Ухвала суду № 80334875, 11.03.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"11" березня 2019 р. м. Київ Справа № 911/625/19

Суддя Д.Г.Заєць, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Світ-Агро» б/н від 07.03.2019 року (вх.№65/19 від 07.03.2019 року) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно та грошові кошти

відповідно до позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Світ-Агро», м. Київ

до Фізичної особи - підприємця Харути Вікторії Анатоліївни, м. Біла Церква, Київська область

про стягнення 1183125,07 грн.

без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Світ-Агро» б/н від 07.03.2019 року (вх.№652/19 від 07.03.2019 року) до Фізичної особи - підприємця Харути Вікторії Анатоліївни про стягнення 1183125,07 грн.

Одночасно з пред'явленням позову Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Світ-Агро» звернулось до суду із заявою про забезпечення позову б/н від 07.03.2019 року (вх.№65/19 від 07.03.2019 року) шляхом накладення арешту на нерухоме майно та грошові кошти Фізичної особи - підприємця Харути Вікторії Анатоліївни.

Частиною першою ст. 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову заявник зазначає, що відповідач - Фізична особа-підприємець Харута Вікторія Анатоліївна ухиляється від виконання грошових зобов'язань за Договором поставки №ТД74 від 05.07.2011 року, що в подальшому може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Заявник зазначає, що відповідач здійснює дії, спрямовані на реалізацію свого майна, зокрема, будівлі магазину та земельної ділянки, що підтверджується роздруківками з веб-сайтів, на яких розміщені такі оголошення. Крім того, заявник зазначає, що Фізична особа-підприємець Харута Вікторія Анатоліївна також виступає відповідачем у справі №911/225/19. За таких обставин, у разі вчинення відповідачем зазначених дій, це може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом вищенаведеної норми, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

З урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

(Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 21.03.2018 року у справі №904/5971/17, постанові від 07.06.2018 року у справі №910/23468/17, постанові від 04.06.2018 року у справі №910/23741/17, постанові від 04.05.2018 року у справі №910/339/18).

В поданій заяві про забезпечення позову містяться припущення заявника про можливе відчуження відповідачем спірного майна. Заявник в обґрунтування заяви про забезпечення позову не надав належних і допустимих доказів на підтвердження дій відповідача щодо реалізації майна, що в силу наведених роз'яснень не є достатньою підставою для задоволення заяви.

Крім того, заявником до заяви не надано доказів співвідношення прав (інтересів), про захист яких він просить, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, оскільки Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, яка додана позивачем до заяви, не містить жодних даних про вартість такого майна.

Заявником не доведено суду обставини та не надано документів на підтвердження подальшого утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову. Забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на припущеннях заявника щодо дій відповідача у майбутньому. Наявність інших судових рішень про стягнення з відповідача боргів або наявність його боргів перед іншими кредиторами не може вважатися підставою, яка у подальшому у разі задоволення позову утруднить виконання рішення або зробить його виконання неможливим.

Таким чином, заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, заявник не навів обставин, з якими законодавство пов'язує необхідність для їх вжиття та не підтвердив їх належними доказами.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи викладене, заявником не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними доказами, яким чином невжиття заходів до забезпечення позову може призвести до утруднення або до неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову.

За таких обставин, зважаючи на безпідставність та необґрунтованість, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 136-140, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Світ-Агро» у задоволенні заяви б/н від 07.03.2019 року (вх.№65/19 від 07.03.2019 року) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача - Фізичної особи - підприємця Харути Вікторії Анатоліївни (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту її складення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України шляхом подання апеляційної скарги з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Д.Г. Заєць