Ухвала суду № 80333707, 05.03.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

05 березня 2019 року справа № 2340/4755/18

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: судді - Трофімової Л.В., за участі секретаря - Безпалого А.В., розглянувши у підготовчому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу № 2340/4755/18

за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) [представник позивача адвокат Капітоненко А.Ю. - за ордером, угодою]

до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Артем-Банк» Шевченка А.М. (вул. П.Сагайдачного, 17, м. Київ, 04070) [представник відповідача адвокат Бобренко О.С. - за довіреністю]

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії, прийнято ухвалу.

03.12.2018 ОСОБА_1, звернувшись до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Артем-Банк» Шевченка А.М., просить:

- визнати протиправними дії уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо не внесення рахунку ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладам за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вкладом до AT «Артем-Банк» відповідно до договору-заяви від 26.10.2016 № 40.76.90210 у національній валюті у сумі 195380 грн.;

- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити рахунок ОСОБА_1 до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вкладом до AT «Артем-Банк» відповідно до договору-заяви від 26.10.2018 № 40.76.90210 у національній валюті у сумі 195380 грн.

Ухвалою від 08.01.2019 відкрито загальне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 17.01.2019. Ухвалою від 17.01.2019 підготовче судове засідання призначено на 15.02.2019. Ухвалою від 15.02.2019 підготовче судове засідання призначено на 05.03.2019 о 12 год. 00 хв.

Відповідно до частини 2 статті 173 Кодексу адміністративного судочинства України завданням підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з'ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

07.02.2019 за допомогою засобів електронного зв'язку та 11.02.2019 через направлення поштового відправлення відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву де зазначено, що позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду.

У судовому засіданні 05.03.2019 судом на обговорення поставлено питання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду.

Представник відповідача у судовому засіданні просив залишити позовну заяву без розгляду.

22.02.2019 позивачем подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду, згідно якої просив визнати поважними причини пропуску строку звернення до Черкаського окружного адміністративного суду. Позивачем у обґрунтування поважності підстав пропуску строку звернення до суду зазначено, що даний позов розглядався Придніпровським районним судом у справі 711/2680/18, справа закрита 31.10.2018 у зв'язку із тим, що така справа має розглядатися у порядку адміністративного судочинства. Судове рішення пов'язане із зміною судової практики із подібних питань, оскільки рішенням Верховного Суду від 12.04.2018 у справі №820/11591/15 встановлено розгляд даної категорії справ у порядку адміністративного судочинства, а на час подання позовної заяви до цивільного суду існувала інша практика Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, яка вказувала на цивільну підсудність таких справ (ухвала у справі №6-4787 св 17). У зв'язку із зазначеним представник позивача вважає, що строк звернення до адміністративного суду позивачем не пропущено, оскільки справа попередньо розглядалася півроку Придніпровським районним судом м. Черкаси і провадження було закрито, після чого позивач 03.12.2018 звернувся до адміністративного суду. У заяві від 22.02.2019 представником позивача зазначено, що «дійсно, позивач дізнався про порушення своїх прав у строки що перевищують шестимісячний строк». Представник позивача просив визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними та поновити строк звернення до суду, зазначивши, що пропуск строку внаслідок звернення до Придніпровського районного суду м. Черкаси за захистом порушених прав не може розглядатись як такий, що вчинений без поважних причин.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі.

Відповідно до положень частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, що обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У правовій позиції Верховного Суду України у справі №6-17цс17 від 22.02.2017 року зазначено: «порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться в статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також впливає із загального правила, встановленого статтею 60 Цивільного процесуального кодексу України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше».

Судом встановлено, що рішенням Правління Національного банку України від 15.11.2016 № 416-рш/БТ «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Артем-Банк» до категорії неплатоспроможних», на підставі якого виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (Відповідач) прийнято рішення від 16.11.2016 № 2447 «Про запровадження тимчасової адміністрації в ПАТ «Артем-Банк» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку». Згідно з частинами 1, 2 статті 34 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних. Не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України». Позивач не був позбавлений можливості / повинен був дізнатися про віднесення ПАТ «Артем-Банк» до категорії неплатоспроможних та про наявність права на відшкодування гарантованої суми вкладу із загальнодоступної інформації і обізнаності у 2016 році.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, з визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Протягом трьох робочих днів (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 20 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат гарантованої суми відшкодування відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує переліки вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4 - 11 частини четвертої статті 26 цього Закону.

16.11.2016 позивач мав змогу дізнатись про інформацію щодо включення або не включення його до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Артем-Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та з'ясувати інформацію щодо підстав не включення до вказаного Переліку.

Враховуючи, що позивач мав змогу дізнатись про порушення своїх прав 16.11.2016, а до Черкаського окружного адміністративного суду позивач звернувся з позовною заявою лише 03.12.2018, позивачем не обґрунтовано наявності обставин, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного подання адміністративного позову, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском позивачем шестимісячного строку звернення до адміністративного суду.

Суд зазначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнає, що доступ до суду не є абсолютним і національним законодавством може обмежуватись, зокрема для дотримання правил судової процедури і це не є порушенням права на справедливий суд (рішення у справі Stankov проти Болгарії» від 12.07.2007 № 68490/01, рішення у справі Peretyaka and Sheremetyev проти України, 21.12.2010, №45783/05).

Суд зазначає, що ухвалу Придніпровського районного суду м. Черкаси у справі № 711/2680/18 про закриття провадження у справі прийнято ще 31.10.2018. В ухвалі зазначено, що під час її проголошення був присутній представник позивача. Натомість до Черкаського окружного адміністративного суду позивач звернувся 03.12.2018, тобто більше ніж через місяць після прийняття ухвали від 31.10.2018 у справі № 711/2680/18.

Можливість захисту порушеного права пов'язується із наявністю у особи поважних причин пропуску строку.

Суд не визнає як поважну причину пропуску строку на звернення до суду - зміну судової практики з питання підсудності даної категорії справ, оскільки постанова Верховного Суду (на яку посилається представник позивача) у справі № 820/11591/15 прийнято 12.04.2018, а з позовною заявою до Черкаського окружного адміністративного суду позивач звернувся 03.12.2019, тобто з пропуском шестимісячного строку, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України.

Обставини, на які покликається позивач, не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду, оскільки не перешкоджали зверненню до суду у встановлений строк. Строк звернення до суду пропущено з причин, що виникли з волі позивача, тому не є поважними. Належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, що б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутися за судовим захистом, позивачем не надано та судом не знайдено.

Відповідно до частини 4 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Поважність причин пропуску строку звернення до суду може бути обґрунтовано та врахована судом у випадку наявності обставин, що є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 28.02.2019 у справі № 826/17879/17 (ЄДРСР 80168959).

Відповідно до частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

ЄСПЛ неодноразово зазначав, що строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності, остаточності та захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка б могла виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, які через сплив часу стали ненадійними та неповними (рішення у справі Олександр Волков проти України від 09.01.2013 № 21722/11 (п.137), рішення у справі (Stubbings and others проти Сполученого Королівства від 22.10.1996 № 22083/93, 22095/93 (п. 51).

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ.

У рішенні проти Бельгії від 17.01.1970, №2689/65 ЄСПЛ зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення. У рішенні Bellet проти Франції від 04.12.1995, серія A, № 333-Б ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Основною складовою права на суд є право доступу, у тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

В той же час у своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак Суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою (постанова Prince Hans-Adam II of Liechtenstein проти Германії від 12.07.2001 № 42527/98).

Пунктом 7 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження у адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом

Відповідно до пункту 8 частини статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частиною 3 та 4 статті 123 цього Кодексу.

Згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду у загальному порядку (частина 4 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги. Враховуючи, що позивачем не подано клопотання про повернення суми сплаченого судового збору то відсутні підстави для вирішення питання повернення судового збору.

Керуючись статтями 2, 6-16, пунктом 3 частини 3 статті 44, 122, 123, пунктом 7, 8 частини 1, частиною 5 статті 240, статтями 248, 250, 256, 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Клопотання представника відповідача уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Артем-Банк» Шевченка А.М. про залишення позовної заяви без розгляду задовольнити.

Позовну заяву за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Артем-Банк» Шевченка А.М. про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії - залишити без розгляду.

Роз'яснити позивачу, що залишення позовної заяви без розгляду не позбавляє його права повторного звернення до суду.

Копію ухвали направити сторонам у справі.

Ухвала набрала законної сили відповідно статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України через суд першої інстанції до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складено 06.03.2019.

Суддя Л.В. Трофімова