Рішення № 80334242, 28.02.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2019м. ДніпроСправа № 904/5024/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Кандиби Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України", м. Київ

до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості в розмірі 2 551 346 грн. 57 коп. за договором купівлі-продажу природного газу від 15.12.2014 № 1217/15-КП-5/ПТ в редакції додаткових угод

Представники:

від позивача: Пац В.О., дов.№14-165 від 30.08.2018, адвокат;

від відповідача: Демченко А.Г., дов. №9 від 24.01.2019, адвокат.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" звернулося до господарського суду з позовом від 28.10.2018 № 14/4-1366, в якому просить стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" заборгованість в сумі 2 551 346 грн. 57 коп., з яких: 0 грн. 01 коп. - основний борг, 352 891 грн. 60 коп. - пеня, 395 181 грн. 20 коп. - 3% річних, 1 803 273 грн. 76 коп. - інфляційні втрати, відповідно до умов договору купівлі-продажу природного газу від 15.12.2014 № 1217/15-КП-5/ПТ в редакції додаткових угод.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем господарських зобов'язань за договором.

Ухвалою господарського суду від 04.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні на 27.12.2018.

26.12.2018 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що позовні вимоги не визначає у повному обсязі. В обґрунтування заперечень посилається на умови договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ від 02.11.2018 № 176/8/1730-РЗ, укладеного між сторонами відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», за якими реструктуризована кредиторська заборгованість відповідача перед позивачем, що виникла станом на 01.07.2016 та не погашена до 31.12.2016, а саме: заборгованість стягнута з відповідача за рішенням господарського суду від 31.08.2016 у справі № 904/5703/16. Вказує, що за нормами ст. 5 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» на реструктуризовану заборгованість не нараховуються неустойка (штраф, пеня), проценти річних, інфляційні нарахування, крім випадків повного або часткового нездійснення платежів за договором про реструктуризацію заборгованості, укладеним відповідно до цього Закону. Вважає, що за відсутності доказів порушення відповідачем виконання договору про реструктуризацію заборгованості, позивачем безпідставно нараховані пеня, інфляційні та 3% річних, стягнення яких є предметом спору у даній справі. Просив у позові відмовити.

Ухвалою господарського суду від 27.12.2018 підготовче засідання відкладене на 31.01.2019 для надання сторонами витребуваних судом документів та у зв'язку із неявко представника позивача.

08.01.2018 позивач надав до суду відповідь на відзив на позову заяву від 29.12.2018, в якій зазначив, що договір реструктуризації №176/8/1730-РЗ укладений 02.11.2018, пунктом 21 даного договору сторони погодили набрання чинності з дати його підписання представниками сторін. Отже, згідно ч. 3 ст.653 ЦК України зміни вступили в силу лише 02.11.2018. Предметом позовних вимог, в той же час, є стягнення нарахувань, здійснених станом на 04.06.2018. Таким чином, станом на дату нарахувань діяли договірні відносини у редакції первісного договору від 15.12.2014 №1217/15-КП-5/ПТ. Таким чином, оскільки заборгованість за договором від 15.12.2014 №1217/15-КП-5/ПТ набула статусу реструктуризованої лише 02.11.2018, позивачем законно здійснено нарахування на заборгованість до моменту її реструктуризації.

31.01.2019 відповідач надав до суду додаткові пояснення від 30.01.2019, в яких повторно виклав заперечення, зазначені у відзиві на позов.

Ухвалою суду від 31.01.2019 закрито підготовче провадження; справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 28.02.2019.

У судовому засіданні 28.02.2019 представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просив позов задовольнити; представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.12.2014 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Комунальним підприємством теплових мереж "Криворіжтепломережа" (покупець) укладений договір купівлі-продажу природного газу №1217/15-КП-5/ПТ (надалі - договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на територію України Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ) на умовах договору (п.1.1 договору).

Згідно п.1.2 договору газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання (крім бюджетних організацій та установ).

Пунктом 2.1. договору передбачено, що постачальник передає споживачу з 01.01.2015 по 31.12.2015 природний газ обсягом до 8 590,0 тис. куб. метрів, із визначенням кількості газу по місяцях кварталів.

Під час дії договору сторонами укладались додаткові угоди, якими вносились зміни у п.п. 5.1, 5.2, 5.3 договору, у зв'язку зі змінами ціни на газ і тарифів на його транспортування (а.с. 24-30, 32)

За умовами п.6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

За невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором (п. 7.1. договору).

Відповідно до п.7.2 договору у разі невиконання покупцем умов п.6.1 договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 9.3 договору сторони погодили, що строк у межах якого сторони можуть звернутися до суду із вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у т.ч. щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2015, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (розділ 11 договору).

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу природний газ, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу:

- від 31.01.2015 на суму 7 669 990 грн. 94 коп. (а.с. 33);

- від 28.02.2015 на суму 5 477 449 грн. 06 коп. (а.с. 34);

- від 31.03.2015 на суму 2 896 617 грн. 24 коп. (а.с. 35);

- від 30.04.2015 на суму 187 484 грн. 55 коп. (а.с. 36);

- від 31.10.2015 на суму 167 222 грн. 93 коп. (а.с. 37);

- від 30.11.2015 на суму 5 263 802 грн. 85 коп. (а.с. 38);

- від 31.12.2015 на суму 6 441 811 грн. 71 коп. (а.с. 39).

Позивач стверджує, що відповідач допустив порушення зобов'язання з оплати отриманого газу у встановлений договором строк, у зв'язку із чим позивач звернувся до господарського суду із позовом про примусове стягнення з відповідача несплачену заборгованості за природний газ, поставлений у грудні 2015 року, в сумі 6 441 811 грн. 71 коп., пеню за період з 15.02.2105 по 18.05.2016 в сумі 5 679 473 грн. 76 коп., 3% річних за вказаний період в сумі 441 480 грн. 55 коп. та інфляційних втрат за період з березня 2015 по квітень 2016 у розмірі 3 877 974 грн. 22 коп.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 31.08.2016 у справі № 904/5703/16 позовні вимоги ПАТ "Національна акціонерна компанія" Нафтогаз України" задоволені, стягнуто з КПТМ «Криворіжтепломережа» 6 441 811, грн. 71 коп. основного боргу, 5 679 473 грн. 76 коп. пені, 441 480 грн. 55 коп. 3% річних, 3 877 974 грн. 22 коп. інфляційних, 206 700 грн. 00 коп. судового збору.

Позивач стверджує, що станом на дату звернення із даним позовом до суду заборгованість відповідача за договором складає 0,01 грн.

Крім того, на підставі п. 7.2 договору позивачем нарахована до стягнення з відповідача пеня в сумі 352 891 грн. 60 коп. за період з 19.05.2016 по 14.07.2016 за актом від 31.12.2015.

Із посиланням на положення ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач нарахував додатково до суми основного боргу та вимагає стягнути з відповідача 3% річних в сумі 395 181 грн. 20 коп. за період з 19.05.2016 по 04.06.2018 та інфляційні втрати у розмірі 1 803 273 грн. 76 коп. за період з травня 2016 року по квітень 2018 року.

Позивач стверджує, що нарахування боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат здійснені за період прострочення, який не охоплений рішенням суду у справі № 904/5703/16.

Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем сторонами до матеріалів справи не надано.

Дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі договору є господарськими зобов'язаннями, тому, згідно положень ст.ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 цього Кодексу).

Отже, чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з прийняттям судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Згідно положень ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Перевіркою виконаного позивачем розрахунку пені та 3% річних порушень норм чинного законодавства та умов договору судом не встановлено.

Щодо заявлених до стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 1 803 273 грн. 76 коп., нарахованих позивачем з травня 2016 по квітень 2018 за порушення відповідачем зобов'язань зі сплати вартості газу, поставленого у грудні 2015 року на суму 6 441 811 грн. 72 коп., господарський суд зазначає наступне.

Згідно п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

За змістом пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

У п. 7.1 згаданої постанови Пленуму Вищий господарський суд України зазначив, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Перевіряючи розрахунок інфляційних нарахувань, судом встановлено, що виконуючи нарахування за простроченими грошовими зобов'язаннями відповідача за грудень 2015 позивачем нараховувався індекс інфляції за кожний наступний місяць у заявленому періоді на суму боргу, що вже включала в себе інфляційне збільшення за період з лютого по квітень 2016, тобто на суму 6 707 012 грн. 08 коп.

У зв'язку із чим, згідно перерахунку, здійсненого господарським судом, інфляційні втрати за простроченими зобов'язаннями відповідача в сумі 6 441 811 грн. 72 коп. з травня 2016 по квітень 2018 (межі визначені позивачем) складають 1 731 970 грн. 95 коп. У решті позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Згідно із ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Заперечення відповідача спростовується матеріалами справи або не впливають та не спростовують вищенаведеної правової оцінки матеріалів, обставин справи згідно з вимогами закону, тому відхиляються господарським судом.

Так, твердження відповідача про відсутність підстав для нарахування позивачем пені, відсотків та інфляційних з огляду на положення договору про реструктуризацію заборгованості за спожитий природний газ від 02.11.2018 № 176/8/1730-РЗ та приписи ст. 5 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» судом відхиляються як помилкові, оскільки заборгованість за спірним договором купівлі-продажу природного газу набула статусу реструктуризованої лише 02.11.2018, тобто з дати набрання чинності укладеним сторонами договором про таку реструктуризацію. В той час як, предметом позовних вимог, що розглядаються, є стягнення нарахувань, здійснених позивачем станом на 04.06.2018, тобто на заборгованість до моменту її реструктуризації.

За встановлених обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, визначені договором, майново-господарські зобов'язання перед позивачем з оплати поставленого природного газу, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача 00 грн. 1 коп. основного боргу, 352 891 грн. 60 коп. пені, 395 181 грн. 20 коп. 3% річних та 1 731 970 грн. 95 коп. інфляційних втрат - є обґрунтованими і підлягають задоволенню. У решті позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (50000, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Дежньова, 9, код ЄДРПОУ 03342184) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 00 грн. 1 коп. основного боргу, 352 891 грн. 60 коп. (триста п'ятдесят дві тисячі вісімсот дев'яносто одну грн. 60 коп.) пені, 395 181 грн. 20 коп. (триста дев'яносто п'ять тисяч сто вісімдесят одну грн. 20 коп.) 3% річних, 1 731 970 грн. 95 коп. (один мільйон сімсот тридцять одну тисячу дев'ятсот сімдесят грн. 95 коп.) інфляційних втрат, 37 200 грн. 66 коп. (тридцять сім тисяч двісті грн. 66 коп.) витрат по сплаті судового збору.

У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Суддя І. А. Рудь

Повне рішення складено 11.03.2019