Рішення № 80335565, 11.03.2019, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" березня 2019 р. Справа № 924/142/19

м. Хмельницький

Господарський суд Хмельницької області у складі судді Виноградової В.В.,

за участю секретаря судового засідання Пасічник Б.О., розглянувши матеріали справи

за позовом приватного підприємства "Агро Добробут", смт. Катеринівка Катеринопільського району Черкаської області

до фермерського господарства "Тимчук", с. Левківка Старокостянтинівського району Хмельницької області

про стягнення 119734,17 грн., з яких 104000,00 грн. боргу, 11796,16 грн. пені, 1638,36 грн. процентів, 2299,65 грн. інфляційних нарахувань

представники сторін не з’явилися

встановив: приватне підприємство "Агро Добробут", смт. Катеринівка Катеринопільського району Черкаської області звернулось до суду з позовом про стягнення з фермерського господарства "Тимчук", с. Левківка Старокостянтинівського району Хмельницької області 119734,17 грн., з яких 104000,00 грн. боргу, 11796,16 грн. пені, 1638,36 грн. процентів, 2299,65 грн. інфляційних нарахувань.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем в повному обсязі не виконано зобов'язань щодо оплати поставленого товару, які передбачені договором поставки насіння від 16.04.2018 р. №UA160401-ГВ. Як на правову підставу позову посилається на положення ст. ст. 526, 530, 625, 692, 712 ЦК України, ст. 265 ГК України.

Ухвалою суду від 18.02.2019 р. зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено судове засідання на 11.03.2019 р.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника. У клопотанні зазначив, що позовні вимоги підтримує повністю.

Відповідач повноважного представника у засідання не направив, відзиву на позов не надав, причини не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується інформацією про отримання відповідачем 25.02.2019 р. ухвали суду від 18.02.219 р. з офіційного веб-сайту ПАТ "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Між приватним підприємством "Агро Добробут" (постачальник) та фермерським господарством "Тимчук" (покупець) 16.04.2018 р. укладено договір поставки насіння №UА160401-ГВ (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити покупцю насіння сільськогосподарських культур, а покупець зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. п. 2.1, 2.2 договору поставці підлягає товар, асортимент, кількість, ціна та вартість якого встановлюється в специфікаціях (додатках до даного договору, що є невід'ємними його частинами). Загальну суму (ціну) цього договору складає вартість всіх товарів, поставлених на його умовах.

Зобов'язання постачальника по постачанню товару вважаються виконаними після передачі товару покупцю у місці поставки згідно видаткової накладної на товар або акту приймання-передачі товару (п. 3.3 договору).

Згідно з п. 3.4 договору право власності на товар, а також ризики випадкової втрати (знищення) та/або пошкодження товару переходять від постачальника до покупця в день поставки товару покупцю. Днем поставки товару покупцю вважається дата підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної або акту приймання-передачі товару.

У розділі договору "Умови оплати" сторони погодили, зокрема, що порядок та строки розрахунків за поставлений товар визначається даним договором та специфікаціями (додатками) до нього. У випадку, якщо товар був поставлений на умовах цього договору без підписання сторонами відповідних специфікацій (додатків), такий товар підлягає оплаті протягом 3 банківських днів з моменту (дня) поставки (п. 4.1 договору).

За умовами п. 4.3 договору при проведенні розрахунків за товар в безготівковій формі покупець у графі "призначення платежу" платіжного доручення зобов'язаний зазначити найменування та реквізити даного договору та відповідних специфікацій (додатків), згідно яких здійснюється платіж. В разі не зазначення цих даних, постачальник має право на власний розсуд зарахувати отримані кошти за товар (в рахунок авансової оплати або оплати вже поставленого товару).

Для розрахунків по цьому договору постачальник має право виставляти рахунки на оплату, які мають містити обов'язкові посилання реквізити договору та відповідної специфікації (п. 4.4 договору).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що постачальник зобов'язаний передати покупцю товар на умовах, визначених договором.

Покупець зобов'язаний прийняти товар у постачальника та своєчасно і в повному обсязі проводити розрахунки за товар на умовах, викладених в договорі. Покупець зобов'язаний прийняти товар в повному обсязі, що визначений договором та специфікаціях (додатках) до нього (п. 6.2 договору).

Відповідно до п. 8.4 договору у випадку порушення термінів або умов оплати товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а також проценти на суму прострочення згідно ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі 5% річних.

У п. 8.5 договору сторони домовилися про продовження до 3 років строку позовної давності щодо вимог зі стягнення неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором та про те, що стягнення неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошових зобов'язань за даним договором не припиняється строком, визначеним п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Договір набуває чинності з дня його підписання представниками обох сторін і діє до "31" грудня 2018 року, а в частині виконання сторонами взятих на себе по договору зобов'язань - до моменту їх повного виконання сторонами (п. 10.1 договору).

У п. 10. 2 договору зазначено, що усі специфікації, додатки та доповнення до цього договору, викладені в письмовій формі, є його невід'ємною частиною.

Сторонами підписано специфікацію №1 від 16.04.2018 р. до договору поставки насіння від 16.04.2018 р. №UA160401-ГВ, в якій визначили що за цим додатком поставці підлягає насіння в наступному асортименті, кількості, ціні та вартості: насіння кукурудзи ДМС Бенефіс в кількості 100 за ціною 1083,33 грн. за одиницю товару, вартістю 130000,00 грн. з ПДВ.

У специфікації також зазначено, що загальна вартість товару, що поставляється по цьому додатку, становить 130000,00 грн., в тому числі ПДВ 21666,67 грн. Поставка товару, зазначеного в даному додатку, здійснюється постачальником за адресою: Черкаська обл. м. Катеринопіль, вул. Соборна, 55 В/1; умови поставки згідно правил ІНКОТЕРМС-2010: FСА (склад продавця).

Крім того, у специфікації сторони узгодили, що покупець зобов'язаний сплатити загальну вартість товару, що поставляється згідно з цим додатком: I платіж 20% - до “16” квітня 2018 року; II платіж 80% - до “15” жовтня 2018 року; (остаточний розрахунок). Постачальник зобов'язується поставити зазначений в даному додатку товар покупцю в строк до “16” квітня 2018 року, за умови належного виконання покупцем умов щодо оплати товару.

Відповідно до видаткової накладної від 16.04.218 р. №344, товарно-транспортної накладної від 16.04.2018 р. №Р344, підписаних сторонами та скріплених відтисками їхніх печаток, позивачем на виконання договору поставки насіння від 16.04.2018 р. №UA160401-ГВ передано відповідачу насіння кукурудзи ДМС Бенефіс в кількості 100 т на загальну суму 130000,00 грн.

Згідно з наданою у матеріали справи випискою з рахунку позивача за 17.04.2018 р. відповідачем було здійснено оплату в сумі 26000,00 грн. (платежами по 13000,00 грн.).

Позивач звернувся до відповідача з вимогами від 09.11.2018 р. №2140, від 29.01.2019 р. №66, в яких, посилаючись на неповне виконання зобов'язання з оплати товару за договором від 16.04.2018 р. №UA160401-ГВ, вимагав сплатити, зокрема заборгованість у сумі 104000,00 грн. Зазначені вимоги залишені без відповіді та без задоволення.

У зв'язку з тим, що відповідач належним чином не виконав обов'язку з оплати поставленого за договором від 16.04.2018 р. №UA160401-ГВ товару, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача 119734,17 грн., з яких 104000,00 грн. боргу, 11796,16 грн. пені, 1638,36 грн. процентів, 2299,65 грн. інфляційних нарахувань.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання: кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 2 п. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

З положень ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтями 526 Цивільного кодексу України, 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Як убачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір поставки насіння від 16.04.2018 р. №UA160401-ГВ, за яким позивач зобов'язався поставити відповідачу насіння сільськогосподарських культур, а відповідач зобов'язався прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки насіння від 16.04.2018 р. №UA160401-ГВ позивачем передано, а відповідачем прийнято насіння кукурудзи на загальну суму 130000,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи та підписаними сторонами видатковою накладною 16.04.218 р. №344 на суму 130000,00 грн., товарно-транспортною накладною від 16.04.2018 р. №Р344. Натомість відповідач в порушення договірних зобов'язань лише частково оплатив отриманий товар, сплативши всього 26000,00 грн., та утворив заборгованість в сумі 104000,00 грн. Доказів погашення зазначеної заборгованості та доказів, які спростовують наявну заборгованість, суду не подано.

З огляду на зазначене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 104000,00 грн. боргу заявлені правомірно та підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 11796,16 грн. пені згідно з поданим розрахунком.

Судом враховується, що ст. 230 ГК України передбачено обов'язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Виходячи із змісту ст. ст. 546, 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Сторони у п. 8.4 договору погодили, що у випадку порушення термінів або умов оплати товару покупець зобов'язаний сплатити постачальнику пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення, а також проценти на суму прострочення згідно ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі 5% річних.

У п. 8.5 договору сторони домовилися про продовження до 3 років строку позовної давності щодо вимог зі стягнення неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошових зобов'язань за цим договором та про те, що стягнення неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошових зобов'язань за даним договором не припиняється строком, визначеним п. 6 ст.232 Господарського кодексу України.

З огляду на зазначене, перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми пені судом встановлено, що остання нарахована правомірно, з у рахуванням умов договору та вимог чинного законодавства, а тому позовні вимоги про її стягнення заявлені обґрунтовано.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 1638,36 грн. 5% річних та 2299,65 грн. інфляційних нарахувань.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши поданий позивачем розрахунок річних та інфляційних втрат, суд вважає, що зазначені нарахування здійснені правильно, а тому є обґрунтованими.

Доказів, які би спростовували позовні вимоги про стягнення 11796,16 пені, 1638,36 грн. 5% річних та 2299,65 грн. інфляційних нарахувань, суду не подано.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору у зв'язку із задоволенням позову покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 74, 86, 129, 233, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов приватного підприємства "Агро Добробут", смт. Катеринівка Катеринопільського району Черкаської області до фермерського господарства "Тимчук", с. Левківка Старокостянтинівського району Хмельницької області про стягнення 119734,17 грн., з яких 104000,00 грн. боргу, 11796,16 грн. пені, 1638,36 грн. процентів, 2299,65 грн. інфляційних нарахувань задовольнити.

Стягнути з фермерського господарства "Тимчук", Хмельницька область, Старокостянтинівський район, с. Левківка, вул. Лесі Українки, буд. 8 (код 41814318) на користь приватного підприємства "Агро Добробут", Черкаська область, Катеринопільський район, смт. Катеринівка, вул. В’ячеслава Чорновола, буд. 41 (код 36776501) 104000,00 грн. (сто чотири тисячі гривень 00 коп.) боргу, 11796,16 грн. (одинадцять тисяч сімсот дев’яносто шість гривень 16 коп.) пені, 1638,36 грн. (одну тисячу шістсот тридцять вісім гривень 36 коп.) процентів, 2299,65 грн. (дві тисячі двісті дев’яносто дев’ять гривень 65 коп.) інфляційних нарахувань, 1921,00 грн. (одну тисячу дев’ятсот двадцять одну гривню 00 коп.) витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 256 ГПК України).

Апеляційна скарга подається в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК, з урахуванням п. 17.5 Розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 11.03.2019 р.

Суддя В.В. Виноградова

Віддрук. 3 прим.: 1 - до справи, 2 - позивачу (20500, Черкаська область, Катеринопільський район, смт. Катеринівка, вул. В'ячеслава Чорновола, 41), 3 - відповідачу (31180, Хмельницька область, Старокостянтинівський район, с. Левківка, вул. Лесі Українки, 8). Всім рек. з пов. про вруч.