Ухвала суду № 80324823, 27.02.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/145/19 Справа № 695/3688/17 Категорія: п.2 ч.2 ст.115 КК УкраїниГоловуючий по 1 інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

Головуючого - судді суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5за участю прокурораОСОБА_6

адвоката ОСОБА_7

представника потерпілої ОСОБА_8

обвинуваченого ОСОБА_9

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора Золотоніської місцевої прокуратури ОСОБА_10 та адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 24 липня 2018 року, яким

ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець

м.Золотоноша Черкаської області, громадянин України, з середньою

освітою, не працюючий, не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей

не має; депутатом будь-якого рівня, постраждалим внаслідок аварії на

Чорнобильській АЕС, учасником бойових дій не являється,

зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2

Черкаської області, фактично проживаючий: ІНФОРМАЦІЯ_3,

м.Золотоноша Черкаської області, раніше судимий:

1) 20.01.2015 Золотоніським міськрайонним судом Черкаської

області за ч.1 ст.122, ч.2 ст.125, ч.1 ст.70 КК України до 1 року

позбавлення волі, на підставі ст.75, 104 КК України звільнений з

іспитовим строком 1 рік; звільнений на підставі ухвали Золотоніського

міськрайонного суду Черкаської області від 17.02.2016 року по

закінченню іспитового строку;

2) 22.09.2017 року вироком Золотоніського міськрайонного суду

Черкаської області за ч.1 ст.185 КК України до 80 годин громадських

робіт (покарання не відбуте),

визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.2 ч.2 ст.115 КК України та призначено йому покарання у виді 13 /тринадцяти/ років позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання за цим вироком повністю приєднано невідбуте покарання у вигляді 10 /десяти/ днів позбавлення волі призначеного за вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22.09.2017 та остаточно призначено ОСОБА_9 покарання у вигляді 13 /тринадцяти/ років 10 /десяти/ днів позбавлення волі.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_9 у виді тримання під вартою залишений без змін до набрання вироком законної сили.

Строк відбуття покарання ОСОБА_9 обчислюється з моменту затримання, тобто з 03 жовтня 2017 року.

Вирішено долю речових доказів

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку ОСОБА_9 визнаний винуватим та засуджений за те, що він 03.10.2017 року в період часу з 00 год. 00 хв. по 01 год. 30 хв., перебуваючи в кухні домоволодіння, розташованого по вул. Франка, 52 в м.Золотоноша Черкаської області, умисно, скоїв вбивство малолітньої ОСОБА_11 за наступних обставин.

Провівши свою співмешканку ОСОБА_12 на таксі, на якому остання поїхала до своєї подруги, прийшовши до місця свого проживання, побачив, що донька його співмешканки малолітня ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_4, яка залишилася спати одна вдома, не спить, а вчинила на кухні безлад і сидить під столом, в результаті раптово виниклої агресії до малолітньої ОСОБА_11, що виникла на ґрунті вчиненого малолітньою ОСОБА_11 безладу, маючи умисел на вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті дитині, діючи умисно, протиправно, усвідомлюючи власні дії та можливість настання тяжких наслідків, доставши дитину з-під столу, наніс їй численні удари рукою по голові та тулубу, розуміючи при цьому, що своїми діями, а саме такою кількістю ударів у життєво-важливі органи дитини, віком півтора роки, завдає потерпілій сильний фізичний біль і можливість настання смерті останньої.

Таким чином, своїми умисними діями ОСОБА_9 заподіяв потерпілій ОСОБА_11 тілесні ушкодження у вигляді травми голови, з крововиливами під м’які мозкові оболонки, на м’яких покривах черепа, синцями, саднами обличчя та голови; травми органів черевної порожнини, грудної клітки з розривом та крововиливом кореня брижі кишківника, підшлункової залози, крововиливами в дванадцятипалу кишку, брижу поперечно-ободової кишки, лімфатичний вузол брижі, крововиливами в фіброзну капсулу правої нирки, правого наднирника, м’язу тазу справа, в легені, які відповідно до висновку додаткової судово-медичної експертизи №05-8-01/427 від 28.11.2017 року, у зв’язку з небезпекою для життя відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №05-8-02/213 від 03.10.2017 року смерть дитини - ОСОБА_11, настала від поєднаної травми голови, органів черевної порожнини та грудної клітки з крововиливами під м’які мозкові оболонки; розривом та крововиливом кореня брижі кишківника, підшлункової залози, крововиливами в дванадцятипалу кишку, брижу поперечно-ободової кишки, лімфатичний вузол брижі, крововиливами в фіброзну капсулу правої нирки, правого наднирника, м’язу тазу справа, крововиливами під плевру обох легень, що супроводжувались внутрішньо-черевною кровотечею.

В апеляційній скарзі, прокурор Золотоніської місцевої прокуратури ОСОБА_10, не заперечуючи доведеності вини ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильності кваліфікації дій обвинуваченого, вважає, що вирок стосовно нього є незаконним і підлягає скасуванню через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості скоєних кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого внаслідок м’якості.

Суд першої інстанції всупереч нормам закону, при призначенні покарання не в повній мірі врахував характер та ступінь небезпечності вчиненого злочину, особу засудженого. Зокрема, без будь-якої оцінки суду залишилася тяжкість вчиненого ОСОБА_9 злочину, передбаченого п.2 ч.2 ст.115 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, а санкцією статті передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років з конфіскацією майна.

Одночасно судом, у порушення ст.ст.65, 66 КК України помилково визнано обставину, що пом’якшує ОСОБА_9 покарання щире каяття.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, а також вироку суду обвинувачений ОСОБА_9 вину в учиненні особливо тяжкого злочину визнав частково.

Водночас часткове визнання вини не є поняттям тотожним до щирого каяття. Разом з тим, відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» поняття «щире каяття» характеризує суб’єктивне ставлення винного до вчинення злочину, яке полягає в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що було залишено судом поза увагою при встановленні наявності пом’якшуючих покарання обставин.

Приймаючи вказану обставину як таку, що пом’якшує покарання, судом не в повній мірі враховано дані про особу обвинуваченого, що мають кримінально-правове значення, під якими передбачаються позитивні і негативні соціальні, фізичні, психічні і правові характеристики особи.

Натомість, поза належною увагою суду залишено наявність обставин, які обтяжують покарання засудженого ОСОБА_9 - рецидив злочинів.

Судом належно не враховано, що обвинувачений двічі притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів. Зокрема, останній притягувався до кримінальної відповідальності 20.01.2015 за вчинення невеликої та середньої тяжкості злочинів проти життя та здоров’я особи та 22.09.2017 за вчинення злочину середньої тяжкості проти власності.

Вчинення кримінальних правопорушень в недалекому минулому свідчить про схильність ОСОБА_9 до вчинення злочинів, а також систематичність їх вчинення, тому можна вважати, що останній не зміг оцінити гуманного ставлення держави в минулому та висновків для себе не зробив, вчинивши новий особливо тяжкий злочин.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження ОСОБА_9 вчинив кримінальне правопорушення стосовно малолітньої дитини ІНФОРМАЦІЯ_4 (півторарічній), умисно наніс безліч ударів по голові та тулуб, а також в різні частини тіла та, з урахуванням судово-медичної експертизи, наніс такі тілесні ушкодження, які за своїм характером несумісні з життям.

Наслідком вказаного злочину стало позбавлення життя малолітньої потерпілої, яке відповідності до приписів ст.3 Конституції України визнано найвищою соціальною цінністю в Україні.

За наведених обставин вважаю, що призначене обвинуваченому покарання за п.2 ч.2 ст.115 КК України у виді 13 років 10 місяців позбавлення волі, є надмірно м’яким, необґрунтованим, безпідставним, та не буде сприяти його виправленню, а навпаки сприятиме уникненню справедливого покарання.

Таким чином, суд першої інстанції належним чином не врахував положення ст.ст. 50, 65, 66 КК України, тим самим неправильно застосував норми закону України про кримінальну відповідальність в частині основних засад призначення покарання.

В зв’язку з вищезазначеним прокурор просив вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 24.07.2018 стосовно ОСОБА_9 за п.2 ч.2 ст.2 ст.115 КК України скасувати через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність покарання призначеного судом ступеню тяжкості злочину та особі засудженої внаслідок м’якості; під час апеляційного розгляду дослідити матеріали, які характеризують обвинуваченого ОСОБА_9; виключити з мотивувальної частини вироку посилання суду на обставину, що пом’якшує покарання - щире каяття; ухвалити новий вирок, яким визнати винуватим ОСОБА_9 за п.2 ч.2 ст.115 КК України до 14 років позбавлення волі. На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання приєднати невідбуте покарання, призначене за вироком Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 22.09.2017, перевівши на підставі ч.1 ст.72 КК України 80 годин громадських робіт в 10 днів позбавлення волі, та остаточно визначити до відбуття 14 років 10 днів позбавлення волі. В решті вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 24.07.2018 стосовно ОСОБА_9 прокурор просив залишити без змін.

В апеляційній скарзі адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 ставиться питання про зміну вироку Черкаського районного суду від 24 липня 2018 року відносно ОСОБА_9 засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого п.2 ч.2 ст.115 КК України та необхідності призначення йому покарання у вигляді 11 (одинадцяти) років 10 днів позбавлення волі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що, на його думку, вказаний вирок Черкаського районного суду від 24 липня 2018 року є незаконним, який постановлений з порушенням норм матеріального права, а саме судом першої інстанції не було враховано положення Постанови пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року про те, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов’язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Згідно п.2 Постанови відповідно до п.1 ч.1 ст.65 КК суди повинні призначати покарання в межах, установлених санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК, що передбачає відповідальність за вчинений злочин. Із урахуванням ступеня тяжкості, обставин цього злочину, його наслідків і даних про особу судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, жінкам, котрі на час вчинення злочину чи розгляду справи перебували у стані вагітності, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Відповідно до положень ч.2 ст.50 та ч.2 ст.65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених і особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Зокрема, місцевим судом не враховано те, що ОСОБА_9 повністю визнав свою вину вчиненому кримінальному правопорушенні, щиро розкаявся та активно сприяв у розкриті даного злочину, а саме давав послідовні покази, брав участь у слідчому експерименті. Крім того, судом не було враховано думку потерпілої сторони, яка не має до ОСОБА_9 матеріальних чи моральних претензій, не пред’явивши до нього цивільного позову, також судом не враховано той факт, що на даний час у ОСОБА_9 та потерпілої ОСОБА_12 народилась спільна дитина і на даний час триває процедура встановлення походження дитини, оскільки на час народження дитини ОСОБА_9 та потерпіла ОСОБА_12 не перебували у зареєстрованому шлюбі тому дані про батька зазначені зі слів матері згідно ст.135 СК України, проте ОСОБА_9 впевнений що ця дитина є його біологічною дитиною та він має намір здійснювати піклування та допомагати даній дитині, а перебуваючи тривалий час у місцях позбавленні волі, це зведе до мінімуму можливість батька спілкуватись та допомагати дитині. Тому апелянт вважає, що призначене судом покарання не відповідає особі обвинуваченого та вважає, що можливо призначити покарання найбільш наближене до мінімальної санкції статті.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, який просив задовольнити його апеляційну скаргу та заперечував проти задоволення апеляції адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9, думки обвинуваченого ОСОБА_9 та адвоката ОСОБА_7, які просили задовольнити апеляцію адвоката в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, думку представника потерпілої ОСОБА_8, який при розгляді апеляційних скарг покладався на розсуд суду, вивчивши матеріали кримінального провадження та перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів доходить висновку про те, що апеляційні скарги прокурора Золотоніської місцевої прокуратури ОСОБА_10 та адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 не підлягають до задоволення з наступних підстав.

Висновок місцевого суду про винуватість обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, за який його засуджено, відповідає фактичним обставинам справи, вирок обґрунтований перевіреними судом доказами, яким дана вірна юридична оцінка і на які суд посилається у вироку.

Винуватість обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.2 ч.2 ст.115 КК України, підтверджується:

- даними допиту ОСОБА_9 в судовому засіданні, в якому ОСОБА_9О вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого п.2 ч.2 ст.115 КК України, визнав частково та пояснив, що не визнає вину в частині умислу на вбивство дитини. Показав, що близько 00 годин 00 хвилин 03 жовтня 2017 року, він провів свою співмешканку ОСОБА_13 до таксі, на якому вона поїхала до своєї подруги та повернувся додому де перебувала донька його співмешканки малолітня ОСОБА_14, яку вони залишили одну вдома спати. Коли зайшов до кухні то побачив, що ОСОБА_14 не спить, а все на кухні порозкидала і сидить під столом. Він дістав її з під столу та в результаті раптово виниклої агресії від її поведінки він наніс їй декілька ударів рукою в різні частини тіла. Все відбувалося швидко, він не пам'ятає скільки ударів і куди він наносив дитині. Потім спробував її помити, бо дитина була у фекаліях і мочі та відніс її на ліжко в кімнату, дав їй попити води, але дитина почала рвати, він злякався та почав викликати швидку та робити штучне дихання, потім взяв дитину на руки та пішов на зустріч швидкої медичної допомоги. Коли зустрів лікарів, вони оглянувши дитину сказали, що вона померла. Умислу на вбивство ОСОБА_14 не мав, вбивство не планував;

- даними допиту в судовому засіданні потерпілої ОСОБА_13, яка показала, що близько 00 годин 00 хвилин 03 жовтня 2017 року, вона поїхала на таксі до своєї подруги домовитися про роботу, її співмешканець ОСОБА_9, провівши її, мав повернутися додому та побути з її донькою ОСОБА_14. У подруги вона перебувала більше години, в цей час неодноразово телефонувала до ОСОБА_9, який говорив, що з дитиною все добре, а потім зателефонував і сказав, що ОСОБА_14 не дихає. Коли вона поверталася додому, то побачила швидку допомогу, в якій була її дитина і лікарі їй повідомили, що вона померла. Крім того потерпіла пояснювала, що обвинувачений одного разу вдарив дитину, але вона зробила йому зауваження і він пообіцяв більше її не чіпати;

- даними показів свідка ОСОБА_15 про те, що він водій таксі 02 жовтня 2017 року близько 23 години 40 хвилин, в м.Золотоноша за викликом відвозив ОСОБА_13 і її подругу з вул. Баха в м.Золотоноша;

- даними показів свідка ОСОБА_16 про те, що він водій таксі 03 жовтня 2017 року він відвозив ОСОБА_13С і її подругу на вул. Баха, 90 в м.Золотоноша;

- даними показів свідка ОСОБА_17 про те, що ОСОБА_9 її син, він проживав із ОСОБА_13 та її донькою. Увечері 02 жовтня 2017 року син прийшов і попросив кошти на таксі для ОСОБА_13, яка мала поїхати до подруги. Син завжди гарно відносився до ОСОБА_14 і чому так сталося вона не знає;

- даними показів свідка ОСОБА_18 про те, що він працює фельдшером, в ніч з 02 жовтня на 03 жовтня 2017 року він виїжджав за викликом прийнятим диспетчером від невідомого чоловіка, що помирає дитина. У складі швидкої виїхали на виклик, на вулиці Франка та побачили, як до них біг ОСОБА_9 з дитиною на руках, вони відразу оглянули дитину, вона була без будь-яких ознак життя, з багаточисленними ушкодженнями голови, тулуба, кінцівок та закритою травмою черевної порожнини. Потім викликали поліцію і судмедексперта. ОСОБА_9 пояснив, що дитина падала і в результаті цього отримала ушкодження м'яких тканин. Потім через пів години прийшла мати дитини;

- даними показів свідка ОСОБА_19 про те, що вона працює медичною сестрою, в ніч з 02 жовтня на 03 жовтня 2017 року вона виїжджала за викликом прийнятим диспетчером, що помирає дитина. Вона у складі швидкої виїхала на виклик, на вулиці Франка вони побачили як до них біг ОСОБА_9 з дитиною на руках, вони відразу оглянули дитину, вона була без будь-яких ознак життя, з багаточисленними ушкодженнями голови, тулуба, кінцівок та закритою травмою черевної порожнини. Потім викликали поліцію і судмедексперта. ОСОБА_9 пояснив, що дитина падала і в результаті цього отримала ушкодження м'яких тканин;

- даними показів свідків ОСОБА_20 та ОСОБА_21 про те, що вони подруги ОСОБА_13 ніч з 02 жовтня на 03 жовтня 2017 року разом перебували на місці роботи ОСОБА_21, в цей час вони спілкувалися, ОСОБА_13 телефонувала до ОСОБА_9 питала як дитина. Після розмов з ОСОБА_9 поводила себе спокійно. Крім того, ОСОБА_20 пояснила, що коли вони з ОСОБА_13 поверталися додому останній зателефонував ОСОБА_9 і сказав, що дитина не дихає;

- даними протоколу огляду місця події від 03.10.2017 року з фототаблицею, відповідно до якого у ході огляду автомобіля швидкої медичної допомоги було оглянуто труп потерпілої ОСОБА_14 та виявлені і зафіксовані тілесні ушкодження (т.1 а.с. 69-77);

- даними протоколу огляду місця події від 03.10.2017 року з фототаблицею, а саме будинку по вул. Франка, 52 в м.Золотоноша Черкаської області де було скоєно вбивство малолітньої ОСОБА_14 (Т. 1 а.с. 78-86);

- даними протоколу огляду місця події від 03.10.2017 року з фототаблицею, відповідно до якого у ході в морзі було оглянуто труп потерпілої ОСОБА_14 та виявлені і зафіксовані тілесні ушкодження (Т. 1 а.с. 87-99);

- даними лікарського свідоцтва про смерть ОСОБА_14 №213 від 03.10.2017, відповідно до якого смерть ОСОБА_14, настала 03.10.2017 року від ушкодження внаслідок контакту з тупим предметом, намір не визначено (Т. 1 а.с. 100);

- даними висновку судово-медичної експертизи №05-8-02/213 від 03.10.2017 згідно якого смерть дитини ОСОБА_14 настала від поєднаної травми голови, органів черевної порожнини та грудної клітки з крововиливами під м'які мозкові оболонки; розривом та крововиливом кореня брижі кишківника, підшлункової залози, крововиливами в дванадцятипалу кишку, брижу поперечно-ободової кишки, лімфатичний вузол брижі, крововиливами в фіброзну капсулу правої нирки, правого наднирника, м'язу тазу справа, крововиливами під плевру обох легень, що супроводжувались внутрішньо - черевною кровотечею (Т. 1 а.с. 110-113);

- даними висновку судово-медичної експертизи №05-8-01/352 від 07.11.2017 згідно якої в слідах на напірнику знайдена кров, видову належність якої неможливо встановити;

- даними висновку додаткової судово-медичної експертизи №05-8-01/427 від 28.11.2017 відповідно до якого ОСОБА_9 заподіяв потерпілій ОСОБА_14 тілесні ушкодження у вигляді травми голови, з крововиливами під м'які мозкові оболонки, на м'яких покривах черепа, синцями, саднами обличчя та голови; травми органів черевної порожнини, грудної клітки з розривом та крововиливом кореня брижі кишківника, підшлункової залози, крововиливами в дванадцятипалу кишку, брижу поперечно-ободової кишки, лімфатичний вузол брижі, крововиливами в фіброзну капсулу правої нирки, правого наднирника, м'язу тазу справа, в легені, які в зв'язку з небезпекою для життя відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень. Тілесні ушкодження ОСОБА_14 виникли від дії твердого тупого предмета чи предметів. Виключена можливість нанесення всіх тілесних ушкоджень ОСОБА_14 власноручно. На трупі ОСОБА_14 тілесних ушкоджень, характерних для падіння з висоти власного зросту (без надання тілу прискорення чи з наданням тілу прискорення з подальшим ударом об рівну поверхню) немає. Виникнення у ОСОБА_14 тілесних ушкоджень при обставинах, вказаних ОСОБА_9 при обставинах вказаних у слідчому експерименті - виключена (Т. 1 а.с. 136-140);

- даними протоколу та відеозаписом проведення слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_9 від 03.10.2017 року та відеозаписом, здійсненим при проведенні даного слідчого експерименту, який був оглянутим в судовому засіданні місцевого суду, на якому видно, що ОСОБА_9 показав, що завдав лише один удар в живіт ОСОБА_14 (Т. 1 а.с. 101-106);

- даними протоколу огляду амбулаторної медичної картки ОСОБА_14 (Т.1 а.с.115-135);

- даними протоколу огляду фотокарток ОСОБА_14, які зроблені 02.10.2017 року з яких вбачається, що станом на 02 жовтня 2017 року на потерпілій відсутні тілесні ушкодження (Т. 1 а.с .141-155);

- даними висновку судово-психіатричного експерта №425 від 25.10.2017, згідно якого обвинувачений ОСОБА_9 виявляв і виявляє ознаки розладу особистості емоційно нестійкого - збудливого типу в стані компенсації, що враховуючи не психотичний рівень розладів, помірну вираженість та компенсованість емоційно-вольових порушень, збереженість пам’яті та інтелекту, критичних і прогностичних функцій - не позбавляло на вказаний період часу та не позбавляє на теперішній час його здатності усвідомлювати та керувати своїми діями (Т.1 а.с. 173-176).

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності та взаємозв’язку, колегія суддів апеляційного суду доходить висновку, що пред’явлене ОСОБА_9 обвинувачення доведене та, що він обґрунтовано засуджений за п.2 ч.2 ст.115 КК України.

На думку колегії суддів апеляційного суду, дії ОСОБА_9 за п.2 ч.2 ст.115 КК України, які виразилися в умисному вбивстві, тобто умисному протиправному заподіянні смерті малолітній дитині, кваліфіковані вірно.

При призначенні покарання судом першої інстанції були взяті до уваги всі обставини кримінального провадження, зокрема враховано ступінь тяжкості скоєного злочину, зокрема те, що вчинений ним злочин, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до особливо тяжкого, а також дані про особу обвинуваченого, який вчинивши у 2015 році, злочин проти життя та здоров'я особи - нанесення тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості на шлях виправлення не став та вчинив новий умисний злочин проти життя та здоров'я особи, а саме вбивство малолітньої дитини особистість обвинуваченого, який за місцем мешкання характеризується посередньо, на обліку у лікаря-психіатра перебуває під диспансерним наглядом з діагнозом розлади адаптації з порушенням емоцій і поведінки, у лікаря-нарколога під наглядом не перебуває, раніше судимий, має незняту та непогашену судимість, наявність обтяжуючої вини ОСОБА_9 обставини рецидив злочинів, наявність пом’якшуючої вини ОСОБА_9 обставини щире каяття, а тому з врахуванням всіх цих обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно дійшов висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_9 тільки в умовах його ізоляції від суспільства.

Що стосується міри покарання, на думку колегії суддів апеляційного суду, при призначенні покарання ОСОБА_9 судом першої інстанції належним чином були виконані вимоги ст.65 КК України, оскільки призначене йому покарання є розмірним і достатнім скоєному ним.

Відповідно до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, воно не має на меті завдати фізичних страждань або приниження людської гідності засудженого.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляція прокурора, у кримінальному провадженні задоволенню не підлягає, оскільки нею не наведено переконливих даних, які б давали підстави для задоволення вимог апеляції прокурора.

Щодо доводів апеляції адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 про зменшення покарання до 11 (одинадцяти) років 10 днів позбавлення волі та, що місцевим судом при призначенні покарання ОСОБА_9 не враховано те , що ОСОБА_9 повністю визнав свою вину вчиненому кримінальному правопорушенні, щиро розкаявся та активно сприяв у розкриті даного злочину, судом не було враховано думку потерпілої сторони, яка не має до ОСОБА_9 матеріальних чи моральних претензій, не пред’явивши до нього цивільного позову, також судом не враховано той факт, що на даний час у ОСОБА_9 та потерпілої ОСОБА_12 народилась спільна дитина і на даний час триває процедура встановлення походження дитини, оскільки на час народження дитини ОСОБА_9 та потерпіла ОСОБА_12 не перебували у зареєстрованому шлюбі тому апелянт вважає, що призначене судом покарання не відповідає особі обвинуваченого та вважає, що можливо призначити покарання найбільш наближене до мінімальної санкції статті, то на думку колегії суддів апеляційного суду ці доводи не знайшли свого підтвердження в ході розгляду кримінального провадження і спростовуються матеріалами кримінального провадження.

Що стосується доводів апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 щодо постановлення вироку стосовно ОСОБА_9 з порушенням норм матеріального права, зокрема щодо того, що судом першої інстанції не було враховано положення Постанови пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, то на думку суду апеляційної інстанції, ці доводи не заслуговують на увагу, оскільки судом першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_9, були взяті до уваги всі обставини кримінального провадження і у вироку детально наведені та проаналізовані підстави призначення саме такого покарання, з яким погоджується і колегія суддів апеляційного суду.

За таких обставин колегія суддів вважає, що апеляція адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 задоволенню не підлягає, оскільки апелянтом не наведено переконливих даних, які б давали підстави для призначення обвинуваченому ОСОБА_9 більш м’якого покарання ніж застосованого судом.

Не вбачаючи підстав для зміни, чи скасування вироку суду, керуючись ст.ст. 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги прокурора Золотоніської місцевої прокуратури ОСОБА_10 та адвоката ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 – залишити без задоволення.

Вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 24 липня 2018 року, стосовно ОСОБА_9 залишити – без зміни.

Вирок суду вступає в законну силу з моменту проголошення ухвали апеляційним судом, та дані судові рішення можуть бути оскаржені в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі 3-х місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Головуючий :

Судді :