Рішення № 80323873, 06.03.2019, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 695/3114/18

номер провадження 2/695/272/19

06 березня 2019 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого – судді Середи Л.В.

за участю секретаря – Оніщенко Н.В.,

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Золотоноша цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та збільшення розміру аліментів на утримання сина, –

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3В. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та збільшення розміру аліментів на утримання сина.

Свої вимоги позивач мотивує тим, що сторони по справі 26.11.2011 року у Гельмязівській сільській раді Золотоніського району Черкаської області зареєстрували шлюб, актовий запис № 21. Від вказаного шлюбу у сторін 23.08.2012 року народився син ОСОБА_4, який проживає разом із відповідачем по справі.

Позивач наполягає, що за час спільного проживання у сторін постійно виникали сварки та непорозуміння з різних причин, що призвело до втрати любові та поваги один до одного. Шлюбні відносини між подружжям фактично припинені. Сторони проживають окремо один від одного. Можливості зберегти сім`ю немає. Оскільки сторони не підтримують шлюбних відносин, спільне господарство не ведуть, проживають окремо, а тому вважаючи, що примирення неможливе, позивач звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу.

Окрім того позивач наполягала, що рішенням Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18.03.2013 року із відповідача по справі на користь позивача стягнуто аліменти на утримання їх спільного сина ОСОБА_4 в розмірі 500.0 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

Станом на дату подання позову змінилась економічна ситуація в країні, доходів позивача критично не вистачає для належно утримання свого сина, а сплачуваних відповідачем аліментів в сумі 500.0 грн. не достатньо для його належного матеріального утримання. Відповідач по справі є працездатною здоровою людиною, працевлаштований та отримує постійний заробіток, а тому він спроможний та повинен надавати матеріальну допомогу на утримання свого сина у розмірі, який буде достатнім для належного забезпечення потреб останнього. Оскільки сторонам добровільно домовитися про зміну розміру аліментів не вдалося, позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просила стягувати з відповідача аліменти в розмірі 2000.0 грн. щомісячно на дитину, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду і до досягнення дитиною повноліття.

У підготовче засідання позивач не з’явилась, однак звернулась до суду із заявою, відповідно до якої просила розгляд справи здійснювати за її відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягала.

Відповідач в судове засідання не з’явився, однак звернувся до суду із заявою, відповідно до якої просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, позовні вимоги визнав повністю.

Враховуючи згоду сторін по справі, суд проводить підготовче засідання за відсутності позивача та відповідача.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Суд, вивчивши матеріали справи та враховуючи визнання позовних вимог відповідачем в частині як розірвання шлюбу так і зміни розміру аліментів, вважає за можливе справу розглянути в підготовчому судовому засіданні та винести рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити частково з наступних підстав.

Як вбачається із свідоцтва про шлюб (серії 1-СР №080403 від 26.11.2011 року) сторони по справі зареєстрували в Гельмязівській сільській раді Золотоніського району Черкаської області шлюб 26.11.2011 року, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за №21.

Згідно із ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає і ст. 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН від 10.12.1948 року, згідно з якою чоловіки та жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю.

Нормами ч. 3 та ч. 4 ст. 56 СК України визначено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно з роз’ясненнями п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім’ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей.

Оскільки у судовому засіданні було достовірно встановлено, що збереження шлюбу неможливе, так як сторони подружніх стосунків не підтримують тривалий час, мір до примирення не приймають і обоє на примирення не згідні та бажають вказаний шлюб розірвати, вільної згоди обох сторін на проживання у шлюбі немає, а тому суд вважає, що подальше спільне життя подружжя буде суперечити інтересам сторін, і за таких обставин приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.

Згідно з ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішення суду про розірвання шлюбу.

Відповідно до свідоцтва про народження (серії І-СР №157269 від 05.09.2012 року) ОСОБА_4 народився 23.08.2012 року, а його батьками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Як вбачається з рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18.03.2013 року з відповідача на користь позивача на утримання ОСОБА_4 стягуються аліменти в сумі 500.0 грн., починаючи з 13.02.2013 року і до досягнення дитиною повноліття.

Таким чином суд вважає доведеним обов’язок відповідача по утриманню свого сина до досягнення ним повноліття, що встановлено відповідним судовим рішенням.

Як вбачається зі ст.150 СК України, батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов’язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов’язані поважати дитину.

Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття.

Отже, кожній дитині повинен бути забезпечений належний рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини, що зобов`язані забезпечувати обоє батьків.

Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст. 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (ст. 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст. 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст. 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Положеннями ст. 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Згідно з п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів.

Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров'я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров'я платника аліментів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернулася до суду з позовом про збільшення розміру аліментів у зв’язку із погіршенням свого матеріального стану, окрім того з часу винесення рішення про стягнення із відповідача аліментів пройшов значний проміжок часу, за який суттєво змінилась соціально-економічна ситуація в країні, ріст цін на продукти харчування, одяг та взуття, а також інші витрати на потреби дітей не потребують додаткового доказування в силу норм ч. 3 ст. 82 ЦПК України.

Відповідно до норм ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України віл 27.02.1991 року № 789-ХІІ і набула чинності для України 27.09.1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Суд враховує, що відповідач позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Відповідно до п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009р. № 2, у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з’ясування і дослідження інших обставин справи.

Згідно з ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Нормами ст.12 та ст.13 ЦПК України визначено, що Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Враховуючи вказані вище норми, а також норми ч. 1 ст. 82 ЦПК України суд вважає, що позивачем доведена можливість сплачувати відповідачем аліменти у заявленому розмірі, проти чого останній і сам не заперечує.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вимоги про збільшення розміру аліментів є обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення.

Разом з тим позивач просить стягувати аліменти в новому розмірі з часу її звернення до суду.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року N 3 Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів, у разі задоволення судом вимоги про зміну розміру аліментів, новий розмір аліментів сплачується з дня набрання рішенням законної сили.

Таким чином, вимога позивача про стягнення аліментів у новому розмірі з часу звернення останньої до суду не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому задоволенню не підлягає.

З метою усунення можливих складнощів чи протиріч при виконанні рішень судів про стягнення аліментів, суд вважає за необхідне виконавчий лист виданий Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області на підставі рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області по справі №695/604/13-ц року, за яким із ОСОБА_2 стягуються аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 500 грн. до досягнення сином повноліття, починаючи з 13.02.2013 року, відкликати на адресу суду, як такий, який втратив юридичну силу.

Також з відповідача підлягає стягненню судовий збір за вимоги майнового та немайнового характеру у відповідності до ст. 141 ЦПК України.

Суд також вважає, що з відповідача необхідно стягти судові витрати відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі зазначеного та керуючись ст. 10,

ст., ст. 264,265 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та збільшення розміру аліментів на утримання сина – задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, що зареєстрований 26.11.2011 року Гельмязівською сільською радою Золотоніського району Черкаської області за актовим записом № 21 (свідоцтво про шлюб серії 1-СР № 080403 від 26.11.2011 року).

Змінити розмір стягнення аліментів з доходу відповідача та стягувати із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5 а, с. Гельмязів Золотоніського району Черкаської області, аліменти на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в твердій грошовій сумі 2000.0 гривень щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Виконавчий лист, виданий Золотоніським міськрайонним судом Черкаської області на підставі рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області по справі №695/604/13-ц року, за яким із ОСОБА_2 стягуються аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 500.0 грн. до досягнення сином повноліття, починаючи з 13.02.2013 року, відкликати з відділу державної виконавчої служби після набранням цим рішенням законної сили.

Стягнути із ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь держави кошти по сплаті судового збору в сумі 1409 (одна тисяча чотириста дев’ять) грн. 60 коп. за позовні вимоги про розірвання шлюбу та зміну розміру аліментів, який сплатити на рахунок: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код за ЄДРПОУ: 37993783, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету – 22030106.

Рішення може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст.,ст. 354-356 ЦПК України.

Суддя : Л.В.Середа