Ухвала суду № 80337949, 28.02.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/3278/19

Провадження № 2-о/520/127/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2019 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого - судді Луняченка В.О. , присяжних: Лущик Ю.Л., Криштофор В.Ю.

За участю: секретаря судових засідань Нефедової Г.В.,

Заявника, лікаря-психіатра Кондратея О.В.

Прокурора – Домбровського В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву лікаря – психіатра про надання дозволу на психіатричний огляд, без його згоди чи згоди його законного представника, відносно ОСОБА_5 ,-

ВСТАНОВИВ:

До суду року звернувся лікар-психіатр комунальної установи « міський психіатричний диспансер» Кондратей О.В. із заявою про надання дозволу на психіатричний огляд громадянки ОСОБА_5 без її згоди чи згоди її законного представника.

Заява обґрунтована тим, до лікарні надійшло повідомлення від Київського відділу поліції м. Одеси про звернення до поліції відносно ОСОБА_5 її сусідів по дому АДРЕСА_1, в яких з посиланням на неадекватність поведінки: необґрунтовані звернення до різних інстанцій, агресивної поведінки та створення погроз життю, було письмове прохання провести медичний огляд ОСОБА_5 та її матері. Також у заяві повідомлено про неможливість проведення огляду у зв’язку із тим, що лікаря не допустили до квартири.

У судовому засіданні заявник підтримав заяву, вважав що підстави для проведення примусового огляду існують, враховуючи наявність неодноразових звернень сусідів до різних установ. Також лікар-психіатр у судовому засіданні надав письмову характеристику осіб-заявників, які звертались до правоохоронних органів відносно ОСОБА_5 та її матері, та пояснив що спілкувався з даними особами та вважає наявними підстави для примусового психіатричного огляду ОСОБА_6

Прокурор, який у відповідності до вимог п.4 ч.1 ст. 2 Закону України « Про прокуратуру» здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов’язаних з обмеженням особистої свободи громадян, та присутність якого у відповідності до вимог ч.2 ст. 341 ЦПК України, у судовому засіданні є обов’язковою, заперечував проти надання дозволу на психіатричний огляд без згоди ОСОБА_5

ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечувала проти її психіатричного огляду та пояснювала, що дійсно в неї відбувались конфліктні ситуації із сусідами, діями та вчинками яких вона була не задоволена у зв’язку із чим зверталась для проведення відповідних перевірок до різних установ, сама до адміністративної та іншої відповідальності не притягувалась, відмовлялась відчиняти двері лікарю у зв’язку із тим, що він спочатку представився як працівник органів внутрішніх справ а лише потім сказав що лікар.

Тривалість розгляду справи пов’язана із тим, що на призначене у відповідності до вимог ст. 341 ЦПК України судове засідання не з’явились викликані присяжні, та зв'язок із якими, для з’ясування можливості термінового призначення судового засідання, був неможливим а тому було проведено автоматичний розподіл справи на інших присяжних, яки були викликані у судове засідання на 28.02.2019 року.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ( далі Конвенція ) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. В даному випадку поняття суду визначеного законом, у відповідності до вимог ч.4 ст. 293 ЦПК України включає до себе склад суду з головуючого-судді та двох присяжних, а тому розгляд справи іншим складом суду є незаконним.

У судовому засіданні було встановлено, що у повідомленні від 04.02.2019 року направленого на ім’я головного лікаря КУ МПД м. Одеси начальником Київського відділу поліції в м. Одесі зазначено, що до відділу поліції надійшло звернення сусідів яки просять провести медичний огляд ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на предмет психічного стану у зв’язку із тим, що вони ведуть себе неадекватно, агресивно, не віддають звіту своїм діям, тероризують, створюють реальну загрозу життю та здоров’ю собі та оточуючих їх людей. Також у заяві зазначено, що ОСОБА_7 та ОСОБА_9 неодноразово і безпідставно звертаються із заявами сумбурного характеру на сусідів, по яким проводились перевірки різними інстанціями, але жодний факт не знайшов підтвердження. ( а/с 3).

У висновку про необхідність проведення психіатричного огляду без усвідомленої згоди ОСОБА_10 , складеного дільничним лікарем-психіатром КУ «МПД» О.В. Кондратей, зазначено про неможливість проведення огляду у зв’язку із тим, що двері на стук ніхто не відчинив ( а/с 2).

Також у додатках до заяви лікаря-психіатра подано витяг з журналу реєстрації звернень за «102» від 31.01.2019 року в 16:05 звернулась особа про неадекватність сусідки яка кричить і гучно включила музику. Даних про осіб немає, заява знаходиться на розгляді ( а/с 4).

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК).

Згідно ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи на інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК).

У відповідності до ч.1 ст. 339 ЦПК України за умов, визначених Законом України "Про психіатричну допомогу", заява лікаря-психіатра про проведення психіатричного огляду особи у примусовому порядку, подається до суду за місцем проживання особи.

У заяві про проведення психіатричного огляду фізичної особи у примусовому порядку, про надання особі амбулаторної психіатричної допомоги у примусовому порядку та її продовження, про госпіталізацію до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку та продовження такої госпіталізації повинні бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені законом, а також додається висновок лікаря-психіатра ( ч.1, 2 ст. 340 ЦПК України).

Статтею 11 Закону України « Про психіатричну допомогу» врегульовано поняття, підстави та механізми здійснення психіатричний огляду.

Так у абзаці першому статті зазначено, що психіатричний огляд проводиться з метою з’ясування: наявності чи відсутності в особи психічного розладу, потреби в наданні їй психіатричної допомоги, а також для вирішення питання про вид такої допомоги та порядок її надання.

Відповідно до третього абзацу зазначеної статті психіатричний огляд особи може бути проведено без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника у випадках, коли одержані відомості дають достатні підстави для обґрунтованого припущення про наявність у особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність, або завдасть значної шкоди своєму здоров’ю у зв’язку з погіршенням психічного стану у разі ненадання їй психіатричної допомоги.

Рішення про проведення психіатричного огляду особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника приймається лікарем-психіатром за заявою, яка містить відомості, що дають достатні підстави для такого огляду. Із заявою можуть звернутися родичі особи, яка підлягає психіатричному огляду, лікар, який має будь-яку медичну спеціальність, інші особи( абзац четвертий статті).

Заява про психіатричний огляд особи без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника повинна бути подана у письмовій формі та містити відомості, що обґрунтовують необхідність психіатричного огляду і вказують на відмову особи чи її законного представника від звернення до лікаря-психіатра. Лікар-психіатр має право робити запит щодо надання йому додаткових медичних та інших відомостей, необхідних для прийняття відповідного рішення ( абзац п’ятий статті ).

Стаття 8 Конвенції проголошує: Кожен має право на повагу до його приватного i сімейного життя, до житла і до таємниці кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права інакше ніж згідно із законом, і коли це необхідно в демократичному суспiльствi в інтересах національної i громадської безпеки або економічного добробуту країни, з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров’я чи моралі або з метою захисту прав i свобод інших осіб».

Відповідно до чисельної судової практики Європейського суду з прав людини , можна побачити, що концепція «приватного» життя належить сфері безпосередньої особистої автономії. Сюди відносяться аспекти фізичної і моральної недоторканності (приклад Рішення у справі «X and Y v. the Netherlands» (постанова 26.03.1985 року (скарга N 8978/80)). Концепція виходить за вузькі межі гарантій життя, вільного від небажаної публічності. Вона забезпечує поле, в межах якого кожний може вільно займатися розвитком своєї особистості. Сюди входить право на самоідентифікацію, а також право/можливість розвивати взаємостосунки з іншими особами, у тому числі емоційні і сексуальні. Виходячи з цієї концепції, Суд ухвалив, що право на повагу до «приватного» життя включає фізичну і психологічну недоторканність людини.

Виходячи із наведеного суд вважає, що надання дозволу на психіатричний огляд особи без її згоди є фактом втручання у приватне життя особи, а тому розгляд даного питання проводиться у світлі вимог ст. 8 Конвенції, із необхідністю з’ясування: чи таке втручання законним? Якщо так, то чи переслідує втручання законну мету; і якщо так, чи є таке втручання необхідним у демократичному суспільстві (зокрема, чи є воно адекватною реакцією на суспільну необхідність, що не потребує зволікань)?

Звернення до суду лікаря-психіатра подано на підставі Цивільного процесуального кодексу України та повинно відповідати вимогам Закону України « Про психіатричну допомогу».

З матеріалів поданих як додаток до заяви не вбачається будь-яких доказів у підтвердження наявності підстав для надання дозволу на примусовий психіатричний огляд ОСОБА_5, з наступних підстав.

Органами досудового розслідування – районним відділом поліції взагалі не здійснено перевірки поданих заяв про здійснення з боку ОСОБА_5 будь-яких правопорушень, незважаючи на те, що у заявах містяться відомості про небезпечні наміри з боку ОСОБА_11

Також відсутні відомості про проведені лікарем перевірки наявності медичної картки ОСОБА_11, наявність медичних/психіатричних захворювань, находження особи на лікуванні або на обліку у відповідних психіатричних установах міста Одеси.

Не зроблено жодної дії для отримання характеристики від житлово-комунальної установи на дану особу, замість чого отримана та подано до суду характеристики сусідів яки писали відповідні заяви до районного відділу поліції.

До суду не надано відомостей коли саме лікар-психіатр намагався поспілкуватись із особою особисто ( відсутні відповідні акти).

Фактично всі дії лікаря-психіатра обґрунтовані поясненнями сусідів, яки знаходяться із ОСОБА_5 у конфлікті, та не перевірені належним чином з будь яких інших незалежних джерел.

Враховуючи вищенаведене суд приходить до висновку що заява не відповідає вимогам як Цивільного процесуального кодексу так і Закону України « про психіатричну допомогу у частині обґрунтованості необхідності такого виду примусового психіатричного втручання як психіатричний огляд без усвідомленої згоди.

Дані обставини свідчать про відсутність законності здійснення такого виду втручання у приватне життя особи, а тому є підставою у відмові у задоволенні заяви про надання дозволу на психіатричний огляд без згоди, чи згоди законного представника, відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 353,354,339-342 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Відмовити у наданні дозволу на психіатричний огляд без особистої згоди, чи згоди законного представника, відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1

Повне судове рішення буде виготовлено протягом десяти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту.

Суддя Луняченко В. О.

Присяжні: Лущик Ю.Л.

Криштофор В.Ю.

Повне судове рішення виготовлено 11.03.2019 року