Ухвала суду № 80319809, 06.03.2019, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/441/18

Провадження № 4-с/545/13/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.03.2019 р. Полтавський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Кіндяк І.С.,

з участю секретаря Радченко В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтава справу за скаргою ОСОБА_1, на бездіяльність працівників державної виконавчої служби, -

в с т а н о в и в :

До Полтавського районного суду надійшла скарга від боржника: ОСОБА_1, стягувач: ФОП, ОСОБА_2, на бездіяльність працівників Полтавського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області.

Посилаючи на те, що державним виконавцем у межах виконавчого провадження неправомірно накладено арешт на картковий рахунок по заробітній платі.

Від скаржника до суду надійшло клопотання про розгляд справи без її участі.

Від Полтавського РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області надійшло клопотання про відкладення слухання справи, але доказів поважності причини не явки представника органу дії якого оскаржують до суду не надані.

Інші учасники справи до суду не з’явились з невідомих суду причин, що не перешкоджає розгляду скарги по суті.

Розглянувши подане клопотання скаржника, враховуючи не явку інших учасників процесу, дослідивши матеріали скарги та цивільної справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до положень ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ст. 448 ЦПК України скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Про подання скарги суд повідомляє відповідний орган державної виконавчої служби, приватного виконавця не пізніше наступного дня після її надходження до суду.

Відповідно до частин 1. 3. ст. 450 ЦПК України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Якщо суд встановить, що особа, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються, звільнена з посади (не здійснює відповідну діяльність), він залучає до участі в справі посадову особу, до компетенції якої належить вирішення питання про усунення порушення права чи свободи заявника.

Згідно до ч. 1 статті 74 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконання та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дії визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов’язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 2 статті 18 вищевказаного закону передбачено, що виконавець зобов’язаний в тому числі здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Тобто, виконавче впровадження – це сукупність дії державного виконавця ( при цьому вказані дії повинні бути вичерпними), спрямованих на реальне виконання судового рішення, і проведення всіх дій є обов’язком державного виконавця.

Судом встановлено, що 24 квітня 2018 року рішенням Полтавського районного суду Полтавської області по цивільній справі № 545/441/18, провадження № 2/545/569/18 позов фізичної особи підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 3% річних за невиконання грошових зобов’язань в розмірі 1807 грн. 78 коп., інфляційні втрати в розмірі 12062 грн. 85 коп., а всього стягнуто 13870 (тринадцять тисяч вісімсот сімдесят) гривень 63 копійки, а також судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 коп.

Із змісту скарги вбачається, що 07.09.2018 року державним виконавцем Полтавського РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області відкрито виконавчі провадження № 57121692 та 57121854 з виконання виконавчих листів № 545/441/18 (2/545/569/18).

Як встановлено, в межах ВП по виконанню виконавчих листів № 545/441/18 (2/545/569/18), державним виконавцем Полтавського РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області накладено арешт на зарплатний картковий рахунок фізичної особи ОСОБА_1 № НОМЕР_1 в UAH, що є перешкодою для працівника у розпорядженні своїми коштами та ставить його у скрутне матеріальне становище, оскільки іншого доходу немає, тому в даному випадку особа скаржник позбавленим засобів для існування.

Пунктом 7 частини 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Частиною 2 статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», визначено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання", на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання", статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов’язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Відповідно до ч. 2, 3, 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов’язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Згідно довідки Банку від 28.01.2019 року, встановлено, що 23.03.2016 року у Публічному акціонерному товаристві «ОСОБА_3 Аваль» (МФО 350589, код ЄДРПОУ 23321095) відкрито на ім’я ОСОБА_1 зарплатний картковий рахунок фізичної особи № НОМЕР_1 в UAH та до вказаного рахунку випущено платіжну картку з терміном дії до 30.11.2021 року.

Враховуючи вищевикладене, у порушення вказаних положень діючого законодавства, посадова особа ДВС під час примусового виконання судового рішення наклала арешт на зарплатний картковий рахунок фізичної особи боржника, тим самим поставила особу боржника у скрутне матеріальне становище.

Також встановлено, що заяву боржника про зняття арешту з її зарплатного карткового рахунку, Полтавським РВ ДВС ГТУЮ у Полтавській області - залишено без реагування.

Відповідно до ч. 2. ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За таких підстав, можливо зробити висновок про те, що вимоги скарги боржника: ОСОБА_1, стягувач: ФОП, ОСОБА_2, на бездіяльність працівників Полтавського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки Полтавським РВДВС ГТУЮ у Полтавській області накладено арешт на зарплатний картковий рахунок фізичної особи боржника в супереч вимог: п. 7 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», тому дії ДВС в частині накладення арешту є неправомірними, а арешт підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 15, 16 ЦК, керуючись ст.ст. 9-13, 17, 81, 200, 206, 258-259, 263-265, 447-453 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Скаргу боржника: ОСОБА_1, стягувач: ФОП, ОСОБА_2, на бездіяльність працівників Полтавського районного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Полтавській області – задовольнити.

Визнати неправомірними бездіяльність працівників Полтавського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, що полягають у відмові в скасуванні арешту на зарплатний картковий рахунок ОСОБА_1.

Скасувати арешт накладений Полтавським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції з зарплатного карткового рахунку фізичної особи № НОМЕР_1 в UAH та платіжної картки випущеної під даний рахунок, відкритого 23.03.2016 року у Публічному акціонерному товаристві «ОСОБА_3 Аваль» (МФО 350589, код ЄДРПОУ 23321095) на ім’я ОСОБА_1 (облікова картка платника податків НОМЕР_2).

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного шляхом подачі апеляційної скарги протягом п»ятнадцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Полтавського районного суду І.С. Кіндяк