Рішення № 80340721, 06.02.2019, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/6733/18

(2/199/1291/19)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

06 лютого 2019 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого Якименко Л.Г.

за участю секретаря Гасанової М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову зазначив, що 02.06.2010 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач належним чином не виконував умови кредитного договору, порушивши графік погашення кредиту та відсотків, у зв’язку з чим станом на 31.07.2018 року прострочена заборгованість за кредитним договором становить 79 346,35 гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 3 786,93 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом – 67 335,25 грн., заборгованість за пенею та комісією – 3 969,58 гривень, а також штрафи відповідно до пунктів 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) – 500,00 гривень, штраф (відсоткова складова) – 3754,59 гривень.

Оскільки на вимоги позивача відповідач заборгованість не погасив, від виконання своїх зобов'язань ухиляється, тому позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 Володимировичана користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором від 02.06.2010 року б/н у сумі 79 346,35 гривень, разом із судовими витратами у сумі розміром 1762,00 гривень.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, про день розгляду справи повідомлений належним чином, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив справу слухати у його відсутність, проти заочного розгляду справи не заперечував, про що наддав письмову заяву.

Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідач у судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив, заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження, а також відзив на позов до суду не надавав, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином через офіційний веб-сайт судової влади України, зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст.280 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв’язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судом встановлено, що що 02.06.2010 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач належним чином не виконувавумови кредитного договору, порушивши графік погашення кредиту та відсотків, у зв’язку з чим станом на 31.07.2018 року прострочена заборгованість за кредитним договором становить 79 346,35 гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом – 3 786,93 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом – 67 335,25 грн., заборгованість за пенею та комісією – 3 969,58 гривень, а також штрафи відповідно до пунктів 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) – 500,00 гривень, штраф (відсоткова складова) – 3754,59 гривень.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов'язання» та «термін виконання зобов'язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторонни можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаноїстатті), хоча сторонни можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторонни від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею їїобов'язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов'язання» і «термін виконання зобов'язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зогляду на викладене строк (термін) виконання зобов'язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов'язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов'язання.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти.

Тобто, зобов'язання з надання кредиту, його повернення та сплати процентів є основним, а зобов'язання зі сплати штрафу та пені є додатковим до основного.

Позивач обов’язки за умовами договору виконав, наддавши кредитні кошти відповідачеві, тоді як останній зобов’язався за договором повертати кредит з процентами періодичними платежами.

Згідно зістаттею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов'язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов'язання є його порушенням.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Отже, після настання терміну внесення чергового платежу за договором і після спливу строку кредитування зобов'язання простроченного боржника за договором не припиняється. Так, зобов'язання може бути належно виконане простроченим боржником і після спливу позовноїдавності. Згідно з частиною першою статті 267 ЦК України особа, яка виконала зобов'язання після спливу позовної давності, не має права вимагати повернення виконаного, навіть якщо вона у момент виконання не знала про сплив позовноїдавності.

У випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, протее сплив позовноїд авності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини друга та четверта статті 267 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами анкети-заяви від 02.06.2010 року сторони погодили щомісячну сплату заборгованості та процентів за кредитом до 25 числа кожного місяця (а.с.11-12).

Строк дії картки складає липень 2017 року, що підтверджується Довідкою АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.49).

Доказів отримання відповідачем нової картки на вказаний кредитний договір позивачем не надано, тому суд приймає до уваги саме вказану дату.

Відтак, у межах строку кредитування до липня 2017року відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами.

Отже, припис абзацу 2 частинипершоїстатті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові ОСОБА_2 Верховного Суду, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитуваннячи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ПК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.

Так, ОСОБА_2 Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини четвертої статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом.

Оскільки, поряд зі встановленням строку дії договору, сторонни встановили і строки виконання боржником окремих зобов'язань, тобто внесення щомісячних платежів, строк виконання кожного щомісячног озобов'язання, згідно з ч.3 ст.254 ЦК України, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

З огляду на те, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом, то після 30.06.2017 року АТ КБ «ПриватБанк» не міг такі проценти нараховувати, тому вказані вимоги є необгрунтованими, що узгоджується із правовим висновком ОСОБА_2 Верховного Суду України, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі №14-10 цс 18, тому суд вважає, стягнути з відповідача проценти у розмірі 25 505,56 грн., які були нараховані на час дії кредитування, тобто на час дії строку кредитної картки відповідно до розрахунку наданого позивачем (а.с.8-10).

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

В силу ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов’язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

В силу ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Оскільки згідно з наданим розрахунком сума пені складає 3969,58 гривень, що значно перевищує суму основного боргу, тому суд вважає зменшити її розмір та стягнути з відповідача 3 786,93 гривень пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів.

В той же час суд звертає увагу на те, що за положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Дана правова позиція викладена у постанові судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.10.2015 року №6-2003цс15, яка відповідно до ст. 263 ЦПК України враховується судом.

Відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення – строків виконання грошових зобов’язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, тому суд вважає в частині стягнення суми штрафу за кредитним договором у розмірі 4254,59грн. - відмовити, пеню зменшити до 3786,93 грн., оскільки заявлений розмір пені у сумі – 3969,58 грн.значно перевищує загальний розмір заборгованості за кредитом.

Враховуючи вищевикладене, а також той факт, що до теперішнього часу відповідач заборгованість у повному обсязі не сплатив, від виконання своїх зобов'язань ухиляється, суд вважає стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість

за кредитним договором від 02.06.2010 року у сумі 33079,42 гривень, в тому числі: 3786,93 грн. - заборгованість за кредитом; 25505,56 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3786,93 грн. – заборгованість за пенею, а також 1762,00 гривень витрат по сплаті судового збору, а всього 34 841 (тридцять чотири вісімсот сорок одна) гривня 42 копійки.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 80, 81, 82 89, 131, 141, 223, 258, 259, 263-265, 280, 281 ЦПК України, ст.ст. 1049, 1050, 1054, 526, 549, 551 ЦК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість

за кредитним договором від 02.06.2010 року у сумі 33079,42 гривень, в тому числі: 3786,93 грн. - заборгованість за кредитом; 25505,56 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 3786,93 грн. – заборгованість за пенею, а також 1762,00гривень витрат по сплаті судового збору,а всього 34841 (тридцять чотири вісімсот сорок одна) гривня 42 копійки.

В іншій частині позову, - відмовити.

Позивач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ 14360570, юридична адреса: 01001, м.Київ, вул. М. Грушевського, 1Д, рах.№ 29092829003111, МФО №305299.

Відповідач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2., ІПН НОМЕР_1, паспорт серії АК 422691 виданий Жовтневим РВ ДМУ УМВС України у Дніпропетровській області 01.02.1999 року, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою

відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти

днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було

вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання

заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення

йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи(вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя: