Рішення № 80334665, 28.02.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.02.2019Справа № 910/14872/18Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., при секретарі судового засідання Коноплянко Л.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Публічного акціонерного товариства "Страхова компанія "Універсальна" (01133, м.Київ, бул. Лесі Українки, 9, код ЄДРПОУ 20113829)

до Підприємства з іноземними інвестиціями "Віп-Рент" (01013, м.Київ, вул. Госпітальна,4, код ЄДРПОУ 25264533)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська Страхова Група" (03038, м.Київ, вул.Федорова Івана, буд.32 літ.А)

про відшкодування 50 017,36 грн.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: Кісельов Є.О., Шульева Т.Л. за дов.

Від третьої особи: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Страхова компанія "Універсальна" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Підприємства з іноземними інвестиціями "Віп-Рент" про стягнення відшкодування у зв'язку з ДТП, яка сталась 07.09.2016 за участю автомобіля "Пежо", державний номер НОМЕР_1, що належить відповідачу, у розмірі 50 017,36 грн., що залишилось непокритим страховою виплатою Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Українська Страхова Група" за полісом АІ/8849879 та договором добровільного страхування № 28-0199-2700/14-AVIS від 29.10.2013.

Ухвалою суду від 12.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

05.12.2018 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву та клопотання про залучення до участі у справі Приватне акціонерне товариства "Страхова компанія "Українська Страхова Група" (03038, м.Київ, вул.Федорова Івана, буд.32 літ.А) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, оскільки станом на час ДТП цивільно-правову відповідальністю щодо експлуатації автомобіля "Пежо", реєстраційний номер НОМЕР_1 застраховано у ПАТ "Страхова компанія "Українська Страхова Група" за договором добровільного страхування № 28-0199-2700/14-AVIS та полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності АІ/8849879.

17.12.2018 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач стверджує, що реальним підтвердженням понесених ним витрат по ДТП є платіжне доручення, вимоги до відповідача заявлені у межах різниці між виплаченим страховиком відповідача відшкодуванням та фактичними витратами в порядку ст. 1194 ЦК України, просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 11.12.2018 суд залучив до участі у справі Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська Страхова Група" (03038, м.Київ, вул.Федорова Івана, буд.32 літ.А) в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; суд вирішив подальший розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 17.01.2019.

08.01.2019 відповідач подав до суду заперечення на доводи позивача, в яких зауважує про не підтвердження належними доказами розміру фактичних витрат на ремонт пошкодженого в ДТП автомобіля страхувальника позивача, зокрема, при визначенні вартості ремонту автомобіля на основі Звіту № 92/09/16 від 22.09.216 до суми 155 844,48 грн. включено ПДВ, що є необґрунтованим, не враховано відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів належний коефіцієнт фізичного зносу для вантажного автомобіля, строк експлуатації якого перевищує 4 роки та складових частин, з огляду на попередній ремонт автомобіля. Також відповідач вказує, що наданий позивачем рахунок СТО датований 07.09.2016, в ньому міститься посилання на калькуляцію від 21.09.2016, а звіт датований 20.09.2016, таким чином розмір понесених позивачем витрат на заявлену суму відповідач вважає непідтвердженим.

Ухвалою суду від 17.01.2019 відкладено підготовче засідання на 12.02.2019.

08.02.2019 через канцелярію суду третьої особою подано пояснення по справі, ПАТ «СК «УСГ» зазначає про обставини та підстави визначення та виплати відшкодування по ДТП у розмірі 83 452,41 грн. по його розрахунку з урахуванням коефіцієнту зносу деталей, що підлягають заміні, 55,76%, який позивачем був не врахований, виконання своїх зобов'язань, як страховика по договорах обов'язкового та добровільного страхування у повному обсязі.

12.02.2019 через канцелярію суду позивачем подано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 12.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.02.2019.

18.02.2019 позивачем подано через канцелярію суду заяву про розгляд справи без його участі.

19.02.2019 до суду від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника з урахуванням письмових пояснень на позов.

У судове засідання представники позивача та третьої особи не з'явились, представники відповідача проти позову заперечували.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті за наявними матеріалами.

У судовому засіданні 26.02.2019 було оголошено перерву до 28.02.2019.

Судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

24.06.2016 ПАТ «СК «Універсальна» (страховик за договором) та ТОВ «ОТП Лізинг» (страхувальник) був укладений Генеральний договір № 3001/294/02300, за умовами якого був застрахований автомобіль «Шкода», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що належить ТОВ «ОТП Лізинг» на строк дії договору з 26.06.2016 по 25.06.2017 включно.

07.09.2016 у м.Буча Київської області сталась ДТП за участю автомобіля «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керувала ОСОБА_8, та який належить ПзІІ «ВІП-Рент» та автомобіля «Шкода», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, яким керував ОСОБА_9, та власником якого є ТОВ «ОТП Лізинг», в результаті ДТП обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.

Згідно постанови Ірпінського міського суду Київської області від 26 вересня 2016 року вище вказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення ОСОБА_8 п.16.2 Правил дорожнього руху, вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України.

Відповідно до Протоколу технічного огляду транспортного засобу від 20.09.2016 було визнано перелік пошкоджень автомобіля страхувальника позивача у зв'язку із ДТП.

За заявою страхувальника, та над підставі зібраних документів, позивач визнав ДТП 07.09.2016 страховим випадком по договору № 3001/294/023000176 від 24.06.2016, за страховим актом № 25336/1 від 20.10.2016 та розрахунком до нього, на підставі платіжного доручення № 11887 від 28.10.2016 за заявою страхувальника від 19.10.2016 виплатив на рахунок ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» страхове відшкодування у розмірі 133 469,77 грн.

З матеріалів справи вбачається, що оцінку вартості ремонтних робіт автомобіля «Шкода», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 позивач здійснював на підставі рахунку ТОВ «Автоцентр Прага Авто на Кільцевій» № САСТ-521998 від 07.09.2016 на суму 134 847, 25 грн., ремонтно калькуляції № 1178 від 21.09.2016, Звіту № 92/09/169 від 22.09.2016 на суму 155 844,48 грн., хоча в страховому акті та розрахунку до нього посилання на вказані документи відсутні.

Відтак, позивач на підставі договору Генеральний договір № 3001/294/02300 від 24.06.2016 здійснив виплату 26.10.2016 страхового відшкодування по ДТП у сумі 133 469,77 грн.

Згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс АІ/8849879 від 12.11.2015 з лімітом відповідальності по майну у розмірі 50 000 грн. та нульовою франшизою) та Генерального договору добровільного страхування № 28-0199-2700/14-AVIS від 29.10.2013 з лімітом додаткової цивільної відповідальності 505 000,00 грн. по кожному застрахованому автомобілю на один страховий випадок, відповідач - Підприємство з іноземними інвестиціями «ВІП-Рент» застрахував цивільно-правову відповідальність власника (законного користувача) транспортного засобу «Пежо», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 у ПАТ «СК «Українська страхова група».

01.11.2016 позивач звернувся до ПАТ «СК Українська страхова група» із заявою за вих.№ 2484 на виплату (страхового) відшкодування у розмірі 100 000,00 грн.

У відповідь на зобов'язуючу вимогу ПАТ «СК «Українська страхова група» на підставі страхових актів № ДКЦВ-12746 від 05.12.2016, № ДККА-53860 від 05.12.2016, здійснивши власний розрахунок вартості завданого страхувальнику позивача збитку пошкодження в ДТП 07.09.2016 автомобіля, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу 55,76 %, враховуючи вік автомобіля, попередні пошкодження автомобіля, здійснив виплату на користь ПАТ «СК Універсальна» відшкодування за платіжним доручення № 22779 від 05.12.2016 у сумі 50 000,00 грн (за полісом АІ/8849879) та за платіжним дорученням № 22780 від 05.12.2016 у сумі 33 452,41 грн. (по договору добровільного страхування № 28-0199-2700/15-1871), всього у розмір 83 452,41 грн.

Позивач зазначаючи, що виплата страхової компанії відповідача у сумі 83 452,41 грн. є недостатньою для покриття фактично понесених ним витрат на суму 133 469,77 грн., звернувся до суду з даним позовом про стягнення з Підприємства з іноземними інвестиціями «ВІП-РЕНТ» суми 50 017,36 грн., посилаючись на положення ст. 1194 ЦК України, як різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою страхувальника ПАТ «СК «Українська страхова група».

Відповідач та третя особа - ПАТ «СК «Українська страхова група» позов не визнають, зазначаючи про непідтвердження позивачем належними засобами доказування розміру фактично понесених витрат, оціненої ним шкоди, яка здійснена без урахування коефіцієнту фізичного зносу автомобіля, як вантажного та його складових частин, зважаючи на попередні пошкодження автомобіля.

Відповідно до ст. 993 ЦК України виплата страхового відшкодування страхувальнику є юридичним фактом, з яким закон пов'язує виникнення у страховика у межах фактичних витрат права вимоги, яке страхувальник має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні норми містить стаття 27 Закону України "Про страхування", за приписами якої до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таке право позивач може реалізувати, звернувшись за виплатою і до страхової компанії (відповідача), яка застрахувала цивільну відповідальність особи, яка завдала шкоди, на підставі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", адже за змістом статті 3 цього Закону одним із принципів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є гарантоване забезпечення відшкодування шкоди потерпілим внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

За змістом пункту 2.1 статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Статті 979 ЦК України та 16 Закону України "Про страхування", які підлягають застосування до відносин добровільного страхування, визначають, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування", здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Частиною 1 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

За загальним правилом, згідно з положеннями статті 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Однак спеціальні норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або Моторно-транспортне страхову бюро України не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Положеннями статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та Законом України «Про страхування, покладено на страховика (винної особи), у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового та добровільного страхування цивільно-правової відповідальності.

Разом із тим порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, встановлено статтею 1194 ЦК, за змістом якої особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи наведене, у справі, що розглядається, у ПАТ «СК «Українська страхова група», у зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП), виник обов'язок відшкодувати позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми (фактичних затрат), право на вимогу якої перейшло до позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, але виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, з урахуванням коефіцієнту зносу деталей, та за мінусом франшизи, а у відповідача в порядку ст. 1194 ЦК України непокриту страховою виплатою різницю.

Так, порядок оцінки шкоди, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу, визначено методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду Державного майна України 24.11.2003 №142/5/2092 (в редакції наказу від 24.07.2009 №1335/5/1159).

Позивач просить стягнути з відповідача в порядку ст. 1194 ЦК України 50 017,36 грн. відшкодування, враховуючи суму 83 452, 41 грн. вже здійсненої ПАТ «СК «Українська страхова група» виплати.

Як на підставі належної оцінки вартості відновлювального ремонту автомобіля та відповідно визначення розміру здійсненої позивачем страхової виплати у сумі 133 469,77 грн. у позовній заяві позивач посилається на рахунок ТОВ «Автоцентр Прага Авто на Кільцевій» № САСТ-521998 від 07.09.2016 на суму 134 847, 25 грн., ремонтну калькуляцію № 1178 від 21.09.2016, Звіт № 92/09/169 від 22.09.2016 на суму 155 844,48 грн.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказами за змістом статті 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Всупереч вказаним вимогам позивачем не доведено належними засобами доказування обґрунтованості аргументів та фактичних обставин, з яким він звернувся із даним позовом до відповідача.

Судом надано оцінку документам, на підставі яких позивачем здійснено страхову виплату та встановлено, що вказаний рахунок СТО від 07.09.2016 на суму 134 847,25 грн. містить посилання на ремонту калькуляцію 1178, в той час, як ремонтна калькуляція AUDATEX № 1178 на суму 134 847,25 грн. датована 21.09.2016 і також містить неточності - зазначено дату ДТП 21.09.2016, а не 07.06.2016. Акт виконаних робіт до рахунку відсутній.

Відповідно до оформленого ФОП Семенченком П.О. на замовлення позивача Звіту № 92/09/16 про оцінку вартості відновлювального ремонту пошкодженого КТЗ від 22.09.2016, дата оцінки 20.09.2016, вартість ремонту склала 155 844,48 грн.

Звітом встановлено, що термін експлуатації автомобіля «Шкода», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на час ДТП становив 5 років 2 місяці, не вбачається, що коефіцієнт фізичного зносу експертом визначався та був врахований.

Також відповідно до розрахунку страхового відшкодування до страхового акту № 25336/1 від 20.10.2016 графа коефіцієнт фізичного зносу не містить будь-яких показників.

При цьому, відповідно до п. 7.38. зазначеної Методики, значення Коефіцієнту фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових колісних транспортних засобів виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових колісних транспортних засобів; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД, 4- роки - для інших вантажних КТЗ.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3, застрахований транспортний засіб «Шкода», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 - вантажний малотонажний фургон, 2011 року випуску, тобто станом на час ДТП 07.09.2016 строк експлуатація склав 5 років 2 місяці.

Враховуючи викладене, в даному випадку коефіцієнт фізичного зносу підлягав обов'язковому застосуванню.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, надані позивачем документи, у т.ч. Звіт № 92/09/16 від 22.09.2016 містять неточності між собою та дають підстави стверджувати, що вартість відновлюваного ремонту було розраховано без урахуванням коефіцієнту зносу деталей.

Крім того, відповідно до п.7.39 вказаної Методики, коефіцієнт фізичного зносу нараховується, якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації

Відповідно до наданої третьою особою - страхувальником відповідача інформації з системи AUDATEX, у 2015 році двічі були проведені ремонтні роботи автомобіля «Шкода», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, що позивачем у звіті № 92/09/16 враховано не було.

Таким чином, оцінивши надані докази, судом встановлено, що позивач належними засобами доказування не довів обґрунтованість та належність проведення оцінки відновлювального ремонту пошкодженого в ДТП 07.09.2016 автомобіля свого страхувальника, що стали підставою для понесення витрат у розмірі 133 467,77 грн. та виплати їх страхувальника саме у вказаній сумі.

Судом досліджено, що за умовами укладеного між відповідачем та ПАТ «СК «Українська страхова група» полісу АІ/8849879 по обов'язковому страхуванню встановлено ліміт відповідальності по майну у розмірі 50 000,00 грн. та нульова франшиза.

Відповідно до укладеного між відповідачем та ПАТ «СК «Українська страхова група» Генерального договору № 28-0199-2700/14 від 23.10.2013 також було застраховано майнові інтереси ПзІІ «ВІП-Рент», пов'язані із відшкодуванням ним чи експлуатантом (особа, що на законних підставах експлуатує ТЗ) шкоди, заподіяної майну третіх осіб внаслідок експлуатації застрахованого ТЗ, під час керування транспортним засобом страхувальником або експлуатантом, якщо відповідно до чинного законодавства відповідальність за спричинення такої шкоди несе страхувальник або експлуатант (Страхування ДЦВ).

За умовами Генерального договору, ліміт відповідальності по ДЦВ за договором складає 5 050 000,00 грн. на всі страхові випадки (п.7.2.1), страхова сума (субліміт відповідальності) по кожному застрахованому автомобілю на один страховий випадок за договором складає 505 000,00 грн. (п.7.2.2 договору).

Згідно положень п.16.1.1 Генерального договору, розмір страхового відшкодування визначається таким чином: у випадку спричинення збитків майну потерпілого - в розмірі вартості відновлювального ремонту майна, з урахуванням зносу, який розраховується відповідно до норм чинного законодавства України. Вартість відновлювального ремонту підтверджується актом аварійного комісара страховика або незалежної експертизи, що проводиться на замовлення та за рахунок страховика. Вартість відновлювального ремонту майна, за взаємною згодою страховика та потерпілої особи може бути підтверджена рахунками, калькуляціями, нарядами-замовленнями. У будь-якому випадку, вартість відновлювального ремонту повинна враховувати знос деталей, які замінюються при ремонті (відновлені). Під витратами на відновлення пошкодженого майна розуміється вартість ремонтних робіт, матеріалів, деталей, вузлів, агрегатів, що підлягають заміні, з врахуванням зносу замінних деталей, вузлів, агрегатів.

Матеріалами справи встановлено, що ПАТ «СК «Українська страхова група» було здійснено 05.12.2016 на рахунок ПАТ «СК «Універсальна» відшкодування по ДТП 07.06.2016 у розмірі 83 452,41 грн. ( 50 000,00 грн в межах ліміту за полісом АІ/8849879 та 33 452,41 грн. по Генеральному договору добровільного страхування від 01.12.2015), виходячи із наданого позивачем Звіту № 92/09/16 від 22.09.2016, проте з урахуванням 55,76 % коефіцієнту фізичного зносу на деталі, що підлягають заміні, який підтверджується розрахунком коефіцієнта фізичного зносу, зробленого аварійним комісаром Куксою М.Г.

Позивачем жодних зауважень щодо недостатності, необґрунтованості розміру страхових виплат ПАТ «СК «Українська страхова група» заявлено не було.

Разом із тим, і належних доказів проведення оцінки відшкодування, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля та його складових деталей, у т.ч. на суму 133 469,77 грн., суду не надано.

Положення ст. 1194 ЦК України, на яку посилається позивач, як на підставу позову у даній справі щодо стягнення з відповідача решти суми 50 017,36 грн. відшкодування, визначає порядок відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема покладає на неї зобов'язання у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

З огляду на те, що позивачем не доведено розміру понесенних ним фактичних витрат у сумі 133 469,77 грн., виплати відшкодування на рахунок страхувальника - ТОВ «ОТП ЛІЗИНГ» у зв'язку із ДТП 07.09.2016 по договору страхування № 3001/294/023000176 від 24.06.2016, підстави для покладення на відповідача в порядку ст. 1194 ЦК України суми понад страхову виплату у розмірі 83 452,41 грн. відсутні.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані докази, документи та пояснення в їх сукупності, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні заявлених позовних вимог, судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст.ст. 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено 06.03.2019

Суддя О.М. Ярмак