Ухвала суду № 80326055, 22.01.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/32012/18

Провадження № 2/761/2057/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про повернення заяви

22 січня 2019 року суддя Шевченківський районний суд м.Києва Осаулов А.А., розглянувши заяву про зміну предмету позову по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» до Київської міської ради про стягнення заборгованності в межах вартості майна, одержаного у спадщину, -

встановив:

В провадженні суду перебуває вказаний позов.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 21.08.2018 року вказану справу було призначено до розгляду в судове засідання за участю сторін із призначенням проведення підготовчого судового засідання.

18.01.2019 року до суду надійшла заява про зміну предмету позову, де представник позивача просив суд про звернення стягнення на предмет застави - автомобіль марки «Мітсубісі Лансер» д.н.з. НОМЕР_1, що зареєстрований за ОСОБА_3, власником якого є територіальна громада в особі Київської міської ради, шляхом проведення публічних торгів у межах виконавчого провадження в рахунок погашення заборгованості за кредитом. Заява вмотивована тим, що за умовами ч.3 ст.49 ЦПК України існує можливість подачі заяви про зміну предмету позову, оскільки відповідач є власником вказаного автомобіля, тому за рахунок заставленого автомобіля позивач вправі задовольнити свої вимоги в повному обсязі. Відтак, вказана заява підлягає прийняттю.

Між тим, як вбачається у цій справі, то за позовною заявою від 17.08.2018 року позивач просив стягнути з відповідача як з власника відумерлого майна на свою користь суму заборгованості в межах вартості майна, одержавного у спадщину в сумі - 139 600 грн.

Між тим, згідно заяви від 18.01.2019 року позивач вже просить про звернення стягнення на предмет застави - автомобіль марки «Мітсубісі Лансер» д.н.з. НОМЕР_1, що зареєстрований за ОСОБА_3, власником якого є територіальна громада в особі Київської міської ради, шляхом проведення публічних торгів у межах виконавчого провадження в рахунок погашення заборгованості за кредитом. При цьому, позивач додатково посилається на вимоги ст..ст.19,20,25 Закону України «Про Заставу», ст..25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», а відтак її розгляд відбувається із необхідністю застосування іншими норм матеріального права, ніж тих, на які раніше при подачі позову посилався позивач про стягнення заборгованості в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, з аналізу вказаних вимог у порівнянні вбачається, що при поданні останньої заяви про збільшення позовних вимог позивач одночасно змінює і предмет і підставу позову, що суперечить нормам ч.3 ст.49 ЦПК України.

Зокрема, за умовами ч.3 ст.49 ЦПК України до закінчення підготовчого судового засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Згідно ч.5 ст.49 ЦПК України у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої та частинами третьою і четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає у рішенні суду.

При цьому, доказів направлення такої заяви іншим учасникам суду також надано не було.

З урахуванням викладеного, зазначена заява про збільшення позовних є заявою про зміну предмету і підстав позову одночасно, а тому в її прийнятті слід відмовити та вона підлягає поверненню позивачу для подання до суду в загальному порядку, що визначений ЦПК України для пред»явлення позовів.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 353 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Відмовити в прийнятті та повернути позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Українська факторингова компанія» заяву про збільшення позовних вимог від 18.01.2019 року.

Ухвала суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Києва протягом п'ятнадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Суддя: Осаулов А.А.