Рішення № 80327327, 07.03.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

07.03.2019 Справа №607/5754/19

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 березня 2019 року м.Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді – Черніцької І.М.

за участю секретаря судового засідання – Стус К.І.

з участю перекладача –ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3 Свеінн Бенедікт,

адвоката - ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом Управління Державної міграційної служби України в Тернопільській області до ОСОБА_3 Свеінн Бенедікт про примусове видворення за межі території України, -

В С Т А Н О В И В:

Управління Державної міграційної служби України у Тернопільській області (далі - УДМС у Тернопільській області) звернулося до суду з адміністративним позовом до громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_3 Свеінн Бенедікт ( Jonasson Sveinn Benedikt), 28 червня 1967 народження, про примусове видворення за межі України, допустивши рішення суду до негайного виконання.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що відповідач громадянин ОСОБА_5 ОСОБА_3 Свеінн Бенедікт ( Jonasson Sveinn Benedikt), 28 червня 1967 народження, прибув на територію України 03 червня 2018 року через КПП «Бориспіль» по паспортному документу серії А3188017, виданому 10 березня 2016 року, термін дії до 07 березня 2026 року, з приватною метою. Після в’їзду в Україну 03 червня 2018 року відповідач її територію не покидав.

На момент виявлення відповідача 01 березня 2019 року посадовими особами позивача останній перебував в Україні понад дозволений строк. Відповідач не звертався до територіальних органів та підрозділів ДМС України з клопотанням щодо продовження строку перебування на території України, продовжує перебувати на території України без законних на те підстав, порушуючи вимоги законодавства, яке визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

01 березня 2019 року за порушення правил перебування іноземців в Україні громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_3 Свеінн Бенедікт ( Jonasson Sveinn Benedikt), притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1700,00 грн., який сплачено в повному обсязі.

Також, 01 березня 2019 року Тернопільським МВ УДМС у Тернопільській області прийнято рішення про примусове повернення громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_3 Свеінн Бенедікт до країни свого походження або третьої країни та зобов'язано останнього покинути територію України у термін до 04 березня 2019 року. Зазначене рішення особисто вручене відповідачу, йому роз’яснено про обов’язок покинути території України до 04 березня 2019 року та про наслідки невиконання рішення. Вказане рішення відповідачем не оскаржувалось.

По даний час рішення про примусове повернення, відповідачем не виконано.

Також, звертає увагу суду на те, що відповідач свідомо ухиляється від виконання рішення про примусове повернення з України та жодних дій щодо повернення в країну походження у термін визначений у рішенні про примусове повернення з України не вживає. Відповідач не має постійного місця проживання, близьких родичів, належного фінансового забезпечення, не працює та не має законних джерел доходів.

Посилаючись на наведене та те, що відповідач протягом тривалого часу порушує міграційне законодавство та не вживає будь-яких заходів щодо легалізації перебування в Україні, вважає, що є всі необхідні передумови для примусового видворення відповідача за межі України.

ОСОБА_1 цього, посилаючись на порушення відповідачем законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, з метою забезпечення реального виконання рішення суду, просить допустити його до негайного виконання.

Відповідач відзив на позов не подавав.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, просить його задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позов визнав частково в частині примусового видворення. Пояснив, що йому не був відомий той факт, що він може перебувати на території України лише 90 днів. Також звернув увагу суду на те, що в’їхав він на територію України останній раз два -три тижні тому поїздом, з метою подорожі.

Судом встановлено, що громадянин ОСОБА_5 ОСОБА_3 Свеінн Бенедікт ( Jonasson Sveinn Benedikt), 28 червня 1967 народження, прибув на територію України 03 червня 2018 року через КПП «Бориспіль» по паспортному документу серії А3188017, виданому 10 березня 2016 року, термін дії до 07 березня 2026 року, з приватною метою.

Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що після в’їзду в Україну 03 червня 2018 року відповідач її територію не покидав. Вказаний факт підтверджується копією паспорта відповідача та витягом з підсистеми ДМС -АРКАН.

01 березня 2019 року відносно відповідача посадовими особами Тернопільського МВ УДМС України в Тернопільській області складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 203 КУпАП, зокрема за те, що громадянин ОСОБА_5 ОСОБА_3 Свеінн Бенедікт прибув на територію України 03 червня 2018 року з приватною метою та після закінчення 90-денного дозволеного строку перебування протягом 180 днів, продовжує перебувати на території України понад дозволений строк, чим порушує правила перебування в Україні та жодних заходів щодо виїзду за межі України не вживає. До територіальних органів та підрозділів ДМС України з клопотанням щодо продовження строку тимчасового перебування на території України відповідач не звертався.

Постановою Державною міграційної служби України від 01 березня 2019 року відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та накладено штраф у розмірі 1700,00 грн..

Згідно квитанції АТ КБ «Приватбанк» від 06 березня 2019 року встановлено, вказаний штраф сплачено в повному обсязі.

01 березня 2019 року Управлінням державної міграційної служби України в Тернопільській області прийнято рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_3 Свеінн Бенедікт. Зобов’язано останнього покинути територію України у термін до 04 березня 2019 року.

Зазначене рішення особисто вручене відповідачу 01 березня 2019 року, Зобов'язано не пізніше 04 березня 2019 року самостійно залишити територію України, а також попереджено про наслідки невиконання рішення про примусове повернення з України, що підтверджується особистим підписом відповідача в присутності перекладача.

Дана постанова відповідачем не оскаржена.

Встановлено та відповідачем не заперечується, що по даний час рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, залишення території України ним не виконано.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового розгляду справи, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи із наступних підстав.

Згідно з вимогами ч. 16 ст. 4 Закону України „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства (далі - ОСОБА_2), іноземці та особи без громадянства, які в'їхали в Україну на інших законних підставах, вважаються такими, які тимчасово перебувають на території України на законних підставах на період наданого візою дозволу на в'їзд або на період, встановлений законодавством чи міжнародним договором України.

Положення ст. 9 вищевказаного Закону встановлено, що строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Між Україною та ОСОБА_5 діє безвізовий порядок в’їзду.

Підпунктом 2 пунктом 2 «Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України» затвердженого постановою Кабінету Мінстрів України від 15.02.2012 №150, передбаченого, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в’їзду іноземців,які є громадянами держав з безвізовим порядком в’їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.

Згідно з вимогами ст. 26 ЗУ „Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в'їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в'їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в'їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України.

В силу вимог ч.ч. 5, 6 ст. 26 вищевказаного Закону, іноземець або особа без громадянства зобов'язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення. Контроль за правильним і своєчасним виконанням рішення про примусове повернення іноземця або особи без громадянства здійснюється органом, що його прийняв.

Відповідно до роз’яснень викладених у п. 29 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду від 25.06.2009 року № 1 ,,Про судову практику розгляду спорів щодо статусу біженця і особи, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, примусового повернення і примусового видворення іноземця чи особи без громадянства з України та спорів, пов'язаних із перебуванням іноземця та особи без громадянства в Україні", примусовому видворенню іноземця чи особи без громадянства передують дві обставини:

1) прийняття рішення відповідним компетентним органом про примусове повернення;

2) ухилення від виїзду після прийняття рішення про повернення або наявність обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.

Згідно з вимогами ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, може лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що громадянин ОСОБА_5 ОСОБА_3 Свеінн Бенедікт ( Jonasson Sveinn Benedikt), 28 червня 1967 народження, прибув на територію України 03 червня 2018 року через КПП «Бориспіль» по паспортному документу серії А3188017, виданому 10 березня 2016 року, термін дії до 07 березня 2026 року, з приватною метою.

Після в’їзду в Україну 03 червня 2018 року відповідач її територію не покидав, чим порушив встановлені правила перебування іноземців та осіб без громадянства на території України понад встановлені строки.

01 березня 2019 року Управлінням Державної міграційної служби України в Тернопільській області прийнято рішення про примусове повернення до країни походження та залишення території України у строк до 04 березня 2019 року.

У встановлений строк без поважних причин відповідач не виконав рішення про примусове повернення з України.

Відповідач жодних заходів щодо виїзду за межі України у строк вказаний у рішенні про примусове повернення з України не вживав.

Зазначені обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що відповідач ухиляється від добровільного виїзду за межі України на законних підставах.

Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, суд прийшов до висновку про порушення відповідачем громадянином ОСОБА_5 ОСОБА_3 Свеінн Бенедікт законодавства України, яке визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства в Україні, що виражається в знаходженні на території України понад встановлений законом строк.

Відповідач не звертався із клопотанням про продовження строку перебування, не виконав в добровільному порядку рішення уповноваженого органу від 01 березня 2019 року про залишення території України у встановлений термін, не оскаржував його.

Судом не встановлено обставин, які вказані в статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод або статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», та унеможливлюють примусове видворення за межі України.

Також не встановлено обставин, відповідно до яких на відповідача поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

ОСОБА_1 того, відповідач не звертався до Управління Державної міграційної служби у Тернопільській області з заявою про надання йому статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Відповідачем не представлено суду жодних доказів на спростування доводів позивача та безпідставність позовних вимог.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що він в’їхав на територію України останній раз два-три тижні тому, як безпідставні та такі, що не підтвердженні жодними належними та допустимими доказами.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 2 ст.371 КАС України, суд, який ухвалив рішення за заявою учасників справи або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в рішенні звернути до негайного виконання рішення про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства.

Суд, приймаючи до уваги клопотання позивача про звернення рішення суду до негайного виконання та те, що відповідачем порушуються правила перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, враховуючи особу відповідача, який добровільно не виконав рішення про примусове повернення з України, продовжує знаходитись на території України без законних на те підстав, не працює, доходів не отримує, з метою забезпечення реального виконання судового рішення, вважає за можливе звернути рішення суду до негайного виконання.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 73-77, 90, 241-246, 255, 288, 371 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов Управління Державної міграційної служби України у Тернопільській області ( бул.Шевченка,10 м.Тернопіль, код ЄДРПОУ 37839038, електронна адреса – te@dmsu.gov.ua) до громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_3 Свеінн Бенедікт (Jonasson Sveinn Benedikt, 28 червня 1967 народження, паспорт серії А3188017, виданий 10 березня 2016 року, терміном дії до 07 березня 2026 року), про примусове видворення за межі України задовольнити.

Примусово видворити за межі України громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_3 Свеінн Бенедікт ( Jonasson Sveinn Benedikt), 28 червня 1967 народження, паспорт серії А3188017, виданий 10 березня 2016 року, терміном дії до 07 березня 2026 року)

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення суду звернути до негайного виконання.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, визначеному п.15.5 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України, до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду або через суд першої інстанції у 10 - денний строк з дня проголошення рішення суду .

Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження – з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Повне судове рішення виготовлено 07 березня 2019 року.

Головуючий