Рішення № 80334941, 06.03.2019, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2019 рокуСправа № 912/3170/18 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Вавренюк Л.С., за участю секретаря судового засідання Безчасної Н.Г. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/3170/18

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України",

до відповідача Спільного підприємства товариство з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут",

про стягнення 4 647 987,28 грн.

Представники:

від позивача - Остапенко В.М., адвокат, довіреність №14-163 від 30.08.2018;

від відповідача - участі не брали.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу № 5196/1718-КП-18 від 20.10.2017 в розмірі 4 647 987,28 грн, з яких: 4 266 179,71 грн основного боргу, 310 585,64 грн пені, 27 729,79 грн 3% річних, 43 492,14 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем договору постачання природного газу № 5196/1718-КП-18 від 20.10.2017, в частині своєчасної оплати за переданий природній газ.

Ухвалою від 10.12.2018 господарський суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 912/3170/18 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначив на 28.12.2018 о 10:00 год. Крім того, вказаною ухвалою відповідачу та позивачу встановлено строки для подання відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив.

22.12.2018 до суду надійшов відзив Спільного підприємства - товариство з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" у строк, встановлений ухвалою про відкриття провадження у справі. У вказаному відзиві відповідач зазначає, що сума основного боргу на момент пред'явлення позову становить 4 222 820,75 грн, а також просить зменшити суму пені до 50% від заявленої суми ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а саме зменшити пеню до 155292, 82 грн.

В підготовчому засіданні 28.12.2018 представник позивача позовні вимоги підтримав та заявив усне клопотання про продовження встановленого судом процесуального строку для подання відповіді на відзив.

Відповідач участь повноважного представника в підготовчому засіданні 28.12.2018 не забезпечив, проте є таким, що належним чином повідомлений.

За результатами підготовчого засідання 28.12.2018 постановлено протокольною ухвалою: продовжити процесуальний строк позивачу для подання відповіді на відзив та оголосити перерву в підготовчому засіданні до 01.02.2019 на 10:00 год.

11.01.2019 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач заперечує проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру стягнутої пені на 50%.

18.01.2019 від відповідача до суду надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з метою проведення звірки взаємних розрахунків, у зв'язку з тим, що за даними Спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" сума основного боргу відрізняється від заявленої позивачем в позові та надання акта звірки взаємних розрахунків станом на 01.01.2019.

В підготовчому засіданні 01.02.2019 брав участь представник позивача, який додатково подав клопотання про залучення до матеріалів справи сальдо спільного підприємства - товариство з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" станом на 31.12.2018, за змістом якого станом на 31.12.2018 за відповідачем значиться заборгованість в сумі 4222820,75 грн, саме яка вказується відповідачем у відзиві, у зв'язку з чим просив не задовольняти клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, мотивуючи тим, що це не є необхідним та є лише затягуванням розгляду справи .

Представник відповідача у підготовчому засіданні 01.02.2019 участі не брав.

В підготовчому засіданні 01.02.2019, враховуючи наведене вище, протокольною ухвалою постановлено відмовити у задоволені клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою від 01.02.2019 господарський суд постановив закрити підготовче провадження, справу № 912/3170/18 призначити до судового розгляду по суті на 14:00 07.02.2019.

01.02.2019 від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи по суті з огляду на неможливість явки повноважного представника позивача у судове засідання.

На підставі ч. 2. ст. 202 Господарського процесуального кодексу України господарський суд задовольнив клопотання позивача та відклав розгляд справи по суті до 09:30 06.03.2019.

У судовому засіданні 06.03.2019 представником позивача підтримано позовні вимоги повністю.

Представник відповідача участі в судовому засіданні 06.03.2019 не брав, хоча був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи.

Клопотань про відкладення судового засідання не надходило та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали розгляду спору у даному судовому засіданні.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, які наведено в обґрунтування підстав позову і заперечень проти позовних вимог, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини сторін.

20.10.2017 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (Постачальник) та СП ТОВ "Світловодськпобут" (Споживач) укладено договір постачання природного газу №5196/1718-КП-18 (надалі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві у 2017-2018 роках природний газ, а Споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього Договору.

Природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання, які не є бюджетними установами/організаціями (п. 1.2. Договору).

В розділі 2 Договору сторонами узгоджено помісячний обсяг природного газу, що має бути переданий з 01 жовтня 2017 по 31 березня 2018.

Пунктом 3.7. Договору встановлено, що приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному місяці постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показників комерційного вузла/вузлів обліку природного газу.

Ціна за 1000 куб. м. газу за цим договором на дату його укладання становить 7907,20 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 9 488,64 грн (п. 5.2. Договору).

Згідно пункту 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця наступного за місяцем поставки газу.

Догові набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2017 року до 31 березня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п. 12.1. Договору).

В подальшому між сторонами укладено додаткову угоду № 1 від 01.04.2018 до Договору, за умовами якої, зокрема п. 12.1. Договору у наступній редакції: "Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01.10.2017 по 31.05.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.".

Договір та додаткова угода підписано сторонами та скріплено печатками.

На виконання умов Договору та Додаткової угоди до нього, позивач поставив на користь відповідача протягом жовтня 2017 - квітня 2018 років природний газ, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 7 011 288,94 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу (а.с. 27-33).

Акти приймання-передачі природного газу, в яких визначено фактичні обсяги переданого газу, його ціна та остаточна вартість, підписано без зауважень Постачальником та Споживачем.

В порушення своїх зобов'язань за поставлений природний газ у строки, передбачені Договором, як повідомляє позивач, СП ТОВ "Світловодськпобут", не розрахувався, що стало підставою для звернення з даним позовом.

За приписами ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та ст.ст. 174, 193 Господарського кодексу України, договір є підставою виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно із загальними положеннями про купівлю-продаж (ст.ст. 662-663, 689, 691-692 Цивільного кодексу України), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором та у встановлений договором строк. В свою чергу, покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його за ціною, встановленою в договорі та в обумовлений строк.

На підставі наведеного, відповідач зобов'язаний оплатити повну вартість отриманого газу в установлений Договором строк.

За розрахунком позивача, підтвердженим матеріалами справи, заборгованість відповідача з оплати вартості поставленого газу за Договором станом на 31.05.2018 становила 4 266 179,71 грн.

Відповідач розрахунок позивача заперечив і зазначив, що станом на день пред'явлення позову сума основного боргу по Договору становить 4 222 820,75 грн.

01.02.2019 представник позивача залучив до матеріалів справи роздруківку операцій за Договором, зі змісту якої випливає, що станом і на 06.11.2018 і на 31.12.2018 із загальної суми вартості поставленого природного газу 7 011 288,94 грн відповідачем погашено 2 788 468,19 грн.

З огляду на вказане сума основного боргу на день подання позову (03.12.2018 - дата, що проставлена на поштовому конверті, у якому надійшла позовна заява до суду) становила 4222820,75 грн (7011288,94 грн - 2 788 468,19 грн), тому господарський суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення основного боргу частково у сумі 4 222 820,75 грн.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання.

В силу приписів ч. 2 ст. 193, ст.ст. 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217, ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).

Сторонами в п. 8.2. Договору узгоджено, що у разі прострочення Споживачем оплати згідно пункту 6.1. Договору (строк розрахунку), він зобов'язується сплатити Постачальнику, крім заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

На підставі викладеного позивач просить стягнути з відповідача пеню за порушення строків оплати в загальному розмірі 310 585,64 грн, яку нараховує за період прострочення:

по зобов'язанням з оплати газу, поставленого в жовтні 2017 - з 28.11.2017 по 11.12.2017 в сумі 508,87 грн пені;

по зобов'язанням з оплати газу, поставленого в листопаді 2017 - з 26.12.2017 по 28.01.2018 в сумі 7 884,76 грн пені;

по зобов'язанням з оплати газу, поставленого в грудні 2017 - з 26.01.2018 по 09.04.2018 в сумі 39 839,49 грн пені;

по зобов'язанням з оплати газу, поставленого в січні 2018 - з 27.02.2018 по 31.05.2018 в сумі 112 854,72 грн пені;

по зобов'язанням з оплати газу, поставленого в лютому 2018 - з 27.03.2018 по 31.05.2018 в сумі 95 049,17 грн пені;

по зобов'язанням з оплати газу, поставленого в березні 2018 - з 26.04.2018 по 31.05.2018 в сумі 53 183,33 грн пені (а.с. 21-26).

Однак, господарський суд вважає, що позивачем неправильно визначено початок періоду прострочення платежу за зобов'язаннями листопада 2017 року.

Як зазначено в пункті 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Разом з тим, останній день строку виконання відповідачем взятого на себе за Договором зобов'язання за листопад 2017 є 25.12.2017, який припадав на святковий (вихідний) день.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Таким чином, враховуючи наведені вимоги чинного законодавства, днем закінчення строку сплати відповідачем заборгованості за Договором є 26.12.2017, відповідно першим днем прострочення виконання такого зобов'язання є 27.12.2017.

На підставі викладеного, господарським судом відкориговано наданий позивачем розрахунок пені в частині початку періоду такого нарахування за зобов'язаннями листопада 2017 року та з урахуванням меж визначеного позивачем періоду прострочення виконання Споживачем свого зобов'язання.

Так, за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань з оплати газу, поставленого в листопаді 2017 за період з 27.12.2017 по 01.02.2018 стягненню з відповідача підлягає пеня в сумі 7 522,44 грн.

Таким чином, загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача за порушення строків оплати складає 310223,32 грн.

Відповідач нарахування пені у зазначений вище період та розмірі і наявність правових підстав для її стягнення не заперечив, однак, у відзиві на позов просить зменшити суму пені до 50% від заявленої суми ПАТ "НАК "Нафтогаз України", а саме зменшити суму пені до 155 292,82 грн.

Розглядаючи вказане клопотання відповідача щодо зменшення пені, господарський суд враховує таке.

Так, відповідач просить зменшити розмір пені до 50% від заявленої суми, а саме до 155 292,82 грн, мотивуючи вказане відсутністю своєї вини у несвоєчасному виконанні зобов'язання, оскільки причиною несвоєчасного розрахунку є невиплата відповідачеві з державного бюджету субвенцій з різниці в тарифах. Відповідач вказує, що невідповідність фактичних економічно обґрунтованих витрат діючим тарифам на теплову енергію призвели до збитковості підприємства. Зазначено про наявність боргів перед відповідачем у споживачів природного газу, які погашаються із значною затримкою.

Крім того, відповідач зазначає, що стягнення з нього пені в такому розмірі призведе до неможливості підприємства забезпечити споживачів міста послугами централізованого опалення, що може призвести до порушення чи зупинення технологічного процесу виробництва та постачання теплової енергії в опалювальному періоді.

Позивачем заперечено зменшення розміру штрафних санкцій з тих підстав, що підприємство позивача має стратегічне значення для економіки і безпеки держави; несплата боргів позивача перед іноземними постачальниками може призвести призупинення постачання природного газу на територію України; нараховані штрафні санкції не є надмірно великими в порівнянні з невиконанням зобов'язання за Договором.

У відповідності до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до укладеного між сторонами Договору, стягнення за яким є предметом спору, поставлений відповідачеві природний газ призначений виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями.

Згідно з ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи повинні враховувати собівартість теплової енергії і забезпечувати рентабельність суб'єкта господарювання. Рентабельність визначається органом, уповноваженим встановлювати тарифи. Збитки теплоенергогенеруючих та теплопостачальних організацій внаслідок надання пільг з оплати за спожиту теплову енергію окремим категоріям споживачів повністю відшкодовуються за рахунок джерел фінансування, визначених законами України, які передбачають відповідні пільги.

Відповідачем у поданих запереченнях зазначено, що на момент укладення договору, з огляду на специфічний порядок розрахунку, існуючі процедури організації взаємних розрахунків, зокрема позивач, був чи мав бути обізнаний, що відповідач через нормативно встановлені обмеження, завідомо не здатний належним чином, у повному обсязі та своєчасно виконувати свої зобов'язання перед ним. Положення договору, що передбачають своєчасне та повне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором є заздалегідь нездійсненними, а тому положення про нарахування пені за неналежне виконання зобов'язань, як спосіб забезпечення виконання зобов'язань, за таких обставин, є безпідставними. Сторони вже на день укладення договору розуміли те, що виконати договір в частині своєчасної оплати, через нормативні приписи держави, неможливо, а тому способи забезпечення нездійсненних зобов'язань не підлягають застосуванню у правовідносинах, що є предметом розгляду.

Господарський суд вважає такі твердження відповідача необґрунтованими та не підтвердженими матеріалами справи. Так, відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Господарський суд погоджується, що, з огляду на монополістичне становище позивача, у відповідача не було можливості вибрати іншого контрагента, проте змінити умови Договору при його укладенні відповідач мав право. Проте, всупереч вказаному, відповідач не надав господарському суду доказів звернення до позивача, в порядку врегулювання переддоговірних спорів, із пропозицією стосовно виключення з умов Договору положень про нарахування пені за невчасне виконання договірних зобов'язань. Отже, за умови підписання Договору в тому вигляді, як він є, відповідач, в силу приписів ст. 629 Цивільного кодексу України зобов'язаний виконувати його умови.

Також відповідачем не доведено, що штрафні санкції є надмірно великими у порівнянні зі збитками позивача. Також відповідачем не підтверджено належними доказами його майновий стан. Єдиний доказ, який надано відповідачем на підтвердження підстав зменшення пені, це довідка про стан заборгованості споживачів теплової енергії станом на 01.10.2018, яка підписана генеральним директором (а.с. 52). Проте така довідка не є належним доказом на підтвердження підстав для зменшення пені, оскільки даний документ не є документом фінансової звітності, не відображає реальний фінансовий стан відповідача та не підтверджує повідомлені відповідачем причини неможливості вчасного розрахунку за поставлений газ.

Крім того, господарський суд враховує, що зобов'язання за Договором зі сторони відповідача на час розгляду справи повністю не виконано та період прострочки є значним. Матеріалами справи не підтверджується вчинення відповідачем дій по зменшенню заборгованості. Враховано, що розмір пені не є надмірно великим в порівнянні з невиконаною сумою основного зобов'язання за Договором. Прийнято до уваги майнові інтереси та пояснення позивача, який зазначає, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом та несплата боргів позивача перед іноземними постачальниками може призвести до призупинення постачання природного газу на територію України.

З підстав викладеного та з огляду на недоведення відповідачем підстав для зменшення пені, господарський суд за наявними матеріалами справи не встановив правових підстав для зменшення пені, у зв'язку з чим відхиляє заперечення відповідача у відзиві.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 310 585,64 грн підлягають задоволенню частково, а саме в розмірі 310 223,32 грн у зв'язку з неправильним визначенням початку періоду її нарахування.

Стосовно вимог позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 27 729,79 грн та інфляційних втрат в сумі 43 492,14 грн господарський суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Так, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 27 729,79 грн.

З врахуванням вище встановлених судом обставин щодо періоду прострочення виконання зобов'язань за листопад 2017 року та перевіривши розрахунок 3% річних (а.с. 21-26), суд вважає обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню вимоги про стягнення 3% річних в сумі 27 692,31 грн.

Решта позовних вимог в частині стягнення 3% річних необґрунтовані та задоволенню не підлягають у зв'язку з неправильним розрахунком.

Перевіривши обґрунтований розрахунок інфляційних втрат, суд встановив, що вимога про стягнення з відповідача 43 492,14 грн інфляційних втрат, нарахованих за зобов'язаннями грудня 2017 року - березня 2018 року підлягає задоволенню.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Ст. 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення 4222820,75 грн основного боргу, 310 223,32 пені, 27 692,31 грн 3% річних та 43 492,14 грн інфляційних втрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Cтягнути зі Спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Крупської, буд. 2А, ідентифікаційний код 31678853) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 4 604 228,52 грн, з яких: 4222820,75 грн основного боргу, 310 223,32 пені, 27 692,31 грн 3% річних та 43 492,14 грн інфляційних втрат, а також судовий збір в розмірі 69 063,43 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Кіровоградської області.

Копії рішення направити сторонам, а саме:

Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за адресою: 01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6;

Спільному підприємству товариству з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" за адресою: 27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Крупської, буд. 2А.

Дата складення повного рішення 11.03.2019.

Суддя Л.С. Вавренюк