Рішення № 80318332, 26.02.2019, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

______________

2/381/177/19

381/4231/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2019 року Фастівський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Соловей Г.В.,

з участю секретаря Момот Л.С.,

за участю позивача ОСОБА_1,

за участю представника позивача ОСОБА_2,

за участю представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Фастові Київської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Київський метрополітен» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

27.11.2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до відповідача КП «Київський метрополітен» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди, посилаючись на те, що 07.10.2013 року на станції метро «Київський метрополітен» - «Вокзальна» зайшовши на ескалатор та проїхавши половину шляху, тримаючись за перила, раптом ескалатор почав рухатися дуже швидко, внаслідок чого не втримавшись впала на сходи ескалатора. Після того, як впала відчула різкий біль в лівому стегні і почала кричати. Внаслідок отриманої травми, каретою швидкої допомоги була доставлена до обласної лікарні. Слідчим відділом ЛУ в метрополітені ГУ МВС України в м. Києві було відкрите за даним фактом кримінальне провадження, яке згодом було закрите. Внаслідок спричинених тілесних ушкоджень довгий час лікувалася та змушена була витрачати власні кошти на лікування, розмір яких склав 8694,20 грн. Крім того, їй була завдана моральна шкода, яка полягає у фізичному болю та стражданнях, розмір якої оцінює в сумі 30000 грн. З метою досудового врегулювання спору зверталася з письмовою вимогою до відповідача на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, однак будь-якого реагування з боку відповідача не відбулося, що стало підставою звернення до суду.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 03.12.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди залишено без руху.

13.12.2018 року через канцелярію суду надійшла письмова заява від позивача на виконання вимог ухвали суду, які були підставою для залишення заяви без руху.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 18.12.2018 року провадження у справі було відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 11.01.2019 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

16.01.2019 року, через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що підставою звернення ОСОБА_1 до суду стало отримання нею 07.10.2013 року тілесних ушкоджень внаслідок розриву лівого поручня ескалатора на станції Київського метрополітену «Вокзальна», однак вказана інформація не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки на станції метрополітену дійсно мав місце випадок травмування пасажирки внаслідок розриву поручня ескалатора № 1, проте випадок трапився роком раніше та потерпілою була не ОСОБА_1, а ОСОБА_4 Інших випадків травмування пасажирів внаслідок розриву поручня ескалатора за історію існування підприємства не було. Оскільки, 07.10.2013 року позивач не падала на ескалаторі станції метрополітену «Вокзальна», але враховуючи її звернення до працівників метрополітену зі скаргами на біль у нозі, ОСОБА_1 було викликано карету швидкої медичної допомоги. Зі слів позивача травмування на метрополітені сталося з її власної необережності та за обставин грубого порушення п. 4.5 розділу 4 Правил користування метрополітену, а тому в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав та в їх задоволенні просив відмовити.

Заслухавши учасників судового процесу, свідків, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

При розгляді справи судом встановлено, що згідно статуту КП «Київський метрополітен», Комунальне підприємство "Київський метрополітен" належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва на підставі розпоряджень Кабінету Міністрів України від 30.06.98 N 464-Р та Київської міської державної адміністрації від 28.10.98 N 2155 "Про зарахування майна державного підприємства у комунальну власність територіальної громади м. Києва" і підпорядковано Департаменту транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації). Відповідно Статуту метою та предметом діяльності підприємства, зокрема, є надання послуг з перевезень пасажирів.

Позивач звернулася до суду з вказаним позовом та зазначає, що в результаті розриву лівого поручня, що стався внаслідок неналежного виконання службовими особами КП «Київський метрополітен» покладених на них службових обов»язків вона отримала тілесні ушкодження. Зазначивши обставини справи, що 07.10.2013 року на станції Київський метрополітен – «Вокзальна» вона зайшла на ескалатор та проїхала майже половину шляху тримаючись за перила, потім ескалатор почав рухатись дуже швидко і вона не втималася та впала на сходи ескалатора. Після того як впала почула різку біль в лівому стегні і очала кричати, щоб зупинили ескалатор. Але ніхто ескалатор не зупинив, так лежачи на ескалаторі, вона спустилася до самого низу ескалатора. Після чого хтось викликав швидку карету, яка забрала її до лікарні.

З виписки з історії хвороби стаціонарного хворого КЗ КОР «Київська обласна клінічна лікарня» від 04.11.2013 року, вбачається, що ОСОБА_1, перебувала на стаціонарному лікуванні в ортопедо-травматологічному центрі КЗ Київської обласної ради «Київська обласна клінічна лікарня» з 07.10.2013 року по 04.11.2013 року з діагнозом – «Забій колінного суглобу. Закритий перелом н/3 стегнової кістки. Цукровий діабет, вперше виявлений в стадії субкомпенсації. ІХС. Атеросклеротичний кардіосклероз. С\н 1 ст. Артеріальна гіпертензія». Зі слів пацієнтки травма відбулася 07.10.2013 року внаслідок падіння на ескалаторі в метро.

За загальним положенням про відшкодування шкоди, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ст.1166 ЦК України).

Відповідно до ст.1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов”язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на правовій підставі (право власності, інше речове право тощо) володіє транспортним засобом використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Частина п”ята вказаної статті передбачає, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Перевіряючи доводи позивача судом встановлено, що згідно акту складеного комісією у складі працівників метрополітену, 07.10.2013 року о 14:16 хв. по ескалатору № 2, який працював на спуск, сидячи на східцях, спускалась жінка ОСОБА_1, яка вчасно не змогла піднятися зі східців ескалатора та при різкому вставанні відчула різкий біль в коліні лівої ноги у зв’язку з чим викликали швидку допомогу. Зупинки ескалатора не було.

З пояснень наданих ОСОБА_1 в.о. начальнику лінійного управління в метрополітені ГУ МВС України ОСОБА_5 від 07.10.2013 року, слідує, що 07.10.2013 року приблизно 14:10 год. в вестибюлі метро «Вокзальна» при вході на ескалатор ОСОБА_1 попросила двох юнаків допомогти їй зайти на нього. При вході на ескалатор з власної необережності оступилася на ліву ногу та відчула в ній хруст та біль. Після чого сіла на східці та з’їхала до низу і попросила викликати швидку медичну допомогу. Претензій до громадян та метрополітену не має.

Дана обставина також підтверджується рапортом інспектора 2-го взводу 1-ї роти 1-го батальйону патрульної служби лінійного управління в метрополітені підпорядкованого ГУ МВС України в місті Києві ОСОБА_6 від 07.10.2013 року, в якому зазначено, що 07.10.2013 року приблизно о 14 год.10 хв. при несенні служби його викликали на платформу станції де він побачив жінку похилого віку, яка назвалася ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешкає в місті Фастові Київської області, яка повідомила, що на вході на ескалатор їй допомогли зайти два юнака при цьому вона з власної необережності оступилася на ліву ногу та відчула хруст та біль сіла на східці і спустилася до низу. Претензій до громадян та метрополітену вона не має. Попросила викликати швидку допомогу.

Також, доповідною ДСЦП ст. Вокзальна ОСОБА_7 від 07.10.2013 року, де зазначено, що працюючи 07.10.2013 року з 08 до 20 години в 14 год. 16 хвилин її визвано МПН ОСОБА_8 і доповіла, що по другій машині ескалатора, працюючого на спуск їхала жінка, яка сиділа на східцях ескалатора і на попереджувальну інформацію, яка велася багато разів вона не звертала уваги. Коли доїхала до низу сама вже піднятися не змогла і попросила їй допомогти двох пасажирів, які стояли за нею. Жінка назвалася ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживаюча в ІНФОРМАЦІЯ_2. В подальшому за її проханням викликали швидку, так як вона скаржилася на біль в коліні лівої ноги, яка була в неї перебинтована (видно з чорних колгот). При приїзді врача вона повідомила, що при сходженні зі східців вона відчула хруст в коліні лівої ноги.

З Доповідної МПМ ОСОБА_8 від 07.10.2013 року вбачається, що з 14 год.10 хвилин до 14 години 20 хвилин давала підміну на технічну перерву. О 14 год.15 хвил. Побачила, що по ескалатору №2, який працював на спуск, сидить на сходах жінка похилого віку. Вона одразу надала інформацію, щоб пасажирка піднілася зі східців по гучному повідомленню. Пасажирка не піднялася, вона повторила інформацію декілька разів але пасажирка ігнорувала інформацію. При приближенні до нижньої гребінки жінка хотіла піднятися та не змогл. Два молоді хлопці які їхали за пасажиркою на прохання підхватили її під руки та вивели з екскалатора. Коли жінку вивели з ескалатора вона почала скаржитись на біль в нозі лівого коліна. Через колготи (чорного кольору) було видно, що коліно чимось замотано. Зі слів пасажирки вона сіла на сходи через біль в ногах, а при вставанні відчула хруст та різкий біль в коліні лівої ноги.

Згідно акту про технічний стан ескалатора № 2 станції «Вокзальна» № 4/10 від 07.10.2013 року після випадку травмування пасажира на ескалаторі № 2 станції «Вокзальна» 2013 року о 14:18 хв., технічним розслідуванням встановлено, що під час проїзду на ескалаторі № 2 працюючого на спуск станції «Вокзальна» пасажирка ОСОБА_1 внаслідок особистої необережності сиділа на східцях ескалатора чим порушила правила користування метрополітеном. Ескалатор № 2 не зупинявся. Ескалатор знаходиться в технічно-справному стані та відповідає «Правилам устройств и безопасной эксплуатации эскалатора».

Відповідно до паспорту - 2 ескалатора № 129 типу «Регистр № 161» ЭМ-4 (Технічний) встановленого на ст. «Вокзальна» Київського метрополітену, 18.05.2011 року, 17.05.2012 року, 17.05.2013 року, 14.05.2014 року проведено технічний огляд ескалатора, робота якого дозволяється при умові його експлуатації згідно вимог Правил та інструкцій.

В судовому засіданні зазначені факти підтвердили свідки ОСОБА_9, та ОСОБА_10

Позивач в судовому засіданні пояснила, що вона 07.10.2013 року їхала на ескалаторі на станції «Вокзальна» в м.Кєві, а саме спускалася в низ, коли ескалатор почав швидше їхати та його начебто «хитало» від чого вона впала на східці ескалатора. При цьому з переді стояли люди. Вона кричала щоб зупинили ескалатор але її ніхто не послухав. Доїхавши до кінця їй допомогли зійти з доріжки ескалатора. Та на її прохання викликали швидку допомогу. Коли вона вела розмову з працівником поліції метрополітену він їй повідомив, що вона їхала саме в час «пік» коли включається більша швидкість ескалатора і тому це призвело до її падіння.

За заявою ОСОБА_1 відомості про кримінальне правопорушення було внесено СВ ЛУ в метрополітені ГУ МВС України в м. Києві до ЄРДР за № 12015100120001838 від 13.10.2015 року за ч. 1 ст. 125 КК України.

В ході проведення досудового розслідування було призначено судово-медичну експертизу.

Згідно висновку експерта Відділу судово-медичної експертизи потерпілих, звинувачених та інших осіб Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи МОЗ України ОСОБА_11 від 03.08.2016 року за № 1336/Е, що «Виявлене тілесне ушкодження у ОСОБА_1 відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості. Виявлене ушкодження немає ознак небезпеки для життя. Характер та морфологія виявленого тілесного ушкодження свідчать, про те, що воно утворилось від травматичної дії тупого предмету, не виключається внаслідок падіння потерпілої з вертикального чи близького до вертикального положення тіла на поверхню, за давністю може відповідати вказаному терміну. З’ясування обставин спричинення тілесних ушкоджень є виключно компетенцією судово-слідчих органів».

Постановою слідчого від 18.08.2016 року кримінальне провадження № 12015100120001838 від 13.10.2015 року було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв’язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Постанова не оскаржувалася.

16 березня 2018 року ОСОБА_1, звернулася до суду з позовом до КП «Київський метрополітен» про відшкодування матеріальної і моральної шкоди.

Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 02.04.2018 року відкрито провадження у справі (справа №2/381/529/18).

25 липня 2018 року Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області за заявою позивача ОСОБА_1, позовну заяву залишено без розгляду.

Особливість правил відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, полягає в наявності лише трьох підстав для виникнення відповідальності: наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв»язку між протиправною дією та шкодою.

В ході розгляду справи судом не встановлено однієї складової, яка є підставою для виникнення відповідальності, а саме протиправної дії заподіювача шкоди.

Посилання позивача в своїх поясненнях на те, що ескалатор метрополітену змінив швидкість руху і розпочав швидше рухатися від попереднього руху і це спричинило падіння позивача будь-якими доказами не підтверджено.

В позовній заяві позивач зазначила, що в результаті розриву лівого поручня, що стався внаслідок неналежного виконання службовими особами КП «Київський метрополітен» покладених на них службових обов»язків.

Разом з тим, дані факти не підтверджені належними доказами і як зазначила сама позивач в судовому засіданні «ескалатор не було зупинено, а він швидше розпочав рухатися». Дані факти спростовано в судовому засіданні свідками та письмовими матеріалами.

Згідно з вимогами ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 1 статті 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 58 ЦПК).

Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.1192 ЦК України, розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, відзначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Позивачем було надано до справи (справа №2/381/529/18) Виписку з історії хвороби стаціонарного хворого №106056/1862 та копії квитанцій про придбання лікарських препаратів, Видаткова накладна №f-00002233 від 16 жовтня 2013 року, товарний чек № ЯР-Рз від 16.10.13 на придбання медичних препаратів, однак, з вказаних документів не вбачається, що дані препарати були призначені для лікування позивачу та нею придбанні.

Що стосується відшкодування моральної (немайнової) шкоди нанесеної відповідачем то, позивачем не було доведено в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями їй заподіяно, з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір вказаної шкоди, не було надано доказів підтвердження цього.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до положень п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

За таких обставин, суд, оцінюючи зібрані у справі сукупні докази, вважає, що позов безпідставний, не грунтується на чинному законодавстві і задоволенню не підлягає.

Враховуючи те, що у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено, а також положення ст. 141 ЦПК України та положення Закону України «Про судовий збір», суд приходить до висновку, що судові витрати підлягають компенсації за рахунок держави.

Керуючись ст. 4,12,13,76-82,258,259,263,265,268 ЦПК України, на підставі ст.15,16,23,1166,1187,1192 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідент.номер – НОМЕР_1, прож.: ІНФОРМАЦІЯ_4 до Комунального підприємства «Київський метрополітен», код ЄДРПОУ 03328913, місцезнах.: м. Київ, проспект Перемоги, 35 про відшкодування матеріальної і моральної шкоди відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Фастівський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 07 березня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя Г.В.Соловей