Рішення № 80319756, 05.03.2019, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/911/18

Провадження № 2/539/507/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2019 року м. Лубни

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області у складі:

головуючого судді – Алтухової О.С.,

за участю секретаря – Гусак А.О.,

відповідача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Лубенського міськрайонного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернувся до суду з вказаним позовом. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що відповідач ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписав заяву № б/н від 30.11.2010 року, за якою отримав кредит у розмірі 8000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем ОСОБА_1 кредитних зобов’язань та на вимоги ст.ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі - 20223,19 грн, з яких: - 11252,57 грн. - заборгованість за відсотками, 11827,68 грн. - заборгованість за пенею, а також 500,00 грн – штраф (фіксована складова) та 939,20 грн. – штраф (процентна складова), та судові витрати у розмірі 1762 грн.

В судове засідання представник позивача не з’явився, подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначив, що при отриманні заробітної картки дійсно підписував заяву, однак з договором про надання кредиту не ознайомлювався, в 2016 році він отримав картку для отримання соціальних виплат. Із сумою заборгованості категорично не згодний, оскільки навіть в розрахунку банку відсутнє тіло кредиту. Просив відмовити в задоволенні позову.

Суд, заслухавши відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.12,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов’язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною 1 ст.13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов’язання у строк, встановлений договором.

На думку позивача, неповерненням отриманого кредиту з відсотками в обумовлений строк відповідач порушив в односторонньому порядку зобов’язання, що випливають з умов кредитного договору.

Відповідно до ст.ст.549,612,625,1054 ЦК України боржник на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням процентів, розмір яких встановлено договором, та суму штрафів.

Частина перша ст.546 ЦК України встановлює, що виконання зобов’язання забезпечується, зокрема, неустойкою.

За положеннями ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Зазначені вище наслідки порушення зобов’язання для боржника можливі виключно за умови беззаперечного встановлення судом наявності документально підтверджених договірних відносин між сторонами та виконання умов договору саме обома його учасниками.

Оцінивши надані позивачем докази окремо і в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення пред’явлених вимог, виходячи з такого.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, в якості доказу отримання ОСОБА_1 кредиту в розмірі 8000 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок банком надано копію анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, підписану відповідачем ОСОБА_1 Згідно цієї анкети-заяви ОСОБА_1 просив надати йому лише зарплатну картку, про що свідчить відмітка напроти відповідної картки. При цьому розділ анкети-заяви «Додаткова інформація (обов’язкова до заповнення для отримання кредиту/кредитної картки)» взагалі не заповнений. Тобто, вказана заява жодним чином не доводить наявності волевиявлення ОСОБА_1 на укладення договору про надання кредиту.

Крім того, позивач в позовній заяві посилається на Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які маються в матеріалах справи, однак, як встановлено судом при дослідженні вказаного доказу в судовому засіданні, в п.1.1.7.58 йде мова про анексію АР Крим, яка відбулася в 2014 році, а тому дані Умови не можуть бути підтвердженням укладення між сторонами Договору про надання банківських послуг в 2010 році, оскільки вони не могли були бути ані діючими на момент підписання відповідачем заяви б/н від 30.11.2010 року, ані навіть існуючими.

Позивач вказує, що в період дії кредитного договору відповідач не дотримувався умов кредитного договору, внаслідок чого станом на 06.03.2018 року в нього виникла заборгованість перед Банком в розмірі 20223,19 грн, з яких: 11252,57 грн. - заборгованість за відсотками, 11827,68 грн. - заборгованість за пенею, а також 500,00 грн – штраф (фіксована складова) та 939,20 грн. – штраф (процентна складова).

Відповідно до ч. 1 ст. 536 ЦК України боржник зобов’язаний сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами. Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Як вбачається з позовної заяви, заборгованість за кредитом (тілом кредиту) у відповідача відсутня, у зв'язку з чим незрозуміло на підставі чого у відповідача виникла вищезазначена заборгованість та на яку суму боргу нараховувалися відсотки, пеня та штрафи, адже ч. 1 ст. 534 ЦК України встановлена черговість погашення вимог кредитора, а саме: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов’язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

У частині першій статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 80 ЦПК України питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд вважає, що в даній справі позивачем не надано достатніх за змістом доказів на беззаперечне підтвердження своїх вимог, а відтак і підстав для задоволення цих вимог немає.

Згідно з ч.1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, безпосередньо до Полтавського апеляційного суду або через Лубенський міськрайонний суд Полтавської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України.

Позивач – ОСОБА_2 товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», код ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.

Відповідач – ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1.

Повне судове рішення складено 07 березня 2019 року.

Суддя О.С. Алтухова