Рішення № 80320260, 01.03.2019, Рівненський районний суд Рівненської області

справа № 570/5604/17

провадження № 2/570/149/2019

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

01 березня 2019 року

Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Кушнір Н.В.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представник відповідача адвоката ОСОБА_2,

секретаря судового засідання Кмін В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Рівненського районного суду Рівненської області /м.Рівне, вул.П.Могили, 24/ цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "АХА Страхування" до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди завданої в результаті ДТП в порядку регресу,

в с т а н о в и в:

покликаючись на заподіяння внаслідок ДТП, що сталася 19 грудня 2015 року, відповідачем шкоди майну ОСОБА_4 з яким позивач уклав договір добровільного страхування та умови якого виконав, представник позивача ОСОБА_1 у поданій до суду 18 грудня 2017 року заяві просить стягнути з відповідача у порядку регресу матеріальну шкоду в розмірі 54 789 грн. 73 коп. та сплачений судовий збір.

У відзиві на позов відповідач просить у позові відмовити, оскільки позивачем надано неналежну оцінку пошкодженого автомобіля, проведено неналежну виплату сум страхових відшкодувань.

Так, до позову долучено Довідку № 82556885 про дорожньо-транспортну пригоду, відповідно до якої автомобіль НОМЕР_1 отримав такі механічні пошкодження: передня права частина. Окрім того, до позову долучено ОСОБА_4 огляду транспортного засобу від 21 січня 2016 року зі значно більшим переліком пошкоджень автомобіля, який не відповідає дійсності, оскільки переважної більшості пошкоджених деталей автомобіля не було, зауваживши, що відповідно до ОСОБА_4 практично всі деталі підлягали заміні. Про дату, час та місце проведення оцінки вказаного пошкодженого автомобіля його ніхто не повідомляв, в матеріалах оцінки відсутні будь-які фотографії пошкоджень, що також свідчить про штучність кількості та саме таких пошкоджень автомобіля, як і фотографії з місця ДТП.

Викладене свідчить про те, що оцінка проведена із порушенням ОСОБА_2 товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, а саме:

4.4 У звіті (акті) або висновку експерта (експертного дослідження) про оцінку така інформація:

і) про осіб, які брали участь в огляді об'єкта оцінки, якщо їх участь обумовлена призначенням оцінки або договором про виконання оцінки;

н) відомості про виявлені під час огляду дефекти, пошкодження, а також обгрунтування засобів і обсягу відновлювальних робіт з їх усунення чи інших способів дефектів;

с) додатки, які становлять невід'ємну частину звіту (акта), висновку експерта дослідження) про оцінку і містять дані стосовно технічного стану КТЗ (його їх фотографічні зображення і дані, що підтверджують припущення та розрахунки. У додатках також може бути графічна розгортка побудови пошкодженого або розукомплектованого КТЗ з відображенням характеру пошкоджень або протокол технічного огляду з посиланням на характер і обсяг його пошкодження.

Також зауважує, що відповідно до оцінки ринкова вартість аналогічного автомобіля на момент пошкодження складає 314 244,00 грн., при цьому розрахунок відшкодування AT «СК «АХА Страхування» проводить із суми 355 000,00 грн. Враховуючи ринкову вартість аналогічного непошкодженого автомобіля пошкодження складає 314 244,00 грн. - 4 960,27 коефіцієнт знецінення ТЗ за період експлуатації - залишкова вартість (визначена страховиком) 245 250,00 грн. = 64 033,73 rрн.

У відповіді на відзив позивач стверджує, що поліція, яка складала довідку не є належною особою, яка може здійснювати оцінку та огляд пошкоджень в результаті ДТП, тому зазначила видимі пошкодження транспортного засобу "Toyota Camry" д.н. ВК 1111 00. Належним слід вважати ОСОБА_4 огляду від 21 лютого 2016 року, який був складений на підставі огляду автомобіля. Так як у експерта не виникло потреби виклику відповідача для проведення експертизи, а відповідач не подавав заяви про свою участь, то у експерта не виникло обов'язку повідомляти про такі дії.

Відповідно до п.29.8 договору від 27 жовтня 2015 року при повній загибелі ТЗ строкове відшкодування сплачується в розмірі страхової суми, встановленої на відповідний період дії Договору, за вирахуванням суми знецінення ТЗ за відповідний період дії Договору (розділ 16 та 24 Договору), вартості пошкодженого ТЗ та встановленої згідно з розділом 10 Договору франшизи (з урахуванням умов п. 29.9 Договору). Вартість пошкодженого ТЗ визначається шляхом вивчення попиту та пропозиції на ринку щодо такого ГЗ (зокрема: онлайн-аукціон з продажу автомобілів (ТОВ «Аудатекс Україна») чи аналогічні аукціони) або шляхом експертної оцінки (у випадку відсутності попиту/пропозиції на ринку). Так як на момент укладання даного договору страхова сума становить 355 000.00 грн, страховик не порушив умови договору та здійснив належний розрахунок страхового відшкодування

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав повністю.

По суті справи показав, що після ДТП позивач сплатив ОСОБА_4 встановлену суму шкоди у розмірі 104 789 грн. 73 коп., страхова компанія відповідача "Універсальна" повернула їм 50 000 грн. 00 коп. Тому позивач з метою відшкодування виплачених коштів просить стягнути з відповідача як винної особи різницю між виплаченим відшкодуванням та отриманою сумою від страхової компанії відповідача.

Огляд пошкодженого автомобіля проводився у нічний час, ОСОБА_4 при цьому була присутня, але чому його не підписала, йому не відомо. Відповідача до огляду не запрошували, оскільки не було у цьому потреби.

Представник відповідача в суді позов не визнав.

Стверджує, що позивачем не доведена сума збитків, звіт не відповідає методології, відповідача не повідомили про проведення огляду, а власник авто цей огляд також не підписала, вартість пошкодженого майна на аукціоні не відображає реальну ситуацію. Вказана сума є значною, а пошкодження автомобіля явно не відповідає вказаній сумі.

Суд, заслухавши їх пояснення, визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Вимоги ст.264 ЦПК України зобов'язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Сторони скористалися правовою допомогою.

Як встановлено, відповідно до договіру добровільного страхування наземного транспорту між АТ "СК "АХА Страхування" та ОСОБА_4 цивільно-правова відповідальність застрахована.

Згідно змісту повідомлення реєстраційний № 15465 від 14 листопада 2016 року про дорожньо-транспортну пригоду 19 грудня 2015 року у м.Рівне сталася ДТП за участю автомобіля "Тойота Кемрі" д/н НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5 та автомобіля "Мерседес Бенц" д/н НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_3

Відповідно до постанови Рівненського районного суду Рівненської області від 01 лютого 2016 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КпАП України. Питання відшкодування збитків, спричинених потерпілому, не вирішувалося.

Згідно Звіту №10 від 27 січня 2016 року ТОВ "Експерт ОСОБА_6" вартість відновлення пошкодженного транспортного засобу становить 252 680,06 грн, що перевищує 70 % від його дійсної вартості на момент укладання Договору (355 000,00 грн), та за умовами Договору визнається повною загибеллю транспортного засобу.

За даною подією розмір страхового відшкодування становить:

355 000,00 - 4 960,27 - 245 250,00 - 0,00 = 104 789,73 грн, де

355 000,00 грн. - дійсна вартість на момент укладання Договору;

4 960,27 грн. - знецінення ТЗ за період страхування;

0,00 грн - франшиза;

245 250,00 грн - вартість залишків транспортного засобу, визначена шляхом використання системи - аукціону ТОВ УПП "Автоонлайн-Україна".

Згідно з умовами Договору, на підставі страхового акту № 1.003.15.18334/АХА2015075, розрахунку страхового відшкодування, та зібраних документів розмір виплати за пошкоджений транспортний засіб складає 104 789,73 грн.

18 лютого 2016 року платіжним дорученням № 224 418 здійснено виплату вартості виконання робіт по справі в розмірі 104 789 грн. 73 коп.

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 як водія «Mercedes 207», д/н НОМЕР_3 застрахована в ПАТ "СК "Універсальна" згідно полісу № АІ/7878150, ліміт відповідальності становить 50 000,00 грн. - 0 грн. (франшиза) = 50 000,00 грн.

04 січня 2017 року позивачем відповідачу надіслано лист-претензію на виплату страхового відшкодування в розмірі 54 789 грн. 73 коп. як різницю між заподіяною шкодою та гарантованим відшкодуванням, проведенним страховою компанією відповідача.

До спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми права.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, вона відшкодовується її володільцем. Згідно з ч.1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.636 ЦК України договором на користь третьої особи є договір, в якому боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена у договорі. Якщо третя особа відмовилася від права, наданого їй на підставі договору, сторона, яка уклала договір на користь третьої особи, може сама скористатися цим правом, якщо інше не випливає із суті договору. Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Відповідно до ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування).

Згідно до ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов’язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовано Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який є спеціальним у застосуванні до спірних правовідносин у порівнянні з нормами ЦК України, яким регулюється, зокрема, порядок здійснення страхового відшкодування на території України. Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності вказаний Закон у ст.3 визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5 Закону). Згідно зі ст.6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого. Згідно зі ст.ст.7, 8 Закону страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в Україні здійснюється обов'язково. Cтрахова компанія при настанні страхового випадку сплачує страхувальнику страхове відшкодування.

Згідно п.22.1 ст.21 Закону у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи. Ст.25 Закону передбачено, що здійснення страхових виплат проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника і страхового акта, який складається страховиком або уповноваженою особою, у формі, що визначається страховиком. Відповідно до ст.27 Закону та ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Відповідно до ст.ст.28, 29 Закону України шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послугистоянки.

Відповідно до ст.30 Закону транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з аварійним сертифікатом (рапортом), звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним аварійним комісаром, оцінювачем або експертом відповідно до законодавства витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП.

Як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у абзаці першому пункту 4 постанови від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Відповідно до п.15 Постанови якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

За результатами аналізу встановлених обставин справи та вищенаведених правових норм можна дійти таких висновків.

В разі заподіяння шкоди внаслідок дій, що мають ознаки правопорушення, має місце кумуляція санкцій: одночасне притягнення особи як до адміністративної, так і до цивільно-правової відповідальності. Це є можливим тому, що покарання, як правило, впливає на особистість винної особи, а зобов'язання із відшкодування шкоди на майнову сферу правопорушника.Відповідно до п.4 ст.61 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкова для суду, що розглядає справу, про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на зазначені положення закону та з урахуванням приписів ст.ст.11, 22, 23, 599, 1166-1168 ЦК України факт завдання фізичній особі шкоди, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах із особою, яка завдала шкоди, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов'язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка завдала шкоду. Сторонами деліктного зобов'язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник)

До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам внаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик. Зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок. Одержання потерпілим страхового відшкодування за договором не обов'язково припиняє деліктне зобов'язання, оскільки страхового відшкодування може бути недостатньо для повного покриття шкоди, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов'язаною. При цьому, потерпілий не є стороною договору страхування, але наділяється правами за договором: на його, третьої особи, користь страховик зобов'язаний виконати обов'язок зі здійснення страхового відшкодування.

З огляду на вищенаведене, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов'язань: деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених ст.1194 ЦК України підстав.

За змістом Закону (ст.ст.9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Потерпілий скористався своїм правом звернення безпосередньо до страховика та отримав відшкодування з врахуванням вказаних положень Закону. Суд вважає, що страховик забезпечив реалізацію абсолютного права позивача на відшкодування шкоди, завданої ДТП, на вказаних підставах, передбачених законом. Справедливість, добросовісність та розумність згідно з п.6 ст.3 ЦК України є одними із засад цивільного законодавства. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз.десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

На час ДТП відповідач мав чинний договіру обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Суд приймає до уваги те, що відповідач не був присутнім при огляді пошкодженого транспортного засобу потерпілого та проведення оцінки, не був обізнаний з характером пошкоджень та обсягом робіт по відновленню автомобіля, тому не мав можливості оскаржити відповідний звіт в судовому порядку.

Вважаю, що позивачем не доведено належними і допустимими доказами завдання йому шкоди в результаті порушення його права. Об'єктивних і переконливих доказів, які спростовували би заперечення відповідача позивач не надав, а судом їх здобуто не було, що вказує на необґрунтованість позову.

Так, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

При вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика необхідно розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». У випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, ст.1191 ЦК України), а також ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а для суброгації відповідно до ст.993 ЦК України і ст.27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов'язанні, то з урахуванням положення ст.515 ЦК України суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Регрес - це той рідкісний випадок, коли страховику надається право стягнути суму виплаченого страхового відшкодування зі свого ж страхувальника або застрахованої особи. Регрес в страхуванні не є поширеним і передбачений законом лише для окремих випадків.

Згідно зі ст.27 Закону України «Про страхування» та ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. Тому вимога страховика потерпілого до завдавача шкоди не є регресною, а правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем у зв'язку з виплатою позивача на користь потерпілого страхового відшкодування, засновані на суброгації.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить із положень ч.1 ст.141 ЦПК України, де зазначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку з відмовою у позові судові витрати покладаються на сторону, яка їх понесла.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст.263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

відмовити у позові Приватного акціонерного товариства "Страхова Компанія "АХА Страхування" до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди завданої в результаті ДТП в порядку регресу.

Рішення може бути оскаржено до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 /тридцяти/ днів з дня його проголошення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності новою редакцією Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Приватне акціонерне товариство "Страхова Компанія "АХА Страхування", м.Київ, вул.Іллінська, 8, ЄДРПОУ 20474912, р/р 26503253730300.

Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючий ІНФОРМАЦІЯ_3 НОМЕР_4, виданий 26 лютого 1998 року Рівненським МУ УМВС України в Рівненській області,

Суддя: Кушнір Н.В.