Ухвала суду № 80334404, 04.03.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

закриття провадження у справі

04.03.2019м. ДніпроСправа № 904/5895/18

за позовом Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг

до Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича, м. Кривий Ріг

про

Суддя Мельниченко І.Ф.

Представники:

від позивача: Сова Ю.В., дов. № 17/26/4311 від 28.12.18 р., спеціаліст І категорії відділу претензійно-позовної роботи юридичного управління;

від позивача: Скляр Н.М., дов. № 17/26/4308 від 28.12.18 р., начальник відділу претензійно-позовної роботи юридичного управління;

від відповідача: Лісовий Д.О., дов. НМЕ 455816 від 11.07.17 р., представник;

від відповідача: Штефан В.О., витяг з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

СУТЬ СПОРУ:

Криворізька міська рада звернулась до господарського суду Дніпропетровської області із позовом про стягнення 50 727,72 грн., що складають заборгованість з орендної плати за договором оренди земельної ділянки від 14.08.2009 р.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням умов спірного договору в частині здійснення повної та своєчасної оплати з оренди земельної ділянки.

Ухвалою від 02.01.2019 р. господарським судом відкрито провадження у справі № 904/5895/18, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено її для розгляду спору по суті на 28.01.2019 р.

Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та посилається на те, що даний спір не підлягає вирішенню у господарському суді, оскільки фактично спір ініційовано внаслідок використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів на землю та позивачем не надано доказів використання спірної земельної ділянки протягом 2016 року саме в комерційних цілях з метою ведення господарської діяльності.

Крім того, відповідач зазначає, що позивачем виступає орган місцевого самоврядування, який діє як представник влади та намагається стягнути недоотриманий дохід за безпідставне використання земельної ділянки, у зв'язку з чим цей спір належить до юрисдикції адміністративного суду.

22.01.2019 р. від Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича надійшли заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, в яких останній просить суд здійснити перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

28.01.2019 р. від Криворізької міської ради надійшли заперечення проти переходу від розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до розгляду справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою від 28.01.2019 р. господарським судом відмовлено у задоволенні клопотання Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та відкладено розгляд справи в порядку спрощеного провадження до 19.02.2019 р.

04.02.2019 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, яка зводиться до того, що, на думку останнього, договір оренди земельної ділянки було укладено саме з фізичною особою-підприємцем.

При цьому, позивач зазначає, що комерційне використання фізичною особою-підприємцем Штефаном В.О. земельної ділянки у період з 01.01.2016 р. до 31.12.2016 р. під розміщення відкритої платної автостоянки підтверджується актами обстеження земельної ділянки від 13.07.2016 р. та від 12.12.2016 р., складеними в порядку здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною.

19.02.2019 р. в судовому засіданні представником відповідача подано клопотання про закриття провадження у справі, з огляду на необхідність ознайомлення з яким господарським судом відкладено розгляд справи в порядку спрощеного провадження до 04.03.2019 р.

04.03.2019 р. від позивача надійшли заперечення проти клопотання про закриття провадження у справі, в яких останній зазначає, що в спірних земельних правовідносинах ФОП Штефан В.О. ніколи не виступав в статусі фізичної особи, а також він не був та не є власником спірної земельної ділянки або об'єкту нерухомого майна, розташованого на ній, що виключає можливість застосування до даних правовідносин положень ст.ст. 319, 320 Цивільного кодексу України.

Крім того, Криворізька міська рада зазначає, що неповернення спірної земельної ділянки за актом приймання-передачі та відсутність документального підтвердження її використання іншим суб'єктом господарювання, а також невнесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ФОП Штефаном В.О. підтверджують факт комерційного використання останнім спірної земельної ділянки.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

14.08.2009 р. Криворізькою міською радою (орендодавець позивач у даній справі) та фізичною особою-підприємцем Штефаном Владиславом Олександровичем. (орендар, відповідач у даній справі) укладено договір оренди земельної ділянки (державна реєстрація від 16.09.2009 р. за № 040910800787), відповідно до пункту 1 якого орендодавець на підставі рішення міської ради від 24.06.2009 р. № 3312 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку житлової та громадської забудови для розміщення автостоянки, яка знаходиться на вул.. Гутовського біля житлових будинків №№ 41 та 57 в Довгинцівському районі м. Кривого Рогу.

Пунктом 6 договору встановлено, що він укладений на 3 роки. Після закінчення строку договору орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право поновлення його на новий строк.

Рішенням Криворізької міської ради від 24.04.2013 р. № 1928 відповідачу відмовлено в поновленні спірного договору оренди земельної ділянки, зобов'язано припинити комерційне використання земельної ділянки та повернути її міській раді за актом приймання-передачі (повернення).

Згідно з частинами 2, 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Статею 45 ГПК України встановлено, що сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред'явлено позовну вимогу.

Отже, господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, якщо склад учасників спору відповідає положенням статті 4 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, мають господарський характер.

Згідно з частиною першою статті 318 Цивільного кодексу України суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього кодексу. А відповідно до останньої учасниками цивільних відносин визнаються: фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави й інші суб'єкти публічного права.

Статтями 319 та 320 Цивільного кодексу України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, у тому числі для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до частин першої та другої статті 325 цього ж Кодексу суб'єктами права приватної власності є фізичні і юридичні особи. Вони можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Частиною 2 статті 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що суб'єктами земельних відносин є: громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Відповідно до статті 80 ЗК України суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам України, іноземцям і особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним об'єднанням і організаціям, а також іноземним державам (частина друга статті 93 ЗК України).

Таким чином, надання у власність або оренду земельної ділянки не залежить від наявності у фізичної особи статусу підприємця. Наявність у фізичної особи статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту її державної реєстрації як фізичної особи-підприємця вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах, зокрема і щодо набуття в оренду чи у власність земельної ділянки.

Наведена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2018 р. по справі № 306/2004/15-ц.

З урахуванням положень чинного законодавства та правових позицій Верховного Суду, обов'язковою умовою для висновку про наявність підстав для розгляду справи за правилами господарського судочинства є використання фізичною особою-підприємцем земельної ділянки для здійснення господарської діяльності у встановленому законом порядку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Як вбачається з матеріалів справи, укладений між сторонами договір оренди земельної ділянки від 14.08.2009 р., зареєстрований у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» 16.09.2009 р. за № 040910800787, припинено на підставі рішення Криворізької міської ради № 1928 від 24.04.2013 р. у зв'язку з відмовою в його продовженні (а.с. 29).

Таким чином, фізична особа-підприємець перебуває на вказаній земельній ділянці без належних правових підстав.

Наявність у відповідача статусу підприємця не свідчить про те, що він виступає у такій якості, зокрема, у правовідносинах з користування земельною ділянкою без правових підстав.

Наведений висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 р. у справі № 629/4628/16-ц, від 12.06.2018 р. у справі № 922/3204/17, від 27.06.2018 р. у справі № 749/230/15-ц, від 03.10.2018 р. у справі № 904/1182/17.

Відсутність договору оренди (припинення дії договору з грудня 2012 року) як підстави для правомірного використання відповідачем земельної ділянки у господарській діяльності у встановленому законом порядку дозволяє не прийняти надані позивачем акти обстеження земельної ділянки від 13.07.2016 р. та 12.12.2016 р.

До того ж, вказані акти не дають змоги беззаперечно встановити, що саме відповідач використовував земельну ділянку у своїй підприємницькій діяльності.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

З огляду на викладене вище, суд вважає необхідним закрити провадження у справі, оскільки даний спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства, а має розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Згідно з частиною 4 статті 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Керуючись статтями ст.ст. 20, 73, 74, 129, 130, п. 1 ч. 1 ст. 231, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі № 904/5895/18 за позовом Криворізької міської ради до Фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича про стягнення стягнення 50 727,72 грн.

Ухвала набирає законної сили 04.02.2019 р.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.Ф. Мельниченко