Ухвала суду № 80323681, 06.03.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/3612/15-к

Провадження № 1-кп/645/20/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2019 року судова колегія Фрунзенського районного суду м. Харкова у складі:

головуючого - судді Горпинич О.В.,

суддів – Бондарєвої І.В., Шарка О.П.,

секретар судового засідання – Кривеженко М.М.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Лимара В.Л.,

потерпілих –ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

захисників - ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

обвинувачених – ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 за ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_7, ОСОБА_9 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України,

в с т а н о в и л а:

В провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова знаходиться вищевказане кримінальне провадження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_9 звернувся з клопотанням, яким просив скасувати обрану відносно нього, а також відносно ОСОБА_7 та ОСОБА_8 міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою. В обґрунтування клопотання посилався на те, що враховуючи, що в минулому судовому засіданні були досліджені всі матеріали кримінального провадження та речові докази, які прокурор вважає достатніми для доведення провини обвинувачених в даній справі. В зв’язку з цим, один із ризиків, який враховано для продовження обвинуваченим строку тримання під вартою, відпав. Також, враховуючи, що жоден з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, жодного разу не був доведений прокурором, стає очевидним незаконність та необґрунтованість обрання та продовження обвинуваченим запобіжного заходу у виді тримання під вартою. Крім того, досліджені матеріали та докази не доводять навіть причетності обвинувачених до інкримінованих їм злочинів.

Крім того, в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 звернувся до суду з клопотання про зміну йому, а також обвинуваченим ОСОБА_7 та ОСОБА_9 міри запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов’язання. В обґрунтування клопотання вказував, що обвинуваченим надалі продовжують строк тримання їх під вартою керуючись виключно факторами тяжкості та резонансності інкримінованих їм злочинів, при цьому ігноруючи обставини відсутності доказів провини обвинувачених.

Також, обвинувачений ОСОБА_7 в судовому засіданні звернувся з клопотанням, яким просив скасувати обрану відносно нього, а також відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрати будь-яку іншу міру запобіжного заходу, не пов’язану з триманням під вартою. В обґрунтування клопотання посилався на те, що підстав тримання обвинувачених під вартою не має, оскільки відсутні будь-які ризики, передбачені ст. 177 КПК України. Крім того, обвинувачені мають постійне місце проживання, міцні соціальні зв’язки, раніше не судимі. Судом досліджені всі матеріали, допитані потерпілі, свідки, досліджені всі речові докази. Матеріали справи жодним чином не доводять провини обвинувачених у інкримінованих їм злочинах.

Захисники обвинувачених – адвокати ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 заявлені клопотання підтримали, просили суд їх задовольнити.

Прокурор, потерпілі та представник потерпілих проти заявлених клопотань заперечували.

Судова колегія, вислухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до наступного.

Згідно листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 511-550/04-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного з видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, привалює над принципом поваги до свободи особистості.

Запобіжні заходи - це заходи процесуального примусу попереджувального характеру, пов'язані з позбавленням або обмеженням свобод підозрюваного, обвинуваченого, які за наявності підстав та в порядку, встановленому законом, застосовуються під час кримінального провадження слідчим суддею, судом з метою забезпечення їх належної процесуальної поведінки.

Згідно ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків та запобігання ризикам, визначеним законом.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Вимогами ст. 178 КПК України передбачені обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, зокрема тяжкість покарання, яке загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, в тому числі наявність родини та утриманців, наявність постійного місця роботи, наявність судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувались раніше та інші обставини.

Питання стосовно того, чи була розумною тривалість тримання особи під вартою, не може вирішуватися абстрактно. Наявність підстав для тримання обвинуваченого під вартою має оцінюватися в кожній справі з урахуванням її конкретних обставин. У будь-якій справі тривале тримання під вартою може виявитися виправданим лише за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення у справі «W. проти Швейцарії»).

Характер та фактичні обставини інкримінованих ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 злочинів, свідчать про підвищену суспільну небезпеку. Так, санкція ч. 3 ст. 258 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від десяти до п’ятнадцяти років або довічним позбавленням волі з конфіскацією майна або без такої.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Обрані відносно обвинувачених запобіжні заходи, з урахуванням їх тривалості, у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення, яке їм інкримінується і застосовані запобіжні заходи відносно ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і меті запобіжного заходу.

Суд також враховує, що стан здоров'я обвинувачених, не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув'язнення, всі обвинувачені є соціально адаптованими, суду не надано беззаперечних доказів, які б свідчили, що інший захід забезпечення кримінального провадження, крім тримання під вартою, зможе належним чином усунути ризики, які передбачені ст. 177 КПК України або з'явилися нові обставини, що унеможливлюють їх тримання під вартою.

Будь-яких даних, що свідчили б про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою та можливості скасування раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Необхідно зауважити, що ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 висунуто обвинувачення, в тому числі, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 258 КК України.

Відповідно до ч. 5 ст. 176 КПК України, запобіжні заходи у вигляді особистого зобов’язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 КК України.

Таким чином, вимоги закону виключають можливість застосування до обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 більш м’якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.

Застосування будь-якого менш суворого запобіжного заходу відносно обвинувачених ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, які обвинувачуються за ч. 3 ст. 258 КК України, законом не передбачено.

Доводи сторони захисту на практику вітчизняних судів щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більшу м’яку, не пов’язану з тримання під вартою відносно осіб, що обвинувачуються у вчиненні злочинів передбачених статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261 КК України, не беруться судом до уваги, оскільки відповідно до ст. 1 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Доводи на які посилаються адвокати та обвинувачені, висновків суду не спростовують.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновків, що клопотання обвинувачених задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 199, 331 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_9 про скасування йому. ОСОБА_7 та ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою - відмовити.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про зміну йому, ОСОБА_10 та ОСОБА_9 запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов’язання - відмовити.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_7 про скасування йому, ОСОБА_8 та ОСОБА_9, запобіжного заходу у виді тримання під вартою та обрання будь-якої іншої міри запобіжного заходу, не пов’язаної з триманням під вартою - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає, проте заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Повний текст ухвали складено 07 березня 2019 року.

Головуючий суддя: О.В. Горпинич

Судді: І.В. Бондарєва

ОСОБА_11