Ухвала суду № 8033560, 03.11.2009, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" листопада 2009 р.                               м. Київ                                        К-19555/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого                                        Голубєвої Г.К.

Суддів                                                  Брайка А.І.

Карася О.В.

Рибченка А.О.

Федорова М.О.

при секретарі судового засідання:           Коваль Є.В.,

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2007 року

по справі № 5/1568-28/269А

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Лісопереробна фірма "Немирів"

до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Лісопереробна фірма "Немирів" звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області, про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 31.03.2005р. № 174/23-0/2455/25259928.

Постановою Господарського суду Львівської області від 26.10.2006 року в задоволенні позову відмовлено з мотивів необґрунтованості позовних вимог.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2007 року скасовано постанову суду першої інстанції та позов задоволено, визнано недійсним спірне податкове повідомлення-рішення з мотивів безпідставності його прийняття.

Не погоджуючись з судовим рішенням апеляційного господарського суду відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати, вважаючи незаконним, та залишити в силі постанову Господарського суду Львівської області, як таку, що прийнята з правильним застосуванням норм чинного законодавства.

Перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДПІ у Жовківському районі 25.03.2005р. проведено позапланову невиїзну перевірку Рава-Руського філіалу "Лісопереробна фірма "Немирів" з питань дотримання валютного законодавства, про що складено акт від 25 березня 2005р. № 31-3/23-0/25259928. Перевіркою встановлено порушення позивачем ст.1 Закону України від 23.09.1994р. № 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" із змінами та доповненнями (далі –Закон №185/94-ВР) щодо дотримання термінів надходження валютної виручки.

За результатами перевірки податковим повідомленням-рішенням від 31.03.2005р. №174/23-0/2455/25259928 до Рава-Руського філіалу "Лісопереробна фірма "Немирів" на підставі ст. 4 вказаного Закону застосовано штрафні санкції на суму 129906, 57 грн. за порушення 90-денного терміну надходження валютної виручки за експортно-імпортними операціями за період з 28.11.2001р. по 25.03.2005р.

Суд першої інстанцій, відмовляючи в позові, виходив з того, що оскільки у позивача відсутня індивідуальна ліцензія Національного банку України на перевищення 90-денного терміну, та докази вжиття заходів, передбачених ч. 2, 4 ст. 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті", а вказаний Закон не обмежує терміни нарахування пені, то нарахування такої пені здійснено відповідачем відповідно до вищезазначених вимог законодавства.

Однак, суд апеляційної інстанції, скасовуючи постанову місцевого господарського суду та задовольняючи позов прийшов до висновку, що штрафні санкції за прострочення повернення валютної виручки податковий орган був вправі визначити не пізніше, ніж до 25.01.2005р. Оскільки визначення податкового зобов’язання ДПІ у Жовківському районі відбулось лише 31.03.2005 року (дата винесення спірного податкового повідомлення-рішення), то згідно з пп.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України від 21.12.2000р. №2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", вийшовши за межі 1095-денного терміну, податковий орган втратив право на стягнення штрафних санкцій, а тому, на думку апеляційного суду, позовна вимога платника податку щодо визнання нечинним податкового повідомлення-рішення підлягає задоволенню.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі правильного застосування норм чинного законодавства з огляду на таке.

За визначенням пункту 1.2 ст.1 Закону України "Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов’язання –зобов’язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Згідно частини 1 ст.2 Закону України "Про систему оподаткування" під податком і збором (обов’язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов’язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.

Види та перелік податків і зборів (обов’язкових платежів), що справляються на території України, встановлені статтями 14 і 15 Закону України "Про систему оподаткування".

Аналіз наведених правових норм свідчить, що податкове зобов’язання стосується обов’язку платника податків сплатити до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду податку, збору (обов’язкового платежу), встановленого Законом України "Про систему оподаткування".

Положення преамбули Закону № 2181-ІІІ щодо поширення встановленого цим Законом порядку нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами, на пеню та штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності не надає вказаним видам пені та штрафних санкцій статусу податкового платежу, а зобов’язанню по їх сплаті –статусу податкового зобов’язання.

За своєю суттю пеня за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті є адміністративно-господарською санкцією, оскільки є заходом майнового характеру, який застосовується органом державної влади за порушення суб’єктом господарювання встановлених законодавчим актом правил здійснення господарської діяльності та спрямований на припинення правопорушення і ліквідації його наслідків, тобто підпадає під критерії визначення адміністративно-господарської санкції, встановлені статтею 238 Господарського кодексу України. А відтак, стягнення пені, як застосування до суб’єкта господарювання адміністративно-господарської санкції, тобто притягнення до відповідальності за вчинене правопорушення в сфері господарської діяльності, можливе в межах строків, встановлених статтею 250 зазначеного Кодексу, тобто не пізніше шести місяців з дня виявлення порушення і не пізніше року з дня його вчинення.

Разом з тим, вирішуючи питання про встановлення факту наявності або відсутності порушення з боку податкового органу встановленого цим Кодексом річного строку для застосування пені за порушення термінів розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, необхідно врахувати, що вчинене позивачем порушення правил здійснення господарської діяльності на момент застосування штрафних санкцій є триваючим.

Крім того, приймаючи рішення у даній справі суди попередніх інстанцій не врахували, що, з урахуванням аналізу вищезазначених норм законодавства, податкове повідомлення-рішення, як форма акта ненормативного характеру, може застосовуватися лише щодо обов'язків зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), вичерпний перелік яких наведено у статтях 14. 15 Закону України від 25.06.91 р. N 1251-XII "Про систему оподаткування".

У даному випадку пеня, застосована відповідачем за порушення термінів надходження валютної виручки за експортно-імпортними операціями, не може визначатись як податкове зобов'язання позивача і не може стягуватись на підставі податкового повідомлення-рішення. Тому судам необхідно було надати вичерпний юридичний аналіз, в тому числі, правомірності визначення податковим органом пені, як податкового зобов'язання, та прийняття у зв'язку з цим такої форми акту ненормативного характеру, як податкове повідомлення-рішення.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було заявлено позовні вимоги, зокрема, про визнання нечинним спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Суд апеляційної інстанції, задовольняючи вимоги позивача шляхом визнання нечинним податкового повідомлення-рішення також не врахував наступне.

Встановлені статтями 105, 162 КАС України способи захисту порушеного права не є вичерпними. Разом з тим, деякі зі встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) –індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Таким чином, господарські суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до п. 2 ст. 227 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, постанова у справі підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210 –232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовківському районі Львівської області задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 14.03.2007 року по справі № 5/1568-28/269А скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236 –238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)Голубєва Г.К.

Судді (підпис)Брайко А.І.

(підпис)Карась О.В.

(підпис)Рибченко А.О.

(підпис)Федоров М.О. Ухвала складена у повному обсязі 06.11.2009р.

Головуючий Судді Г.К. Голубєва