Рішення № 80333574, 04.03.2019, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/14/19

Провадження №2/523/145/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2019 р. Суворовський районний суд міста Одеси в складі

головуючого судді Сувертак І.В.

при секретарі Кругліков О. О.

розглянув в відкритому судовому засіданні в залі суду № 5 в місті Одесі за правилами спрощеного позовного провадження, справу за позовом -

Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (04655, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 7) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), третя особа: Приватне акціонерне товариство: «Страхова компанія «Галицька» (76019, м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 22), про стягнення страхового відшкодування,

Установив:

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача, ОСОБА_1 частини страхового відшкодування, що спричинене вчиненням дорожньо-транспортної пригоди та просив стягнути з відповідача 3172 грн. 00 коп. страхового відшкодування та витрат по сплаті судового збору у розмірі 1762 грн. 00 коп.

Свої вимоги мотивує тим, що між Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» і ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту серії 34/УА/0132345/2.1.5.1. від 15.04.2016 року, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля HYUNDAI Accent, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .

03.09.2016 року в місті Одеса сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля та автомобіля ЗАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під управлінням водія ОСОБА_1 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований в ПАТ «СК «Країна» автомобіль.

Згідно з постановою Суворовського районного суду міста Одеси від 19.10.2016 року особою винною в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що призвело до настання ДТП є водій ОСОБА_1 .

Відповідно до рахунку-фактури № 0809/1-16 від 08.09.2016 року вартість відновлюваного ремонту пошкодженого застрахованого автомобіля становить 23 040 грн. 00 коп.

ПАТ «СК «Країна» було визнано вищевказане ДТП страховим випадком та в подальшому сплачено Страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 23 040 гри. 00 коп. Виплата страхового відшкодування була здійснена ПАТ «СК «Країна» у відповідності до статті 25 Закону України «Про страхування» на підставі повідомлення Страхувальника про настання страхового випадку від 30.09.2016 року та страхового акту № 34/41287/2.1.5.1. від 19.10.2016 року. Факт зазначеної виплати підтверджується платіжними дорученнями.

Згодом стало відомо, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент настання страхової події була забезпечена в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Галицька» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ 8212819 , яким передбачено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб в розмірі 100 000 грн. 00 коп.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Галицька» в порядку досудового врегулювання сплатило на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» суму страхового відшкодування в розмірі 19 868 грн. 00 коп.

Відповідно до ч, 1 ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Враховуючи те, що різниця між фактичним розміром шкоди (23 040 грн. 00 коп.) і страховою виплатою (19 868 грн. 00 коп.), яку здійснило ПрАТ «СК «Галицька», становить 3 172 грн. 00 коп. (23 040 грн. 00 коп. - 19 868 грн. 00 коп. = 3 172 грн. 00 коп.), то зазначена сума підлягає стягненню з Відповідача на користь ПАТ «СК «Країна», що і стало причиною звернення до суду із зазначеним позовом.

Ухвалою Суворовського районного суду м.Одеси від 22 січня 2019 року було відкрито спрощене провадження по справі з викликом сторін по справі та надано відповідачу строк для подання клопотання про розгляд справи в загальному порядку. Окрім того відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача надав на адресу суду клопотання про розгляд справи у відсутність позивача, позовні вимоги підтримав та наполягав на його задоволенні. (а.с. 41).

Представник позивача в судовому засіданні просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання з`явився, позовні вимоги не визнав в повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник третьої особи в судове засідання не прибув, про розгляд справи повідомлявся у встановленому законом порядку, причин неявки суду не сповістив та з заявами про відкладення розгляду справи на адресу суду не звертався.

Враховуючи вимоги ст. 223 ЦПК України та ст.6 Конвенції Про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом України 17.07.1997 року, з метою недопущення затягування розгляду справи, котра і так розглядається з суттєвим порушенням строків, суд вважає за необхідне розгляд справи провести за відсутності представника третьої особи.

З`ясував обставини справи, вислухав відповідача, дослідив та проаналізував матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 3 ст. 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є: 1) верховенство права; 2) повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; 4) змагальність сторін; 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов`язковість судового рішення; 8) забезпечення права на апеляційний перегляд справи; 9) забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом; 10) розумність строків розгляду справи судом; 11) неприпустимість зловживання процесуальними правами; 12) відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення. Частиною 3 статті 13 ЦПК України визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Частина 2 статті 43 ЦПК встановлює, що учасники справи зобовязані: 1) виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; 2) сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; 3) з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обовязковою; 4) подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; 5) надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; 6) виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; 7) виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Відповідно до положень ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд встановив наступні обставини.

Між Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна» і ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту серії 34/УА/0132345/2.1.5.1. від 15.04.2016 року, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля HYUNDAI Accent, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . (а.с. 5,6).

03.09.2016 року в місті Одеса сталася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля та автомобіля ЗАЗ, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під управлінням водія ОСОБА_1 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований в ПАТ «СК «Країна» автомобіль.

Згідно з постановою Суворовського районного суду міста Одеси від 19.10.2016 року особою винною в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, що призвело до настання ДТП є водій ОСОБА_1 (а.с. 8).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто враховуючи вищевикладене, факт винуватості ОСОБА_1 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди від 03 вересня 2016 року, є встановленим і доказуванню не підлягає.

Відповідно до рахунку-фактури № 0809/1-16 від 08.09.2016 року вартість відновлюваного ремонту пошкодженого застрахованого автомобіля становить 23 040 грн. 00 коп. (а.с. 12).

ПАТ «СК «Країна» було визнано вищевказане ДТП страховим випадком та в подальшому сплачено Страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 23 040 гри. 00 коп. Виплата страхового відшкодування була здійснена ПАТ «СК «Країна» у відповідності до статті 25 Закону України «Про страхування» на підставі повідомлення Страхувальника про настання страхового випадку від 30.09.2016 року та страхового акту № 34/41287/2.1.5.1. від 19.10.2016 року. Факт зазначеної виплати підтверджується платіжними дорученнями . (а.с. 9-14)

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент настання страхової події була забезпечена в Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Галицька» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ 8212819 , яким передбачено ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб в розмірі 100 000 грн. 00 коп. (а.с. 29).

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Галицька» в порядку досудового врегулювання сплатило на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» суму страхового відшкодування в розмірі 19 868 грн. 00 коп.

19.04.2018 року з метою досудового врегулювання Відповідачу було направлено вимогу про відшкодування завданої майнової шкоди, однак вона залишилась без уваги останнього. (а.с. 29,30).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом № 1961-IV.

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом статей 9, 22-28, 35 Закону № 1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

При цьому в Законі № 1961-IV визначено порядок розрахунку шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу. Так, відповідно до статті 29 цього Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. Такий розрахунок здійснюється згідно з Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (далі - Методика).

Відповідно до пунктів 1.6, 8.1 та 8.3 Методики відновлювальний ремонт (або ремонт) - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісного транспортного засобу чи його складника(ів) та відновлення їхніх ресурсів. Ремонт здійснюється методами відновлення чи заміни складових частин. Для визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, застосовуються витратний підхід і метод калькуляції вартості відновлювального ремонту. Вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників колісного транспортного засобу та величини втрати товарної вартості.

Тому вартість відновлювального ремонту пошкодженого у ДТП транспортного засобу більша за вартість матеріального збитку, а вартість матеріального збитку - це та сума, яку за Законом № 1961-IV має сплатити страховик як страхове відшкодування.

З огляду на зазначене сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Разом з тим зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу, - це виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми, з урахуванням зносу транспортного засобу та в разі якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Також згідно зі статтею 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана оплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тобто з метою захисту інтересів потерпілого на страхувальника (зокрема, винуватця ДТП) покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність.

При цьому страховик, який виплатив страхове відшкодування потерпілому, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого відшкодування.

Такий правовий висновок викладено в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21 грудня 2016 року.

Отже, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування завданої потерпілому шкоди, то страховик, який виплатив страхове відшкодування, на підставі статті 1194 ЦК України має право звернутися безпосередньо до страхувальника з вимогою про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Позивачу відшкодовано частину страхового відшкодування страховою компанією «Галицька» в розмірі 19 868 грн. 00 коп., а виплачено потерпілій особі 23 040 гри. 00 коп., та різниця складає 3 172 грн. 00 коп., тому зазначена сума підлягає стягненню з Відповідача на користь ПАТ «СК «Країна».

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 18, 76-81, 89, 131, 141, 211, 223, 258, 263-265, 354 ЦПК України,-

Вирішив:

Позов Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (04655, м. Київ, вул. Кудрявський узвіз, буд. 7) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2), третя особа: Приватне акціонерне товариство: «Страхова компанія «Галицька» (76019, м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 22), про стягнення страхового відшкодування - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 від 05.09.1996року, АДРЕСА_2 , на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» страхове відшкодування в розмірі 3172,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» судовий збір в сумі -1762,00.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Суворовський районний суд м. Одеси.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 05 березня 2019 року.

Суддя