Рішення № 80339351, 20.02.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/5428/16-ц

Провадження № 2/520/463/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2019 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,

за участю : секретаря судового засідання Нефедової Г.В.,

представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_6. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_1, треті особи Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання свідоцтва про право власності недійсним, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування записів про реєстрацію права власності у державному реєстрі речових прав -

ВСТАНОВИВ:

До суду 13.05.2016 року звернувся ОСОБА_2 із позовом про виключення з державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на 82/100 частин житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, здійсненого КП « ОМБТІ та РОН» внесеного на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 01.10.2012 року по справі №1512/10182/2012; визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер: НОМЕР_4, від 23.10.2013 року видане Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_1; виключення з державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису за № 2838898 про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1; визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30.10.2013 року житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Місік О.В., індексний номер 7412746; виключення запису в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на об’єкт нерухомого майна – житловий будинок ( домоволодіння ), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, внесений на підставі договору купівлі-продажу від 30.10.2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Місік О.В., індексний номер 7412746.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення Київського районного суду м. Одеси від 01.10.2011 року по справі № 1512/10182/2012, яким було визнано за ОСОБА_1 право власності на 82\100 частин житлового будинку та на підставі якого за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на вказану частку майна було скасовано рішенням апеляційного суду Одеської області від 16.01.2013 року, а постанова Одеського окружного адміністративного суду від 04.07.2013 року по справі № 815/3449/13а, на підставі якого було оформлено та видано ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на будинок АДРЕСА_1 як на окремий об’єкт нерухомого майна було скасовано постановою Одеського апеляційного адміністративного суду 27.11.2013 року. Таким чином, на думку позивача, відсутні правові підстави як для реєстрації права власності на даний об’єкт як на відокремлений об’єкт нерухомості, так і для можливості відчуження даного об’єкту, який є частиною спільної власності сторін.

Декілька разів позивачем було уточнено позов, та остаточно позовні вимоги викладені у письмової заяві від 24.09.2018 року (т. 3 а/с 39 ) у наступної редакції : скасувати у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на 82/100 частин житлового будинку ( домоволодіння ) за адресою: АДРЕСА_1, здійсненого КП « ОМБТІ та РОН» на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 01.10.2012 року по справі №1512/10182/2012; визнати недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер: НОМЕР_4, від 23.10.2013 року видане Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_1; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис за № 2838898 про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок ( домоволодіння), розташований за адресою: АДРЕСА_1, в розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 178830751101, здійсненого Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції на підставі Постанови Одеського окружного адміністративного суду від 04.07.2013 року по справі №815/3449/13-а; визнати недійсним договір купівлі-продажу від 30.10.2013 року житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Місік О.В. реєстраційний номер 2108; скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на об’єкт нерухомого майна – житловий будинок ( домоволодіння ), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, внесений на підставі договору купівлі-продажу від 30.10.2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Місік О.В., індексний номер 7412746.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, надав пояснення стосовно суті позову та перед останнім судовим засіданням надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач надала 12.03.2018 року письмовий відзив на позовні вимоги, в якому, заперечуючи проти задоволення позову, зазначила про законність її дій під час того, як рішення суду були діючими, обмежень на проведення відповідних реєстрацій та відчуження будинку не було, а тому підстав для скасування реєстрацій та визнання недійсним договору купівлі-продажу відсутні.

Представник відповідача у судових засіданнях під час підготовчого судового засідання та при початку розгляду справи по суті підтримував відзив та заперечував проти задоволення позову, однак у подальшому без надання будь-яких заяв та клопотань перестав приходити до судових засідань незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Суд, у відповідності до вимог ст. 223 Цивільного процесуального кодексу України розглянув справи на підставі наданих сторонами заяв по суті справи та доказів.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 31 липня 1990 року по справі №2-129/90 ( т.1 а/с 9) , є власником 1/2 частини будинку АДРЕСА_1 що складається з: приміщення під літ. «А»: 1-6 житлової кімнати площею 20,3 кв.м.; прибудови під літ. «а»: 1-І веранди площею 9,4 кв.м.; кухні 1-2 площею 7,6 кв.м.; ґанку; приямку; 47 % під літ. «Б» житлове; 50 % №2-6 огорожа; 50 % І-ІІІ мощіння.

На підставі договору дарування посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Харитонюк Т.А. від 7 березня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за № 684 ОСОБА_1 набула у власність іншу Ѕ частину домоволодіння по АДРЕСА_1, яке складається з : в літ. «А» - 1-3 житлова площею 11,2 кв.м., 1-4 житлова площею 10,4 кв.м., 1-5 житлова площею 9,8 кв.м., 53% літ. «Б» житлова, літ. «Г» вбиральня, 50% 2-6 огородження, 50% мостіння - І-ІІІ ( визначено у рішенні Апеляційного суду Одеської області від 16.01.2013 року, яке набрало законної сили, і не підлягає додатковому доказуванню).

18.11.2011 року Інспекцією ДАБК в Одеській області зареєстровано за № 00182111081082, надану ОСОБА_1, декларацію про готовність реконструйованої частини домоволодіння до експлуатації «житлового будинку під літерою «А» з прибудовами під літерами «А2» та «аЗ» та прибудовою під літерою «б» до літньої кухні під літерою «Б», за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 01.10.2012 року по справі № 1512/10182/2012 було визнано за ОСОБА_1 право власності на 82/100 частин житлового будинку (загальною площею 79,7 кв.м., житловою площею 38,9 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_1

На підставі зазначеного рішення 14.12.2012 року КП « ОМБТІ та РОН» було внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_1, на 82/100 частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 16.01.2013 року, рішення Київського районного суду м. Одеси від 01.10.2012 року по справі № 1512/10182/2012 скасовано, в позові ОСОБА_1 відмовлено ( т.1 а/с 23).

04.07.2013 року Одеський окружній адміністративний суд виніс постанову по справі № 815/3449/13-а ( т.1 а/с 20), якою зобов'язав реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції оформити та видати ОСОБА_1 свідоцтво про право власності на будинок АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку літ. «А» загальною площею 79,7 кв.м., житловою площею 38,9 кв.м., який складається з приміщень - А-І-2-1 житлова площа 12,4 кв.м., А-І-2-2 санвузол площею 7,9 кв.м., А-І-2-3 кухня площею 18,1 кв.м., А-І-2-5 коридор площею 4,7 кв.м., А-І-2-6 коридор площею 6,8 кв.м., А-І-2-7 житлова площа 17,5 кв.м., А-І-2-8 сходи площею 3,3 кв.м.; зобов'язати Реєстраційну службу Одеського міського управління юстиції здійснити за ОСОБА_1 державну реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1, що складається з житлового будинку літ. «А» загальною площею 79,7 кв.м., житловою площею 38,9 кв.м., який складається з приміщень - А-І-2-1 житлова площа 12,4 кв.м., А-І-2-2 санвузол площею 7,9 кв.м., А-І-2-3 кухня площею 18,1 кв.м., А-І-2-5 коридор площею 4,7 кв.м., А-І-2-6 коридор площею 6,8 кв.м., А-І-2-7 житлова площа 17,5 кв.м., А-І-2-8 сходи площею 3,3 кв.м.

В постанові суд встановив обставини здійснення ОСОБА_1 реконструкції житлового будинку АДРЕСА_1 визначеного в технічній документації під. літ «А» та вказаному об'єкту нерухомості присвоїв окрему адресу АДРЕСА_1

Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області 23.10.2013 року на ім’я ОСОБА_1 було видане свідоцтво про право власності на нерухоме майно: житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 та внесено запис за № 2838898 про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок ( домоволодіння), розташований за адресою: АДРЕСА_1, в розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 178830751101.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013 року постанова Одеського окружного адміністративного суду від 04.07.2013 року була скасована та відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( т.1 а/с 23).

30.10.2013 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Місік О.В., індексний номер 7412746, що стало підставою для внесення запису про реєстрацію прав власності за ОСОБА_3 на об'єкт нерухомого майна житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1.

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК).

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи на інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК).

Правовідносини пов’язані із виникненням, припиненням та захистом права власності врегульовані Цивільним кодексом України ( далі ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Згідно ч.1 ст. 358 ЦК України, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Як зазначено у ч.1 ст. 362 ЦК України, у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню ( ч.1,3,4 ст. 364 ЦК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду ( ч.4 ст. 263 ЦПК України).

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 10.06.2015 у справі №6-449цс15 та від 24.06.2015 у справі №3-231гс15 якщо судовий акт ( рішення ) скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення.

Відповідно до частин першої, другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» записи до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі – Державний реєстр речових прав) вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію речових прав до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації таких прав. Якщо судовий акт скасовано, то він не породжує жодних правових наслідків з моменту його ухвалення. За таких умов у разі скасування судового рішення про зобов’язання зареєструвати право власності на житловий будинок, на підставі якого з Державного реєстру речових прав було внесені відомості про реєстрацію права власності на за № 2838898 про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності житловий будинок ( домоволодіння), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , такий запис підлягає скасуванню, оскільки відпала підстава включення цього запису.

Також підлягає скасуванню запис про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на 82/100 частин житлового будинку ( домоволодіння ) за адресою: АДРЕСА_1, здійсненого КП « ОМБТІ та РОН» на підставі рішення, яке було скасовано, а тому не може бути правовою підставою для внесення відповідного запису.

Скасування рішення суду по якому за ОСОБА_1 було визнано право власності на 82/100 частин домоволодіння та скасування постанови якою було фактично було встановлено факт виділу частини житлового будинку належного ОСОБА_1 в окремий об’єкт нерухомого майна, є підставою вважати, що під час укладення договору купівлі-продажу 30.10.2013 року, не було такого об’єкту нерухомості як житловий будинок під АДРЕСА_1, загальною площею 79,7 кв.м, житловою 38,9 кв.м розташований по вул. Планетної в м. Одесі, а фактично було здійснено продаж 1\2 частини житлового будинку АДРЕСА_1, який в цілому знаходиться у спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину визначені у ч.1-6 ЦК України : Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу ( ч.1 ст. 215 ЦК України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) ( ч.3 ст. 215 ЦК України).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування ( ч.1 ст. 216 ЦК України).

Відповідно до рекомендацій Верховного Суду України, визначених у Постанові пленуму №9 від 06.11.2009 року « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності,

передбачених законом. У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину

недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину ( п.7 Постанови).

Судом також приймається до уваги, що під час укладення договору до предмета відчуження входили об’єкти нерухомості – прибудови які є спірними ( позивач заявляє що вони розташовані на земельної ділянки яка знаходиться у його власності, а крім того у договорі невірно зазначений кадастровий номер земельної ділянки, відносно визначення якого позивачем як заявником внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань ( копія витягу із ЄРДР т.3 а\с 66).

Таким чином договір купівлі-продажу який не відповідає вимогам Цивільного кодексу України в частині відсутності на момент його укладення предмету договору, внаслідок скасування судових актів, на підставі яких було встановлено право власності на новоутворене ( фактично реконструйоване ) майно та проведено виділ частки майна в окремий об’єкт нерухомості визнається судом недійсним із застосуванням наслідків його недійсності – скасування у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності за ОСОБА_3

Факт відчуження даним договором частини майна яке є у спільної часткової власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є підставою для висновку про наявність у позивача права на звернення до суду із вимогами про визнання договору недійсним як « заінтересованої особи».

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_2 ( РНОКПП НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( РНОКПП НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_3, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), третя особа Департамент державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області ( місце реєстрації: 65107, м. Одеса, вул. канатна, 83 )Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради ( місце реєстрації: 65009, м. Одеса, вул. Черняховського, 6 ) про визнання свідоцтва про право власності недійсним, визнання недійсним договору купівлі-продажу, скасування записів про реєстрацію права власності у державному реєстрі речових прав.

Скасувати у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на 82/100 частин житлового будинку ( домоволодіння ) за адресою: АДРЕСА_1, здійсненого КП « ОМБТІ та РОН» на підставі рішення Київського районного суду м. Одеси від 01.10.2012 року по справі №1512/10182/2012.

Визнати недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер: НОМЕР_4, від 23.10.2013 року видане Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області на житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 на ім’я ОСОБА_1.

Скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис за № 2838898 про реєстрацію за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок ( домоволодіння), розташований за адресою: АДРЕСА_1, в розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 178830751101, здійсненого Реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції на підставі Постанови Одеського окружного адміністративного суду від 04.07.2013 року по справі №815/3449/13-а.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 30.10.2013 року житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Місік О.В. реєстраційний номер 2108.

Скасувати запис в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_3 на об’єкт нерухомого майна – житловий будинок ( домоволодіння ), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, внесений на підставі договору купівлі-продажу від 30.10.2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Місік О.В., індексний номер 7412746.

Повне судове рішення буде складено протягом десяти днів з дня оголошення вступної та резолютивної частини.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Луняченко В. О.

Повне судове рішення складено 04.03.2019 року