорюване позивачем свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.11.2013 року було видано лише на ім'я відповідачки ОСОБА_3, котра за змістом вказаного свідоцтва успадкувала усе майно спадкодавця, у тому числі, квартиру АДРЕСА_1, а діючим Законом України «Про нотаріат» не передбачено можливості самостійного скасування нотаріусом виданих ним попередньо свідоцтв, позовні вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, виданого відповідачці, підлягають задоволенню.

Одночасно, суд при ухваленні рішення не приймає до уваги доводи відповідачки щодо спливу трирічного строку позовної давності з огляду на наступне.

Відповідно до ст.ст.257,261 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При розгляді справи судом встановлено, що позивачка звернулась до Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом 08.04.2016 року, що підтверджується завою, що міститься в матеріалах спадкової справи №162/2009.

Разом із тим, з матеріалів зазначеної спадкової справи вбачається, що листом №1122/01-16 20.05.2015 року завідувач державної нотаріальної контори Мельничук М. В. надсилав ОСОБА_1 листа про виклик її до нотаріальної контори для оформлення спадщини, що залишилась після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 на 12.06.2015 року, тому саме з цього час розпочався перебіг строку позовної давності.

До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області за захистом свого порушеного права ОСОБА_1 звернулась 02.04.2018 року, що підтверджується копією конверту, адресованого до суду (а.с.14).

Отже, суд дійшов висновку, що позивачкою дотримано трирічний строк звернення до суду за захистом своїх прав.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про нотаріат», ст.ст. 15, 257, 261, 1216, 1217, 1222, 1223, 1261, 1268, 1269, 1270, 1296, 1297, 1298, 1300, 1301, ст.ст. 12, 13, 76, 77, 81, 259, 265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 06.11.2013 року, що видане державним нотаріусом Другої Білоцерківської міської державної нотаріальної контори Київської області на ім'я ОСОБА_3 після смерті її матері ОСОБА_5, реєстраційний номер №2-5168 на квартиру АДРЕСА_1.

Рішення може бути оскаржене.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 11 березня 2019 року.

СуддяБ. І. Кошель