Постанова № 8033001, 22.02.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.02.10Справа №2а-14987/09/4/0170 о 14:02

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю. , при секретарі судового засідання Заєвській Н.В., за участі представників сторін:

від позивача - Авдєєва О.Ю.;

від відповідача - Черниш А.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянсбудсервіс"

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Альянсбудсервіс» (далі – позивач) звернулось до адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим (далі – відповідач) про визнання протиправними і недійсними податкових повідомлень-рішень від 24.12.2008 року №0001931502/0, від 28.01.2009 року №0001931502/1, від 28.01.2009 року №0000171502/1, від 13.04.2009 року №0001931502/2 та №0000171502/2.

Позов мотивовано помилковістю висновків податкового органу за актом документальної невиїзної перевірки податкової декларації з податку на додану вартість від 16.12.2008 року №2775/15-2/33224095, покладених в основу спірних податкових повідомлень-рішень. Проведеною відповідачем перевіркою встановлено заниження суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 29662,81 грн. у зв'язку із порушенням вимог пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (далі – Закон №168). Позивач зазначає, що ним самостійно обрано особливий порядок оподаткування податком на прибуток, передбачений п. 7.10 ст. 7 Закону України від 28.12.1994 року №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі – Закон №334), що з урахуванням положень пп. 7.3.7 п. 7.3 ст. 7 Закону №168, надає позивачу право збільшувати податкові зобов'язання за довгостроковим договором за датою збільшення валового доходу, обчисленого в порядку, встановленому п. 7.10 ст. 7 Закону №334 з використанням оціночного коефіцієнту виконання довгострокового договору.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення проти позову (а.с. 103-105), в яких вказав, що відповідачем, під час співставлення даних про податковий кредит контрагентів позивача і даних про задекларовані позивачем податкові зобов'язання, встановлено розбіжність на суму ПДВ 29662,81 грн. по контрагенту ТОВ «Кримський інститут екології і проектування» в жовтні 2008 року. Проведеною податковим органом перевіркою встановлено, що позивачем на розрахунковий рахунок отримані грошові кошти від ТОВ «Кримський інститут екології і проектування» (аванс за будівельно-монтажні роботи), позивач видав податкову накладну №42 від 29.10.2008 року на суму ПДВ 48512,66 грн., внаслідок чого ТОВ «Кримський інститут екології і проектування» віднесло всю суму податку до складу податкового кредиту, проте позивач у складі податкового зобов'язання відобразив лише 18849,85 грн. На думку відповідача зазначене свідчить про порушення позивачем правил оподаткування і заниження суми податку на додану вартість до сплати в бюджет у розмірі 29662,81 грн.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази в їх сукупності, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач є юридичною особою, ідентифікаційний код 33224095, державну реєстрацію проведено Виконавчим комітетом Ялтинської міської ради АР Крим, перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Ялта, зареєстрований у якості платника податку на додану вартість.

Посадовою особою відповідача проведено документальну невиїзну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008 року, за результатами перевірки складено акт від 16.12.2008 року №2775/15-2/33224095 (а.с. 48-49), за висновками акту встановлено порушення позивачем вимог пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168.

Перевіряючи доводи позивача щодо порушення відповідачем Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 327 від 10.08.2005 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за N 925/11205 (далі – Порядок №327), щодо не дослідження документів позивача, пов'язаних із нарахуванням і сплатою податку, наявності в акті перевірки виправлень номеру акту, відсутності письмових запрошень для проведення перевірки та підписання акту, відсутності обов’язкових реквізитів (періоду перевірки і коду форми власності позивача) суд зазначає, що вони не мають правового значення для вирішення питання про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що порушення про які зазначено в акті перевірки, виявлені на підставі співставлення даних про податковий кредит та податкові зобов'язання, що не обумовлює необхідності дослідження податкових накладних, угоди генерального підряду та інших документів, пов'язаних із нарахуванням та сплатою податку. Інші порушення Порядку №327, на які посилається позивач не є підставою для задоволення позову, оскільки такі порушення носять формальний характер, в той час як суд перевіряє обґрунтованість та правомірність спірних рішень відповідача не лише за формою, а й по суті.

На підставі акту від 16.12.2008 року №2775/15-2/33224095, відповідно до пп. «б» пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4, пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону України від 21.12.2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі – Закон №2181) відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 24.12.2008 року №0001931502/0 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 32629,09 грн., з яких за основним платежем – 29662,81 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 2966,28 грн.

Позивач не погодився із вказаним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його в порядку апеляційного оскарження, за наслідками розгляду скарги, позивач збільшив суму штрафних (фінансових) санкцій на 2966,28 грн. (а.с. 53-55). Відповідно до п. 5.3 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженого наказом ДПА України від 21 червня 2001 р. N 253, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 6 липня 2001 р. за N 567/5758, позивачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 28.01.2009 року №0001931502/1 про визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 32629,09 грн., з яких за основним платежем – 29662,81 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 2966,28 грн. та №0000171502/1 про визначення суми податкового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2966,28 грн.

За наслідками розгляду скарги платника податків податковим органом вищого рівня, податкові повідомлення-рішення від 28.01.2009 року №0001931502/1 та №0000171502/1 залишені без змін, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 13.04.2009 року №0001931502/2 та №0000171502/2.

Судом встановлено, що в основу висновків відповідача і Державної податкової адміністрації АР Крим про порушення позивачем правил оподаткування, покладено наступні обставини.

Позивачем укладено із ТОВ «Кримський інститут екології і проектування» договір генерального підряду № 47 від 15.10.2008 року, за яким позивач прийняв на себе зобов'язання виконати роботи по будівництву об’єкта основних фондів (а.с. 34-43), встановлено строк виконання робіт – 24 місяці з дня підписання договору і передбачено порядок оплати, згідно із яким ТОВ «Кримський інститут екології і проектування» щомісячно сплачує позивачу до 5 числа поточного місяця передоплату у розмірі 50% вартості робіт, узгоджених сторонами на поточний місяць.

На виконання вказаних умов договору ТОВ «Кримський інститут екології і проектування» перерахувало у жовтні 2008 року на поточний рахунок позивача у банківській установі 291075,96 грн. (а.с. 82), у зв'язку із чим позивач видав податкову накладну №42 від 29.10.2008 року на суму ПДВ 48512,66 грн.

За даними акту перевірки вказану суму ПДВ ТОВ «Кримський інститут екології і проектування» відобразило у складі податкового кредиту у декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008 року, в той час, як позивач до складу податкових зобов'язань у цей період включив лише 18849,85 грн. по акту виконаних будівельно-монтажних робіт, що на 29662,81 грн. менше ніж у контрагента.

Зазначені обставини покладені в основу висновку за актом перевірки про порушення позивачем пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168.

Судом встановлено, що згідно із пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168 датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Заперечуючи проти доводів податкового органу, позивач вказує, що на нього поширюється особливий порядок оподаткування податком на додану вартість, передбачений пп. 7.3.7 п. 7.3 ст. 7 Закону №168. Вказаною нормою передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань виконавця з контрактів, визначених довгостроковими відповідно до Закону №334, є дата збільшення валового доходу виконавця довгострокового контракту.

Позивач також зазначає, що ним самостійно обрано особливий порядок оподаткування податком на прибуток підприємств, встановлений п. 7.10 ст. 7 Закону №334.

Ним, зокрема, передбачено, що платник податку може вибрати особливий порядок оподаткування результатів діяльності, що здійснюється за довгостроковим договором (контрактом).

Під терміном «довгостроковий договір (контракт)» слід розуміти будь-який договір на виготовлення, будівництво, установку або монтаж матеріальних цінностей, що входитимуть до складу основних фондів замовника або складових частин таких основних фондів, а також на створення нематеріальних активів, пов'язаних з таким виготовленням, будівництвом, установкою або монтажем (послуг типу «інжиніринг», науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт та розробок), за умови, якщо такий контракт не планується завершити раніше ніж через 9 місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати).

При цьому виконавець самостійно визначає доходи і витрати, нараховані (понесені) протягом звітного періоду у зв'язку із виконанням довгострокового договору (контракту), використовуючи оціночний коефіцієнт виконання такого довгострокового контракту.

Оціночний коефіцієнт виконання довгострокового договору (контракту) визначається як співвідношення суми фактичних витрат звітного періоду до суми загальних витрат, що плануються виконавцем при виконанні довгострокового контракту.

Доход виконавців у звітному періоді визначається як добуток загальнодоговірної ціни довгострокового договору (контракту) на оціночний коефіцієнт виконання довгострокового контракту (пп. 7.10.5).

Витрати і доходи, понесені (нараховані) виконавцем довгострокового договору (контракту) протягом звітного періоду, включаються до складу валових витрат або валових доходів такого виконавця за наслідками такого періоду в сумах, визначених підпунктами 7.10.5 та 7.10.6 цієї статті.

Для цілей оподаткування суми авансів або передоплат, отриманих виконавцем довгострокового договору (контракту), відносяться до складу валового доходу такого виконавця виключно у межах сум, визначених згідно із підпунктом 7.10.5 цього пункту.

Враховуючи вказані положення закону, суд погоджується із доводами позивача. Підпункт 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону №168 підприємством порушено не було, оскільки чинне законодавство встановлює інші правила визначення дати виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, ніж передбачені вищевказаною нормою, за умови обрання платником податку спеціального порядку оподаткування податком на прибуток операцій за довгостроковими договорами, що і було зроблено позивачем.

Суд не приймає до уваги доводів, викладених у рішенні ДПА в АР Крим за результатами розгляду скарги платника податків (а.с. 60) щодо порушення позивачем правил застосування особливого порядку оподаткування, передбаченого п. 7.10 ст. 7 Закону №334 (ненадання звітності) оскільки на час завершення перевірки, не настали строки надання звітності з податку на прибуток підприємств за 2008 рік, відповідач не міг перевірити правильність визначення оціночного коефіцієнту виконання довгострокового договору і дотримання позивачем правил, передбачених п. 7.10 ст. 7 Закону №168.

Доводи відповідача полягають у тому, що усю суму податку на додану вартість, вказану у податковій накладеній №42 від 29.10.2008 року, позивачу слід було віднести до складу податкового зобов'язання жовтня 2008 року. Втім, враховуючи особливості оподаткування доходів від виконання довгострокових договірних зобов’язань, загальне правило щодо виписування податкової накладної, визначене пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону №168, за яким податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, не може бути беззастережно застосовано до виписування податкової накладної за довгостроковими договорами за наслідками перерахування авансового платежу, в тому числі податку на додану вартість.

Аналогічного висновку дійшов Вищий адміністративний суд України у справах № 2-4/3490-2006А за позовом Спільного українсько-германського підприємства «Амтек ЛТД» до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення (ухвала ВАС України від 08.04.2009 року), і № 2/239 за позовом Обласного комунального будівельного підприємства «Рівнеінвестбуд» до Державної податкової інспекції у місті Рівне про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень (ухвала ВАС України від 28.05.2009 року).

Суд не приймає до уваги посилань представника відповідача на порушення позивачем вимог пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 та пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168, оскільки вказаними норами врегульовано порядок складення податкової накладної і формування податкового кредиту.

За актом перевірки не встановлено жодного недоліку виданої позивачем податкової накладної №42 від 29.10.2008 року, даних про зменшення ТОВ «Кримський інститут екології і проектування» суми податкового кредиту з ПДВ через невідповідність цієї податкової накладної вимогам закону відповідачем не надано і судом не встановлено. Більш того, зазначені порушення (у разі їх виявлення) не впливають на обсяг суми податкового зобов’язання позивача.

Тому, наведені відповідачем обставини і норми закону не можуть бути підставою донарахування позивачу суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

За таких обставин, слід визнати протиправним визначення позивачу у спірних податкових повідомленнях-рішеннях суми податкового зобов'язання як за основним платежем, так і за штрафними (фінансовими) санкціями, застосованими відповідно до пп. 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181.

Враховуючи, що позивачем помилково заявлено вимоги про визнання спірних податкових повідомлень-рішень протиправними і недійсними, замість визнання їх протиправними і скасування, як це передбачено для правових актів індивідуальної дії, суд, керуючись ст. 11 КАС України, вважає можливим в цій частині вийти за межі позовних вимог.

Судові витрати належить стягнути на користь позивача з Державного бюджету України в порядку, встановленому ст. 94 КАС України.

В судовому засіданні 22.02.2010 року оголошено вступну і резолютивну частини постанови, постанову у повному обсязі складено 26.02.2010 року.

Керуючись ст. ст. 11, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Адміністративний позов задовольнити.

2.          Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Кримвід 24.12.2008 року №0001931502/0, від 28.01.2009 року №0001931502/1, від 13.04.2009 року №0001931502/2 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Альянсбудсервіс» (ідентифікаційний код 33224095) суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 32629,09 грн., в тому числі: за основним платежем – 29662,81 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 2966,28 грн.

3.          Визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта АР Крим від 28.01.2009 року №0000171502/1, від 13.04.2009 року №0000171502/2 про визначення Товариству з обмеженою відповідальністю «Альянсбудсервіс» (ідентифікаційний код 33224095) суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 2966,28 грн.

4.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альянсбудсервіс» 3,40 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення в повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набуває законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Протягом 10 днів з дня складання постанови в повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може біти подана апеляційна скарга.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).

Суддя                                         Циганова Г.Ю.