Рішення № 80316571, 07.03.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/12701/18

2/243/421/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2019 року Слов’янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Гусинського М.О.,

при секретарі Мірошниченко В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у залі № 12 суду м. Слов’янська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про визнання права власності за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В:

19.12.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Слов’янського міськрайонного суду із позовом до ОСОБА_2 міської ради про визнання права власності за набувальною давністю, пояснюючи свої вимоги наступним: на підставі свідоцтва про право власності на житло від 23.06.1996 р. ОСОБА_3, яка доводилась рідною тіткою її померлого чоловіка та померла 25.03.2008р., належала квартира АДРЕСА_1 (Чубаря) у м. Слов'янську загальною площею 30,6 м2, житловою площею 16,6 м2. Так, як ОСОБА_4 була одинокою, дітей у нех не було, інших родичів також, тому вона з кінця 2002 р. по день смерті тітки проживали разом за вищевказаною адресою, оскільки через похилий вік і стан здоров’я ОСОБА_3 потребувала сторонньої допомоги і підтримки. ОСОБА_5 запропонувала їй купити у неї цю квартиру, вона передала тітці 4000,00 доларів США, тітка склала розписку, але переоформити на неї житло не встигла, але передала їй усі правовстановлюючі документи на квартиру. Після смерті ОСОБА_3 вона намагалась прийняти спадщину, однак це виявилося неможливим. У 2008 р. вона звернулась до суду з позовом про встановлення факту проживання однією родиною та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування, але рішенням Слов’янського міськрайонного суду від 10.12.2008 р. у справі №2-5989-2008 р. їй було відмовлено у задоволенні позовних вимог у зв’язку із відсутністю підстав. Проте не зважаючи на це, вона весь час з кінця 2002 року по теперішній час проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1 (Чубаря) у м. Слов'янську та несе витрати щодо утримання квартири у належному стані, своєчасно і у повному обсязі сплачує комунальні послуги. Вважає, що на сьогодні фактично вона є власницею квартири, про те у неї відсутній документ, який би підтверджував її право власності.

Про добросовісність володіння, відкритість, безперервність володіння майном свідчить акт № 180 від 27.03.2018 року, тому просить суд, визнати за нею, ОСОБА_1, право власності за набувальною давністю на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 30,6 м2 , житловою площею 16,6 м2.

Позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_6 в судове засідання не з’явились, але надали заяви про розгляд справи за їх відсутності, наполягали на задоволені позову.

Представник відповідача ОСОБА_2 міської ради до суду не з’явився, але до суду від міського голови надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника відповідача, з проханням винести рішення на розсуд суду.

Розглядаючи справу суд виходив з наступного:

Згідно ст. 1216 ЦК України спадкування є перехід прав й обов’язків від померлої фізичної особи (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

25.03.2008 року померла ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії 1-НО № 303282 від 09.04.2008 року (а.с.15).

Після її смерті залишилось спадкове майно, а саме: однокімнатна квартира АДРЕСА_3 (колишня Чубаря) в м. Слов’янську, яка належала спадкодавцю ОСОБА_7 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 23.06.1996 року ОСОБА_2 міською радою народних депутатів (а.с.7)

12.09.2002 року ОСОБА_1 передала ОСОБА_3 грошові кошти за квартиру АДРЕСА_3 (колишня Чубаря) в м. Слов’янську у розмірі чотири тисячі доларів США, що підтверджується наданою розпискою (а.с.6).

Відповідно до Акту № 180 від 27.03.2018 року, який складено керівником комітету мікрорайону «Центр-2» у присутності свідків, ОСОБА_1 з 02.12.2002 року по березень 2018 року добросовісно мешкає, користується квартирою № 28 в будинку № 7 по вулиці Світлодарській (колишня Чубаря) в м. Слов’янську, робить у квартирі ремонт (а.с.22).

Крім того, ОСОБА_1 сплачує комунальні послуги за користування квартирою № 28 в будинку № 7 по вулиці Світлодарській (колишня Чубаря) в м. Слов’янську, що підтверджується квитанціями, які містяться у матеріалах справи (а.с.38-57).

Рішенням Слов’янського міськрайонного суду Донецької області від 10.12.2008 року по справі № 2-5989-2008, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про встановлення факту проживання однією родиною, та визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування – відмовлено (а.с.16-17).

Відповідно до звіту з належної оцінки майна, вартість квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_4, становить 101 807,00 грн. (а.с.58-59).

У відповідності зі ст. 328 ЦК України право власності виникає на підставах, не заборонених законом, і вважається придбаним правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність придбання права власності не встановлена судом.

Законність володіння, користування й розпорядження квартирою № 28 в будинку № 7 по вулиці Світлодарській (колишня Чубаря) в м. Слов’янську ніким ніколи не оспорювалася.

Згідно ст.344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно набувається за рішенням суду.

Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб'єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

Згідно Постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК), (п. 9 Постанови).

Враховуючи положення статей 335 та 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду.

Можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15,16 ЦК, а також ч. 4 ст. 344 ЦК України, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності.

Виходячи зі змісту ч. 1ст. 344 ЦК України, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Відповідно до п. 9 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно є підставою для державної реєстрації прав.

Аналізуючи матеріали справи, суд вважає достовірно встановленим, що ОСОБА_1 добросовісно заволоділа квартирою № 28 в будинку № 7 по вулиці Світлодарській (колишня Чубаря) в м. Слов’янську, продовжує відкрито та безперервно на протязі більше десяти років володіти цим майном, здійснює за ним відповідний догляд, сплачує комунальні послуги, тому наявні законні підстави для визнання за ОСОБА_1 права власності за набувальною давністю на квартиру АДРЕСА_3 (колишня Чубаря) в м. Слов’янську.

Таким чином, у суду є всі обґрунтування для задоволення позову у повному обсягу, так, як його задоволення судом не суперечить діючому законодавству та не порушує прав інших осіб. Іншої можливості, ніж у судовому порядку, визнати право власності на це нерухоме майно у позивача немає.

Позивач ОСОБА_1 не вимагає компенсації за понесені нею судові витрати по справі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 80, 81, 89, 259, 264-265 ЦПК України, ст. 344 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 міської ради про визнання права власності за набувальною давністю – задовольнити у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2), право власності за набувальною давністю на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 30,6 м2, житловою площею 16,6 м2.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Донецького апеляційного суду через Слов’янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя Слов’янського міськрайонного суду М.О.Гусинський