Ухвала суду № 80320618, 07.03.2019, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/4948/19

н/п 1-кс/640/3330/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" березня 2019 р. м. Харків

Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - Муратової С.О.,

за участю секретаря - Кіріяченко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання слідчого слідчого відділу Управління СБ України в Харківській області капітана юстиції ОСОБА_1 по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22019220000000043 від 30.01.2019 за ч. 1 ст. 201 КК України, про арешт майна, -

встановив :

До Київського районного суду м. Харкова 05.03.2019 надійшло клопотання слідчого слідчого відділу Управління СБ України в Харківській області капітана юстиції ОСОБА_1, погоджене із прокурором, який здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні, прокурором військової прокуратури Харківського гарнізону ОСОБА_2, в якому сторона обвинувачення просить накласти арешт на майно ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, вилучене 04.03.2019 в ході проведення огляду місця події в зоні митного контролю МАПП «Гоптівка» митного поста «Щербаківка» Харківської митниці ДФС, а саме: предмет із металу чорного кольору із маркуванням 16671916, який за зовнішніми ознаками схожий на автомат; предмет із металу чорного кольору із маркуванням 16671244, який за зовнішніми ознаками схожий на автомат; предмет із пластику чорного кольору із маркуванням 16, який за зовнішніми ознаками схожий на магазин до автомата; предмет із пластику чорного кольору із маркуванням 30, який за зовнішніми ознаками схожий на магазин до автомата; предмети із металу зеленого кольору із наконечником золотистого кольору із маркуванням на кожному 270, які за зовнішніми ознаками схожі на набої, загальна кількість 120 шт.; місцем зберігання вилученого майна, зазначеного у пункті №1, 2 даного клопотання визначити Управління Служби безпеки України в Харківській області (м. Харків, вул. Мироносицька, 2).

На обґрунтування клопотання сторона обвинувачення зазначає, зокрема, що в ході здійснення оперативно-службової діяльності у встановленому законом порядку отримано інформацію щодо громадянина України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5 (Німеччина), зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, які зорганізувалися для налагодження каналу контрабандного переміщення через державний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю вогнепальної зброї іноземного виробництва під виглядом ММГ та частин до неї. За наявною інформацією, зазначені особи планують у лютому 2019 р. через пункт пропуску «Гоптівка» у напрямку руху з РФ до України, перемістити контрабандним шляхом з приховуванням від митного контролю вогнепальну зброю та набої до вогнепальної нарізної зброї.

В подальшому, 04.03.2019, близько 19 години 10 хвилин, в зоні митного контролю МАПП «Гоптівка» митного поста «Щербаківка» Харківської митниці ДФС (38-й кілометр траси «Харків-Бєлгород») у громадянина України ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, який прямував по смузі руху «Піша хода» у напрямку виходу з території Російської Федерації на територію України, в сумці чорного кольору на колесах, серед особистих речей для приховання від митного контролю, виявлено предмети, зазначенні в клопотанні.

В ході огляду місця події громадянин України ОСОБА_3 повідомив, що виявлені та вилучені предмети, які він мав намір перемістити через митний кордон України, належать йому.

Вилучені предмети, відповідають критеріям речових доказів, вказаних у ст. 98 КПК України, адже можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та є об’єктом кримінально протиправних дій, у зв’язку із чим, на вказані предмети необхідно накласти арешт з метою забезпечення збереження речових доказів.

Зважаючи на викладене, на час досудового розслідування та судового провадження на вказане майно необхідно накласти арешт з метою збереження речових доказів, та відповідно до абз. 2 ч.1 ст. 170 КПК України виконати завдання арешту майна, а саме: запобігання можливості приховування такого майна, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі.

Незастосування арешту може призвести до наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, зокрема псуванню, зникненню, знищенню, передачі речей та грошей, які відповідають критеріям речових доказів, тобто містять в собі відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, та можливо набуті кримінально протиправним шляхом.

Сторона обвинувачення зазначає, що у клопотанні вказано перелік та вид майна, що належить арештувати. Крім цього, ОСОБА_3 в ході огляду місця події від 04.03.2019 пояснив, що вищевказані предмети належать йому, що є конкретним фактом, який свідчить про володіння, користування чи розпорядження ОСОБА_3 вилученим майном. Отже, протокол огляду місця події від 04.03.2019 є документом, що підтверджує факт права власності ОСОБА_3 на вилучене майно.

В судове засідання слідчий не з’явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду клопотання, до канцелярії суду 05.03.2019 надійшла заява від слідчого СВ УСБУ в Харківській області ОСОБА_1, в якій вона просить розглянути клопотання про арешт майна без її участі у зв’язку з службовою зайнятістю. Клопотання підтримує в повному обсязі (а.с. 36).

В судове засідання власник майна ОСОБА_3 не з’явився, повідомлявся належним чином про дату, час та місце розгляду клопотання, до канцелярії суду 05.03.2019 надійшла заява від ОСОБА_3, в якій він просить розглядати клопотання про арешт майна без його участі, клопотання підтримує (а.с. 37).

Слідчий суддя, дослідивши надані докази, встановив, що в провадженні Слідчого відділу УСБУ в Харківській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесені до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 22019220000000043 від 30.01.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 201 КК України.

04.03.2019 з 20.35 год. до 22.05 год. проведено огляд місця події на 38-му кілометрі траси «Харків-Бєлгород» МАПП «Гоптівка» МП «Щербаківка», в ході якого, згідно протоколу огляду місця події вилучено вказане в клопотанні майно (а.с. 21-25).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно вимог п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.

За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 цього Кодексу, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об’єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 98 КПК України, документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.

Відповідно ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Згідно ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу (ч. 1 ст. 173 КПК України).

Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, заходом забезпечення кримінального провадження є арешт майна. Відповідно до ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.

Згідно вимог ч. 6 ст. 132 КПК України, до клопотання слідчого, прокурора про застосування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

Більш того, в статті 223 КПК України викладені вимоги до проведенні слідчих (розшукових) дій. Так, відповідно до ч.1, 2 ст. 223 КПК України слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні; підставами для проведення слідчої (розшукової) дії є наявність достатніх відомостей, що вказують на можливість досягнення її мети.

Стороною обвинувачення доведено, що зазначене в клопотанні сторони обвинувачення майно має значення для забезпечення даного кримінального провадження, за існування розумних підозр вважати, що це майно є доказом злочину, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт вказаного майна в подальшому може перешкодити кримінальному провадженню. На виконання вимог ч. 1 ст. 173 КПК України, сторона обвинувачення довела слідчому судді необхідність арешту цього майна, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України.

Застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна у вказаний спосіб відповідає належній правовій процедурі та завданням кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 132, 98, 167, 170-173, 309, 372, ч. 2 ст. 376 КПК України, –

Ухвалив:

Клопотання слідчого про арешт майна – задовольнити.

Накласти арешт на майно, вилучене 04.03.2019 в ході проведення огляду місця події в зоні митного контролю МАПП «Гоптівка» митного поста «Щербаківка» Харківської митниці ДФС, а саме: предмет із металу чорного кольору із маркуванням 16671916, який за зовнішніми ознаками схожий на автомат; предмет із металу чорного кольору із маркуванням 16671244, який за зовнішніми ознаками схожий на автомат; предмет із пластику чорного кольору із маркуванням 16, який за зовнішніми ознаками схожий на магазин до автомата; предмет із пластику чорного кольору із маркуванням 30, який за зовнішніми ознаками схожий на магазин до автомата; предмети із металу зеленого кольору із наконечником золотистого кольору із маркуванням на кожному 270, які за зовнішніми ознаками схожі на набої, загальна кількість 120 шт. – до скасування арешту майна у встановленому нормами КПК України порядку.

Визначити місцем зберігання арештованого майна Управління Служби безпеки України в Харківській області (м. Харків, вул. Мироносицька, 2).

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п’яти днів з дня її проголошення.

Ухвала виготовлена в нарадчій кімнаті, є оригіналом.

Слідчий суддя Муратова С.О.