Ухвала суду № 80317143, 07.03.2019, Василівський районний суд Запорізької області

311/753/17

07.03.2019

Провадження №1-кп/311/146/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2019 року Василівський районний суд Запорізької області

у складі: головуючого судді Носика М.А.

секретар судового засідання Кудінова В.І.

за участю: прокурора Хруща П.В.

обвинувачених: ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3, ОСОБА_4

захисників - адвокатів: ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,

ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10

розглянувши у підготовчому судовому засіданні об’єднане кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні двох дітей, не працюючого, маючого середню освіту, зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

обвинуваченого за ч.2 ст.289 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, громадянина України, приватного підприємця, маючого на утриманні неповнолітнього сина, проживаючого без реєстрації у АДРЕСА_1, раніше в силу ст.89 КК України не судимого,

обвинуваченого за ч.2 ст.289 КК України,

ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_6, громадянина ОСОБА_12, одруженого, маючого середню освіту, не працюючого, зареєстрованого у ІНФОРМАЦІЯ_7, проживаючого у ІНФОРМАЦІЯ_8, раніше не судимого,

обвинуваченого за ч.1 ст.189, ч.2 ст.189, ч.4 ст.296, ч.4 ст.358 КК України,

ОСОБА_13 Кароєвича, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_10, громадянина України, маючого середню освіту, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого у ІНФОРМАЦІЯ_11, раніше судимого 03 липня 2014 року Жовтневим районним судом м. Запоріжжя за ч.1 ст.289 КК України до 3 років обмеження волі, на підставі амністії 2014 року був звільнений із зали суду 04 серпня 2014 року, відбувши покарання 5 місяців 4 дні,

обвинуваченого за ч.2 ст.189, ч.4 ст.296 КК України,

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_12, громадянина ОСОБА_12, маючого середню освіту, не працюючого, не одруженого, проживаючого без реєстрації у АДРЕСА_2, раніше судимого 19 червня 2013 року Василівським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.187 КК України до 6 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 19 серпня 2016 року умовно-достроково звільнений на 1 рік 8 місяців 25 днів,

обвинуваченого за ч.2 ст.189 КК України, суд,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Василівського районного суду Запорізької області знаходиться об’єднане кримінальне провадження відносно ОСОБА_4, ОСОБА_3 за ч.2 ст.189 КК України, ОСОБА_11 за ч.4 ст.358, ч.1, 2 ст.189, ч.4 ст.296 КК України, ОСОБА_1 за ч.2 ст.189 КК України, ОСОБА_13 Кароєвича за ч.2 ст.189, ч.4 ст.296 КК України.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, правовою кваліфікацією якого є вимога передачі чужого майна з погрозою обмеження прав та законних інтересів потерпілого (вимагання), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

В підготовчому судовому засіданні прокурором Хрущ П.В. заявлено клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, посилаючись на те, що строк дії запобіжного заходу спливає, а ризики, передбачені КПК України, які слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на теперішній час не зникли та не зменшились. Існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, може вчинити спроби переховуватися від органів досудового розслідування, психологічно або фізично погрожувати потерпілим щодо змін показань, або відмову від них, здійснювати тиск на потерпілих, може ухилитися від відповідальності, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зокрема інформувати інших співучасників кримінального провадження про методи та способи діяльності правоохоронних органів. При цьому, прокурор посилається на неможливість зміни відносно обвинуваченого запобіжного заходу на більш м’який.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечує проти продовження запобіжного заходу тримання під ватою, вважає можливим обрати більш м`який запобіжний захід.

Захисники адвокати ОСОБА_5 та ОСОБА_6 заперечують проти обрання запобіжного заходу тримання під вартою. Разом з тим, адвокат ОСОБА_6 додав, що у випадку обрання запобіжного заходу тримання під вартою, обвинуваченому ОСОБА_1 мусить бути визначений розмір застави.

Обвинувачені ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_11 та їх захисники адвокати ОСОБА_5, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7 проти задоволення клопотання заперечують.

Потерпілі ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, у підготовче судове засідання не з’явилися, надали заяви про проведення підготовчого засідання без їх участі. Просять суд продовжити обвинуваченим запобіжний захід тримання під вартою.

Заслухавши думку учасників процесу, суд приходить до наступного.

Відповідно до п.1 ст.5 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Згідно ч.3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Конституційний Суд України в рішенні від 23 листопада 2017 року у справі №1-р/2017 вважає, що запобіжні заходи (домашній арешт та тримання під вартою), які обмежують гарантоване ч.1 ст.29 Конституції України право людини на свободу та особисту недоторканність, можуть бути застосовані судом на новій процесуальній стадії - стадії судового провадження, зокрема під час підготовчого судового засідання, лише за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі та в порядку, встановлених законом.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 15 січня 2019 року обвинуваченому ОСОБА_1 продовжено запобіжний захід тримання під вартою до 15 березня 2019 року.

На виконання вимог ч.3 ст.315 КПК України та вказаного рішення Конституційного Суду України, суд вирішує питання щодо запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1.

Вирішуючи питання щодо доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1, суд, враховуючи характер та ступінь тяжкості обвинувачення інкримінованих йому злочинів та відсутності підстав для зміни чи скасування обраному ОСОБА_1 запобіжного заходу, приходить до висновку, що існують достатні підстави, відповідно до ст.315 КПК України, продовжити дію запобіжного заходу відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою на 60 днів - тобто до 05 травня 2019 року включно.

Суд вважає, що на теперішній час існують ризики, передбачені статтею 177 КПК України, зокрема переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні. Вказані ризики обґрунтовуються тим, що ОСОБА_1 притягується до кримінальної відповідальності за вчинення умисного та тяжкого кримінального правопорушення, під час досудового розслідування переховувався від органів досудового розслідування, у зв'язку із чим його було оголошено у розшук, раніше він судимий за вчинення умисного та тяжкого злочину, і вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання. Таким чином, наявні усі підстави вважати, що ОСОБА_1, з метою уникнення подальшої кримінальної відповідальності за скоєний злочин буде незаконно впливати на потерпілих та свідків у кримінальному провадженні, буде переховуватися від суду.

На даний час судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжному заході у виді тримання під вартою відпала.

У справі «ОСОБА_8 проти Росії» 7064/05 від 01 червня 2006 року щодо недостатності посилання на тяжкість злочину та ймовірне покарання Європейський Суд зазначив, що суди, перевіряючи законність та обґрунтованість запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незмінно посилались на тяжкість обвинувачень як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини. Однак Суд неодноразово відзначив, що, хоча суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховуватися від правосуддя чи вчинення нових злочинів, потребу позбавлення когось волі не можна оцінювати з виняткового абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину.

Разом з тим, у рішенні «Лабіта проти Італії» від 06.04.2000 року сформульована практика Європейського суду з прав людини, яка зокрема, свідчить про те, що тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Такими обставини у даному кримінальному провадженні відносно обвинуваченого ОСОБА_1 є тяжкість кримінального правопорушення, яке йому інкримінуються та міра покарання, яка йому загрожує у разі доведення вини, також такими обставинами є підвищена суспільна небезпечність інкримінованого злочину і суспільний резонанс, і саме наведені вище обставини у їх сукупності дають суду можливість зробити висновок, що виключно запобіжний захід у виді тримання під вартою в змозі забезпечити уникненню ризиків передбачених ст.177 КПК України

Оцінивши зазначені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку, що з метою забезпечення належної процесуальної поведінки, обвинуваченого ОСОБА_1 в подальшому належить утримувати під вартою, тому з урахуванням наведеного, доцільним є продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою до 05 травня 2019 року включно.

Разом з тим, суд погоджується із запереченнями на клопотання прокурора адвоката ОСОБА_6, щодо необхідності визначити розміру застави виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під ватою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов’язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно з ч.4 ст.183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під ватою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Як вбачається зі змісту обвинувачення, викладеного в обвинувальному акті та правової кваліфікації, зазначеної вище, злочин інкримінований ОСОБА_1 за ч.2 ст.189 КК України, не вчинений із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Відповідно до ухвали Апеляційного суду Запорізької області від 30 червня 2017 року, якою ОСОБА_1 обрано запобіжний захід тримання під ватою без визначення розміру застави, ОСОБА_1 підозрювався у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, вчинений за попередньою змовою групою осіб, із погрозою застосування насильства.

Однак згідно обвинувального акту, що направлений до суду, ОСОБА_1 не обвинувачується у погрозі застосування насильства.

Тому у відповідності до вимог ч.3 ст.183 КПК України, суд зобов’язаний визначити розмір застави.

Відповідно до п.2 ч.5 ст.182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно положень ч.5 ст.182 КПК України, у виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Враховуючи встановлені ризики виключність даного випадку, викликаного резонансом події, суспільну небезпеку кримінального правопорушення, в якому обвинувачується ОСОБА_1 поведінку щодо вчинення злочину, вчинення інкримінованого злочину у період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за раніше вчинений умисний та тяжкий злочин, та те, що застава у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не здатна забезпечити виконання ним, покладених на нього обов'язків, на виконання вимог ст.ст. 182, 183 КПК України, відповідно до положень ч.4 ст.182 КПК України, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, тяжкості скоєного злочину, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, вважаю за необхідне визначити розмір застави, який повинен достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов’язків, а саме у розмірі 200 (двісті) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 384 000 гривень.

Відповідно до ч.7 ст.182 КПК України у випадках, передбачених ч.3 або ч.4 ст.183 КПК України, підозрюваний, обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, встановленому в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім цього, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч.3 ст.183 та ч.5 ст.194 КПК України у разі внесення застави покласти на підозрюваного такі обов'язки: 1) прибувати до суду із визначеною періодичністю; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання; 4) утримуватись від спілкування зі свідками, потерпілим у даному провадженні; 5) не відвідувати місце вчинення злочину; 6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; 7) носити електронний засіб контролю.

Відповідно до ч.4 ст.202 КПК України, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому перебуває обвинувачений, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.315,350,372 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора – задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 05 травня 2019 року включно.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_1 розмір застави в межах 200 (двісті) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає – 384 000 (триста вісімдесят чотири тисячі) гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на наступний депозитний рахунок (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26316700; Банк отримувача ДКСУ, м. Київ; Код банку отримувача (МФО) 820172; Рахунок отримувача 37319085001205).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов'язки:

1) прибувати до суду із визначеною періодичністю;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

4) утримуватись від спілкування зі свідками, потерпілим у даному провадженні;

5) не відвідувати місце вчинення злочину;

6) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

7) носити електронний засіб контролю.

Термін дії вказаних обов'язків визначити протягом двох місяців з часу звільнення ОСОБА_1 з під-варти внаслідок внесення застави.

Роз'яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув'язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Василівський районний суд Запорізької області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв'язку із внесенням застави обвинувачений ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя М.А. Носик