Рішення № 80332792, 26.02.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/4138/18

РІШЕННЯ

іменем України

26 лютого 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Ковальчук О.К.

за участю:секретаря судового засідання Свинобой О.В. позивача, представника позивача ОСОБА_1 представника відповідача Ковальчук Т.Р. розглянувши адміністративну справу за позовом приватного підприємця ОСОБА_3 до Управління Держпраці у Хмельницькій області про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ПП ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до Управління Держпраці у Хмельницькій області, в якому просить визнати протиправною та скасувати постанову відповідача від 23.10.2018 №22/529 про накладення штрафу за порушення статей 21, 24 Кодексу законів про працю України.

Ухвалою від 07.12.2018 Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 07.12.2018 Хмельницький окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні заяви ПП ОСОБА_3 про забезпечення позову, оскільки позивач у поданій заяві не довела існування жодної з обставин, передбачених частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності яких суд може забезпечити позов.

Ухвалою від 04.01.2019 Хмельницький окружний адміністративний суд заяву зупинив дію постанови Управління Держпраці у Хмельницькій області про накладення штрафу від 23.10.2018 №22/529 до ухвалення судом рішення по справі №560/4138/18.

Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначила, що вважає протиправною постанову Управління Держпраці у Хмельницькій області від 23.10.2018 №22/529, оскільки наведені в акті перевірки доводи не можуть слугувати підставою для висновків про те, що правовідносини між ПП ОСОБА_3 та фізичними особами є не цивільно-правовими, а трудовими. Вказала, що залучала фізичних осіб до виконання робіт на підставі цивільно-правових, а не трудових договорів. Тому не повинна нести відповідальність, передбачену статтею 265 Кодексу законів про працю України. Також зазначила, що зобов'язавши приписом від 09.10.2018 №22-01/2772-ІВ-696 приватного підприємця та фізичну особу укласти трудовий договір за наявності між ними цивільно-правових відносин або визнавши існуючий між ними договір недійним, відповідач перевищив надані йому повноваження. Від наданих 31.08.2018 пояснень позивач офіційно відмовилась. Під час перевірки посадові особи Управління Держпраці у Хмельницькій області не внесли запис в журналі обліку перевірок ПП ОСОБА_3

У відзиві на позов відповідач зазначив, що під час інспекційного відвідування встановив, що цивільно-правові угоди за серпень-вересень 2018 року із ОСОБА_4 та ОСОБА_5 укладені замість трудових договорів, а відносини, що виникли і тривали за вказаними правочинами містять ознаки трудових. Тобто, позивач здійснила допуск працівників ОСОБА_4 та ОСОБА_5 до роботи без укладення трудового договору та повідомлення ДФС про прийняття працівника на роботу, що свідчить про порушення нею вимог статті 24 Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" від 17.06.2015 №413 (далі - Постанова №413). Вказав, що під час інспекційного відвідування 21.09.2018 та 01.10.2018 позивач надала різні за змістом цивільно-правові договори. Вважає, що надані 01.10.2018 документи складені під час проведення інспекційного відвідування з метою приховання неоформлених трудових відносин. На вимогу посадової особи Управління Держпраці в Хмельницькій області ПП ОСОБА_3 не надала трудових договорів з ОСОБА_4 за період роботи з 16.08.2018 по 31.08.2018 та ОСОБА_5 за період роботи з 28.08.2018 по 06.09.2018 і повідомлення до ДФС України про прийняття на роботу вказаних працівників, оскільки вони проходили стажування з укладенням цивільно-правових договорів. Вважає, що правовідносини між позивачем та продавцями мають ознаки трудових, оскільки їх предметом є процес праці, а не її кінцевий результат, фізичні особи повинні були виконувати певні трудові функції в магазині.

У відповіді на відзив позивач повідомила, що ОСОБА_4 і ОСОБА_5 працювали за цивільно-правовими угодами, у додатках до яких чітко визначений обсяг, види робіт та порядок оплати. Факт виконання робіт підтверджується актом виконання робіт, на підставі якого позивач здійснив їх оплату. Посадові особи відповідача ввели її в оману під час написання пояснень від 31.08.2018. Вказала, що листом від 01.10.2018 відмовилась від пояснень від 31.08.2018.

У запереченнях на відповідь на відзив відповідач зазначив, що позивач не надала журнал обліку перевірок та не вимагала від посадових осіб внесення до нього запису про здійснення інспекційного відвідування. Вважає, що правовідносини між позивачем та ОСОБА_4, ОСОБА_5 мають ознаки трудових відносин, оскільки у магазині встановлений режим роботи, продавці дотримуються певного графіку роботи та внутрішнього розпорядку з визначеними трудовими обов'язками.

Позивач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги підтримали.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив.

Заслухавши учасників справи і свідків, дослідивши докази, суд встановив таке.

Позивач - ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа-підприємець з 15.03.2007.

31.08.2018 посадові особи Управління Держпраці в Хмельницькій області здійснили вихід за адресою АДРЕСА_2 у цілодобовий магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1" для забезпечення інформацією та консультаціями дотримання законодавства про працю ПП ОСОБА_3 відповідно до пункту 33 Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №295 (далі - Постанова №295).

Під час відвідування посадові особи Управління Держпраці в Хмельницькій області отримали пояснення позивача, у яких остання зазначила, що здійснює господарську діяльність за адресою АДРЕСА_2, магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1", використовує працю двох найманих працівників з 01.03.2017 ОСОБА_6, з 01.05.2018 ОСОБА_7 В магазині стажуються з 16.08.2018 ОСОБА_4, з 28.08.2018 ОСОБА_5, з якими укладені цивільно-правові угоди, робочий час цих працівників з 9:00 год до 12:00 год, заробітна плата не виплачується. Також позивач надала копії цивільно-правових угод від 16.08.2018 №1 з ОСОБА_4, від 28.08.2018 №2 з ОСОБА_5

21.09.2018 позивач надіслала до Управління Держпраці у Хмельницькій області пояснення, в яких зазначила, що ОСОБА_4 працювала у магазині "ІНФОРМАЦІЯ_1" з 16.08.2018 по 31.08.2018 згідно з цивільно-правовою угодою від 16.08.2018 №1, виконувала обов'язки продавця. Згідно акту прийому наданих послуг на теперішній час ОСОБА_4 у позивача не працює. ОСОБА_5 виконувала обов'язки продавця з 28.08.2018 по 06.09.2018 відповідно до цивільно-правової угоди від 28.08.2018 №2, з 07.09.2018 працює продавцем згідно з наказом від 05.09.2018 №3.

25.09.2018 Головні державні інспектори Управління Держпраці у Хмельницькій області склали службову записку, у якій запропонували начальнику Управління Держпраці у Хмельницькій області здійснити інспекційне відвідування ПП ОСОБА_3 у зв'язку з тим, що пояснення та документи, надані нею для підтвердження факту цивільно-правових відносин з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, містять ознаки неоформлених трудових відносин.

На підставі наказу від 26.09.2018 за №187 та направлення від 26.09.2018 №813/18, посадові особи Управління Держпраці у Хмельницькій області в період з 27.09.2018 по 10.10.2018 здійснили інспекційне відвідування позивача з питань оформлення трудових відносин, результати якого оформлені актом інспекційного відвідування від 01.10.2018 №22-01/2772-ІВ.

В акті перевірки від 01.10.2018 №22-01/2772-ІВ посадові особи вказали на ряд порушень законодавства про працю, зокрема, частини 1 статті 21, частин 1-3 статті 24 Кодексу законів про працю України, Постанови №413 щодо укладення трудових договорів з працівниками, допуску цих працівників до роботи та своєчасного подання до ДФС повідомлення про допуск працівників до роботи.

На підставі акту інспекційного відвідування від 01.10.2018 №22-01/2772-ІВ відповідач виніс припис від 09.10.2018 №22-01/2772-ІВ-696 з вимогою усунути порушення статей 21, 24 Кодексу законів про працю України та Постанови №413.

Рішенням щодо розгляду справи про накладення штрафу від 10.10.2018 №441 Управління Держпраці в Хмельницькій області призначило розгляд справи про накладення штрафу на позивача на 23.10.2018.

Постановою від 23.10.2018 №22/529 Управління Держпраці в Хмельницькій області на підставі статті 265 Кодексу законів про працю України наклало на позивача штраф в розмірі 223380,00 грн за порушення статей 21, 24 Кодексу законів про працю України, Постанови №413.

Не погодившись із спірною постановою, позивач оскаржила її до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Згідно з частиною 3 статті 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою №413 передбачено, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв'язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п'ятьма особами.

Відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05.04.2007 №877-V (далі Закон №877-V).

Статтею 1 Закону №877-V визначено, що державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Частиною 4 статті 2 Закону №877-V передбачено, що заходи контролю здійснюються, зокрема, органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Зазначені у частині 4 цієї статті органи, що здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами, зобов'язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин 1, 4, 6-8, абзацу 2 частини 10, частин 13, 14 статті 4, частин 1-4 статті 5, частини 3 статті 6, частин 1-4 та 6 статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини 3 статті 22 цього Закону (частина 5 статті 2 Закону №877-V).

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №96, передбачено, що Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Постановою від 26.04.2017 №295 Кабінет Міністрів України затвердив Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до пункту 19 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Пунктом 20 Порядку №295 визначено, що акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Згідно з пунктами 23, 24 Порядку №295 припис є обов'язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об'єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування. Припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

У разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності (пункт 27 Порядку № 295).

За змістом пункту 29 Порядку №295 заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Отже, відповідно до вимог Закону №877-V і Порядку №295 підставою для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, передбаченої статтею 265 Кодексу законів про працю України, за порушення законодавства про працю є вчинення ним порушення, факт якого встановлюється під час інспекційного відвідування або невиїзних інспектувань, та відображений у відповідному акті.

В акті інспекційного відвідування від 01.10.2018 №22-01/2772-ІВ, який слугував підставою для прийняття спірної постанови, відсутнє посилання на обставини, встановлені відповідачем під час інспекційного відвідування в період з 27.09.2018 по 10.10.2018, та отриманні під час такого відвідування документи.

Натомість, Акт інспекційного відвідування від 01.10.2018 №22-01/2772-ІВ містить інформацію та опис порушень, встановлених 31.08.2018, опис документів (укладених з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 цивільно-правових угод від 16.08.2018 №1, від 28.08.2018 №2, додаткових угод до них, тощо) та пояснень, отриманих від позивача 31.08.2018 та 21.09.2018.

Надаючи правову оцінку зазначеним документам, як доказам порушення позивачем законодавства про працю, суд враховує таке.

Повноваження щодо отримання пояснень та доказів посадовими особами Держпраці визначенні пунктом 11 Постанови №295, яким передбачено, що під час інспекційного відвідування інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно, без попереднього повідомлення мають право, зокрема, ознайомлюватися з будь-якими книгами, реєстрами та документами, ведення яких передбачено законодавством про працю, що містять інформацію /відомості з питань, які є предметом інспекційного відвідування, невиїзного інспектування, з метою перевірки їх відповідності нормам законодавства та отримувати завірені об'єктом відвідування їх копії або витяги; наодинці або у присутності свідків ставити керівнику та/або працівникам об'єкта відвідування запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення.

Згідно з пунктом 6 Порядку №295 під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування інспектор праці, якщо тільки він не вважатиме, що це завдасть шкоди інспекційному відвідуванню або невиїзному інспектуванню, може одержати інформацію та/або документи, що стосуються предмета інспекційного відвідування чи невиїзного інспектування, від об'єкта відвідування, державних органів, а також шляхом проведення аналізу наявної (загальнодоступної) інформації про стан додержання законодавства про працю. Документи, отримані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, що містять інформацію про порушення об'єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Правовий аналіз Закону №877-V і Порядку №295 свідчить, що підготовка до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування здійснюється після оформлення відповідного наказу, яким призначається проведення вказаних контрольних заходів з визначенням відповідних посадових осіб, які їх проводитимуть, та часових меж таких заходів.

Таким чином, належними та допустимим доказами порушення суб'єктом відвідування вимог законодавства про працю можуть бути лише докази, отримані під час інспекційного відвідування, призначеного та проведеного в порядку, визначеному Порядком №295, або під час підготовки до його проведення, яка здійснюється після призначення інспекційного відвідування.

В акті інспекційного відвідування від 01.10.2018 №22-01/2772-ІВ зазначено, що документи, які, на думку інспекторів, свідчать про порушення позивачем вимог законодавства, отримані посадовими особами відповідача 31.08.2018. При цьому, інспектори вказали, що порушення позивачем законодавства про працю відбулось в період з 16.08.2018 по 31.08.2018 без посилання на докази, які підтверджують той факт, що позивач 16.08.2018 допустив до роботи працівників з порушення статей 21, 24 Кодексу законів про працю України.

Однак, відповідно до службової записки, складеної головними державними інспекторами 25.09.2018, метою відвідування ними ПП ОСОБА_3, яке здійснювалось 31.08.2018 відповідно до пункту 33 Порядку №295, було інформування працівників про найбільш ефективні способи дотримання законодавства про працю.

Разом з тим, Порядком №295 не передбачені повноваження посадових осіб Держпраці щодо отримання документів під час відвідування суб'єктів господарювання, якщо таке відвідування відбувається на підставі пункту 33 цього Порядку.

Крім того, в судовому засіданні свідки ОСОБА_8М і ОСОБА_5 повідомили, що письмові пояснення від 31.08.018 позивач склала за допомогою інспекторів, а табель обліку робочого часу - після відвідування за їх порадою.

Відповідно до частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 1 статті 74 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Суд вважає, що описані в акті інспекційного відвідуванням від 01.10.2018 докази отриманні відповідачем з порушенням Закону №877-V і Порядку №295, тому цей акт є неналежним доказом вчиненого позивачем порушення.

Суд також враховує, що підставою для призначення інспекційного відвідування позивача наказом від 23.09.2018 №187 слугувала службова записка від 25.09.2018 про результати відвідування позивача, здійсненого 31.08.2018 відповідно до пункту 33 Порядку №295, у якій інспектори зазначили, що пояснення та документи, надані нею для підтвердження факту цивільно-правових відносин з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, містять ознаки неоформлених трудових відносин.

Відповідно до пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; 6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів про: невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень; факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом; роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю України та Закону України "Про відпустки"); роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників; 7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Отже, за змістом підпункту 5 пункту 5 Порядку №295 повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю) про виявлені порушення законодавства про працю може слугувати підставою для проведення інспекційного відвідування лише у тому випадку, якщо ознаки таких порушень виявлені в ході виконання цими особами контрольних повноважень.

Згідно з пунктом 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань.

Відповідно до пункту 33 Порядку №295 інспектор праці самостійно приймає рішення про необхідність відвідування роботодавця з метою інформування його та працівників про найбільш ефективні способи дотримання законодавства про працю, моніторингу стану його дотримання, у тому числі щодо оформлення трудових відносин.

Тому, передбачене пунктом 33 Порядку №295 відвідування роботодавця з метою інформування його та працівників про найбільш ефективні способи дотримання законодавства про працю не є державним контролем у розумінні цього Порядку, інспектор праці під час такого відвідування не здійснює функції державного контролю за додержанням законодавства про працю, виконання яких дає йому право на отримання пояснень та доказів.

Оскільки відповідно до Порядку №295 під час відвідування в порядку пункту 33 Порядку №295 інспектор не виконує контрольні функції, то результати цих відвідувань (службова, пояснення, документи, отримані від суб'єкта відвідування, тощо) не можуть слугувати підставою для призначення інспекційного відвідування.

Тому, службова записка від 25.09.2018 та сформовані у ній висновки не можуть слугувати підставою для прийняття наказу від 23.09.2018 №187 про призначення інспекційного відвідування, оскільки під час відвідування 31.08.2018 інспектори праці не виконували контрольних повноважень, а лише мали забезпечити позивача інформацією та консультаціями щодо дотримання законодавства про працю.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно до ст. 6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах та відповідно до законів України.

У пункті 169 Рішення у справі "Олександр Волков проти України" Європейський суд з прав людини констатував, зазначив, що вислів "згідно із законом вимагає, по-перше, щоб оскаржуваний захід мав певне підґрунтя у національному законодавстві; він також стосується якості закону, про який йдеться, вимагаючи, щоб він був доступний для зацікавленої особи, яка, окрім того, повинна мати можливість передбачити наслідки його дії щодо себе, та відповідав принципові верховенства права .

Вчинення органом державної влади дії (прийняття рішень) з порушенням приписів Конституції України та Закону, який регулює відповідні правовідносини, призводить до визнання таких дій (рішень) незаконними та відсутності правових наслідків таких дій (рішень).

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 27 січня 2016 року по справі №21-425а14.

Таким чином, дії відповідача щодо отримання від позивача пояснень та доказів, вчинені 31.08.2018, до призначенням інспекційного відвідування та складання акту інспекційного відвідування позивача від 01.10.2018, вчинені з порушенням вимог Закону №877-V і Порядку №295, не можуть мати жодних правових наслідків для позивача, в тому числі слугувати доказами порушення ним законодавства про працю.

Вирішуючи зазначений спір, суд також враховує, що згідно з абзацом 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України, на підставі якої спірною постановою позивач притягнута до фінансової відповідальності, юридичні та фізичні особи-підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків.

Висновки про порушення частини 2 статті 24 Кодексу законів про працю України, Постанови №413 сформовані в результаті вивчення відповідачем пояснень та копій цивільно-правових угод, укладених між позивачем та ОСОБА_4 і ОСОБА_5

Досліджуючи надані позивачем до суду та під час інспекційного відвідування 01.10.2018 цивільно-правові угоди від 16.08.2018 №1 і від 28.08.2018 №2 та додатки до них, укладені позивачем з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно, суд встановив :

1. відповідно до цивільно-правової угоди №1 від 16.08.2018 ОСОБА_4 виконує разову роботу, здійснюючи майстер-клас по збуту товарів фасованих на загальну масу 6 кг, кількість - 62 шт ; не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, сама організовує процес надання послуг; вартість послуг по цивільно-правовому договору становить 2000,00 грн. Результати виконання договору сторони оформили актом прийому наданих послуг до цивільно-правового договору №1 від 31.08.2018.

2. відповідно до цивільно-правової угоди №2 від 28.08.2018 ОСОБА_5 виконує разову роботу, здійснюючи майстер-клас по збуту товарів фасованих на загальну масу 5 кг в кількості 55 шт ; не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, сама організовує процес надання послуг; вартість послуг по цивільно-правовому договору становить 1600,00 грн. Результати виконання договору сторони оформили актом прийому наданих послуг до цивільно-правового договору №2 від 06.09.2018.

Свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_5 повідомили суд, що ПП ОСОБА_3 має три наймані працівники. На час перевірки ОСОБА_4, ОСОБА_5 перебували не за прилавком, а в торговому залі, самостійно визначали графік роботи, обсяг виконаних ними послуг визначався договором, а робота не мала систематичного характеру. Також вказала, що посадові особи під час здійснення інспекційного відвідування диктували позивачу написання пояснень. Посадові особи відповідача не показували посвідчення та не розписались в журналі перевірок.

Відповідно до частини 1 статті 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання, трудова діяльність не припиняється.

Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Під час судового розгляду спору відповідач не довів факт порушення позивачем частини 2 статті 24 Кодексу законів про працю України та допуску до роботи ОСОБА_4, ОСОБА_5 без укладання трудового договору

Суд відхиляє як необгрунтовані доводи відповідача щодо надання позивачем під час інспекційного відвідування 31.08.2018 та 01.10.2018 різних за містом цивільно-правові угоди, оскільки в судовому засіданні представник відповідача підтвердив, що надані до суду цивільно-правові угоди від 16.08.2018 №1 і від 28.08.2018 №2 та додатки до них , укладені позивачем з ОСОБА_4 та ОСОБА_5, відповідають тим, які надані інспекторам під час інспекційного відвідування 01.10.2018. Суд також встановив, що 31.08.2018 позивач надала інспекторам вказані цивільно-правові угоди без додатків. Однак, враховуючи те, що під час відвідування 31.08.2018 інспектори не здійснювали контрольні функції, то надання позивачем документів не в повному обсязі не може бути підставою для відповідальності, передбаченої абзацом 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставах, в межах та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірність спірної постанови від 23.10.2018 №22/529, тому позовні вимоги про визнання її протиправною та скасування необхідно задовольнити.

У зв'язку із задоволенням позовних вимог відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України сплачений позивачем судовий збір слід стягнути з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною і скасувати постанову Управління Держпраці у Хмельницькій області №22/529 від 23 жовтня 2018 року про накладення штрафу.

Стягнути на користь приватного підприємця ОСОБА_3 704,00 грн судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 04 березня 2019 року

Позивач:Приватний підприємець ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1) Відповідач:Управління Держпраці у Хмельницькій області (вул. Камянецька, 74, Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 39793137) Головуючий суддя О.К. Ковальчук