Рішення № 80316412, 07.03.2019, Приморський районний суд м. Маріуполя

Справа № 266/5946/18

Провадження № 2/266/182/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 березня 2019 року м. Маріуполь

Приморський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого – судді Д'яченко Д.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" про стягнення середньої заробітної плати, компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати, моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із позовом, в якому зазначив, що перебуває у трудових відносинах із відповідачем. Так, з 26.02.2015 року його увільнено від роботи на період військової служби в особливий період. Починаючи з 26.02.2015 року по теперішній час позивач проходить військову службу у військовій частині 9937 Донецько-Луганського регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України. Після увільнення відповідачем була нарахована позивачу компенсація середньоденного заробітку у розмірі 112,59 гривень за робочий день із розрахунку за два попередні місяці, що передували мобілізації, тобто грудень 2014 року – січень 2015 року. Після мобілізації посадовий оклад позивача неодноразово підвищувався, проте заробітна плата відповідачем не була відкоригована та сума недоплаченої заробітної плати становить 62786,61 гривень, за період часу з квітня 2015 по серпень 2018 року. До того ж зазначив, що у зв’язку із порушенням строків виплати заробітної плати він має право на компенсацію втрати частини доходів, яка складає 8672,89 гривень. Також зазначив, що йому була завдана моральна шкода у зв’язку із недоплатою суми збереженого середнього заробітку, яку він оцінює за весь період часу у розмірі 12300,00 гривень. Просив суд визнати протиправними дії Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" щодо здійснення нарахування та виплати середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 за період квітень 2015 року – серпень 2018 року в розмірі 112,59 гривень; стягнути з відповідача на його користь суму невиплаченої середньої заробітної плати з урахуванням коефіцієнту підвищення за період квітень 2015 року – серпень 2018 року у розмірі 62786,61 гривень, суму компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати в розмірі 8672,89 гривень, суму моральної шкоди у розмірі 12300,00 гривень, розгляд справи просив проводити в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.01.2019 року, цивільну справу № 266/5946/18 було перерозподілено на суддю Д'яченко Д.О.

Відповідно до ухвали суду від 22.01.2019 року по справі відкрито провадження за правилами глави 10 ЦПК України, тобто у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позивачу вручена копія ухвали про відкриття провадження у справі, що підтверджується матеріалами справи.

22.01.2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про збільшення позовних вимог, просив суд визнати протиправними дії Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" щодо здійснення нарахування та виплати середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 за період квітень 2015 року – грудень 2018 року в розмірі 112,59 гривень; стягнути з відповідача на його користь суму невиплаченої середньої заробітної плати з урахуванням коефіцієнту підвищення за період квітень 2015 року – грудень 2018 року у розмірі 75635,49 гривень, суму компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати за період квітень 2015 року – грудень 2018 року в розмірі 13501,18 гривень, суму моральної шкоди у розмірі 13500,00 гривень. В своїй заяві позов підтримав, просив його задовольнити у повному обсязі.

Судовим повідомленням, відповідач ОСОБА_2 підприємство "Маріупольський морський торговельний порт" своєчасно і належним чином повідомлений про розгляд справи в спрощеному порядку.

Так, представник відповідача ОСОБА_3, який є директором підприємства, надіслав на адресу суду відзив на позову заяву. В своєму відзиві відповідач зазначив, що дійсно ОСОБА_1, починаючи з 22.07.2013 року прийнято на роботу в ДП "ММТП" на посаду водія автотранспортних засобів бази внутрішньо портової механізації. З 26.02.2015 року ОСОБА_1 було призвано на військову службу під час мобілізації на особливий період, до теперішнього часу позивач проходить службу. На виконання вимог законодавства за позивачем на час проходження військової служби збережено місце роботи в ДП "ММТП", посаду та виплачується середній заробіток. Також зазначив, що в колективному договорі підприємства на 2015-2018 роки, не передбачено коригування середньої заробітної плати працівникам порту. Обчислення середнього заробітку працівника, призваним на військову службу здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року за № 100, виходячи із виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують місяцю призову на військову службу. Пунктом 10 цього Порядку передбачено, що у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішенням, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей. Звернув увагу суду на те, що жодним нормативно-правовим актом не урегульовано питання обрахування коефіцієнту, на який коригуються виплати. Так, ДП "Маріупольський морський торговельний порт" є самостійним господарюючим суб’єктом, не є підприємством, що фінансується з бюджету, фактично є госпрозрахунковим, а отже законодавством не передбачено обов’язку таких підприємств здійснювати коригування заробітної плати, а навпаки, передбачена можливість здійснювати його в межах своїх фінансових можливостей. До того ж, ДП "ММТП" з початку воєнного конфлікту на території України втратив 8-9 млн. тон вантажу внаслідок ускладнення транспортного сполучення, скорочення кількості суден, що є загальновідомими фактами та в розумінні ч. 3 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню. Тож вказані обставини та факти вплинули в свою чергу на вантажопотік і як наслідок фінансовий стан підприємства. До того ж, з метою економії фонду заробітної плати та недопущення скорочення штатної чисельності працівників в ДП "ММТП" введений чотириденний робочий тиждень, що підтверджує фінансову неможливість підприємства здійснювати коригування заробітної плати у вказаний період та узгоджується з п. 10 Порядку. Позиція ДП "ММТП" також узгоджується з позицією Верховного Суду, який в своїй постанові від 18.02.2015 року у справі № 6-234цс14 дійшов висновку, що на госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат здійснюється з урахуваннях їх фінансових можливостей, таке рішення приймається виконавчим органом підприємства відповідно до повноважень, установлених його статутом. Підвищення посадових окладів в ДП "ММТП" з 01.04.2015 року, 01.10.2015 року, 01.06.2016 року, 01.10.2016 року, 01.12.2017 року, 01.09.2018 року відбулося не у відповідності до актів законодавства, в розумінні п. 10 Порядку, рішення які передбачені в колективному договорі стосовно підвищення посадових окладів також на підприємстві не приймались. В колективному договорі ДП "ММТП" на 2015-2018 роки не передбачено обов’язку порту коригувати середню заробітну плату працівникам порту. Отже, в колективному договорі не передбачено обов’язкове зростання окладів за певних умов та/або якщо підвищення окладів працівників не пов’язано із вимогою законодавства, а здійснюється за самостійним рішенням підприємства, у роботодавця відсутній обов’язок коригувати середній заробіток. Вважає що ця позиція цілком узгоджується з позицією Міністерства праці та соціальної політики, викладеній у листі від 04.04.2006 р. №260/13/84-06. До того ж, з 01.09.2018 року в порту встановлений коригуючий коефіцієнт підвищення 1,005 для виплат, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення тарифних ставок і посадових окладів. Щодо компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням її строків виплати вказав, що позивачу були нараховані та виплачені всі належні суми відповідно до вимог законодавства, а отже компенсація втрати частини доходів може бути застосована лише у випадку невиконання судового рішення у встановлені строки. Щодо моральної шкоди зазначив, що підприємством жодним чином не порушені права позивача, а відтак відсутні правові підстави покладення на відповідача обов’язку відшкодування моральної шкоди, який до того ж не підтверджується доказами, а тому є безпідставною. На підставі вищевикладеного просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю, а частину вимог про відшкодування моральної шкоди просив залишити без розгляду, оскільки позивачем не сплачено судовий збір.

Позивач ОСОБА_1 своїм правом на подачу відповіді на відзив не скористався.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено та не заперечувалось сторонами, що позивач перебуває у трудових відносинах із відповідачем з 23.07.2013 року по теперішній час, що підтверджується відповідним записом у трудовій книжці АЦ № 278163. (а.с.15)

Починаючи з 26.02.2015 року позивача ОСОБА_1 увільнено від роботи, у зв’язку із призовом на військову службу, на період проходження ним військової служби, на підставі ч. 3 ст. 119 КЗпП України збережено за ним місце роботи та середній заробіток на час служби, що підтверджується наказом № 275/рк від 25.02.2015 року. (а.с.33)

Відповідно до контракту про проходження громадянами України військової служби в ОСОБА_2 прикордонній службі України, укладеному між Начальником Донецького прикордонного загону Східного регіонального управління (І категорії) Державної прикордонної служби України ОСОБА_4 та військовослужбовцем ОСОБА_1, останній прийняв умови контракту, строком укладення на три роки, з 06.04.2017 року по 05.04.2020 року. (а.с.16-17)

Таким чином, судом встановлено, що позивач проходить військову службу і на теперішній час.

Стосовно позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на його користь суму невиплаченої середньої заробітної плати з урахуванням коефіцієнту підвищення за період квітень 2015 року – грудень 2018 року у розмірі 75635,49 гривень, суд зазначає наступне.

Згідно розрахунку середньоденної заробітної плати ОСОБА_1, мобілізованого 26.02.2015 року, збережений середньоденний заробіток складає 112,59 гривень. (а.с.35)

Нарахування збереженого середнього заробітку відбувалося з розрахунку 112,59 гривень, що підтверджується розрахунковими листами (а.с.18-32, 57-59), при цьому є спірним питанням у даній справі.

Як встановлено судом, то після призову ОСОБА_1 на військову службу, відповідач неодноразово збільшував годинну тарифну ставку водія автотранспортних засобів бази внутрішньо портової механізації, а саме: з 01.01.2015 року – 12,42 гривень/год., з 01.04.2015 року – 14,90 гривень/год., з 01.10.2015 року – 17,14 гривень/год., з 01.06.2016 року – 20,57 гривень/год., з 01.10.2016 року – 26,74 гривень/год., з 01.12.2017 року – 29,41 гривень/год., з 01.09.2018 року – 33,82 гривень/год. (а.с.34)

Відповідно до п. 10 Порядку № 100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей. Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Відповідач, як на підставу своїх заперечень посилається на те, що підвищення тарифних ставок на підприємстві відбулося не у відповідності до актів законодавства та не передбачено в колективному договорі, при цьому вказуючи на те, що посадові оклади й тарифні ставки працівників порту визначаються з урахуванням фінансових можливостей підприємства і мінімальних гарантій оплати праці, встановлених законодавством України.

Проте такі твердження суду не приймає до уваги, з огляду на таке.

За змістом ч. 3 ст.94 КЗпП України питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 2 ст. 97 КЗпП України передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Статтею 4 Закону України "Про оплату праці" встановлено, що джерелом коштів на оплату праці працівників госпрозрахункових підприємств є частина доходу та інші кошти, одержані внаслідок їх господарської діяльності.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про оплату праці" організація оплати праці здійснюється на підставі законодавчих та інших нормативних актів; генеральної угоди на національному рівні; галузевих (міжгалузевих), територіальних угод; колективних договорів; трудових договорів. Суб'єктами організації оплати праці є: органи державної влади та місцевого самоврядування; роботодавці, організації роботодавців, об'єднання організацій роботодавців або їх представницькі органи; професійні спілки, об'єднання професійних спілок або їх представницькі органи; працівники.

Згідно ч.1 ст.14 Закону України "Про оплату праці" договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів.

Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом (ч.1 ст.15 Закону № 108/95-ВР).

Згідно ч.3 ст.119 КЗпП України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Згідно листа Міністерства праці та соціальної політики від 03 серпня 2005 року № 18-441-1 коефіцієнт на який необхідно прокоригувати виплати, що включаються при обчисленні середньої заробітної плати, розраховується шляхом ділення тарифної ставки (окладу), встановлено працівнику після підвищення, на тарифну ставку (оклад), яку він мав до підвищення.

Суми середнього заробітку, які зберігаються за вищезазначеними працівниками, розраховуються згідно з положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (далі – Порядок № 100). Суми середнього заробітку не враховуються до заробітної плати для забезпечення її мінімального рівня.

Аналогічна позиція викладена в листі Міністерства праці та соціальної політики України від 04.04.2006 р. №266/13/84-06 щодо коригування середньої заробітної плати, яка зберігається за відрядженим працівником.

За змістом п.2, п.10 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом провадиться виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

У випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

Отже, на госпрозрахункових підприємствах коригування заробітної плати провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей. Зазначена норма передбачає можливість госпрозрахункового підприємства у випадку скрутного фінансового стану дещо зменшити коефіцієнт коригування, але не позбавляє ці підприємства від коригування.

Тобто, в порушенні вимог законодавства відповідні відповідачем коригування заробітної плати ОСОБА_1 у розрахунковому періоді, протягом якого за ним зберігався середній заробіток не проводилось.

До того ж, спільних постанов адміністрація порту з профспілковим комітетом щодо зменшення коригуючого коефіцієнту, порівняно з коефіцієнтом підвищення заробітної плати за вказаний період не приймалося.

При цьому, посилання відповідача про відсутність фінансових можливостей та звільнення від обов’язку щодо коригування середнього заробітку відповідно до положень ст. 10 Порядку № 100, так як підвищення посадових окладів відбувалося за самостійним рішенням роботодавця, а не за рішенням, передбаченим у колективному договорі є необґрунтованим.

З урахуванням неодноразово підвищення тарифних ставок, суд перевіряючи розрахунок виконаний позивачем, з яким не погоджується та обраховує його наступним чином.

Так, з 01.04.2015 року підвищено годинну тарифну ставку позивача до 14,90 гривень, з урахуванням положень листа Міністерства соціальної політики України за № 1491/13/8416 від 27.10.2016 року, коефіцієнт коригування становить: 14,90 / 12,42 = 1,19968.

Збережений середньоденний заробіток 112,95 гривень х 1,19968 = 135,07 гривень, тобто з 01.04.2015 року - 135,07 гривень є відкоригований середньоденний заробіток позивача.

Таким чином, сума недоплати за квітень 2015 року становить 472,08 гривень (135,07 год. х 21 робочий день = 2836,47 гривень – 2364,39 (фактично отримана заробітна плата позивачем);

сума недоплати за травень 2015 року становить 404,64 гривень (135,07 год. х 18 робочих днів = 2431,26 гривень – 2026,62 (фактично отримана заробітна плата позивачем);

сума недоплати за червень 2015 року становить 449,60 гривень (135,07 год. х 20 робочих днів = 2701,40 гривень – 2251,80 (фактично отримана заробітна плата позивачем);

сума недоплати за липень 2015 року становить 517,04 гривень (135,07 год. х 23 робочі день = 3106,61 гривень – 2589,57 (фактично отримана заробітна плата позивачем);

сума недоплати за серпень 2015 року становить 449,60 гривень (135,07 год. х 20 робочих днів = 2701,40 гривень – 2251,80 (фактично отримана заробітна плата позивачем);

сума недоплати за вересень 2015 року становить 494,56 гривень (135,07 год. х 22 робочі дні = 2971,54 гривень – 2476,98 (фактично отримана заробітна плата позивачем).

Так, з 01.10.2015 року підвищено годинну тарифну ставку позивача до 17,14 гривень, з урахуванням положень листа Міністерства соціальної політики України за № 1491/13/8416 від 27.10.2016 року, коефіцієнт коригування становить: 17,14 / 14,90 = 1,15033.

Середньоденний заробіток 135,07 гривень х 1,15033 = 155,37 гривень, тобто з 01.10.2015 року - 155,37 гривень є відкоригований середньоденний заробіток позивача.

Таким чином, сума недоплати за жовтень 2015 року становить 898,38 гривень (155,37 год. х 21 робочий день = 3262,77 гривень – 2364,39 (фактично отримана заробітна плата позивачем);

сума недоплати за листопад 2015 року становить 898,38 гривень (155,37 год. х 21 робочий день = 3262,77 гривень – 2364,39 (фактично отримана заробітна плата позивачем);

сума недоплати за грудень 2015 року становить 983,94 гривень (155,37 год. х 23 робочі дні = 3573,51 гривень – 2589,57 (фактично отримана заробітна плата позивачем);

сума недоплати за січень 2016 року становить 684,48 гривень (155,37 год. х 16 робочих днів = 2485,92 гривень – 1801,44 (фактично отримана заробітна плата позивачем);

сума недоплати за лютий 2016 року становить 727,26 гривень (155,37 год. х 17 робочих днів = 2641,29 гривень – 1914,03 (фактично отримана заробітна плата позивачем);

сума недоплати за березень 2016 року становить 770,04 гривень (155,37 год. х 18 робочих днів = 2796,66 гривень – 2026,62 (фактично отримана заробітна плата позивачем);

сума недоплати за квітень 2016 року становить 684,48 гривень (155,37 год. х 16 робочих днів = 2485,92 гривень – 1801,44(фактично отримана заробітна плата позивачем);

сума недоплати за травень 2016 року становить 641,70 гривень (155,37 год. х 15 робочих днів = 2330,55 гривень – 1688,85 (фактично отримана заробітна плата позивачем).

Так, з 01.06.2016 року підвищено годинну тарифну ставку позивача до 20,57 гривень, з урахуванням положень листа Міністерства соціальної політики України за № 1491/13/8416 від 27.10.2016 року, коефіцієнт коригування становить: 20,57 / 17,14 = 1,20012.

Середньоденний заробіток 155,37 гривень х 1,20012 = 186,46 гривень, тобто з 01.06.2016 року - 186,46 гривень є відкоригований середньоденний заробіток позивача.

Таким чином, сума недоплати за червень 2016 року становить 1181,92 гривень (186,46 год. х 16 робочих днів = 2983,36 гривень – 1801,44 (фактично отримана заробітна плата позивачем);

сума недоплати за липень 2016 року становить 1551,27 гривень (186,46 год. х 21 робочий день = 3915,66 гривень – 2364,39 (фактично отримана заробітна плата позивачем);

сума недоплати за серпень 2016 року становить 1625,14 гривень (186,46 год. х 22 робочі дні = 4102,12 гривень – 2476,98 (фактично отримана заробітна плата позивачем);

сума недоплати за вересень 2016 року становить 1625,14 гривень (186,46 год. х 22 робочі дні = 4102,12 гривень – 2476,98 (фактично отримана заробітна плата позивачем).

Так, з 01.10.2016 року підвищено годинну тарифну ставку позивача до 26,74 гривень, з урахуванням положень листа Міністерства соціальної політики України за № 1491/13/8416 від 27.10.2016 року, коефіцієнт коригування становить: 26,74 / 20,57 = 1,29995.

Середньоденний заробіток 186,46 гривень х 1,29995 = 242,39 гривень, тобто з 01.10.2016 року - 242,39 гривень є відкоригований середньоденний заробіток позивача.

Таким чином, сума недоплати за жовтень 2016 року становить 2596,00 гривень (242,39 год. х 20 робочих днів = 4847,80 гривень – 2251,80 (фактично отримана заробітна плата позивачем);

сума недоплати за листопад 2016 року становить 2855,60 гривень (242,39 год. х 22 робочі дні = 5332,58 гривень – 2476,98 (фактично отримана заробітна плата позивачем);

сума недоплати за грудень 2016 року становить 2855,60 гривень (242,39 год. х 22 робочі дні = 5332,58 гривень – 2476,98 (фактично отримана заробітна плата позивачем);

сума недоплати за січень 2017 року становить 2076,80 гривень (242,39 год. х 16 робочих днів = 3878,24 гривень – 1801,44 (фактично отримана заробітна плата позивачем);

сума недоплати за лютий 2017 року становить 2076,80 гривень (242,39 год. х 16 робочих днів = 3878,24 гривень – 1801,44 (фактично отримана заробітна плата позивачем);

сума недоплати за березень 2017 року становить 2206,60 гривень (242,39 год. х 17 робочих днів = 4120,63 гривень – 1914,03 (фактично отримана заробітна плата позивачем);

сума недоплати за квітень 2017 року становить 1947,00 гривень (242,39 год. х 15 робочих днів = 3635,85 гривень – 1688,85 (фактично отримана заробітна плата позивачем);

сума недоплати за травень 2017 року становить 2076,80 гривень (242,39 год. х 16 робочих днів = 3878,24 гривень – 1801,44 (фактично отримана заробітна плата позивачем);

сума недоплати за червень 2017 року становить 1947,00 гривень (242,39 год. х 15 робочих днів = 3635,85 гривень – 1688,85 (фактично отримана заробітна плата позивачем);

сума недоплати за липень 2017 року становить 2206,60 гривень (242,39 год. х 17 робочих днів = 4120,63 гривень – 1914,03 (фактично отримана заробітна плата позивачем);

сума недоплати за серпень 2017 року становить 2336,40 гривень (242,39 год. х 18 робочих днів = 4363,02 гривень – 2026,62 (фактично отримана заробітна плата позивачем);

сума недоплати за вересень 2017 року становить 2076,80 гривень (242,39 год. х 16 робочих днів = 3878,24 гривень – 1801,44 (фактично отримана заробітна плата позивачем);

сума недоплати за жовтень 2017 року становить 2206,60 гривень (242,39 год. х 17 робочих днів = 4120,63 гривень – 1914,03 (фактично отримана заробітна плата позивачем);

сума недоплати за листопад 2017 року становить 2336,40 гривень (242,39 год. х 18 робочих днів = 4363,02 гривень – 2026,62 (фактично отримана заробітна плата позивачем).

Так, з 01.12.2017 року підвищено годинну тарифну ставку позивача до 29,41 гривень, з урахуванням положень листа Міністерства соціальної політики України за № 1491/13/8416 від 27.10.2016 року, коефіцієнт коригування становить: 29,41 / 26,74 = 1,09985.

Середньоденний заробіток 242,39 гривень х 1,09985 = 266,59 гривень, тобто з 01.12.2017 року - 266,59 гривень є відкоригований середньоденний заробіток позивача.

Таким чином, сума недоплати за грудень 2017 року становить 2310,00 гривень (266,59 год. х 15 робочих днів = 3998,85 гривень – 1688,85 (фактично отримана заробітна плата позивачем);

сума недоплати за січень 2018 року становить 2618,00 гривень (266,59 год. х 17 робочих днів = 4532,03 гривень – 1914,03 (фактично отримана заробітна плата позивачем);

сума недоплати за лютий 2018 року становить 2464,00 гривень (266,59 год. х 16 робочих днів = 4265,44 гривень – 1801,44 (фактично отримана заробітна плата позивачем);

сума недоплати за березень 2018 року становить 2464,00 гривень (266,59 год. х 16 робочих днів = 4265,44 гривень – 1801,44 (фактично отримана заробітна плата позивачем);

сума недоплати за квітень 2018 року становить 2310,00 гривень (266,59 год. х 15 робочих днів = 3998,85 гривень – 1688,85 (фактично отримана заробітна плата позивачем);

сума недоплати за травень 2018 року становить 2618,00 гривень (266,59 год. х 17 робочих днів = 4532,03 гривень – 1914,03 (фактично отримана заробітна плата позивачем);

сума недоплати за червень 2018 року становить 2310,00 гривень (266,59 год. х 15 робочих днів = 3998,85 гривень – 1688,85 (фактично отримана заробітна плата позивачем);

сума недоплати за липень 2018 року становить 2772,00 гривень (266,59 год. х 18 робочих днів = 4798,62 гривень – 2026,62 (фактично отримана заробітна плата позивачем);

сума недоплати за серпень 2018 року становить 2772,00 гривень (266,59 год. х 18 робочих днів = 4798,62 гривень – 2026,62 (фактично отримана заробітна плата позивачем).

Так, з 01.09.2018 року підвищено годинну тарифну ставку позивача до 33,82 гривень, з урахуванням положень листа Міністерства соціальної політики України за № 1491/13/8416 від 27.10.2016 року, коефіцієнт коригування становить: 33,82 / 29,41 = 1,14995.

Середньоденний заробіток 266,59 гривень х 1,14995 = 306,57 гривень, тобто з 01.09.2018 року - 306,57 гривень є відкоригований середньоденний заробіток позивача.

Таким чином, сума недоплати за вересень 2018 року становить 3094,00 гривень (306,57 год. х 16 робочих днів = 4905,12 гривень – 1810,40 (фактично отримана заробітна плата позивачем);

сума недоплати за жовтень 2018 року становить 3481,56 гривень (306,57 год. х 18 робочих днів = 5518,26 гривень – 2036,70 (фактично отримана заробітна плата позивачем);

сума недоплати за листопад 2018 року становить 3288,14 гривень (306,57 год. х 17 робочих днів = 5211,69 гривень – 1923,55 (фактично отримана заробітна плата позивачем);

сума недоплати за грудень 2018 року становить 2901,30 гривень (306,57 год. х 15 робочих днів = 4598,55 гривень – 1697,25 (фактично отримана заробітна плата позивачем).

Таким чином, загальна сума невиплаченого середнього заробітку ОСОБА_1 за період з квітня 2015 року по грудень 2018 року складає 82264,37 гривень.

При цьому, суд розглядає справу не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог, тому суд не виходячи за межі позовних вимог приходить до висновку про задоволення позову повністю в цій частині, з огляду на це, стягненню підлягає сума невиплаченого середнього заробітку, що становить 75635,49 гривень.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення невиплаченої середньої заробітної плати з урахуванням коефіцієнту підвищення, суд одночасно задовольняє позовні вимоги про визнання протиправними дії ДП "Маріупольський морський торговельний порт" щодо здійснення нарахування та виплати середньої заробітної плати ОСОБА_1 за період квітень 2015 року – грудень 2018 року у розмірі 112,59 гривень, які є похідними від даної позовної вимоги.

Щодо позовних вимог позивача в частині стягнення суми компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати за період часу з квітень 2015 року – грудень 2018 року в розмірі 13501,18 гривень, то суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 34 Закону України "Про оплату праці" компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно статті 1 Закону України "Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Зі змісту цієї норми випливає, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов’язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.

Статтями 2,3 Закону України "Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" встановлено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі – Порядок № 159) відтворюють положення Закону України "Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

У пункті 4 Порядку № 159 прописано, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.

При цьому слід зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Використане у статті 3 Закону України "Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" та пункті 4 Порядку № 159 формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

Аналогічний підхід до розуміння зазначених норм права Верховний Суд України висловив у постанові від 19 грудня 2011 року (справа N 6-58цс11), а також у постанові Верховного Суду України від 11 липня 2017 року (справа № 21-2003а16).

Суд, перевіряючи правильність розрахунку позивача щодо суми компенсації, не погоджується із вказаним розрахунком, а тому проводить його самостійно, починаючи з травня 2015 року по грудень 2018 року включно.

Згідно із даними Держкомстату підсумковий індекс інфляції в наступних періодах складає: травень 2015 року – грудень 2018 року – 145,20%; червень 2015 року – грудень 2018 року – 142,08%; липень 2015 року – грудень 2018 року – 141,51%; серпень 2015 року – грудень 2018 року – 142,94%; вересень 2015 року – грудень 2018 року – 144,09%; жовтень 2015 року – грудень 2018 року – 140,85%; листопад 2015 року – грудень 2018 року – 142,71%; грудень 2015 року – грудень 2018 року – 139,91%; січень 2016 року – грудень 2018 року – 138,94%; лютий 2016 року – грудень 2018 року – 137,70%; березень 2016 року – грудень 2018 року – 138,26%; квітень 2016 року – грудень 2018 року – 136,89%; травень 2016 року – грудень 2018 року – 132,26%; червень 2016 року – грудень 2018 року – 132,12%; липень 2016 року – грудень 2018 року – 132,39%; серпень 2016 року – грудень 2018 року – 132,52%; вересень 2016 року – грудень 2018 року – 132,92%; жовтень 2016 року – грудень 2018 року – 130,57%; листопад 2016 року – грудень 2018 року – 127,01%; грудень 2016 року – грудень 2018 року – 124,77%; січень 2017 року – грудень 2018 року – 123,66%; лютий 2017 року – грудень 2018 року – 122,31%; березень 2017 року – грудень 2018 року – 121,10%; квітень 2017 року – грудень 2018 року – 118,96%; травень 2017 року – грудень 2018 року – 117,9%; червень 2017 року – грудень 2018 року – 116,39%; липень 2017 року – грудень 2018 року – 114,55%; серпень 2017 року – грудень 2018 року – 114,32%; вересень 2017 року – грудень 2018 року – 115,48%; жовтень 2017 року – грудень 2018 року – 113,22%; листопад 2017 року – грудень 2018 року – 111,87%; грудень 2017 року – грудень 2018 року – 110,87%; січень 2018 року – грудень 2018 року – 109,78%; лютий 2018 року – грудень 2018 року – 108,15%; березень 2018 року – грудень 2018 року – 107,19%; квітень 2018 року – грудень 2018 року – 106,02%; травень 2018 року – грудень 2018 року – 105,18%; червень 2018 року – грудень 2018 року – 105,18%; липень 2018 року – грудень 2018 року – 105,18%; серпень 2018 року – грудень 2018 року – 105,92%; вересень 2018 року – грудень 2018 року – 105,92%; жовтень 2018 року – грудень 2018 року – 103,95%; листопад 2018 року – грудень 2018 року – 102,21%; грудень 2018 року – грудень 2018 року – 100,8%.

Таким чином, сума компенсації втрати частини доходів обраховується наступним чином:

-травень 2015 року – грудень 2018 року – 145,20% х 404,64 гривень (сума недоплати за травень 2015 року), що дорівнює 587,54 гривень (сума недоплати за травень 2015 року з урахуванням індексу інфляції), а сума компенсації становить 182,90 гривень;

-червень 2015 року – грудень 2018 року – 142,08% х 449,60 гривень (сума недоплати за червень 2015 року), що дорівнює 638,79 гривень (сума недоплати за червень 2015 року з урахуванням індексу інфляції), а сума компенсації становить 189,19 гривень;

-липень 2015 року – грудень 2018 року – 141,51% х 517,04 гривень (сума недоплати за липень 2015 року), що дорівнює 731,66 гривень (сума недоплати за липень 2015 року з урахуванням індексу інфляції), а сума компенсації становить 214,62 гривень;

-серпень 2015 року – грудень 2018 року – 142,94% х 449,60 гривень (сума недоплати за серпень 2015 року), що дорівнює 642,66 гривень (сума недоплати за серпень 2015 року з урахуванням індексу інфляції), а сума компенсації становить 193,06 гривень;

-вересень 2015 року – грудень 2018 року – 144,09% х 494,56 гривень (сума недоплати за вересень 2015 року), що дорівнює 712,61 гривень (сума недоплати за вересень 2015 року з урахуванням індексу інфляції), а сума компенсації становить 218,05 гривень;

-жовтень 2015 року – грудень 2018 року – 140,85% х 898,38 гривень (сума недоплати за жовтень 2015 року), що дорівнює 1265,37 гривень (сума недоплати за жовтень 2015 року з урахуванням індексу інфляції), а сума компенсації становить 366,99 гривень;

-листопад 2015 року – грудень 2018 року – 142,71% х 898,38 гривень (сума недоплати за листопад 2015 року), що дорівнює 1282,08 гривень (сума недоплати за листопад 2015 року з урахуванням індексу інфляції), а сума компенсації становить 383,70 гривень;

-грудень 2015 року – грудень 2018 року – 139,91% х 983,94 гривень (сума недоплати за грудень 2015 року), що дорівнює 1376,63 гривень (сума недоплати за грудень 2015 року з урахуванням індексу інфляції), а сума компенсації становить 392,69 гривень;

-січень 2016 року – грудень 2018 року – 138,94% х 684,48 гривень (сума недоплати за січень 2016 року), що дорівнює 951,02 гривень (сума недоплати за січень 2016 року з урахуванням індексу інфляції), а сума компенсації становить 266,54 гривень;

-лютий 2016 року – грудень 2018 року – 137,70% х 727,26 гривень (сума недоплати за лютий 2016 року), що дорівнює 1001,44 гривень (сума недоплати за лютий 2016 року з урахуванням індексу інфляції), а сума компенсації становить 274,18 гривень;

-березень 2016 року – грудень 2018 року – 138,26% х 770,04 гривень (сума недоплати за березень 2016 року), що дорівнює 1064,66 гривень (сума недоплати за березень 2016 року з урахуванням індексу інфляції), а сума компенсації становить 294,62 гривень;

-квітень 2016 року – грудень 2018 року – 136,89% х 684,48 гривень (сума недоплати за квітень 2016 року), що дорівнює 936,98 гривень (сума недоплати за квітень 2016 року з урахуванням індексу інфляції), а сума компенсації становить 252,50 гривень;

-травень 2016 року – грудень 2018 року – 132,26% х 641,70 гривень (сума недоплати за травень 2016 року), що дорівнює 848,71 гривень (сума недоплати за травень 2016 року з урахуванням індексу інфляції), а сума компенсації становить 207,01 гривень;

-червень 2016 року – грудень 2018 року – 132,12% х 1181,92 гривень (сума недоплати за червень 2016 року), що дорівнює 1561,55 гривень (сума недоплати за червень 2016 року з урахуванням індексу інфляції), а сума компенсації становить 379,63 гривень;

-липень 2016 року – грудень 2018 року – 132,39% х 1551,27 гривень (сума недоплати за липень 2016 року), що дорівнює 2053,73 гривень (сума недоплати за липень 2016 року з урахуванням індексу інфляції), а сума компенсації становить 502,46 гривень;

-серпень 2016 року – грудень 2018 року – 132,52% х 1625,14 гривень (сума недоплати за серпень 2016 року), що дорівнює 2153,64 гривень (сума недоплати за серпень 2016 року з урахуванням індексу інфляції), а сума компенсації становить 528,50 гривень;

-вересень 2016 року – грудень 2018 року – 132,92% х 1625,14 гривень (сума недоплати за вересень 2016 року), що дорівнює 2160,14 гривень (сума недоплати за вересень 2016 року з урахуванням індексу інфляції), а сума компенсації становить 535,00 гривень;

-жовтень 2016 року – грудень 2018 року – 130,57% х 2596,00 гривень (сума недоплати за жовтень 2016 року), що дорівнює 3389,60 гривень (сума недоплати за жовтень 2016 року з урахуванням індексу інфляції), а сума компенсації становить 793,60 гривень;

-листопад 2016 року – грудень 2018 року – 127,01% х 2855,60 гривень (сума недоплати за листопад 2016 року), що дорівнює 3626,90 гривень (сума недоплати за листопад 2016 року з урахуванням індексу інфляції), а сума компенсації становить 771,30 гривень;

-грудень 2016 року – грудень 2018 року – 124,77% х 2855,60 гривень (сума недоплати за грудень 2016 року), що дорівнює 2855,60 гривень (сума недоплати за грудень 2016 року з урахуванням індексу інфляції), а сума компенсації становить 707,33 гривень;

-січень 2017 року – грудень 2018 року – 123,66% х 2076,80 гривень (сума недоплати за січень 2017 року), що дорівнює 2568,17 гривень (сума недоплати за січень 2017 року з урахуванням індексу інфляції), а сума компенсації становить 491,37 гривень;

-лютий 2017 року – грудень 2018 року – 122,31% х 2076,80 гривень (сума недоплати за лютий 2017 року), що дорівнює 2540,13 гривень (сума недоплати за лютий 2017 року з урахуванням індексу інфляції), а сума компенсації становить 463,33 гривень;

-березень 2017 року – грудень 2018 року – 121,10% х 2206,60 гривень (сума недоплати за березень 2017 року), що дорівнює 2672,19 гривень (сума недоплати за березень 2017 року з урахуванням індексу інфляції), а сума компенсації становить 465,59 гривень;

-квітень 2017 року – грудень 2018 року – 118,96% х 1947,00 гривень (сума недоплати за квітень 2017 року), що дорівнює 2316,15 гривень (сума недоплати за квітень 2017 року з урахуванням індексу інфляції), а сума компенсації становить 369,15 гривень;

-травень 2017 року – грудень 2018 року – 117,9% х 2076,80 гривень (сума недоплати за травень 2017 року), що дорівнює 2448,55 гривень (сума недоплати за травень 2017 року з урахуванням індексу інфляції), а сума компенсації становить 371,75 гривень;

-червень 2017 року – грудень 2018 року – 116,39% х 1947,00 гривень (сума недоплати за червень 2017 року), що дорівнює 2266,11 гривень (сума недоплати за червень 2017 року з урахуванням індексу інфляції), а сума компенсації становить 319,11 гривень;

-липень 2017 року – грудень 2018 року – 114,55% х 2206,60 гривень (сума недоплати за липень 2017 року), що дорівнює 2527,66 гривень (сума недоплати за липень 2017 року з урахуванням індексу інфляції), а сума компенсації становить 321,06 гривень;

-серпень 2017 року – грудень 2018 року – 114,32% х 2336,40 гривень (сума недоплати за серпень 2017 року), що дорівнює 2670,97 гривень (сума недоплати за серпень 2017 року з урахуванням індексу інфляції), а сума компенсації становить 334,57 гривень;

-вересень 2017 року – грудень 2018 року – 115,48% х 2076,80 гривень (сума недоплати за вересень 2017 року), що дорівнює 2398,06 гривень (сума недоплати за вересень 2017 року з урахуванням індексу інфляції), а сума компенсації становить 321,26 гривень;

-жовтень 2017 року – грудень 2018 року – 113,22% х 2206,60 гривень (сума недоплати за жовтень 2017 року), що дорівнює 2498,31 гривень (сума недоплати за жовтень 2017 року з урахуванням індексу інфляції), а сума компенсації становить 291,71 гривень;

-листопад 2017 року – грудень 2018 року – 111,87% х 2336,40 гривень (сума недоплати за листопад 2017 року), що дорівнює 2613,73 гривень (сума недоплати за листопад 2017 року з урахуванням індексу інфляції), а сума компенсації становить 277,33 гривень;

-грудень 2017 року – грудень 2018 року – 110,87% х 2310,00 гривень (сума недоплати за грудень 2017 року), що дорівнює 2561,10 гривень (сума недоплати за грудень 2017 року з урахуванням індексу інфляції), а сума компенсації становить 251,10 гривень;

-січень 2018 року – грудень 2018 року – 109,78% х 2618,00 гривень (сума недоплати за січень 2018 року), що дорівнює 2874,04 гривень (сума недоплати за січень 2018 року з урахуванням індексу інфляції), а сума компенсації становить 256,04 гривень;

-лютий 2018 року – грудень 2018 року – 108,15% х 2464,00 гривень (сума недоплати за лютий 2018 року), що дорівнює 2664,81 гривень (сума недоплати за лютий 2018 року з урахуванням індексу інфляції), а сума компенсації становить 200,81 гривень;

-березень 2018 року – грудень 2018 року – 107,19% х 2464,00 гривень (сума недоплати за березень 2018 року), що дорівнює 2641,16 гривень (сума недоплати за березень 2018 року з урахуванням індексу інфляції), а сума компенсації становить 177,16 гривень;

-квітень 2018 року – грудень 2018 року – 106,02% х 2310,00 гривень (сума недоплати за квітень 2018 року), що дорівнює 2449,06 гривень (сума недоплати за квітень 2018 року з урахуванням індексу інфляції), а сума компенсації становить 139,06 гривень;

-травень 2018 року – грудень 2018 року – 105,18% х 2618,00 гривень (сума недоплати за травень 2018 року), що дорівнює 2753,61 гривень (сума недоплати за травень 2018 року з урахуванням індексу інфляції), а сума компенсації становить 135,61 гривень;

-червень 2018 року – грудень 2018 року – 105,18% х 2310,00 гривень (сума недоплати за червень 2018 року), що дорівнює 2429,66 гривень (сума недоплати за червень 2018 року з урахуванням індексу інфляції), а сума компенсації становить 119,66 гривень;

-липень 2018 року – грудень 2018 року – 105,18% х 2772,00 гривень (сума недоплати за липень 2018 року), що дорівнює 2915,59 гривень (сума недоплати за липень 2018 року з урахуванням індексу інфляції), а сума компенсації становить 143,59 гривень;

-серпень 2018 року – грудень 2018 року – 105,92% х 2772,00 гривень (сума недоплати за серпень 2018 року), що дорівнює 2936,93 гривень (сума недоплати за серпень 2018 року з урахуванням індексу інфляції), а сума компенсації становить 164,93 гривень;

-вересень 2018 року – грудень 2018 року – 105,92% х 3094,72 гривень (сума недоплати за вересень 2018 року), що дорівнює 3277,92 гривень (сума недоплати за вересень 2018 року з урахуванням індексу інфляції), а сума компенсації становить 183,20 гривень;

-жовтень 2018 року – грудень 2018 року – 103,95% х 3481,56 гривень (сума недоплати за жовтень 2018 року), що дорівнює 3619,08 гривень (сума недоплати за жовтень 2018 року з урахуванням індексу інфляції), а сума компенсації становить 137,52 гривень;

-листопад 2018 року – грудень 2018 року – 102,21% х 3288,14 гривень (сума недоплати за листопад 2018 року), що дорівнює 3360,80 гривень (сума недоплати за листопад 2018 року з урахуванням індексу інфляції), а сума компенсації становить 72,66 гривень;

-грудень 2018 року – грудень 2018 року – 100,8% х 2901,30 гривень (сума недоплати за грудень 2018 року), що дорівнює 2924,51 гривень (сума недоплати за грудень 2018 року з урахуванням індексу інфляції), а сума компенсації становить 23,21 гривень.

Таким чином, сума компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати за період з квітня 2015 року по грудень 2018 року включно становить 13684,65 гривень, при цьому суд не виходячи за межі позовних вимог стягує з відповідача на користь позивача заявлену ним суму у розмірі 13501,18 гривень, а позовні вимоги в цій частині задоволенню, оскільки судом встановлено з боку відповідача порушення строків виплати частини доходу позивача.

Стосовно позовних вимог позивача в частині стягнення суми моральної шкоди у розмірі 13500,00 гривень, то суд виходить з наступного.

За положенням ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За змістом вказаного положення, законною підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст. 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

За таких обставин, враховуючи тривалість моральних страждань, які виразилися в порушенні прав позивача, який здійснюючи свій обов’язок перебуває на військовій службі, несе військову службу на лінії зіткнення в зоні проведення ООС, протягом тривалого часу не отримував заробітну плату у відповідному розмірі, а тому суд вважає, що відшкодування моральної шкоди у розмірі 1000,00 гривень є достатньою сумою для компенсації завданої шкоди, а тому позовні вимоги в цій частині задовольняє частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, оскільки позивача звільнено від сплати судового збору відповідно до ухвали суду від 06.03.2019 року, суд відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача на користь держави судовий збір в сумі передбаченої ставки судового збору за позовні вимоги майнового характеру, відповідно до Закону України "Про судовий збір" у розмірі 704,80 гривень за кожну, а також позовні вимоги немайнового характеру у розмірі 704,80 гривень.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4,12,13,76-82,141,258,259,263,264,265,279,354 ЦПК України, ст.ст.94,97,119,237-1 КЗпП України, ст.ст.4,5,14,34 Закону України "Про оплату праці", ст.ст.1,2,3 Закону України "Про компенсацію громадян втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати",суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" про стягнення середньої заробітної плати, компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати, моральної шкоди – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт" щодо здійснення нарахування та виплати середньоденної заробітної плати ОСОБА_1 за період квітень 2015 року – грудень 2018 року в розмірі 112,59 гривень.

Стягнути з Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт", ЄДРПОУ 01125755, місцезнаходження: 87510, м. Маріуполь, проспект Адмірала Луніна, 99, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: 87534, АДРЕСА_1, суму невиплаченої середньої заробітної плати з урахуванням коефіцієнту підвищення за період квітень 2015 року – грудень 2018 року у розмірі 75635,49 гривень, яка визначена без утримання податків й інших обов’язкових платежів.

Стягнути з Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт", ЄДРПОУ 01125755, місцезнаходження: 87510, м. Маріуполь, проспект Адмірала Луніна, 99, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: 87534, АДРЕСА_1, суму компенсації втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати за період травень 2015 року – грудень 2018 року в розмірі 13501,18 гривень, яка визначена без утримання податків й інших обов’язкових платежів.

Стягнути з Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт", ЄДРПОУ 01125755, місцезнаходження: 87510, м. Маріуполь, проспект Адмірала Луніна, 99, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1, який зареєстрований за адресою: 87534, АДРЕСА_1, моральну шкоду у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок.

Стягнути з Державного підприємства "Маріупольський морський торговельний порт", ЄДРПОУ 01125755, місцезнаходження: 87510, м. Маріуполь, проспект Адмірала Луніна, 99 на користь держави судовий збір за позовні вимоги майнового характеру у розмірі 704,80 гривень, а також позовні вимоги немайнового характеру у розмірі 704,80 гривень.

В задоволенні решті позовних вимог відмовити.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу до Донецького апеляційного суду через Приморський районний суд м. Маріуполя протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, у разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 07.03.2019 року.

Суддя Д`яченко Д. О.