Рішення № 80316516, 04.03.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/1086/19

провадження №2/243/793/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2019 року Слов?янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого судді Мірошниченко Л.Є.

За участю

секретаря судового засідання Плаксіної Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №7 м. Слов’янська, цивільну справу

за заявою ОСОБА_1

до ОСОБА_2 акціонерного товариства “Содовий завод”

вимоги заявника: про стягнення індексації заборгованої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_3 виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1. У лютому 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ВАТ «Содовий завод» про стягнення індексації заборгованої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, обґрунтувавши свої вимоги тим, що він працював у відповідача з 19.03.2001 року по 21.11.2001 року, включно, головним маркшейдером управління відділу головного гірника ВАТ «Содовий завод». При його звільненні з підприємства відповідач повністю не розрахувався з ним, мотивуючи це скрутним фінансовим становищем. Рішенням комісії по трудовим спорам ВАТ «Содовий завод» від 23.04.2003 року вирішено стягнути з ВАТ «Содовий завод» на його користь заборгованість по заробітній платі у сумі 907 грн. 78 коп. Рішення комісії по трудовим спорам ВАТ «Содовий завод» було своєчасно надане до відділу державної виконавчої служби Слов’янського міськрайонного управління юстиції та взяте до виконання, однак до цього часу рішення не виконане.

У зв’язку з викладеним та на підставі ст.ст. 116, 117 КЗпП України, просить стягнути з ВАТ «Содовий завод» на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.11.2001 року по 01.02.2019 року в розмірі 45 021 грн. 94 коп., індексацію заробітної плати за період з 01.05.2003 року по 01.02.2019 року в розмірі 4 557 грн. 24 коп. (розрахунок додав).

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

2. Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з’явився, про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, надав заяву, в якій просить суд розглянути справу за своєї відсутності, наполягає на задоволенні позовних вимог (а.с.17).

3.Представник відповідача ОСОБА_2 акціонерного товариства «Содовий завод» ліквідатор ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи за своєї відсутності. Зазначила, що справу про банкрутство ВАТ «Содовий завод» порушено згідно ухвали Донецького господарського суду № 5/174Б від 03.01.2001 року, постановою цього ж суду відкрита ліквідаційна процедура з 09.04.2003 року. В 2014 році на сайті Міністерства юстиції України та Вищого Господарського суду України були зареєстровані оголошення про продаж майна цілісного майнового комплексу ВАТ «Содовий завод», тобто проведені торги по майну, однак через відсутність набувача торги визнані такими що не відбулися. На даний час триває підготовка технічної документації щодо продажу майна частками. Відповідно, ліквідатор працює виключно за Законом «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», який прямо передбачає пріоритет перед іншими законодавчими актами України. ВАТ «Содовий завод» не може визнавати індексації, компенсації та інші додаткові вимоги крім основних заборгованостей по заробітній платі, яка на момент відкриття ліквідаційної процедури рахується за даними бухгалтерського обліку. Ліквідатор за законом не може збільшити реєстр кредиторів, які з моменту затвердження господарським судом не змінюються. Будь-які зміни сум у ліквідаційній процедурі не передбачені. На підставі викладеного, позовні вимоги ОСОБА_1 до ВАТ «Содовий завод» не визнає в повному обсязі (а.с.13).

ІІІ. Процесуальні дії у справі.

4. Судом на підставі частини другої статті 247 Цивільно-процесуального кодексу України (далі ЦПК), у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІV. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

5. Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 дійсно працював у ВАТ «Содовий завод» в період часу з 19.03.2001 року по 21.11.2001 року, що підтверджується довідкою № 01-23/283 від 28.08.2018 року, виданої ліквідатором ОСОБА_4 (а.с.7).

6. При звільненні з підприємства остаточний розрахунок по заробітній платі з позивачем проведений не був.

7. Відповідно до посвідчення від 24.04.2003 року, виданого на підставі рішення комісії по трудовим спорам від 23.04.2003 року, заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 становить 907 грн. 78 коп. (а.с.6).

V. Оцінка Суду.

8. Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю; кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

9. Згідно з вимогами ч. 1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

10.Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці.

Зазначені норми трудового права структурно віднесені до розділу VІІ "Оплата праці" указаного Кодексу. За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні не відноситься до неустойки та не є санкцією за невиконання грошового зобов'язання. Це компенсаційна виплата за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Про неможливість здійснити розрахунок з позивачем ОСОБА_1 підприємство вказує на відсутність коштів та відкриття Ліквідаційної процедури по справі з приводу банкрутства підприємства на підставі Постанови Донецького Господарського суду від 04.09.2003 року.

За положеннями ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що дія мораторію не поширюється на вимоги колишніх працівників про виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позивач ОСОБА_1 просить стягнути з підприємства середній заробіток за час затримки з 24.11.2001 року по 01.02.2019 року.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 р. "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" встановлено, що закінчення строку виплати заробітної плати (ст. 115 КЗпП) не є початком перебігу зазначеного процесуального строку, якщо не оспорюється право на її одержання; у відповідних випадках ця обставина може бути підставою для вимог про компенсацію втрати частини заробітку у зв'язку із затримкою його виплати. Не проведення розрахунку з працівником у день звільнення або, якщо в цей день він не був на роботі, наступного дня після його звернення з вимогою про розрахунок є підставою для застосування відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 р. "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Тому з підприємства - ВАТ «Содовий завод» на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути середній заробіток за весь час затримки виплати розрахунку.

Відповідно до положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1995 року № 348) середньоденний заробіток позивача складає 10 грн. 46 коп., зазначена сума визначена з урахуванням довідки відповідача № 01-23/283а від 28.08.2018 року, в якій зазначено, що його середньомісячна заробітна плата за останні два місяці роботи складала 230 грн. 00 коп. (а.с.7).

Відповідно до п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення середньої заробітної плати" № 100 від 08.02.1995 року, нарахування виплат, що обчислюється із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів (годин).

11. Відповідно до довідки ВАТ «Содовий завод» № 01-23/283а від 28.08.2018 року, позивачем на даному підприємстві відпрацьовано за два останніх місяця роботи у липні 2001 року – 176,4 годин., у серпні 2001 року – 175,4 годин. Отже, середньоденний заробіток позивача склав: (230 грн. + 230 грн.) / (176,4 годин + 175,4 годин) х 8 годин = 10 грн. 46 коп.

12. Згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики України “Про норму тривалості робочого часу на 2001 рік” № 13-4796 від 20.11.2000 року кількість робочих днів з 24.11.2001 року складала 26 днів.

Згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики України “Про норму тривалості робочого часу на 2002 рік” № 010-1201 від 23.11.2001 року, кількість робочих днів у 2002 році складає 251 день.

Згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики України “Про норму тривалості робочого часу на 2003 рік” № 010-1135 від 06.11.2002 року, кількість робочих днів у 2003 році складає 251 день.

Згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики України “Про норму тривалості робочого часу на 2004 рік” від 18.11.2003 року № 03-3/7221-013-15, кількість робочих днів у 2004 році складає 253 дні.

Згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики України “Про норму тривалості робочого часу на 2005 рік” від 12.10.2004 року № 03-3/10426-036-15, кількість робочих днів у 2005 році складає 251 день.

Згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики України “Про норму тривалості робочого часу на 2006 рік” від 04.10.2005 року № 7881/0/14-05/036-15, кількість робочих днів у 2006 році складає 250 днів.

Згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики України “Про норму тривалості робочого часу на 2007 рік” від 09.10.2006 року № 6540/0/14-06/13, кількість робочих днів у 2007 році складає 251 день.

Згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики України “Про норму тривалості робочого часу на 2008 рік” від 18.09.2007 року № 6884/0/14-07/13, кількість робочих днів у 2008 році складає 252 дні.

Згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики України “Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2009 рік” від 30.09.2008 року № 10338/0/14-08/13, кількість робочих днів у 2009 році складає 251 день.

Згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики України “Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2010 рік” від 25.08.2009 № 9681/0/14-07/13, кількість робочих днів у 2010 році складає 251 день.

Згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики України “Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2011 рік“ від 25.08.2010 року № 9111/0/14-10/13, кількість робочих днів у 2011 році складає 250 днів.

Згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики України “Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2012 рік“ від 23.08.2011 року № 8515/о/14-11/13, кількість робочих днів у 2012 році складає 251 день.

Згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики України “Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2013 рік“ від 21.08.2012 року № 9050/0/14-12/13, кількість робочих днів у 2013 році складає – 251 днів.

Згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики України “Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2014 рік“ від 04.09.2013 року № 9884/0/14-13/13, кількість робочих днів у 2014 році складає – 251 днів.

Згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики України “Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2015 рік“ від 09.09.2014 року № 10196/0/14-14/13, кількість робочих днів у 2015 році складає – 251 днів.

Згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики України “Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2016 рік“ від 20.07.2015 року № 10846/0/14-15/13, кількість робочих днів у 2016 році складає – 251 днів.

Згідно з листом Міністерства праці та соціальної політики України “Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2017 рік“ від 05.08.2016 року № 11535/0/14-16/13, кількість робочих днів у 2017 році складає – 249 днів.

Згідно з Законом України № 2211-VIII від 16.11.2017 року, кількість робочих днів у 2018 році складає – 250 днів.

Кількість робочих днів у 2019 році до 04.03.2019 року (день винесення рішення) складає - 42 дня.

13. Отже, сума середнього заробітку за весь час затримки виплати складає 16 952,56 грн., з розрахунку: 10 грн. 46 коп. (середньоденна заробітна плата) х 4333 (робочих днів) = 45 323 грн. 18 коп.

Разом з тим, частиною першою ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи, що в позовній заяві позивач просив суд стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнені в розмірі 45 021 грн. 94 коп., суд вважає за необхідне стягнути в межах заявлених вимог саме цю суму.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки виплати розрахунку підлягають задоволенню.

14. При вирішенні питання про стягнення індексації заробітної плати у сумі 4 557 грн. 24 коп., суд виходить з наступного.

Згідно посвідчення від 24.04.2003 року, виданого на підставі рішення комісії по трудовим спорам від 23.04.2003 року, заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 становить 907 грн. 78 коп. (а.с.6).

До теперішнього часу заборгованість по заробітній платі позивачеві не виплачена.

15. Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

У частині першій статті 1 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року, який є спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює правовідносини у сфері оплати праці, міститься аналогічне визначення поняття «заробітна плата».

Згідно з ст. 2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно з положеннями частини шостої статті 95 Кодексу законів про працю України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року заходами державного регулювання оплати праці є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати.

Відповідно до статті 33 Закону України «Про оплату праці» в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці працівникам у зв’язку з індексацією за рахунок власних коштів (стаття 1, частина перша статті 5 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03 липня 1991 року).

Отже, кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв’язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв’язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Із роз’яснень, викладених у п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» вбачається, що у справах, пов’язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам втрати її частини у зв’язку із затримкою її виплати, суди мають враховувати, що: індексація заробітної плати провадиться згідно з ст. 33 Закону України «Про оплату праці» між переглядами Верховною Радою України розміру мінімальної заробітної плати і здійснюється відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» і тих положень Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07 травня 1998 року № 663 (з внесеними змінами та доповненнями), котрі йому відповідають, підприємством, установою чи організацією, які виплачують заробітну плату, при її нарахуванні починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який перевищив 105 відсотків (величину порога індексації).

За наявності зазначених умов, у тому ж самому порядку індексації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв’язку з несвоєчасним виконанням рішення.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

16. Відповідно до розрахунку індексації заробітної плати за період з 01.05.2003 року по 01.02.2019 року (лютий 2019 року не брався до уваги при розрахунку індексації заробітної плати, оскільки станом на 04.03.2019 рік – не відомий показник індексу інфляції за лютий 2019 року) вбачається, що приріст індексу споживчих цін за період з 01.05.2003 року по 01.02.2019 року складає 520,02%.

Індексація за період з 01.05.2003 року по 01.02.2019 року складає: 907,78 грн. х 520,02 % / 100 % = 4 720 грн. 64 коп.

Разом з тим, частиною першою ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Враховуючи, що в позовній заяві позивач просив суд стягнути індексацію заробітної плати в розмірі 4 557 грн. 24 коп., суд вважає за необхідне стягнути в межах заявлених вимог саме цю суму.

Таким чином, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення індексації заробітної плати за період з 01.05.2003 року по 01.02.2019 року у розмірі 4 557 грн. 24 коп., підлягають задоволенню.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

17. Згідно з ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У зв’язку з вищевикладеним та враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ВАТ «Содовий завод» - задоволені повністю, тому з відповідача ВАТ «Содовий завод» необхідно стягнути на користь держави судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст. 117 КЗпП України, Законом України "Про оплату праці", Постановою Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зв’язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 акціонерного товариства “Содовий завод” про стягнення індексації заборгованої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні – задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 Акціонерного Товариства «Содовий завод», яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Світлодарська (раніше Чубаря), будинок № 91, код ЄДРПОУ 00204895, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.11.2001 року по 04.03.2019 року в розмірі 45 021 (сорок п'ять тисяч двадцять одна) грн. 94 коп., індексацію заробітної плати за період з 01.05.2003 року по 01.02.2019 року в розмірі 4 557 (чотири тисячі п'ятсот п'ятдесят сім) грн. 24 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 Акціонерного Товариства «Содовий завод», яке розташоване за адресою: Донецька область, м. Слов'янськ, вул. Світлодарська (раніше Чубаря), будинок № 91, код ЄДРПОУ 00204895, на користь держави судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп., Отримувач коштів ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві, Код банку отримувача (МФО) 899998, Рахунок отримувача 31211256026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня її складання, або відповідно до п.15.5 Перехідних положень ЦПК України – до Донецького апеляційного суду через Слов’янський міськрайонний суд Донецької області. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 07.03.2019 року.

Суддя Слов’янського

міськрайонного суду ОСОБА_5