Ухвала суду № 80336620, 01.02.2019, Корабельний районний суд м. Миколаєва

КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА

Справа № 488/1967/14-ц

Провадження № 6/488/23/19

УХВАЛА

Іменем України

01.02.2019 року м. Миколаїв

Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючої - судді Селіщевої Л.І.,

при секретарі - Тузові Р.О.,

розглянувши у судовому засіданні подання Корабельного відділу державної виконавчої служби місто Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_3, -

встановив :

Державний виконавець звернувся до суду із відповідним поданням, в обґрунтування якого зазначив, що на виконанні Корабельного відділу державної виконавчої служби м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа 2/488/79/2015 (488/1967/14-ц) від 30.06.2015 року виданого Корабельним районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 боргу в сумі 41440,14 грн. ВП№ 48152070.

16.07.2015 року - до відділу надійшла заява про прийняття до виконання виконавчого листа по справі №2/488/79/15 виданого 03.06.2015 року, Корабельним районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 заборгованості за договором позики на загальну суму 41029,84, а також судовий збір 410,30 грн.

16.07.2015 року - державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по справі справі № 2/488/79/15 виданого 03.06.2015р., Корабельним районним судом м. Миколаєва, яку направлено сторонам - стягувану до відома та боржнику до виконання.

Державним виконавцем було надано боржнику строк для добровільного виконання вимог виконавчого документа, а також винесено постанову про арешт майна боржника, яке підлягало стягненню, та оголошення заборони на його відчуження. В строк, наданий державним виконавцем для самостійного виконання рішення, а також на даний час, боржником його виконано не було. Незважаючи на неодноразові виходи державного виконавця за місцем проживання боржника : АДРЕСА_1, потрапити до будинку з метою виконання судового рішення не вдалося, вимоги державного виконавця не виконує та умисно ухиляється від виконання рішення суду.

На підставі вищевикладеного, державний виконавець змушений звернутися до суду з даним поданням.

У відповідному поданні державний виконавець просив суд розглянути подання без його участі.

Відповідно до ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

Відповідно до ч. ч. 1 - 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення. Примусове проникнення на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень у зв'язку з примусовим виконанням рішення суду про виселення боржника та вселення стягувача і рішення про усунення перешкод у користуванні приміщенням (житлом) здійснюється виключно на підставі такого рішення суду.

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов'язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій.

Разом із тим, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази надіслання боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження і докази про ухилення боржника від примусового виконання, оскільки державним виконавцем не надано доказів про направлення боржнику відповідних процесуальних документів із дотриманням вимог закону та отримання відповідно їх боржником.

Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян. Як зазначено у ст. 30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Статтею 311 ЦК передбачено право на недоторканність житла. У частинах 1, 2 ст. 311 ЦК зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов'язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов'язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року.

Зазначені міжнародні акти згідно з ч. 1 ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року, п. 1 ст. 17 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

Відповідно до п. 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання та поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства. Обмеження права особи на недоторканність житла, яке визначено в Конституції України і міжнародно-правових актах, визнається легітимним втручанням держави у права людини з метою забезпечення загального блага.

Одним із судових рішень, що допускає проникнення до житла чи до іншого володіння особи, є ухвала суду про примусове проникнення до житла під час виконання судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб).

Таким чином, рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи має бути вмотивованим і ґрунтуватися на доказах, які підтверджують перешкоджання боржника вільному доступу державного виконавця до цього житла чи іншого володіння особи та ухилення його від виконання судового рішення.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку, що законодавець збалансував права як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Разом з тим, в матеріалах подання відсутні будь-які відомості, доказів того, що адреса: м. Миколаїв, вул. Коллонтай, № 222 є житлом чи володінням боржника. Крім того, з урахуванням принципу недоторканності житла, державним виконавцем не зазначено мети і не обґрунтовано необхідності проникнення до житла боржника.

Враховуючи наведене, а також те, що чинним законодавством України (ст. 439 ЦПК України) передбачено вичерпний перелік випадків, надання дозволу про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника: фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб), суд приходить до висновку, що підстави для задоволення подання державного виконавця державної виконавчої служби місто Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про примусовий вхід до приміщення боржника ОСОБА_4, відсутні, тому в задоволенні вказаного подання слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 258-260, 261, 439 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні подання Корабельного відділу державної виконавчої служби місто Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про примусове проникнення до житла боржника ОСОБА_4 - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена учасниками справи в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду протягом 15 днів з дня її винесення.

СУДДЯ Л.І. Селіщева