Рішення № 80320703, 05.03.2019, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/862/2019 Справа № 641/216/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі :

Головуючого судді – Чайка І.В.,

за участю секретаря –Дрокіної С.О.

представника позивача – ОСОБА_1,

представника позивача –ОСОБА_2

представника відповідача – ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Комінтернівського районного суду м. Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 641/216/19 за позовною заявою ОСОБА_4 до Комунального підприємства « Харківські теплові мережі» про визнання недійсним договору про реструктуризацію заборгованості за послуги з теплопостачання, -

В С Т А Н О В И В :

14.01.2019 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до Комунального підприємства « Харківські теплові мережі» про визнання недійсним договору про реструктуризацію заборгованості за послуги з теплопостачання.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що 13.01.2018 року вона придбала квартиру АДРЕСА_1. Після спливу двох місяців – 20.03.2018 року між нею та відповідачем було укладено договір № 172/0576 про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води за адресою придбаної квартири. Того ж дня між позивачем та відповідачем було укладено ОСОБА_5 про реструктуризацію заборгованості за послуги з теплопостачання № 1869 на підставі договору про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води від 20.03.2018 року № 172/0567 предметом якого була реструктуризація заборгованості з оплати послуг централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води, що була визначена в сумі 31 057,23 грн., яка виникла станом на 01.03.2018 року. Позивач при підписанні договору про реструктуризацію не знала про суму заборгованості, що виникла за період з 13.01.2018 року по 20.03.2018 року, тобто після придбання нею квартири. Згодом у позивача виникли сумніви щодо суми заборгованості і вона звернулася до відповідача з листом скорегувати суму боргу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона є споживачем послуг лише з 13.01.2018 року, та сума заборгованості в розмірі 31 057,23 грн. є помилковою. 30.11.2018 року в відповідь на зазначений лист відповідач відмовив у корегуванні суми боргу з посиланням на укладення Договору реструктуризації боргу . З цього листа позивачу стало відомо, що заборгованість у розмірі 28 395,86 грн. склалася станом на 13.01.2018 року, тобто до придбання нею квартири. Позивач просить визнати укладений між нею та відповідачем ОСОБА_5 про реструктуризацію заборгованості за послуги з теплопостачання № 1869 від 20.03.2018 року недійсним на підставі ст. 229 ЦК України , так як при його укладенні сталася помилка, оскільки позивач не приймала на себе чужу заборгованість.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 17.01.2019 року провадження по справі відкрито за правилами спрощеного провадження.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позов, та просили його задовільнити .

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову посилаючись на те, що 20.03.2018 року позивач звернулася до КП « Харківські теплові мережі» з проханням переоформити особовий рахунок по квартирі АДРЕСА_1 на її ім*я , змінити опалювальну площу квартири та проводити нарахування за гарячу воду на одну особу. Того ж дня між Позивачем та Відповідачем було укладено договір № 172/0576 про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води. При укладенні договору Позивачу було повідомлено, що на особовому рахунку існує заборгованість в сумі 31 057,23 грн. та запропоновано укласти договір реструктуризації . Позивач погодилася та між позивачем та відповідачем було укладено ОСОБА_5 про реструктуризацію заборгованості за послуги з теплопостачання № 1869. При укладенні договору реструктуризації волевиявлення позивача було вільним та усвідомленим, про що свідчить її підпис у договорі.

Суд заслухавши вступні промови учасників справи, дослідивши докази в їх сукупності приходить до висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

ОСОБА_1 того, ст.16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі статтею 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти, зокрема правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 13.01.2018 року , посвідченому приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_6, реєстр. № 42 ОСОБА_4 придбала квартиру АДРЕСА_1. Право власності зареєстровано у встановленому законом порядку . ( а.с. 26-30)

20.03.2018 року Позивач звернулася до Відповідача з заявою про переоформлення особового рахунку по квартирі АДРЕСА_1 на її ім*я , зміну опалювальної площі квартири та проведення нарахування за гарячу воду на одну особу. ( а.с. 46)

20.03.2018 року між Позивачем та Відповідачем укладений договір № 172/0576 про надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води ( а.с. 12-23)

20.03.2018 року між Позивачем та Відповідачем укладений ОСОБА_5 про реструктуризацію заборгованості за послуги з теплопостачання № 1869 ( Далі – ОСОБА_5 реструктуризації) . Відповідно до п.1,2 Договору реструктуризації його предметом є реструктуризація теплопостачання в сумі 31 057, 23 грн. , яка виникла станом на 01.03.2018 року. Позивач підписала зазначений договір ( а.с. 24-25)

Відповідно до ч. 3 ст. 642 ЦК України особа, яка прийняла пропозицію укласти договір , може відкликати свою відповідь на укладення договору , повідомивши про це особу, яка запропонувала укласти договір, до моменту чи в момент отримання ним відповіді про прийняття пропозиції.

Позивач не відмовилася від укладення Договору реструктуризації.

Учасники справи визнали, що саме в листопаді 2018 року Позивач звернулася до Відповідача з листом про корегування суми заборгованості з урахуванням набуття нею права власності на квартиру з 13.01.2018 року . ( а.с. 31)

КП « Харківські теплові мережі» своїм листом від 30.11.2018 року повідомило Позивачу про відсутність підстав для скасування заборгованості ( а.с. 32)

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частиною першою статті 229 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

У розумінні статті 229 ЦК України помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений.

Помилка може виникнути внаслідок необачності або самовпевненості учасників правочину, невірного розуміння сторонами одна одної під час переговорів, невірного тлумачення закону, дій третіх осіб тощо.

Пунктом 19 Постанови Пленуму № 9 від 06.11.2009 року « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлено, що відповідно до статей 229 - 233 ЦК правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину (ст. 229 ЦК України), мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення.

У кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Позивачем та її представниками на надано суду належних та допустимих доказів наявності обставин, які б вказували на помилку відносно суми заборгованості, як і не надано доказів неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, та не доведено, що ця помилка дійсно була і має істотне значення- позивач підписала оспорюваний ОСОБА_5 про реструктуризацію, зауважень до нього не надавала.

Суд роз*яснює позивачу її право звернутися у подальшому з позовом до попередніх власників придбаної нею квартири з регресним позовом щодо стягнення сплачених сум за теплопостачання.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем останній не відшкодовується у зв*язку з відмовою у задоволенні позову .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4,5,13,76-83,141,265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, а якщо апеляційну скаргу подано- після закінчення апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення, а у разі його ухвалення за відсутності учасників справи- в той же строк з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у відповідності з п. 15.5 Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Сторони та учасники справи :

Позивач - ОСОБА_4, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП - НОМЕР_1.

Представник позивача – адвокат ОСОБА_1, свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю № 1599 від 14.05.2014 року.

Представник позивача – ОСОБА_7, що діє за довіреністю від адвоката ОСОБА_1 від 03.01.2019 року .

Відповідач - Комунальне підприємство “Харківські теплові мережі”, місце знаходження: м. Харків, вул. Мефодіївська , 11, Код ЄДРПОУ - 40557266.

Представник відповідача – ОСОБА_3, діє за довіреністю від 08.11.2018 року № 40-5090/182, службова адреса м. Харків, вул. Мефодіївська, 11.

Повний текст рішення по справі складено 07 березня 2019 року.

Суддя: ОСОБА_8