Рішення № 80320041, 25.02.2019, Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/1383/18

Номер провадження 2/556/54/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.02.2019 року. смт.Володимирець

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Закревського Л.В.

при секретарі Басик Г.Т.

з участю:

представника відповідачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Володимирець цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

АТ КБ ”ПриватБанк” звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості у сумі 59489 грн. 40 коп. на підставі кредитного договору №б/н від 05.12.2012 року, та судових витрат в розмірі 1762 грн.

Позовні вимоги обгрунтовуються тим, що 05 грудня 2012 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір №б/н за яким відповідачка отримала кредит в розмірі 300,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. За умовами укладеного договору, що складається із анкети-заяви про приєднання до умов і правил надання банківських послуг. Відповідачка була ознайомлена та згодна з умовами та правилами надання банківських послуг, банком надана повна інформація про умови кредитування, що підтверджується підписом відповідачки в заяві.

У порушення закону та умов договору ОСОБА_2 свої зобов'язання за договором належним чином не виконала. Внаслідок порушення відповідачкою своїх зобов'язань станом на 21.08.2018 р. утворилась заборгованість по кредиту в розмірі 59489 грн. 40 коп., з яких: заборгованість по відсотках за користування кредитом – 33777,83 грн.; заборгованість за пенею – 24687,73 грн.; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг, фіксована складова штрафу - 500, 00 грн., процентна складова штрафу - 2809,02 грн., тому і заявлено АТ КБ «ПриватБанк» позов до суду.

15.11.2018 року представник відповідачки ОСОБА_1 заперечуючи проти позову, надала суду письмовий відзив, в якому зазначила, що АТ КБ «Приват Банк» звернувся до суду з даним позовом за межами позовної давності.

У відповідності до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вбачається із позовної заяви, поданої банком, позивач просить стягнути відсотки у розмірі 33777,83 грн. та пеню у розмірі 24687,73 грн. До відсотків застосовується загальна позовна давність у 3 роки.

Загальне сальдо по нарахованих та несплачених відсотках зазначено у стовпчику 10 розрахунку 2 до позовної заяви. Саме сума значень стовпчика 10 складає 33777,83 грн, тобто суму відсотків, що просить стягнути позивач.

Позивач звернувся до суду 11.09.2018 року, отже, нараховані але не сплачені відсотки поза межами 3 річного строку, тобто по 11.09.2015 р. в сумі 1449,28 грн. стягненню не підлягають.

Що стосується стягнення пені, то загальний розмір пені банком визначено у розмірі 24687,73 грн., що складається із «загального сальдо за нарахованою пенею за прострочене зобов’язання» у розмірі 22687,73 грн. - стовпчик № 13 Розрахунку 2 та «пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. у розмірі 2000 грн. – стовпчик № 17 Розрахунку 2.

Отже із загального розміру пені в сумі 24 687,73 грн. банк втратив право на стягнення пені у розмірі 6775,11 грн., як така, що нарахована поза межами річного строку позовної давності.

Що стосується відсотків, нарахованої у межах позовної давності у розмірі 32328,55 грн. (33777,83 грн.-1449,28 грн.) слід зазначити наступне.

Так, позивач для обрахунку відсотків за кредитом в розрахунку 1 зазначає процентну ставку на момент укладення договору від 05.12.2012 року 30 відсотків річних як на поточну так і на прострочену заборгованість, в послідуючому з 01.09.2014 року таку ставку зазначає на рівні 34,80 відсотка річних, а з 01.04.2015 року в розмірі 43,20 відсотків річних. Ці процентні ставки взяті до розрахунку заборгованості за кредитом, оскільки значаться в графі 6, 7 розрахунку 1.

В розрахунку 2 з 01.06.2015 року відсотки нараховані за процентною ставкою у розмірі 2,90 та 3,60 (графа 6 розрахунку 2).

Проте позивачем не надано доказів того, що на момент укладення договору з ОСОБА_2 в банку діяли тарифи, які передбачали нарахування відсотків за ставкою 30, а також не надано доказів того, що така відсоткова ставка змінювалась у послідуючому за згодою позичальника.

Так, як вбачається з анкети-заяви від 05.12.2012 року ОСОБА_2 просила видати їй платіжну картку КРЕДИТКА «Універсальна».

При цьому, банк до позовної заяви додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», де такої процентної ставки, як 30% не передбачено, як і не зрозуміло, чи діяли ці тарифи саме на момент укладення ОСОБА_2 договору та чи саме до цих Тарифів приєдналась ОСОБА_2 Цей витяг з Тарифів передбачає 4 види картки універсальна, а саме «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна CONTRACT» та «Універсальна GOLD». Жодна з цих платіжних карт не передбачає нарахування відсотків у розмірі 30 відсотків. А також не співпадає з назвою картки, що була видана ОСОБА_2

Крім того, банком безпідставно збільшувалась відсоткова ставка за кредитом, оскільки жодного разу позичальник не повідомлявся про зміну процентної ставки.

Тому у даній справі у суду відсутні об’єктивні підстави задовольняти позовні вимоги щодо стягнення відсотків, оскільки правильність та підстава їх нарахування саме у такому розмірі, а також дотримання порядку зміни відсоткової ставки, позивачем не доведена, а підстави для перерахування відсотків у будь-якому іншому розмірі у суду відсутні, оскільки в заяві-анкеті позичальника будь-яка відсоткова ставка не зазначена, докази, які тарифи, правила та умови діяли в банку на час укладення кредитного договору та були розміщені на сайті банку та до яких саме тарифів, умов та правил приєдналася ОСОБА_2 не надано.

Отже, якщо сторони кредитного договору досягли домовленості щодо всіх його умов, у тому числі щодо збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитом з дотриманням певної процедури, то таке збільшення може відбуватись виключно в разі дотримання передбаченої договором процедури.

Однак, у даній справі за поданими позивачем доказами неможливо встановити чи саме ці умови і правила, та тарифи діяли в банку на час підписання сторонами кредитного договору. Тому стягувати будь-які платежі, окрім як визначені в заяві-анкеті, немає достатніх підстав. У свою чергу, заява-анкета не містить домовленості сторін щодо відсоткової ставки по кредиту, порядку її зміни та розміру пені.

Так, згідно п.1.1.3.1.9. Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, який позивач надав до позовної заяви, ОСОБА_3 зобов’язаний не рідше одного разу на місяць способом, зазначеним у заяві, надавати Власнику карти виписки про стан карткових рахунків і про здійснені за минулий місяць операції за картрахунками.

У заяві графа «е-mail» не заповнена, графа «Номер мобільного телефону» заповнена. Таким чином, банк мав інформувати держателя картки про стан карткового рахунку за допомогою SMS, однак цього не робив. Зважаючи на те, що заборгованість за відсотками та пенею утворилась значна, а банк за період з часу укладення договору 05.12.2012 року до часу звернення до суду ніяким чином не інформував позичальника про стан заборгованості та не вживав заходів до зменшення такої заборгованості, таким чином банк неналежним виконанням взятих на себе по договору обов’язків сприяв збільшенню розміру збитків, тому суд має право зменшити розмір відсотків на підставі ч.2 ст.616 ЦК.

П. 3 статті 551 ЦК України визначає, що розмір неустойки (якою є відповідно до ч.1 статті 549 ЦК штраф та пеня) може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, або за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У даній ситуації упущена вигода, це проценти за користування коштами, які стягуються позивачем окремою позовною вимогою, а реальні збитки фактично відсутні, оскільки клієнтка витратила кредитних коштів 36399,39 грн. – стовпчик 3 розрахунку 2, а внесла в рахунок погашення боргу 51360,89 грн. Отже, саме тіло кредиту погашене, що підтверджується і тим фактом, що структура боргу, що стягується банком, тіла кредиту не зазначає. За таких обставин, а також з урахуванням незадовільного майнового стану боржника, а саме те, що вона є пенсіонеркою та має невелику пенсію, є підстави для зменшення пені, нарахованої у межах строку позовної давності, до 1000 грн.

30.11.2018 року представником позивача було надіслано до суду відповідь на відзив та заяву про застосування позовної давності в якій вони зазначають, що позивачем надана до суду копія анкети-заяви від 05.12.2012 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання, та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що відповідач висловив згоду про укладення договору та виявив бажання оформити на своє ім'я Кредитку ‘‘Універсальна” та особистим підписом засвідчив, що “Я згоден з тим, що ця заява, разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між мною та Банком Договір про надання банківських послуг. Я ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді. Я зобов'язуюся виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті Приватбанку”.

Щодо зміни кредитного ліміту ОСОБА_3 керується п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свого згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Також до матеріалів позовної заяви долучено “Довідку про умови кредитування з використанням кредитки “Універсальна, 55 днів пільгового періоду” з якої чітко вбачається, що на момент оформлення кредиту Банком встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5 % (30 % на рік), вказано розміри комісій та штрафів, розмір щомісячного платежу тощо.

Додатково зауважуємо, що тарифи зазначені в Пам'ятці Клієнта, яка існує в єдиному примірнику та яку отримав Відповідач разом із кредитною картою у спеціальному конверті. Тобто, сторонами при укладенні Кредитного договору були досягнути усі істотні умови договору.

Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку.

Відповідач підписанням Анкети-заяви позичальника приєднався до Умов та Правилами надання банківських послуг. Заява разом з Умовами та Тарифами є договором про надання банківських послуг.

Стосовно наданого Банком розрахунку заборгованості за процентами.

Згідно Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів для погашення заборгованості по кредитним картам для клієнтів передбачений пільговий період, що діє за умови погашення боргу до 25 числа наступного місяця з дати виникнення заборгованості.

Пільговий період кредитування — це установлений банком період з моменту виникнення заборгованості по кредиту, протягом якого нарахування процентів за користування кредитом проводиться за процентною ставкою 0.01% річних.

У разі не погашення заборгованості на протязі пільгового періоду за користування Кредитом і ОСОБА_3 нараховує проценти в розмірі, встановленому Тарифами Банку, з розрахунку 360/365 календарних днів на рік.

Тарифи - розмір винагороди за послуги банку, є невід'ємною частиною договору. Перелік може змінюватися та доповнюватися, про що клієнт повідомляється у відповідності з цими умовами.

У разі несвоєчасного або не в повному обсязі внесення щомісячного мінімального платежу сума кредиту вважається простроченою.

У разі виникнення прострочених зобов'язань на суму від 100 грн. Клієнт сплачує банку пеню згідно Умов та Правил надання банківських послуг (п. 2.1.1.12.6.1) та Тарифів.

У разі зміни процентної ставки розрахунок процентів на заборгованість, що виникла до зміни нараховується за діючою процентною ставкою на момент використання цих коштів, якщо частина боргу використана уже після зміни процентної ставки, розрахунок процентів на цю частину заборгованості здійснюється за новою процентною ставкою. Дана умова не діє при нарахуванні процентів на прострочену заборгованість.

Пунктом 1.1.3.1.6. Умов та Правил надання банківських послуг встановлено, що Клієнт доручає Банку списувати кошти з рахунків клієнта, відкритих у валюті кредитного ліміту, у межах сум, що підлягають сплаті Банку за Договором, у разі настання термінів платежів, а також списувати кошти з картрахунка у разі настання термінів платежів за іншими договорами клієнта у розмірах, визначених цими договорами (договірне* списання), у межах платіжного ліміту картрахунка.

Тобто при нарахуванні Банком процентів, комісій, пені і не внесення коштів Клієнтом на погашення цієї заборгованості, ОСОБА_3 має право здійснити списання даної заборгованості за рахунок кредитного ліміту.

Отже, сторони погодили, що проценти нараховуються до дня коли зобов’язання за договором не буде виконано належним чином. Відповідач був вільний як у виборі фінансових установ для отримання кредиту так і у виборі форми кредитування. Відповідач, укладаючи договір, підтвердив згоду зі всіма умовами договору, в частині розміру відсотків та вважав їх справедливими по відношенню до себе.

Відповідно до п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" проценти не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Щодо зміни відсоткової ставки.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Під час укладення кредитного договору діяла процентна ставка по кредиту в розмірі 2,5 в місяць або 30,0 % на рік. Далі процентна ставка була змінена, що підтверджується наказами банку (додаються).

Необхідно зазначити, що підвищення процентної ставки відбулося тільки за витратами з певної дати (дата зазначається в наказі), що дає можливість у разі незгоди з новою процентною ставкою погасити наявну заборгованість за кредитом по раніше встановленій процентній ставці, що являється суттєвою перевагою для клієнта і не порушує його право на незмінність процентної ставки по уже наявній кредитній заборгованості.

Зазначені зміни повністю узгоджуються з Умовами та правилами надання банківських послуг та Відповідача було ознайомлено із зазначеними змінами (витяги з архіву SMS повідомлень додаються) .

Зокрема, згідно до п. 1.1.3.2.4 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід'ємних частин Договору.

Таким чином, розмір процентної ставки за кредитом може змінюватись Банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9. Умов та правил надання банківських послуг.

Відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг до обов’язків позичальника відноситься:

-п. 1.1.2.1.5 отримання виписок про стан картрахунків та про здійснені операції по картрахункам;

- п. 2.1.1.5.4 у разі незгоди зі змінами Умов та Правил надання банківських послуг та/або Тарифів надати Банку письмову заяву про розірвання цього Договору і погасити заборгованість, що виникла перед Банком, у тому числі й заборгованість, що виникла протягом 30 днів з моменту повернення Карток, виданих Власнику і його Довіреним особам.

Повідомлення про підвищення процентної ставки відповідачу було направлено та на сьогоднішній день заяв про розірвання кредитного договору від Відповідача до Банку не надходило.

Щодо посилання Відповідача на положення ст. 616 ЦК України.

Згідно до ч. 2 ст. 616 ЦК України: Суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Наявність вини кредитора доводить боржник при вирішення такого спору.

Згідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України: Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Тобто, чинним законодавством встановлено право, а не обов’язок звертатися до суду із позовом щодо дострокового стягнення заборгованості із боржника, у випадку порушення останнім зобов’язань за кредитним договором.

Відповідач не надав доказів про те, що саме поведінка банку унеможливлює виконання ним своїх зобов'язань, що призвело до збільшення обсягу загальної заборгованості за кредитним договором.

Звернення банком за захистом свого порушеного права не одразу після виявлення порушення такого права, не може свідчити про прострочення кредитора або ж порушення зобов'язання з вини кредитора, оскільки відповідачем не надано доказів, що така поведінка кредитора унеможливлює виконання боржником своїх зобов'язань.

Відповідачем не надано доказів, що кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником.

Стосовно посилання Відповідача на відсутність повідомлень чи вимог про існування боргу.

Умовами та правилами надання банківських послуг передбачено обов'язок клієнта стежити за витрачанням коштів в рамках платіжного ліміту.

Щодо нарахування пені.

Сторони досягли згоди і уклали кредитний договір, в якому передбачили умови сплати пені, а саме:

- п. 2.1.1.12.2.2 в разі виникнення прострочених зобов'язань із терміном прострочення понад 90 днів, клієнт сплачує Банку пеню в розмірах, зазначених в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті

https://privatbank.ua/lcredity/. При цьому відсотки за користування Кредитом Клієнт не сплачує.

- п. 2.1.1.12.6.1. у разі виникнення прострочених зобов'язань на суму від 100 грн., Клієнт сплачує Банку пеню, відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування процентів по кредиту.

Нарахування пені згідно п. 2.1.1.12.2.2 відображено в колонці розрахунку заборгованості - «Нараховано пені за прострочене зобов'язання» та починає нараховуватися з 91 дня прострочення.

Нарахування пені згідно п.2.1.1.12.6.1. відображено в колонці розрахунку заборгованості - «Пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн» та нараховується щомісячно у разі наявності прострочених зобов'язань на суму від 100грн.

Щодо нарахування штрафів:

Сторони за договором передбачили у разі порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому з грошових зобов'язань більше ніж на 30 днів Банком нараховується штраф за формулою: "" 500"" грн. + "" 5"" % від заборгованості за кредитом.

Штраф розраховується на окремому рахунку та підлягає сплаті першочергово, що передбачено п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг.

Цей штраф за жодними обставинами не виражається у твердій грошовій сумі, оскільки хоча в розрахунку він і складається з двох частин (фіксована складова + процентна складова), але юридично вони складові формули, за якою обчислюється нероздільне (цілісна) сума в залежності від розміру невиконаних або неналежно виконаних зобов'язань.

Щодо посилання Відповідача на ЗУ "Про захист прав споживачів".

Банком надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору.

Враховуючи, що законодавчо не встановлений обов'язок кредитора на відібрання підпису позичальника під наданою інформацією, доказом наявності факту ознайомлення Відповідача з умовами кредитування є положення ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією (отримання кредиту боржником та сплата ним періодичних платежів).

Таким чином, кредитний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства та є чинним.

Необхідно зауважити, що ЗУ “Про захист прав споживачів” не поширюється на спірні правовідносини.

Так вищевказаний Закон визначає поняття споживчого кредиту, а саме споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

В даному ж випадку грошові кошти надавалися у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

Тобто Відповідач не правомірно в даному випадку посилається на вищевказаний Закон.

Таким чином, підписавши Анкету-Заяву Відповідач підтвердив, що він був ознайомлений з умовами кредитування та погодився з ними, що засвідчив власним підписом.

Щодо зменшення розміру неустойки зазначимо.

Відповідач належним чином не виконав зобов'язання за кредитним договором, здійснював повернення частин суми кредиту з порушенням термінів і термінів повернення, підтверджується розрахунком заборгованості за Договором, і станом на 21.08.2018 "" року його заборгованість складає суму в розмірі «59489,40»

Укладаючи Договір Позичальник не ставив під сумнів розумність і справедливість його умов, навпаки, укладаючи договір сторони розумно оцінювали умови, за яких він грунтуватися на припущеннях.

У зв’язку з вищенаведеним позивач вважає, що позовні вимоги Банку підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо одночасного застосування штрафу та пені.

Одним з фундаментальних принципів правових відносин є принцип свободи договору, закріплений у пункті 3 статті 3 Цивільного Кодексу України, згідно з яким одним із загальних принципів цивільного законодавства є свобода договору.

Таким чином, при укладенні кредитного договору між банком і клієнтом - позичальником дотримується принцип свободи договору. А саме, позичальник є вільним у заключенні даного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, підписуючи кредитний договір він погоджується з усіма умовами, передбаченими кредитним договором.

Заперечення відповідача, про незаконність нарахування одночасно пені та штрафу, яке грунтується на ст.61 Конституції України, є помилковим, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня і штраф є формами неустойки, але не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Більше того, загальновизнаним є поділ юридичної відповідальності за галузевою структурою права на такі основні види: цивільно-правову, кримінальну, адміністративну та дисциплінарну.

Виходячи зі змісту цього тлумачення не можуть бути ототожнюється санкцій і вид відповідальності.Пеня та штраф не є окремими видами відповідальності, а є різновидом штрафних санкцій.

Щодо строків позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Тобто, позовна давність - це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 259 ЦК України).

Необхідно звернути увагу суду, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загально прийнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях — ануітет, тощо.

Відповідно по даному договору відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт на картку, видано картку, а сума обов'язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту.

Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки.

Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки до останнього дня 02.2020 року

15.01.2019 року представником відповідачки було надано заперечення на відповідь на відзив де вона вказує, що у своєму відзиві на позовну заяву сторона відповідача як на підставу відмови у позові із посиланням на відповідні норми закону та судову практику покликалась на те, що банком не надано докази того, які тарифи, правила та умови діяли в банку на час укладення кредитного договору та були розміщені на сайті банку та до яких саме тарифів, умов та правил приєдналася ОСОБА_2 і що саме тарифи, правила та умови, долучені до позовної заяви, діяли на час укладення кредитного договору.

У відповіді на відзив представник банку знову ж покликалась на те, що ОСОБА_2 підписала заяву-анкету, в якій зазначено, що вона ознайомлена і згідна з Пам’яткою, Умовами і Правилами та Тарифами та зобов’язується їх виконувати.

А також зазначає, що Тарифи, зазначені в Пам’ятці Клієнта, яка існує в єдиному примірнику, відповідач отримав разом із кредитною карткою у спеціальному конверті.

Однак такі твердження не дають відповідь на те, якою була редакція вказаних документів на момент укладення договору. Якого змісту була Пам’ятка, та чим підтверджується надання такої пам’ятки у вказаному спеціальному конверті.

Отже вважаємо, що позивач доводів відзиву на позовну заяву не спростував.

Представник банку у відповіді на відзив покликається на ч.1 ст.634 ЦК України, який визначає поняття договору приєднання та вказує, що такий договір є укладеним з моменту підписання фізичною особою заяви. Однак не надає доказів, до яких саме умов та правил приєднався позичальник, та які умови і правила діяли в банку на час укладення договору, оскільки із наданих до позовної заяви витягів з Тарифів… та витягу з Умов та правил… не вбачається, коли та ким були затверджені такі документи – до укладення договору чи після нього. Витяг підписаний головою правління банку, а якими органами та коли приймались самі документи, та чи були діючими на момент підписання договору, не зрозуміло.

А тому у суду відсутні підстави керуватися вказаними документами.

Щодо заборгованості за процентами.

У відповіді на відзив позивач навів формули, за якими нараховувались проценти. Із даних формул вбачається, що проценти нараховувались не тільки на тіло кредиту, тобто, на суму, яку позичальник отримав та не повернув банку, а й на суму виставлених та несплачених процентів та на суму санкцій, нарахованих в попередньому місяці, про що свідчить розшифровка значення N у наведених формулах. Тобто, відсотки нараховувались на суму позики, на нараховані, але не погашені раніше відсотки (тобто відсотки на відсотки) та на штрафні санкції. Вказане не відповідає суті відсотків, що визначена статтею 1048 ЦК України. Так у відповідності до ч.1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, розмір відсотків, виставлений до стягнення, є необґрунтованим. В розрахунках, доданих до позовної заяви, також відсутня графа «поточне тіло кредиту» та «прострочене тіло кредиту», а присутні графи «поточна заборгованість за кредитом» та «прострочена заборгованість за кредитом», що вказує на те, що в таку заборгованість включені всі платежі, які мали бути здійснені позичальником, а не лише тіло кредиту, і саме із такої суми обраховувались відсотки за кредитом. Це також підтверджується і тим, що вся сума заборгованості станом на 31.05.2015 року (з відсотками, штрафами, тілом кредиту) перенесена до наступного розрахунку заборгованості з 01.06.2015 року та на всю суму нараховувались відсотки.

Словосполучення «якщо інше не встановлено договором або законом» у даній статті слід розуміти, що договором може бути встановлено, що позика є безпроцентною, і її не можна трактувати, що проценти можуть нараховуватися від чогось іншого, оскільки це міняє суть самих процентів, як плати за користування отриманими коштами.

У відповіді на відзив позивач також посилається на п.27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів. Що виникають із кредитних правовідносин», зазначаючи при цьому, що проценти не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного боргу.

Проте, ми у своєму відзиві на позовну заяву не просили суд зменшити розмір заборгованості за процентами через їх неспівмірність із розміром основного боргу, а через неналежне виконання банком своїх обов’язків, що сприяло збільшенню заборгованості, а саме, на підставі ч.2 ст.616 ЦК України, якою передбачено: «Якщо кредитор умисно чи із необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов’язання, або не вживав заходів до його зменшення, суд має право зменшити розмір збитків, які стягуються з боржника».

Таким чином, вказану судову практику не може бути застосовано до правовідносин у даній справі.

Щодо зміни відсоткової ставки, позивач зазначає, що така зміна відбулась за погодженням із позичальником шляхом інформування позичальника смс-повідомленням, надавши витяг з архіву смс-повідомлень.

Проте, такі твердження не можуть братись до уваги судом та не є підтвердженням законності зміни відсоткової ставки, не спростовують доводів відзиву на апеляційну скаргу щодо незаконності зміни відсоткової ставки.

Так, із посиланням на законодавчі акти та судову практику ми вказували, що боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Зокрема, покликались на значне перевищення розміру неустойки над розміром збитків, фактично відсутність збитків, оскільки основна сума боргу повернута, про що свідчить відсутність графи «тіло кредиту» в розрахунках. А також покликались на істотні обставини, а саме незадовільний майновий стан боржника, а саме те, що вона є пенсіонеркою та має невелику пенсію, про що надано докази.

Істотними обставинами, із посиланням на судову практику, банк, зокрема зазначає ступінь виконання зобов’язання боржником. Вважаємо. Що в даній ситуації слід врахувати ступінь виконання зобов’язання боржником, а саме, те, що клієнтка витратила кредитних коштів 36399,39 грн. – стовпчик 3 розрахунку 2, а внесла в рахунок погашення боргу 51360,89 грн. Отже, повернуто суму коштів, що дорівнює сумі позики, а також сплачені інші складові кредиту, при чому, як зараз вбачається, невірно нараховані, оскільки відсотки нараховувались як на тіло кредиту, так і на відсотки та на пеню.

Посилання банку, що майновий стан боржника за умовами ст.551 ЦК України має бути незадовільним саме на момент першого порушення умов кредитного договору, не ґрунтується на законі, оскільки це не випливає зі змісту ст.551 ЦК України, а тому така обставина не доводилась стороною відповідача.

Заява про застосування позовної давності та розрахунки сум, які нараховані поза межами позовної давності здійснені нами саме виходячи з того, що стягненню не підлягають ті щомісячні платежі, строк сплати яких минув більше трьох для сум із загальною позовною давністю та одного року для сум із спеціальною позовною давністю. При цьому, ми не посилались на неможливість стягнення боргу вцілому через сплив позовної давності, а лише в частині щомісячних сум, нарахованих поза межами строків позовної давності.

У судове засідання представник позивача не з'явився, звернувся до суду з письмовим клопотанням про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, відповіді на відзив та заяву про застосування позовної давності, відповіді на заперечення.

Представник відповідачки ОСОБА_1 в судове засідання з’явилася заявлені вимоги не визнала в поному обсязі та просила відмовити в задоволенні заявлених вимог з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та запереченні на відповідь на відзив.

Також відповідачка заявила про застосування загального і спеціального строку позовної давності до основної вимоги та вимоги про стягнення штрафних санкцій, як однієї з обставин для відмови в задоволенні позову.

Суд, заслухавши доводи представника відповідачки, об`єктивно дослідивши надані учасниками процесу докази, всебічно перевіривши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Згідно ч. 1ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Положеннями статей 15, 16 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Пунктом першимстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Законом від 17.07.97 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2,4,7 та 11 Конвенції" і є частиною національного законодавства України, встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Судом встановлено, що між Акціонерним Товариством ОСОБА_4 «ПРИВАТ БАНК» та ОСОБА_2 було укладено 05.12.2012 року кредитний договір № б/н, на підставі якого відповідач заповнив анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, був ознайомлений з Умовами та Правилами надання банківських послуг, якими передбачені всі умови користування платіжною карткою та строки погашення кредиту, про що свідчить її підпис у вказаних документах, наведені обставини підтверджуються анкетою - заявою від 05 грудня 2012 року, Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», які викладені на банківському сайті: www.privatbank.ua. складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві, і ОСОБА_5 з «Умов та правил надання банківських послуг» та ОСОБА_5 з «Тарифів Банку».

При цьому висновок про те, що така заява разом з Умовами та Правилами становить один договір викладено в декількох Постановах ВСУ, зокрема за № 6-144цс14 від 24 вересня 2014 року.

Згідно п. п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов і правил надання банківських послуг після отримання Банком від Клієнта необхідних документів, а також Заяви, ОСОБА_4 проводить перевірку наданих документів та приймає рішення щодо можливості видачі кредиту на платіжну карту. Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт надає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити чи збільшити) кредитний ліміт. Підписанням цього Договору є прямою та безумовною згодою клієнта відносно прийняття будь-якого Кредитного ліміту, встановленого Банком.

Оскільки в даному випадку, кредит надавався на платіжну картку, то банк вправі змінювати кредитний ліміт в односторонньому порядку без погодження та повідомлення клієнта. Прийняте таким чином рішення про зміну кредитного ліміту не потребує якогось додаткового обґрунтування чи підтвердження.

Згідно інформації наданої позивачем АТ КБ «Приват Банк» від 30.11.2018 року №30.1.0.0/2-20180905/1092, вбачається, що ОСОБА_2 згідно кредитного договору б/н від 05.12.2012 року, отримала картки №5211537332294169, №5168755632557712, зі строком дії перевипущеної картки до останнього дня 02.2020 року.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором № б/н від 05 грудня 2012 року заборгованість ОСОБА_2 станом на 21.08.2018 р. утворилась заборгованість по кредиту в розмірі 59489 грн. 40 коп., з яких: заборгованість по відсотках за користування кредитом – 33777,83 грн.; заборгованість за пенею – 24687,73 грн.; а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 умов та правил надання банківських послуг, фіксована складова штрафу - 500, 00 грн., процентна складова штрафу - 2809,02 грн.,

Як вбачається з п.п. 2.1.1.5.5, 2.1.1.5.6 витягу з Умов та Правил надання банківських послуг, клієнт зобов'язується погашати заборгованість по Кредиту, відсоткам за його використання, на перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором, у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання по поверненню Кредиту (в тому числі прострочених кредитах та ОСОБА_3), оплату винагороди Банку.

На підставі п. 1.1.5.2 договору, неотримання або несвоєчасне отримання клієнтом виписок про стан рахунків не звільняє Клієнта від виконання його зобов'язань за даним договором.

Пунктом 1.1.7.11 вищезазначених Умов передбачено, що Договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично лонгується на той самий строк.

У разі виникнення прострочених зобов'язань за борговими зобов'язаннями на суму від 100 гривень, Клієнт сплачує Банку пеню, відповідно до встановлених тарифів. Пеня нараховується в день нарахування процентів по кредиту (п. 2.1.1.12.6.1).

Згідно з частини другої статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно статті 526, частини третьої статті 549 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов Договору. За несвоєчасне виконання зобов'язання, боржнику нараховується пеня, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (статтею 611 ЦК України).

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною другою статті 625 ЦК України, передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу та проценти від простроченої суми.

Судом встановлено, що позивачем застосовано до відповідача два види відповідальності за порушення зобов'язання у вигляді нарахованої пені в розмірі 24687 гривень 73 копійок та штраф відповідно до п. 2.1.1.7.6. Умов та Правил надання банківських послуг в розмірі 3309 гривень 02 копійок, проте суд вважає, що підстав для стягнення одночасно з відповідача пені та комісії і штрафу за невиконання умов договору кредиту, не має виходячи з наступного.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч. 2 ст. 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами кредитного договору передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником обов'язків по погашенню кредиту.

У той самий час, кредитним договором передбачена сплата штрафу як виду цивільно-правової відповідальності також за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України, штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Зазначена правова позиція міститься у постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року (справа № 6-2003цс15).

З огляду на наведене суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача штрафів - фіксованої частини (500 гривень 00 копійок) та процентної складової (2809гривень 02 копійки), разом 3309 гривень 02 копійки, оскільки діючим законодавством не передбачена подвійна відповідальність за несвоєчасне виконання зобов'язань.

Неналежне виконання відповідачкою взятих на себе зобов’язань було відомо позивачу однак він в односторонньому порядку не розірвав договір та не звернувся до суду.

У відповідності до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Як вбачається із позовної заяви, поданої банком, позивач просить стягнути з відповідачки відсотки у розмірі 33777,83 грн. та пеню у розмірі 24687,73 грн.

До відсотків застосовується загальна позовна давність у 3 роки.

Загальне сальдо по нарахованих та несплачених відсотках зазначено у стовпчику 10 розрахунку 2 до позовної заяви. Саме сума значень стовпчика 10 складає 33777,83 грн, тобто суму відсотків, що просить стягнути позивач.

Позивач звернувся до суду 11.09.2018 року, отже, нараховані але не сплачені відсотки поза межами 3 річного строку, тобто по 11.09.2015 р. в сумі 1449,28 грн. стягненню не підлягають.

Що стосується стягнення пені, то загальний розмір пені банком визначено у розмірі 24687,73 грн., що складається із «загального сальдо за нарахованою пенею за прострочене зобов’язання» у розмірі 24687,73 грн. - стовпчик № 13 Розрахунку 2 та «пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. у розмірі 2000 грн. – стовпчик № 17 Розрахунку 2.

Отже із загального розміру пені в сумі 24 687,73 грн. банк втратив право на стягнення пені у розмірі 6775,11 грн., як така, що нарахована поза межами річного строку позовної давності.

Зі змісту ч. 2 ст. 616 ЦК України вбачається, що суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов’язань, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

За таких обставин, з урахуванням положень ст. 3 ЦК України щодо загальних засад цивільного законодавства та п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦК України щодо обов'язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, суд вважає за можливе зменшити розмір пені (комісії) оскільки кредитор жодним чином не сприяв та не вживав заходів щодо їх зменшення з 17 912 гривень 62 копійок до 3000 гривень.

З цього приводу є правова позиція Верховного Суду України, висловлена у постанові від 03 вересня 2014 року у справі № 6-100цс14, яка має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Позивач не вказав та не довів факту настання для нього негативних наслідків через прострочення виконання зобов'язання позичальником. Порушене право банку відновлене шляхом стягнення плати за користування його грошима за весь період прострочення.

У даній ситуації реальні збитки фактично відсутні, оскільки відповідачка витратила кредитних коштів 36399,39 грн., а внесла в рахунок погашення боргу 51360,89 грн. Отже, саме тіло кредиту погашене, що підтверджується і тим фактом, що структура боргу, що стягується банком, тіла кредиту не зазначає. За таких обставин, а також з урахуванням незадовільного майнового стану боржника, а саме те, що вона є пенсіонеркою та має невелику пенсію,

У зв'язку з наведеним суд вважає за можливе зменшити розмір пені (комісії) до 3000 гривень.

На основі всебічно з'ясованих обставин, на які посилається позивач, як учасник справи, як на підставу заявлених вимог підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ґрунтуються на законі і підлягають до задоволення частково.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача нарахованих відсотків – 33328 гривень 55 копійок; зменшеної нарахованої пені – 3000 гривень - підлягають задоволенню, а вимога про стягнення заборгованості по штрафам в розмірі 3309 гривень 02 копійок не підлягає задоволенню у зв'язку з її безпідставністю.

Відповідно до частини 2 пункту 3 статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 3, 509, 525-527, 530, 549, 551, 598-599, 610-612, 615, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України; статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 141, 223, 258, 259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Акціонерного Товариства ОСОБА_4 «ПРИВАТ БАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП - НОМЕР_1, зареєстрованої та жительки с.Городець, вул.Коломійця, буд.39, Володимирецького району Рівненської області на користь Акціонерного Товариства ОСОБА_4 «ПРИВАТ БАНК» (КОД ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рахунок для погашення заборгованості та судових витрат - № 29092829003111, адреса: 49094, м. Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд. 50), заборгованості за процентами за користування кредитним договором № б/н від 05 грудня 2012 року у сумі 33 328 (тридцять три тисячі триста двадцять вісім) гривень 55 коп., пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором у сумі 3 000 (три тисячі) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП - НОМЕР_1, зареєстрованої та жительки с.Городець, вул.Коломійця, буд.39, Володимирецького району Рівненської області на користь Акціонерного Товариства ОСОБА_4 «ПРИВАТ БАНК» (КОД ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299, рахунок для погашення заборгованості та судових витрат - № 29092829003111, адреса: 49094, м. Дніпро, вул.Набережна Перемоги, буд. 50) судовий збір у розмірі 881 гривень 00 копійок.

В решті позовних вимог відмовити.

Вступна та резолютивна частина рішення складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 25 лютого 2019 року. Рішення у повному обсязі виготовлено та проголошено 01 березня 2019 року.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з моменту проголошення. У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: Л.В.Закревський