Постанова № 80324867, 06.03.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/162/19Головуючий по 1 інстанціїКатегорія : 304090000 ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2019 року м. Черкаси

Апеляційного суду Черкаської області у складі колегії суддів:

ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

учасники справи:

позивач - акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»;

відповідач – ОСОБА_5;

особа, що подала апеляційну скаргу – акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»;

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 07 листопада 2018 року ухваленого у складі судді Побережної Н.П. у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

В березні 2018 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості.

Свої вимоги обґрунтовували тим, що 21 вересня 2012 року ОСОБА_5 отримала кредит у розмірі 11 000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Банк зазначає, що відповідач взяті на себе зобов’язання належним чином не виконувала внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі – 123 323,31 грн., яка складається з наступного: 10817,59 грн. – заборгованість за кредитом; 103 056,99 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3 100 грн. – заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. - (штраф фіксована частина); 5 848,73 грн. - штраф (процентна складова).

Банк просив суд, стягнути з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у сумі 123323,31 грн.

Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 07 листопада 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду АТ КБ «ПриватБанк» подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на те, що судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права просив рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 07 листопада 2018 року скасувати та прийняти нову постанову, якою заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилався на те, що при оформленні анкети-заяви на отримання кредиту, що була підписана відповідачем, зазначено і з чим погодилася відповідач, що заява разом з Пам’яткою, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають між Банком та ОСОБА_5 Договір про надання банківських послуг. А тому відсутність підпису боржника на відповідних тарифах, умовах та правилах не може свідчити про, що договір не укладений.

Крім того скаржник зазначає, що відповідно до положень частин 1,2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу сторони не скористалися.

Відповідно до підпункту 8 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідних положень» ЦПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Статтею 351 ЦПК України встановлено, що судами апеляційної інстанції у цивільних справах є апеляційний суд в межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалене судом першої інстанції рішення не відповідає зазначеним вище вимогам.

Судом першої інстанції встановлено, що 21 вересня 2012 року ОСОБА_5 отримала кредит у розмірі 11000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та Правил надання банківських послуг, - позичальник зобов’язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його користування, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених Договором.

Згідно п.2.1.1.5.6 Умов надання банківських послуг - у разі невиконання зобов'язань за договором на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту, оплати винагороди банку.

Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до п.2.1.1.7.6 умов надання банківських послуг - при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. +5% від суми позову.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором № б/н від 21 вересня 2012 року, укладеного між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_5, станом на 31 січня 2018 року заборгованість за кредитом склала: 123323,31 грн., яка складається з наступного: 10817,59 грн. – заборгованість за кредитом; 103056,99 грн. – заборгованість по процентам за користування кредитом; 3100 грн. – заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. - (штраф фіксована частина); 5848,73 грн. - штраф (процентна складова).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що позивач не надав жодного доказу, що надані ним Умови та правил надання банківських послуг, є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, укладеного у вигляді підписання анкети – заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи із наступного.

Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із частинами 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частина 1 статті 638 ЦК України визначає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач надала заяву в якій просила застосувати строк позовної давності, врахувавши, що останній платіж по кредиту був здійснений 29 липня 2015 року.

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Згідно з правовим висновком, викладеним Верховним Судом України у постанові від 19 березня 2014 року у справі № 6-14цс14, відповідно до Правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (статті 257 ЦК України) щодо щомісячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Пунктом 1.1.7.12 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

В той же час пунктом 2.1.1.2.11 Умов та правил надання банківських послуг передбачено, що платіжна картка дійсна до останнього дня місяця указаного на лицевій стороні картки.

Враховуючи те, що кредитним договором не встановлено обов'язку позичальника щомісячно вносити платіж з повернення суми кредиту у конкретно визначеному розмірі та не передбачено самостійної відповідальності за невиконання цього обов'язку, а строк погашення кредиту в повному обсязі у договорі визначено останнім днем місяця, зазначеного на картці (строку кредитування), то в такому випадку позовна давність обраховується з моменту закінчення строку дії кредитної картки.

В матеріалах справи наявна довідка АТ КБ «ПриватБанк», в якій зазначено, що ОСОБА_5 згідно кредитного договору б/н від 21 вересня 2012 року, отримала картку №4149437722502760, зі строком дії перевипущеної карти до останнього дня 03.2016 року тобто до останнього дня березня місяця 2016 року.

Також в матеріалах справи міститься виписка за період з 01 вересня 2012 року по 16 листопада 2018 року за рахунком ОСОБА_5, з якої вбачаються операції за карткою 4149437722502760, як основної картки. 29 липня 2015 року була проведена операція з погашення простроченої заборгованості, на суму 500 грн.

Виписки по особовому рахунку боржника відповідно до положень статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинними документами.

Оскільки строк дії картки закінчився в березні 2016 року, а з позовом до ОСОБА_5 ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся 06 березня 2018 року, колегія суддів вважає, що трирічний строк на звернення з позовом не пропущено.

Статтями 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений строк (термін), відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За положеннями статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Оскільки ОСОБА_5 не виконала свої зобов'язання по сплаті кредиту належним чином, то вона повинна нести цивільно-правову відповідальність за невиконання зобов'язання, так як в анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанку» ОСОБА_5, своїм підписом підтвердила запропоновані їй умови кредитного договору.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, згідно приписів абзацу 2 частини першої ст. 1048 ЦК України щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосовано лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Відповідно до висновку ОСОБА_6 Верховного Суду, викладеного в постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/95/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою ст.1050 ЦК України.

Оскільки строк дії даного кредитного договору закінчився із закінченням строку дії кредитної картки – 31 березня 2016 року, то у банка відсутні підстави нараховувати відсотки за користування даним кредитом, починаючи з 01 квітня 2016 року.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає заборгованість за відсотками нарахована до 31 березня 2016 року включно, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом після спливу визначеного договором строку кредитування припиняється.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи викладене, та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Такий висновок застосування норм матеріального права викладено в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року в справі № 6-2003ц15.

Отже, законодавством не передбачено подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, а тому вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення пені в сумі 3100 гривень не підлягають до задоволення.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач не виконала умови кредитного договору та не повернула кредитні кошти, а тому з неї на користь банку підлягає до стягнення заборгованість, яка згідно наданого позивачем розрахунку виникла станом на 31 березня 2016 року, а саме: за кредитом (тіло кредиту) - в розмірі 10817,59 грн., по процентам за користування кредитом нарахована до 31 березня 2016 року включно в сумі 15125,90 грн. та штраф в сумі 500 грн. - (фіксована частина) та штраф в сумі 5 848,73 грн. (процентна складова).

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на вище зазначене колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга АТ КБ «Приватбанк» підлягає до часткового задоволення, рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 07 листопада 2018 року - до скасування з ухваленням у справі нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» підлягають частковому задоволенню, а саме на 26 %, то понесені судові витрати підлягають пропорційному відшкодуванню до задоволених позовних вимог в сумі 1202,40 грн. (за сплату судового збору при подачі позовної заяви 1849,85 грн. + за сплату судового збору при подачі апеляційної скарги 2774,78 грн.)

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 07 листопада 2018 року скасувати.

Прийняти у справі нову постанову, якою позовні вимоги публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 21 вересня 2012 року в розмірі 32292,22 грн., а саме: 10817,59 грн. - заборгованість за кредитом; 15125,90 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; штраф в сумі 500 грн. (фіксована частина) та штраф в сумі 5 848,73 грн. (процентна складова)

В решті позовних вимог – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 1202,40 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає за виключенням випадків передбачених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Судді Н.І. Гончар

ОСОБА_3

ОСОБА_4