Рішення № 80336743, 07.03.2019, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 127/26545/18

провадження № 2/136/6/19

РІШЕННЯ

іменем України

"07" березня 2019 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Кривенка Д.Т.,

за участі секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом заступника керівника Вінницької місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вінницької міської до ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Вінницької місцевої прокуратури звернувся до суду із вищевказаним позовом до відповідача, обґрунтовуючи підставність позову тим, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.06.2016 ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України у зв'язку з примиренням винного з потерпілим, а кримінальне провадження закрито. Вказаним судовим рішенням встановлено, що 06.02. ОСОБА_1, керуючи технічно-справним автомобілем марки «ЗАЗ 110308», рухаючись в м. Вінниці по вул. Немирівське шосе, допустив порушення правил безпеки дорожнього руху, внаслідок чого пішохід ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, у зв'язку з чим з 06.02.2016 по 12.02.2016 перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Вінницької міської клінічної лікарні швидкої допомоги, а на його лікування було витрачено 1 701, 90 грн., які у добровільному порядку ОСОБА_1 не сплатив, що стало підставою звернення прокурора до суду із даним позовом.

Ухвалою суду від 11.01.2019 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

У визначений судом строк відповідач відзиву та заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін не надав, також не надав зустрічного позову в межах визначеного судом строку, тому суд здійснює розгляд справи у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши усі зібрані у справі докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив, що 13.06.2016 Вінницьким міським судом Вінницької області від 13.06.2016 ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч.1 ст.286 КК України, на підставі ст.46 КК України, у зв'язку із примиренням винного з потерпілим,а кримінальне провадження з цих підстав закрито.

Згідно вказаного судового рішення, 06.02.2016 біля 10:40 години, ОСОБА_1, керуючи технічно-справним автомобілем марки «ЗАЗ 110308», рухаючись в м. Вінниці по вул. Немирівське шосе, зі сторони вулиці Немирівське шосе, в напрямку вулиці Чехова, в районі будинку №42, зі швидкістю 66,4 км/год., чим перевищив дозволену в межах населеного пункту швидкість, не вжив своєчасних заходів до зупинки свого автомобіля в момент об'єктивної появи в полі зору пішохода ОСОБА_2, який перетинав проїзну частину вулиці Немирівське шосе, по розмітці нерегульованого пішохідного переходу зліва на право по ходу руху автомобіля, внаслідок чого з необережності допустив наїзд на вищевказану особу. Внаслідок даної пригоди пішохід ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості.

Вказане судове рішення набрало законної сили.

Відповідно до ст. 82 ч.6 ЦПК України, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої винесено ухвала лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на зазначене, суд вважає, зазначені вище обставини встановленими та такими, що не підлягають доказуванню у даній справі.

Як убачається із довідки виданої Міською клінічної лікарнею швидкої допомоги від 03.03.2016 (а.с.7), ОСОБА_2 перебував на лікуванні в хірургічному відділені міської клінічної лікарні швидкої допомоги з 06.02.2016 по 12.02.2016, 6 ліжко - днів , середня вартість одного ліжко - дня 283, 65 грн., у зв'язку із чим на його лікування було витрачено 1 701, 90 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 1206 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладу охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину.

За змістом наведеної норми права відповідальність за відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, може покладатися на винного при заподіянні шкоди як умисними, так і необережними діями.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.95 року N 11 "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України N 545 від 16 липня 1993 року. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебуває на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка-розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжкодня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого.

Вінницький міський суд Вінницької області при розгляді кримінального провадження № 127/9383/16-к не вирішував питання в рамках кримінального провадження про відшкодування коштів витрачених на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2.

Згідно із вищевказаної довідки медичного закладу середня вартість одного ліжко-дня складала 283,65 грн., фактично в даному відділенні ОСОБА_2 провів 6 ліжко-днів, у зв'язку із чим на його лікування було витрачено 1 701, 90 грн.

Відповідно до п. 2 Порядку сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним в стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого (форма 003/у) або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу. Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

Крім того, п. 4 Порядку передбачено, що стягнуті в установленому порядку кошти, залежно від джерела фінансування закладу охорони здоров'я у якому перебував на стаціонарному лікуванні потерпілий, зараховуються до відповідного бюджету або на користь юридичної особи (відомства), якій належить заклад охорони здоров'я.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим, за відсутності будь - яких заперечень зі сторони відповідача, позов слід задовольнити в повному обсязі, а кошти на відшкодування витрат на лікування потерпілого зарахувати до бюджету м. Вінниці, так яВінницька міська клінічна лікарня швидкої допомоги є комунальним закладом та перебуває у власності територіального громади м. Вінниця.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до Глави 8 ЦПК України, а оскільки позивач при пред'явленні позову був звільнений від спалати судового збору, тому такі витрати підлягають стягненню із відповідача в дохід держави.

На підставі наведеного, керуючись постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 року № 545 «Про затвердження Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання», ст.ст. 1166, 1206 ЦК України, ст.ст. 19, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Заступника прокурора Вінницької місцевої прокуратури (місцезнаходження: пров. Цегельний, буд.8, м. Вінниця, 21020) в інтересах держави в особі Вінницької міської ради (місцезнаходження: вул. Соборна, 59, м. Вінниця, 21050; ЄДРПОУ - 25512617) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1, зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2) про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Вінницької міської ради кошти на відшкодування витрат Міської клінічної лікарні швидкої медичної допомоги на лікування потерпілого від злочину в сумі 1 701 (одна тисяча сімсот одна) гривня 90 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1921 (одну тисячу дев'ятсот двадцять одну) гривню 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів учасниками справи до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.Т. Кривенко