Рішення № 80334643, 26.02.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.02.2019Справа № 910/12631/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. за участю секретаря судового засідання Письменної О.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Моторно (транспортного) страхового бюро України

до 1) Міністерства оборони України

2) Військової частини А0536

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів -

ОСОБА_1

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 9 846,65 грн.

за участю представників:

від позивача: Мостовик О.С.

від відповідача 1: не з'явився

від відповідач 2: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Моторне (транспортне) страхове бюро України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Міністерства оборони України про відшкодування в порядку регресу в розмірі 9846,65 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Приватним акціонерним товариством "Акціонерна страхова компанія "ІНГО Україна" внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування власнику пошкодженого автомобіля Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1, у зв'язку із чим до позивача, відповідно до положень ст. 27 Закону України "Про страхування" та ст. 993, ст. 1191 Цивільного кодексу України, п. 38.2 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, якою на думку позивача є Міністерство оборони України. Розмір шкоди заявленої позивачем до стягнення 9846,65 грн. складається з вартості матеріального збитку завданого власнику пошкодженого автомобіля у розмірі 9209,85 грн. та вартості послуг аварійного комісара у сумі 636,80 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.09.2018 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

12.10.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2018 прийнято вказану вище позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12631/18, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 13.11.2018 та залучено до участі у справі Військову частину польової пошти В0927 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

26.10.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про залучення співвідповідача, в якому позивач просив суд залучити до участі у справі Військову частину польової пошти В0927 як відповідача 2. Також, разом з клопотанням про залучення співвідповідача, позивачем подано редакцію позовної заяви, згідно із якої позивачем заявлено про стягнення солідарно з відповідача 1 - Міністерства оборони України та відповідача 2 - Військової частини польової пошти В0927 на користь Моторно (транспортного) страхового бюро України завданої шкоди у порядку регресу в розмірі 9846,65 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2018 задоволено клопотання позивача - Моторно (транспортного) страхового бюро України про залучення співвідповідача - Військової частини польової пошти В0927, залучено до участі у справі №910/12631/18 співвідповідача 2 - Військову частину польової пошти В0927 та прийнято до розгляду заяву позивача - Моторно (транспортного) страхового бюро України про зміну предмету позову.

В судове засідання 13.11.2018 представники учасників судового процесу не з'явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.11.2018 розгляд справи №910/12631/18 відкладено на 29.11.2018.

В судовому засіданні 29.11.2018 відкладено розгляд справи на 11.12.2018. Відповідачам направлено ухвалу про виклик в судове засідання з розгляду справи по суті, що відбудеться 11.12.2018.

30.11.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про витребування доказів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.2018 поновлено Моторно (транспортному) страховому бюро України строк на подання клопотання про витребування доказів та задоволено клопотання про витребування доказів у відповідачів 1,2.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2018 постановлено розгляд справи № 910/12631/18 здійснювати у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 27.12.2018 та залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1.

В підготовчому засіданні 27.12.2018 розгляд справи відкладено на 29.01.2019. Відповідачам направлено ухвалу про виклик в судове засідання 29.01.2019, а третій особі - повідомлення про судове засідання 29.01.2019.

02.01.2019 через відділ діловодства суду від відповідача 2 надійшли документи для долучення до матеріалів справи.

В підготовчому засіданні 29.01.2019, суд розглянувши клопотання позивача про заміну неналежного відповідача (подане до суду 13.12.2018), суд прийшов до висновку про задоволення клопотання позивача в частині зміни найменування відповідача 2 з "Військової частини польової пошти В0927" на "Військову частину А0536". При цьому, судом зазначено, що зміна неналежного відповідача не здійснюється, так як відповідачем 2 було змінено лише найменування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2019 змінено найменування відповідача 2 - "Військова частина польова пошта В0927" (код ЄДРПОУ 26615064) на належне найменування "Військова частина А0536", продовжено підготовче провадження у справі № 910/12631/18 на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 12.02.2019.

В судове засідання 12.02.2019 з'явився представник позивача.

Відповідачі 1, 2, третя особа явку своїх представників в судове засідання 12.02.2019 не забезпечили, про розгляд справи були належним чином повідомлені, що підтверджується ухвалою суду від 29.01.2019, повернутою на адресу суду поштовим відділенням зв'язку та повідомленням про вручення поштового відправлення.

В судовому засіданні 12.02.2019 судом закрито підготовче провадження у справі №910/12631/18 та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.02.2019.

Представник позивача в судовому засіданні 26.02.2019 надав пояснення по суті позову, позовні вимоги підтримав, просив суд шкоду в порядку регресу в розмірі 9846,65 грн. стягнути з відповідача 2 - Військової частиниА0536.

Представники відповідачів 1, 2 в судове засідання не з'явились, відзиву на позов не надали.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідачі так і не скористалися наданими їм процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, у зв'язку із чим справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Третя особа, також явку свого представника в судове засідання 26.02.2019 не забезпечила, про розгляд справи була належним чином повідомлена.

Відповідачі 1, 2, третя особа про розгляд справи були повідомлені належним чином.

При цьому, суд зазначає, що статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м'якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов'язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Приймаючи до уваги наведене вище, оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, за висновками суду справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

В судовому засіданні 26.02.2019 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

03.11.2016 у м. Харкові по вул.. Кільцевий шлях (пр. Лозовеньківський, 5) відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1 та транспортного засобу КРАЗ 5233ВЕ реєстраційний номер НОМЕР_2.

Згідно постанови Ленінського районного суду м. Харкова від 16.12.2016 у справі №642/7154/16-п дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення водієм транспортного засобу КРАЗ 5233ВЕ реєстраційний номер НОМЕР_2 - ОСОБА_1, пункту 12.1 Правил дорожнього руху.

Вказаною вище постановою встановлено вину ОСОБА_1 у вчиненні ДТП. Відповідно до вказаної постанови ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

На дату скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність власника або осіб, що користуються транспортним засобом КРАЗ 5233ВЕ реєстраційний номер НОМЕР_2 не застрахована.

Власник пошкодженого автомобіля Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_3, з метою отримання відшкодування звернувся до МТСБУ з заявою про виплату відшкодування. , додавши копію полісу № АК/4867928 обов'язкового страхування цивільно-правої відповідальності.

Відповідно до Звіту № 1116 від 29.12.2016, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 9209,85 грн.

На підставі наказу № 4619 від 29.05.2017 позивачем було виплачено потерпілій особі страхове відшкодування у сумі 9209,85 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4619 рв від 29.05.2017.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що виплативши страхове відшкодування особі якій завдано шкоду внаслідок настання 03.11.2016 страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, позивач в силу положень п.п. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" отримав право звернення із регресним позовом до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду.

Враховуючи те, що станом на момент ДТП винна особа, ОСОБА_1, був військовослужбовцем у Військовій частині В0927 (в подальшому змінено найменування на Військову частину А0536), а транспортний засіб КРАЗ 5233ВЕ реєстраційний номер НОМЕР_2 належить Міністерству оборони України, позивач вказує, що після виплати відшкодування позивач набув право вимоги до Міністерства оборони України та Військової частини А 0536, у зв'язку із чим, позивач просить суд стягнути з відповідачів солідарно в порядку регресу шкоду у сумі 9846,65 грн., з яких: 9209,85 грн. страхового відшкодування та 636,80 грн. витрати на послуги аварійного комісара.

Представник позивача в судовому засіданні 26.02.2019 підтримав позовні вимоги в частині Військової частиниА0536 та просив суд стягнути шкоду в порядку регресу в розмірі 9846,65 грн. з відповідача 2 - Військової частини А0536. Однак, суд розглядає справу в редакції вимог про стягнення шкоди в порядку регресу у сумі 9846,65 грн. відповідачів з солідарно, оскільки вказані пояснення надані представником позивача після початку розгляду справи по суті та письмової заяви про зміну предмету позову до закриття підготовчого засідання позивач суду не подавав.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Згідно із п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, одним із способами захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Застосування цього способу захисту здійснюється і в позадоговірних зобов'язаннях (гл. 82 ЦК), якщо порушенням цивільного права особи їй завдано майнову шкоду, призведено до збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Факт наявності вини ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулась 03.11.2016, підтверджується постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 16.12.2016 у справі №642/7154/16-п та у відповідності до ст. 75 ГПК України повторного доведення не потребує.

Згідно із реєстраційного талона серії ПД №082820 від 14.05.2016, наданих відповідачем 2 витягу з наказу №929 про введення автомобільної техніки в експлуатацію, наряду №1813 транспортний засіб КРАЗ 5233ВЕ реєстраційний номер НОМЕР_2 належить Військовій частині А0536 (переднє найменування Військова частина В0927).

Також у постанові Ленінського районного суду м. Харкова від 16.12.2016 у справі №642/7154/16-п встановлено, що ОСОБА_1, на час дорожньо-транспортної пригоди перебував на військовій службі у Військовій частині В0927.

Зазначені вище обставини відповідачами не спростовані.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України", організаційно Збройні Сили України складаються з органів військового управління, з'єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій.

Згідно із ч. 2 ст. 14 Закону України "Про Збройні Сили України", земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті).

З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюються у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно із ч. 1 ст. 133 Господарського кодексу України. основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського кодексу України, правом оперативного управління у цьому Кодексі визнається речове право суб'єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом) для здійснення некомерційної господарської діяльності, у межах, встановлених цим Кодексом та іншими законами, а також власником майна (уповноваженим ним органом).

Як підтверджено матеріалами справи, автомобіль транспортний засіб КРАЗ 5233ВЕ реєстраційний номер НОМЕР_2 належить Військовій частині А0536.

Частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду завдану їхнім працівником під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків.

Згідно пункту 2 статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного КРАЗ 5233ВЕ реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент настання страхової події не була застрахована відповідно до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до п. 39.1 ст. 39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Згідно з пп. 39.2.1 п. 39.2 ст. 39 цього ж Закону одним із основних завдань Бюро є здійснення виплат із централізованих страхових резервних фондів компенсацій та відшкодувань на умовах, передбачених цим Законом.

Відповідно до пп. "а" п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.

Згідно із п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

На підставі наказу № 4619 від 29.05.2017 позивачем було виплачено потерпілій особі страхове відшкодування у сумі 9209,85 грн., що підтверджується платіжним дорученням №4619 рв від 29.05.2017.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно із ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

В силу приписів ст. 22, ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у спорах, пов'язаних з відшкодуванням шкоди за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" є спеціальними.

Відповідно до Звіту № 1116 від 29.12.2016, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу транспортного засобу Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 9209,85 грн.

Згідно з підпунктом 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.

З наведених норм Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" вбачається, що законом встановлено порядок стягнення коштів, виплачених МТСБУ на відшкодування шкоди особі потерпілій у ДТП, саме в порядку регресу, якщо така шкода спричинена власником транспортного засобу, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної незабезпеченому транспортному засобу.

В силу наведених положень законодавства, відповідальність за шкоду, заподіяну автомобілю Mercedes-Benz, реєстраційний номер НОМЕР_1 має нести відповідач 2 (Військова частина А0536) як юридична особа, з винних неправомірних дій водія якої сталася ДТП, оскільки цивільно-правова відповідальність осіб, що користуються КРАЗ 5233ВЕ реєстраційний номер НОМЕР_2 за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб, на момент ДТП застрахована не була.

За таких обставин, Військова частина А 0536 є відповідальною за відшкодування позивачу понесених ним збитків.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи вище встановлені судом обставини, положення законодавства, з огляду на те, що винний у вчиненні ДТП ОСОБА_1 перебував з відповідачем 2 у трудових відносинах, та під час ДТП виконував трудові обов'язки, суд приходить до висновку, що позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до Військової частини А 0536 про стягнення шкоди в сумі 9209,85 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Водночас, з урахуванням встановлених судом обставин, суд прийшов до висновку про відсутність обов'язку у Міністерства оборони України щодо відшкодування шкоди, завданої співробітником відповідача 2 при здійсненні ОСОБА_1 його службових обов'язків.

Щодо вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів шкоди у сумі 9209,85 грн., то суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ст. 541 ЦК України, солідарний обов'язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов'язання.

Відповідно до ст. 1190 ЦК України встановлено, що особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. За заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої вини.

За таких обставин, солідарний обов'язок щодо відшкодування завданої шкоди виникає тільки в разі заподіяння даної шкоди кількома особами.

Проте, доказів порушення відповідачем 1 прав чи законних інтересів позивача на час звернення з даним позовом матеріали справи не містять. Протилежного позивачем не доведено.

За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо відповідача 1 - Міністерства оборони України.

Також, позивачем заявлені вимоги про стягнення 636,80 грн. витрат на послуги аварійного комісара.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено вичерпний перелік витрат, які відшкодовуються страховою компанією у разі пошкодження транспортного засобу. До цього переліку не віднесено витрати на послуги аварійного комісара.

Витрати страхувальника, які не передбачені статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", зокрема, на оплату аварійного комісара, не входять до суми страхового відшкодування, оскільки такі витрати не є складовою фактичного розміру збитків, а належать до господарських витрат.

Враховуючи наведене, позовні вимоги в частині стягнення 636,80 грн. витрат на оплату послуг аварійного комісара визнаються судом безпідставними та задоволенню не підлягають.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, з'ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог до Військової частини А0536 про стягнення шкоди у розмірі 9209,85 грн. та відмову у задоволенні позовних вимог до Міністерства оборони України.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов до Військової частини А0536 задовольнити частково.

Стягнути з Військової частини А0536 (93321, Луганська область, Попаснянський район, смт. Мирна Долина, ідентифікаційний код 26615064) на користь Моторно (транспортного) страхового бюро України (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, будинок 8, ідентифікаційний код 21647131) шкоду у розмірі 9209,85 грн. та судовий збір у розмірі 1648,05 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

В задоволенні позовних вимог до Міністерства оборони України відмовити повністю.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 11.03.2019.

Суддя О.В. Гулевець