Рішення № 80334254, 05.03.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2019м. ДніпроСправа № 904/5492/18Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Петренко І.В. за участю секретаря судового засідання Пономарьова Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК"

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІРОБУДМАШ"

про стягнення 32455264,47грн., з яких 13692693,71грн. простроченої заборгованості зі сплати лізингових платежів в рахунок вартості майна; 14010835,79грн. простроченої заборгованості з винагороди за користуванням майном; 4751734,97грн. пені за порушення грошового зобовязання (договір фінансового лізингу №4Д16032ЛИ від 01.07.2016)

Представники:

від позивача Бондаренко В.О. довіреність №5078-К-О від 20.11.2018;

від відповідача не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (далі - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІРОБУДМАШ" (далі - відповідач) в якій просить суд стягнути 32455264,47грн., з яких 13692693,71грн. простроченої заборгованості по сплаті лізингових платежів в рахунок вартості майна; 14010835,79грн. простроченої заборгованості з винагороди за користування майном; 4751734,97грн. пені за порушення грошового зобов'язання (договір фінансового лізингу №4Д16032ЛИ від 01.07.2016); судові витрати по справі позивач просить суд покласти на відповідача.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнення її доводів.

01.07.2016 між сторонами укладено договір фінансового лізингу №4Д16032ЛИ.

Позивач стверджує, що виконав умови укладеного між сторонами договору належним чином, а саме передав відповідне майно відповідачу, що підтверджується актом приймання-передачі від 01.07.2016.

Позивач вказує, що графіком лізингових платежів, додаток №2 до договору, в редакції від 05.08.2016 передбачена сплата лізингоодержувачем лізингових платежів 25.07.2016, 25.08.2016, а починаючи з 25.07.2017 - щомісяця до 25.06.2026.

З графіку лізингових платежів вбачається, що після сплати лізингового платежу 25.09.2018 у розмірі 1265795,67грн. залишок заборгованості по лізинговим платежам в рахунок вартості майна повинен складати 117718997,28грн.

Натомість, з виписки по рахунку 2071 вбачається, що станом на 26.10.2018 залишок заборгованості по лізинговим платежам в рахунок вартості майна складає 131411690,99грн.

Таким чином, позивач вважає, що у відповідача наявна прострочена заборгованість по лізинговим платежам в рахунок вартості майна у розмірі 13692693,71грн. (131411690,99грн. - 117718997,28грн.).

Позивач зазначає, що відповідач зобов'язався сплачувати нараховану відсоткову винагороду щомісяця у період з 25-го по останній день місяця.

Однак, як вбачається з виписки по рахунку 2078, позивач вказує, що станом на 31.08.2018 несплачена заборгованість відповідача по відсотковій винагороді складала 14010835,79грн.

У зв'язку з порушенням з боку відповідача зобов'язань в частині термінів сплати лізингових платежів та відсоткової винагороди за користування майном, з урахуванням положень пункту 7.1 договору, позивачем нараховано пеню у розмірі 4751734,97грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2018 для розгляду справи №904/5492/18 визначено суддю Юзікова Станіслава Георгійовича.

Ухвалою від 11.12.2018 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами загального позовного провадження; підготовче судове засідання призначено на 26.12.2018.

Ухвалою від 26.12.2018 заяву судді Юзікова С.Г. у справі №904/5492/18 про самовідвід задоволено.

Розпорядженням керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2018 за вих.№918 "Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу матеріалів справи" у зв'язку із задоволенням заяви про самовідвід судді Юзікова С.Г. від розгляду справи, призначено проведення повторного автоматизованого розподілу матеріалів справи за вх.№4-5431/18, за результатами якого для розгляду справи №904/5492/18 визначено суддю Петренка Ігоря Васильовича (протокол автоматичної розподілу судової справи між суддями від 27.12.2018).

Ухвалою від 02.01.2019 справу №904/5492/18 прийнято до розгляду; Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами загального позовного провадження з викликом сторін; призначено повторне проведення підготовчого провадження; підготовче засідання призначено на 22.01.2019.

22.01.2019 від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання. Ухвалою від 22.01.2019 клопотання відповідача задоволено; підготовче провадження відкладено на 12.02.2019.

Ухвалою від 12.02.2019 підготовче провадження закрито; справу призначено до розгляду по суті; представників сторін проінформовано, що судове засідання відбудеться 05.03.2019.

04.03.2019 від відповідача надійшло клопотання від 04.03.2019 за вих.№б/н про зупинення провадження у справі. Ухвалою від 05.03.2019 в його задоволенні відмовлено.

В судовому засіданні, яке відбулося 05.03.2019 здійснено розгляд справи по суті.

Завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат (стаття 194 Господарського процесуального кодексу України).

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .

Судовий процес, на виконання статті 222 Господарського процесуального кодексу України, фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні, яке відбулося 05.03.2019 в порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, беручи до уваги, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили, а є результатом оцінки належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, надаючи оцінку зібраним у справі доказам в цілому, і кожному доказу окремо, який міститься у справі, мотивуючи відхилення або врахування кожного доказу, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини, встановлені судом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (частина 3 статті 180 Господарського кодексу України).

Між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (далі - позивач, банк) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІРОБУДМАШ" (далі - відповідач, лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №4Д16032ЛИ від 01.07.2016 (далі - договір).

Предмет договору визначено в розділі 1 договору. Банк є власником нерухомого майна, яке зазначено у додатку №1 до договору (далі - майно). Банк передає лізингоодержувачу майно, а лізингоодержувач приймає майно від банку в платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу (пункт 1.1 договору).

На дату укладання цього договору вартість майна становить 137971728,00грн. (пункт 1.2 договору).

Ціну договору визначено у розділі 2 лізингові платежі, а саме розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються додатком №2 (пункт 2.1 договору).

Строк. Строк дії цього договору з дати підписання цього договору по 25.06.2026. У частині не виконаних сторонами зобов'язань договір діє до повного його виконання. (пункт 9.1 договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою).

Відтак, сторонами погоджено істотні умови договору.

Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним.

Таким чином, укладений між сторонами договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до пункту 3.1 договору передача банком та прийом лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється згідно Акту прийому-передачі майна.

Акт прийому-передачі майна сторони укладають та підписують у дату укладання цього договору. З дати підписання сторонами Акту прийому-передачі майна лізингоодержувач приймає від банку в платне володіння та користування (пункт 3.3 договору).

01.07.2016 за актом приймання передачі майна та відповідно до договору фінансового лізингу №4Д16032ЛИ від 01.07.2016 банк на праві власності передав, а лізингоодержувач прийняв в платне володіння та користування нерухоме майно - предмет.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором фінансового лізингу.

Відносини, що виникли між сторонами по справі на підставі договору фінансового лізингу, є господарськими зобов'язаннями і згідно з приписами статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Аналогічні положення містяться в статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг".

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється у порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує вартість предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору. На правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем, як лізингодавцем, лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України та статті 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" на правовідносини, що склалися між сторонами з приводу користування об'єктом лізингу поширюються загальні положення про оренду (найм).

Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, однак не була застосована судом апеляційної інстанції, встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором позивач надіслав відповідачу повідомлення від 08.11.2017 №Э.Upr 1/3-135737 Повідомлення про наявність простроченої заборгованості ТОВ "Дніробудмаш" та лист від 05.07.2018 №Э.Upr 1/3-253970, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштових відправлень.

Досудовий порядок врегулювання спору не дав бажаного результату.

Господарський суд встановив, що графіком лізингових платежів, додаток №2 до договору, в редакції від 05.08.2016 передбачена сплата лізингоодержувачем лізингових платежів 25.07.2016, 25.08.2016, а починаючи з 25.07.2017 - щомісяця до 25.06.2026.

З графіку лізингових платежів вбачається, що після сплати лізингового платежу 25.09.2018 у розмірі 1265795,67грн. залишок заборгованості по лізинговим платежам в рахунок вартості майна повинен складати 117718997,28грн.

З виписки по рахунку 2071 вбачається, що станом на 26.10.2018 залишок заборгованості по лізинговим платежам в рахунок вартості майна складає 131411690,99грн.

Відповідач не спростовує розрахунку заявлених позивачем до стягнення сум.

Відтак, у відповідача наявна прострочена заборгованість по лізинговим платежам в рахунок вартості майна у розмірі 13692693,71грн., у зв'язку з чим вказана позовна вимога підлягає задоволенню.

За змістом пункту 2.3 розділу 2 договору лізингоодержувач сплачує банку:

2.3.1 винагороду за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)" у сумі 500,00грн. у день укладання цього договору;

2.3.2 відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 12 % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи з фактичної кількості днів користування майном і 360 днів у році, щомісяця у період із 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само у термін сплати останньої суми лізингового платежу, зазначений у додатку № 2;

2.3.3 у випадку порушення лізингоодержувачем зобов'язань зі сплати лізингових платежів, передбачених цим договором, відсоткова винагорода за користування майном становить 24 % річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна згідно з додатком № 2;

Додатковою угодою від 03.11.2016 (підписана електронним цифровим підписом) внесено зміни до пунктів 2.3.2, 2.3.3 основного договору: лізингоодержувач сплачує банку відсоткову винагороду за користування майном у розмірі 10,5 % річних від суми залишку несплаченої вартості майна, виходячи із фактичної кількості днів користування майном і 360 днів у році, щомісяця у період із 25-го числа місяця по останній день місяця, а так само у термін сплати останньої суми лізингового платежу, зазначений у додатку № 2 (пункт 2.3.2); у випадку порушення лізингоодержувачем зобов'язань зі сплати лізингових платежів, передбачених цим договором, відсоткова винагорода за користування майном становить 21 % річних від суми залишку несплаченої вчасно частини вартості майна згідно з додатком № 2 (пункт 2.3.3).

2.3.4 лізингоодержувач сплачує банку на відповідний рахунок, зазначений у пункті 1.4 цього договору, винагороду за користування майном, отриманим у лізинг, у розмірі, що визначається за формулою.

Розрахунок винагороди здійснюється 25-го числа кожного поточного місяця, починаючи із дати прийому-передачі майна у лізинг. Нарахування та сплата винагороди здійснюється щомісячно з 25-го числа по останній день місяця, а так само у термін сплати останньої суми лізингового платежу, зазначений у додатку № 2, або дату остаточного погашення заборгованості за цим договором у день дострокового повного виконання зобов'язань за цим договором. У випадку несплати винагороди за користування майном, отриманим у лізинг, у зазначений термін винагорода вважається простроченою.

За умовами пункту 2.4 договору банк має право в односторонньому порядку змінити розмір винагороди та/або платежів із відшкодування інших витрат банка, пов'язаних із виконанням цього договору при зміні кон'юнктури ринку грошових ресурсів в Україні.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що протягом усього терміну дії цього договору майно є власністю банка.

За змістом пункту 6.2.11 договору, з урахуванням додаткової угоди від 29.07.2016 лізингоодержувач зобов'язується сплачувати банку:

- винагороду за відкриття рахунку "Фінансовий лізинг (оренда)";

- лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна);

- відсоткову винагороду за користування майном;

- інші витрати банка, безпосередньо пов'язані із цим договором.

Перевіривши розрахунок винагороди за користуванням майном, який здійснено станом на 27.09.2018, господарський суд визнав його арифметично та методологічно правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно статті 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України, передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.1 договору визначено, що у випадку порушення лізингоодержувачем зобов'язань зі сплати лізингових платежів, винагород він сплачує банку за кожний випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, яка розраховується у відсотках річних від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. Сплата пені здійснюється у гривні. Сторони узгодили, що розмір пені, зазначений у цьому пункті, може бути на розсуд банку зменшений. У разі такого зменшення розміру пені банк шляхом, обраним ним на свій розсуд (повідомлення через систему ПЗ "Приват24", клієнт-банк, Інтернет клієнт-банк, SMS-повідомлення або іншим шляхом), повідомляє лізингоодержувача протягом 5 днів із дати прийняття рішення про зменшення розміру пені. При цьому, додаткового узгодження сторін не потрібно.

Перевіривши розрахунок пені, який здійснено станом на 27.09.2018, господарський суд визнав йому арифметично та методологічно правильним, а вимогу такою, що підлягає задоволенню.

Судові витрати. З урахуванням положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 486828,97грн. покласти на відповідача.

Рішення прийнято з урахуванням висновків щодо застосування норм права, викладених у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 по справі №915/865/17 (позовні вимоги обґрунтовано на підставі аналогічного договору).

Керуючись ст.ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 254, 256-259, пунктом 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (01001, м.Київ, ВУЛИЦЯ ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 1Д; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570) до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІРОБУДМАШ" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 11; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39481257) про стягнення 32455264,47грн., з яких 13692693,71грн. простроченої заборгованості зі сплати лізингових платежів в рахунок вартості майна; 14010835,79грн. простроченої заборгованості з винагороди за користуванням майном; 4751734,97грн. пені за порушення грошового зобов'язання (договір фінансового лізингу №4Д16032ЛИ від 01.07.2016) задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "ДНІРОБУДМАШ" (49000, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, ВУЛИЦЯ МИХАЙЛА ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 11; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39481257) на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" (01001, м.Київ, ВУЛИЦЯ ГРУШЕВСЬКОГО, будинок 1Д; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 14360570) 13692693,71грн. (тринадцять мільйонів шістсот дев'яносто дві тисячі шістсот дев'яносто три грн. 71 коп.) простроченої заборгованості зі сплати лізингових платежів в рахунок вартості майна; 14010835,79грн. (чотирнадцять мільйонів десять тисяч вісімсот тридцять п'ять грн. 79 коп.) простроченої заборгованості з винагороди за користуванням майном; 4751734,97грн. (чотири мільйони сімсот п'ятдесят одна тисяча сімсот тридцять чотири грн. 97 коп.) пені за порушення грошового зобов'язання; 486828,97грн. (чотириста вісімдесят шість тисяч вісімсот двадцять вісім грн. 97 коп.) судового збору.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частини 1,2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до пункту 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повний текст рішення буде складено протягом десяти днів з дня закінчення розгляду справи.

Дата підписання та складення повного судового рішення - 11.03.2019.

Суддя І.В. Петренко